Фінансові стратегії інноваційного розвитку економіки

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ СПІЛЬНОТИ ДО СВІТОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СПІЛЬНОТИ ТА ВСІХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ, ЗОКРЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ВІД ЗНИЩЕННЯ

Б.М. Андрушків, А.В. Череп, Л.С. Головкова, Н.Б. Кирич — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ СПІЛЬНОТИ ДО СВІТОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СПІЛЬНОТИ ТА ВСІХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ, ЗОКРЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ВІД ЗНИЩЕННЯ

СУЧАСНІ ТРЕНДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАПОРІЗЬКОГО РЕГІОНУ

С.М. Дубиніна — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

В статті розглянуто сучасні тренди економічного розвитку Запорізького регіону в розрізі визначених ключових напрямків інноваційного розвитку України згідно зі «Стратегією цифрового розвитку інноваційної діяльності України на період до 2030 року». Визначено, що сучасні тренди економічного розвитку впроваджуються в Запорізькому регіоні незважаючи на тривалу збройну агресію рф, недостатні фінансові інвестиції, дефіцит людського капіталу. Обґрунтовано необхідність розвитку військових технологій, підтримки та об’єднання підприємств, організацій, які задіяні в сфері оборони та безпеки. Визначено, що сучасні тренди економічного розвитку регіонів України – дефініція глобальних трендів світу. Особливу увагу в статті приділено крокам, за якими рухатиметься Украйна, щоб максимально швидко розвивати сферу інновацій та фокусуватися на розвитку інноваційних продуктів. Розкрито, що сучасні тренди розвитку світової економіки включають: глобалізацію, інформатизацію та транс націоналізацію. Як висновок, впровадження сучасних трендів економічного розвитку в Запорізькому регіоні має декілька проблем – відсутність висококваліфікованого людського ресурсу, недостатність фінансування, близькість до лінії бойових дій та окупована більша частини території регіону. Сучасність економічного розвитку в регіоні нажаль зараз має безліч проблем та відчуває труднощі через відсутність висококваліфікованого людського ресурсу, відсутність достатньої фінансової допомоги, вирішення щоденних соціальних питань через воєнні обстріли. Визначено, що сучасність та інновації мають між собою тісний зв’язок і залежать один від одного, так як інноваційні продукти задають сучасний тренд, а інноваційний розвиток служить поштовхом до економічного зростання та розвитку.

ФОРМУВАННЯ ПІДХОДУ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ

О.В. Коротаєва — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Встановлено, що в умовах цифровізації економіки, сталого розвитку перед промисловими підприємствами постало питання підвищення конкурентоспроможності, покращення показників діяльності через загострення конкурентної боротьби. Виникнення цифрових, інноваційних технологій обумовлює потребу до їх дослідження, впровадження на підприємствах. Визначено, що передумовою активізації інноваційних процесів є формування інноваційної активності через запровадження стратегії забезпечення інноваційної активності. Доведено, що налагодження процесів інноваційної активності дозволить підвищити ефективність інноваційної діяльності, сприятиме розробці інновацій та інноваційному розвитку підприємства в цілому. З’ясовано, що інноваційний розвиток підприємства впливає на формування конкурентних переваг, раціоналізацію використання ресурсів та скорочення витрат, охоплення нових ринків збуту продукції, підвищення інвестиційної привабливості, дотримання принципів сталого розвитку, фінансові показники, прибутковість. Доведено важливість інноваційного розвитку, оскільки промислові підприємства, які не розробляють, впроваджують інновації, можуть втратити конкурентні позиції. Удосконалено підхід до забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств, в якому визначено послідовність етапів, реалізація яких дозволить відновити інноваційні процеси, сприятиме активізації інноваційного розвитку, а також дозволить досягти фінансового, інноваційного ефектів, забезпечить стійке зростання в умовах цифровізації економіки. Сформовано інноваційний цикл, який включає набір елементів, що впливають на інноваційний розвиток промислових підприємств. Означений інноваційний цикл дозволяє встановити тісний взаємозв’язок між факторами впливу, стратегією інноваційної активності, рівнем інноваційної активності, інноваційною діяльністю та управлінням інноваціями, а також визначити їх вплив на досягнення фінансового, інноваційного ефекту.

АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ РИЗИК-ТЕХНОЛОГІЙ В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

А.П. Кущик — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Досліджено систему прийняття управлінських рішень та методи аналізу ефективності ризик-менеджменту в корпорації. Зазначено, що стан впровадження ризик-технологій в корпоративному секторі України визначається як позитивними аспектами, так і викликами, які потребують уваги та вдосконалення. З одного боку, українські компанії вже впроваджують певні практики ризик-менеджменту, що сприяють зниженню впливу негативних подій та забезпечують стабільність у діяльності. З іншого боку, існують певні виклики, такі як політична нестабільність, економічні труднощі, технологічні зміни та інші, які вимагають комплексного та інноваційного підходу. Показано, що ризик-менеджмент в межах корпорації, передбачає не тільки зв’язок всіх факторів, причин і видів ризику, але й взаємозв’язок всіх елементів системи управління ризиками, а саме аналізу та оцінки ризиків, заходів щодо зниження їх негативного впливу, формалізацію механізмів підготовки управлінських рішень та аналізу їх ефективності. Крім того, відповідно до нової інтерпретації ризик-менеджменту, мета управління ризиками полягає не тільки скорочення можливих збитків у разі реалізації ризикової ситуації, але й у збільшенні вигоди шляхом використання потенційних можливостей. Проаналізовано фінансовий стан підприємства ТДВ «Яготинський маслозавод», проведена оцінка застосування ризик-технологій та надано рекомендації щодо вдосконалення ризик-менеджменту для забезпечення ефективного прийняття управлінських рішень. Впровадження відповідного програмного забезпечення системи ризик-менеджменту із застосуванням нейронних мереж запобігатиме зменшенню негативного впливу ризику на фінансовий стан компанії в майбутньому. Інтеграція ризик-менеджменту в стратегічне планування та використання інноваційних ризик-технологій сприятимуть зростанню ефективності та стійкості українських підприємств.

УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ ЯК ЧИННИК РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

А.В. Селіщева, О.В. Гамова — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються управління земельними ресурсами як чинник раціонального природокористування. Обґрунтовано, що незалежно від рівня розвитку країни земельні ресурси є джерелом економічного зростання та національним багатством. Зауважимо, що від ефективності використання земельних ресурсів залежить сталий розвиток країни, рівень та якість життя населення. Крім того, стан та використання земельних ресурсів визначає перспективи розвитку аграрного сектору економіки, який формує конкурентні переваги країни. Визначено, що управління земельними ресурсами інтегрує три виміри сталого розвитку – економічний, соціальний та екологічний, що передбачає оцінку бази земельних ресурсів (оцінка землі) та визначення потреб і викликів, вибір та впровадження оптимальних підходів та прийняття рішень. При цьому люди повинні бути в центрі процесу управління, а політика повинні сприяти раціональному землекористуванню. Доведено, що в умовах євроінтеграції нагальною потребою є побудова ефективних відносин власності на національному рівні, тобто формування нової моделі землекористування, яка є симбіозом інтересів усіх учасників ринку. Можливості національної економіки при цьому є об’єктивними умовами, які визначають необхідність створення ринку землі. Обґрунтовано, що розвиток земельних відносин не можна розглядати без взаємодії з екологією, адже ці два компоненти нерозривно зв’язані між собою, вдале їх поєднання забезпечить збереження природи як одного із важливих складових біосфери. Виокремлено ключові принципи ефективного землекористування: сприяння збалансованим відносинам між людьми та навколишнім середовищем; забезпечення права майбутніх поколінь на рівні можливості для розвитку та доступ до природних ресурсів; прийняття стратегій, спрямованих на просування екологічно безпечних методів ведення сільського господарства; вжиття активних заходів для захисту довкілля та притягнення держави до відповідальності за погіршення стану довкілля та його забруднення; створення середовища, сприятливого для сталого розвитку та економічного прогресу нації.

ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

І.О. Щебликіна, З.В. Щебликіна — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто інноваційну культуру підприємства як важливу внутрішню підсистему та умову ефективної реалізації цілей інноваційного розвитку підприємства. Розкрито сутність і особливості формування інноваційної культури та підтверджено її значення в розвитку інноваційної діяльності підприємства. Визначено роль і місце інноваційної культури у процесі реалізації інноваційної стратегії розвитку підприємства. Виділено основні завдання і принципи формування ефективної інноваційної культури. Досліджено взаємозв’язок інноваційної культури, інтелектуального капіталу та потенціалу інноваційного розвитку підприємства. Зазначено, що інноваційна культура виконує такі функції як трансляційна, селекційна, інноваційна. Встановлено, що сучасний етап розвитку суспільства та економіки вимагає посилення інноваційної діяльності, яка спрямована на створення й впровадження нових рішень. Це необхідно як для задоволення потреб споживачів, так і для оптимізації внутрішніх бізнес-процесів. Оскільки рівень інноваційної активності підприємства залежить від стану його інноваційної культури, особливо важливо зміцнювати цю складову. Це включає формування й дотримання інноваційних цінностей, які стають основою для успішного розвитку. Розкрито фундаментальні чинники та явища, які безпосередньо впливають на інноваційну культуру підприємства, надано їх характеристику. Визначено структуру інноваційного потенціалу підприємства і її взаємозв’язок із базовими елементами та факторами інноваційної культури. Узагальнено основні проблеми управління розвитком інноваційної культури вітчизняних підприємств і запропоновано шляхи їх подолання.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

