Acta Biologica Ukrainica

Мінливість морфологічних ознак вегетативних органів видів родів Festuca L., Miscanthus Anderss. при інтродукції в степову зону України

О. М. Зубровська — 2024-03-15

В умовах постійних кліматичних аномалій та швидких змін навколишнього середовища необхідна розробка заходів із упередження й нівелювання близьких і віддалених їх наслідків для біорізноманіття. Це викликає необхідність вивчення перебудов різного рівня розвитку в аборигенних та інтродукованих трав’янистих багаторічників, які зростають в колекціях ботанічних садів. У статті наведено еколого- біологічні особливості розвитку видів родин Poaceae Barnhart та мінливість морфологічних ознак їх асиміляційних органів в умовах Криворізького ботанічного саду НАН України (степова зона України). Встановлено, що Festuca cinerea і Miskantus sinensis, які зростають на території саду значний час, добре пристосовуються до ґрунтово- кліматичних умов району інтродукції, проходять повний цикл розвитку і відзначаються високою декоративністю. Міскантус характеризувався середнім весняним відростанням і розтягнутими фенофазами, тоді як костриця – раннім весняним відростанням зі швидкими темпами розвитку. За життєвою формою обидва види щільнокущові трав‘янисті полікарпіки, гемікриптофіти. Доведено, що рослини F. cinerea за останні 15 років достовірно не змінили ритми розвитку, хоча цвісти починали на 15 діб раніше, ніж в природних ареалах України. У M. sinensis на 35-40 діб збільшився вегетаційний період (за рахунок відносно теплої осені та зими). Порівняно з показниками природних місцезростань в умовах інтродукції рослини M. sinensis формували в 1,5-1,7 раза коротші пагони, тоді як ростові параметри F. cinerea залишалися незмінними. З’ясовано, що довготривала посуха у серпні-вересні 2023 р. впливала на скорочення загальної площі листка на 11% у M. sinensis та 16% у F. cinerea внаслідок зменшення його ширини. Очевидно, більш значні зміни в морфології листка F. cinerea свідчать про здатність виду краще пристосовуватися до зміни сезонних кліматичних умов через прояв ксероморфних ознак.

Акумуляція важких металів трав’яними рослинами в умовах зростання на золошлаковідвалах

У. Й. Семак — 2024-03-15

Накопичення та зберігання золошлаковідвалів викликає низку екологічних проблем, серед яких трансформація природних геохімічних циклів, зміна природного радіоактивного фону через підвищення концентрації важких металів та радіоактивних ізотопів у продуктах спалювання вугілля. Рослинні організми є високоінформативними біоіндикаторами забруднення важкими металами. Крім того, рослинність відіграє пріорітетну роль у відновленні та рекультивації забруднених важкими металами ґрунтів. Використання рослин у фіторемедіації є перспективним, екологічно стійким рішенням для відновлення територій, що зазнали забруднення важкими металами. Слід зазначити, що ключова роль у відновленні таких земель належить саме місцевим аборигенним видам. У представленому дослідженні показано первинне дослідження на обмеженій кількості зразків здатності аборигенних видів рослин до акумуляції важких металів та стійкості до них в умовах золошлаковідвалів. Аналіз накопичення важких металів через коефіцієнт біоакумуляції показав що найвищу акумулюючу здатність у досліджуваних видах виявляє цинк. Здатність аналізованих важких металів до біоакумуляції зменшується у порядку: Zn > Fe > Cu > Mn > Cd > Ni > Pb. Попередня оцінка індексації біогеохімічної активності досліджуваних видів показала дещо вищі рівні біохімічної активності Anthemis arvensis L., аніж Achillea millefolium L., проте ці дані потребують підтвердження статистичним аналізом Визначення індексу транслокації елементів відобразило високу рухливість цинку та кадмію, що характеризується високою інтенсивністю переходу цих елементів у надземну біомасу. Завдяки здатності накопичувати важкі метали в коренях, досліджувані види рослин можна використовувати для фітостабілізації, однак аналіз потенціалу до акумуляції потребує масштабування експерименту із залученням більшої кількості зразків та проведення статистичної обробки даних Для широкого впровадження методів біомоніторингу та розвитку технологій фіторекультивації із застосуванням місцевих видів необхідні подальші дослідження як із обраними видами, так і з іншими місцевими видами. Представлене дослідження відображає первинні результати біоіндикації з використанням двох видів аборигеннної флори, а також висвітлює перспективи використання досліджуваних видів у фіторемедіації забруднених важкими металами території золошлаковідвалів.

Ефемерофіт Petunia ×atkinsiana (Sweet) D. Don ex W.H. Baxter (Solanaceae) в Україні

І. Г. Ольшанський — 2024-06-03

Петунія Аткінса, Petunia × atkinsiana (Sweet) D. Don ex W.H. Baxter (Petunia ×hybrida hort.) – це штучно виведений гібрид P. axillaris (Lam.) Britton, Sterns & Poggenb. × P. integrifolia (Hook.) Schinz & Thell. s.l., трав'яна однорічна або багаторічна рослина, до 60см заввишки, яку часто культивують на квітниках. Іноді P. × atkinsiana трапляється здичавіло. Вона належить до ефемерофітів, тобто до тих неаборигенних таксонів, які періодично заносяться у певну місцевість, але швидко зникають. Оскільки ефемерофіти як правило не спричиняють суттєвих економічних або екологічних проблем, то їх вивченню дослідники приділяють мало уваги. Метою цього дослідження було узагальнити відомості про випадки спонтанного зростання P. ×atkinsiana в Україні. Для збору хорологічних відомостей про спонтанне зростання P. ×atkinsiana проаналізовано літературні джерела та інтернет-ресурси (iNaturalist, UkrBin), опрацьовано матеріали Національного гербарію України (KW) та гербарію Інституту екології Карпат (LWKS), враховані результати власних польових досліджень у Полтавській області та в місті Києві. Карта випадків спонтанного зростання P. × atkinsiana в Україні створена за допомогою SimpleMappr. Узагальнивши наявні відомості, у статті показано що науковці та натуралісти-аматори спостерігали багато випадків спонтанного поширення P. ×atkinsiana по всій території України. Petunia × atkinsiana трапляється переважно поблизу місць її культивування: біля клумб, під парканами, біля будинків, у щілинах на тротуарах, зрідка – на смітниках та на узбіччях доріг, відмічені випадки спонтанного зростання цього виду на кладовищах і навіть на пам'ятках монументального мистецтва. Таким чином, P. ×atkinsiana досить часто росте поза культурою у синантропних біотопах. Стабільних популяцій P. ×atkinsiana не спостерігали. За походженням P. ×atkinsiana належить до ергазіофітів, за ступенем натуралізації – до ефемерофітів, за часом проникнення – до кенофітів.