@article{Лубенець_2022, title={ДИВЕРСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ}, url={http://journalsofznu.zp.ua/index.php/economics/article/view/2750}, DOI={10.26661/2414-0287-2021-4-52-15}, abstractNote={<p>Динамічний розвиток сучасної світової економіки, її глобалізація та інтернаціоналізація зумовили структуризацію міжнародної торгівлі. Це призводить до необхідності підвищення конкурентоспроможності країн, реалізацію їх конкурентних переваг. Ефективним методом вирішення цієї проблеми є диверсифікація зовнішньої торгівлі країни. Цей спосіб дозволяє знизити ризики зовнішнього середовища та суттєво підвищити конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Однак, не зважаючи на те, що дослідниками теоретичних основ диверсифікації була виконана величезна робота, питання визначення сутності диверсифікації міжнародних торговельно-економічних відносин досліджено ще недостатньо, і тому потребує додаткового аналізу. Аналізуючи поняття «диверсифікації міжнародної торгівлі» можна виділити три головні підходи: диверсифікація як зменшення ризику, диверсифікація як маркетингова стратегія та як процес розширення асортименту товарів та послуг для оптимізації галузевої структури. Диверсифікація може здійснюватись на корпоративному, національному та міждержавному рівнях. Вона здійснюється за рахунок диверсифікації експорту та диверсифікації імпорту за товарною структурою потоків та географічною структурою. Вертикальні диверсифікаційні зрушення у зовнішньоторговельній сфері країни застосовуються для мінімізації ризиків від істотних цінових коливань на світовому ринку сировини, а також для формування передумов і активізації економічного розвитку на основі експорту продукції з високою доданою вартістю. Горизонтальна диверсифікація передбачає випуск підприємством нових товарів, які технологічно не пов’язані з існуючими і призначені для існуючих клієнтів підприємства. Все це відбувається в межах одного сектору економіки країни. Тому державна політика диверсифікації зовнішньоекономічної сфери полягає у формуванні та реалізації умов для оптимізації галузево-географічної структури зовнішньо-торговельних потоків, зниження залежності від кон’юнктури світових ринків та забезпечення ефективного товарообміну в системі зовнішньоекономічних відносин. Вона передбачає поступовий перехід від сировинного експорту до високотехнологічного, зміни структури імпорту – зменьшення частки товарів побутового призначення і збільшення частки високотехнологічного устаткування. Така дивесифікація визначає напрямок розвитку економіки – зростання ефективності економіки.</p&gt;}, number={4 (52)}, journal={Фінансові стратегії інноваційного розвитку економіки}, author={Лубенець, І.О.}, year={2022}, month={Трав}, pages={83-88} }