І.О. Щебликіна, І.Ю. Кисільова — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджені фактори, що сприяють автоматизації бюджетних установ зокрема, такі, як прискорена комп’ютеризація суспільства, розвиток нових інформаційних технологій, наукові підходи щодо організації праці. Досліджено сутність інформаційної системи з технічного погляду, ділового та семантичного. Зазначено умови, при виконанні яких автоматизовані інформаційні системи бюджетної установи повинні сприяти підвищенню якості облікової інформації. Встановлено, що у світовій практиці застосовуються два підходи до створення і розвитку інформаційних систем управління суспільними фінансами – централізований та децентралізований, визначені їх переваги та обмеження. Зазначено особливості впровадження автоматизованої система фінансових розрахунків як територіально розподіленої системи. Визначено роль та значення автоматизованої системи фінансових розрахунків як територіально розподіленої системи. Визначено призначення та основні завдання інтегрованої інформаційно-аналітичної системи «Прозорий бюджет».

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Н.М. Проскуріна, К.М. Плутицька, Н.Г. Сейсебаєва, І.В. Пушкарь — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті визначено, що розрахунки підприємства за податками є важливою складовою в системі розрахунків підприємницької діяльності. Відповідно, надзвичайно важливим завданням системи обліку кожного підприємства є відображення в обліку розрахунків з бюджетом за податками. Для платників податку на додану вартість (ПДВ) особливої актуальності набуває питання відображення в обліку розрахунків з бюджетом за даним податком, враховуючи складність порядку його стягнення та адміністрування. Зроблено висновок, що запровадження системи електронного адміністрування ПДВ є одним із способів мінімізації маніпуляцій та корупційних схем. У статті постає проблема відсутності ефективні методики облікового відображення розрахунків з ПДВ. Розкрито зміст ПДВ як бухгалтерської категорії та обґрунтовано систему облікового забезпечення розрахунків з ПДВ в контексті дії нормативно-правових актів. За результатами проведеного теоретичного дослідження було визначено, що для розрахунків за ПДВ платники використовують окремий субрахунок 6412 «Розрахунки з бюджетом за ПДВ». У статті подано класичну схему відображення в обліку податкового кредиту з ПДВ. Задля вирішення облікового завдання зменшення ПДВ до сплати під час розділення потенційних сум, що можуть бути включені до податкового кредиту, та реальних сум, які на підставі отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних можуть бути включені до податкового кредиту. Тому у статті було відображено в синтетичному обліку податкового кредиту з ПДВ із застосуванням субрахунків 6441 «Податковий кредит» і 6442 «Податковий кредит непідтверджений». Відображено можливість синтетичного обліку податкових зобов’язань з ПДВ із застосуванням субрахунків 6431 «Податкові зобов’язання» та 6432 «Податкові зобов’язання непідтверджені». Проведене дослідження свідчить про критичну оцінку загальної системи розрахунку ПДВ, що дозволяє виявити низку проблем, не пов’язаних в першу чергу з інтересами суб’єктів господарювання. Встановлена можливість вирішення спірних питань щодо об’єктивності проведення транзитних розрахунків 643 «Податкові зобов’язання» та 644 «Податковий кредит».

ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ІННОВАЦІЙ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ НА МАКРОРІВНІ З УРАХУВАННЯМ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Ю.О. Кусакова, Т.А. Чепурна — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття досліджує значущість інновацій у сучасній економічній системі на макрорівні з урахуванням викликів глобалізації та необхідності адаптації національних економік до нових умов. У роботі підкреслюється важливість розвитку національної інноваційної системи (НІС) України як ключового інструменту підвищення конкурентоспроможності країни у світовій економіці. Для аналізу функціонування НІС використовується комплексний підхід, що включає вивчення взаємозв’язків між її основними складовими: освітою, наукою, інноваційною інфраструктурою та державним регулюванням. Методологічною основою дослідження є порівняльний аналіз з досвідом провідних країн у сфері інноваційного розвитку, зокрема Фінляндії. У статті проаналізовано стратегічні напрями формування НІС, визначені в Концепції розвитку НІС України до 2025 року, та запропоновано шляхи підвищення ефективності реалізації її завдань. Особливу увагу приділено проблемам координації державного та приватного секторів, недостатньому рівню фінансування інноваційної діяльності, а також розвитку механізмів стимулювання інноваційної діяльності шляхом взаємодії з міжнародними ринками. Результати дослідження свідчать, що ефективне функціонування НІС України потребує інтеграції світового досвіду, інвестицій у науку та освіту, стимулювання співпраці між університетами, науковими установами та бізнесом. Визначено перспективи впровадження інновацій у сфері зеленої економіки, енергетики та високотехнологічного виробництва. У висновках підкреслюється, що успішна модернізація національної економічної системи можлива лише за умов активного впровадження інновацій. Запропоновано рекомендації щодо створення сприятливого інноваційного клімату, розвитку ефективних механізмів державного регулювання та інвестування в інфраструктуру, що сприятиме підвищенню інноваційного потенціалу України.

ОСОБЛИВОСТІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН ЄС В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

І.О. Лазнева, К.О. Авраменко — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Досліджено питання конкурентоспроможності країн ЄС в умовах посилення глобальних викликів. Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку економіки важливим чинником підтримки розвитку національної економіки є активізація зовнішньої торгівля, особливо за умови скорочення попиту на внутрішньому ринку. Зазначений чинник є особливо важливим з точки зору конкурентоспроможності, адже успішність торгівлі країни залежить від її конкурентних переваг. При цьому, необхідно зауважити, що лише результативні торгові відносини не можуть гарантувати високий рівень конкурентоспроможності. Доведено, що країну можна вважати конкурентоспроможною, якщо вона раціонально управляє своїми матеріальними та людськими ресурсами, що супроводжується збільшення виробництва, підвищенням якості життя населення. Акцентовано увагу на тому, що внутрішнє та зовнішнє середовище постійно змінюється, що супроводжується підвищенням невизначеності та ризику, адже нестабільною є купівельна спроможність населення, збільшення кількості конкурентів на ринку тощо. Зазначене вимагає постійного моніторингу змін у конкурентному середовищі з метою втримання позицій на ринку та розвитку на основі використання конкурентних переваг. Тобто, аналіз ситуації на ринку дозволяє визначити ефективні методи конкурентної боротьби. Виокремлено чинники, які дозволяють розглядати зазначену конкурентоспроможність з точки зору системного аналізу: системні – інфраструктурні, макроекономічні, міжнародні, політико-інституційні, нормативні; структурні – ринок, конфігурація галузі, інститути, режими стимулювання та регулювання, ступінь технологічності та доступності до міжнародних продуктів; бізнес-чинники – навчання, продуктивність, організаційні методи і стратегія. Обґрунтовано, що відкритість, інновації, розвиток навичок і вільний рух товарів і послуг, робочої сили та капіталу є рушійними силами конкурентоспроможності, зростання та процвітання Європи. Визначено, що для країн ЄС основними показниками економічної конкурентоспроможності є інтеграція внутрішнього ринку; зростання продуктивності праці; міжнародна конкурентоспроможність; державні та приватні інвестиції та інвестиції в дослідження та розробки.

МОДЕЛІ ЛІДЕРСТВА ТА СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В МІЖНАРОДНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

А.В. Селіщева — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Досліджено моделі лідерства та стилі керівництва в міжнародному менеджменті. Обґрунтовано, що сучасна система управління характеризується тим, що головною цінністю є людські ресурси, які є запоруко успішної діяльності, а не матеріальна складова. Доведено, що усвідомлення важливості людських ресурсів дозволяє визначити їх значущість для успішного функціонування на внутрішньому ринку та виході на іноземні, що ідентифікує перехід від індустріального типу економіки до економіки, основою якої є знання, інформація та технології. Визначено, що успішність управляння та результативність міжнародної діяльності значною мірою обумовлена ефективністю управлінні, в якому ключова роль відводиться лідеру. При цьому лідерство розглядається як процес впливу на формулювання ключових цілей суб’єкта господарювання, мотиви та стимули поведінки, а також формування сприятливого середовища для розвитку корпоративної культури. Обґрунтовано, що характерними рисами людини-лідера є: чесність, здатність до праці з людьми, виваженість, котрі, як правило, заміщуються певними особливими ознаками, притаманними певній культурі, що обумовлює невідповідність між теоріями лідерства. Доведено, що бізнес-лідер мають володіти певними навичками, які досить часто визначаються особливостями культури, є лідери, які досить добре виконують надані інструкції, дотримуються певних правил, прописаних керівництвом, і надають гарантії того, що всі працівники будуть їх дотримуватися. При цьому можливим є прояв екстремальної поведінки у випадку, коли відмовляються слідувати інструкціям та відмовляються вживати дій, що дозволять знайти компромісне рішення. Визначено, що лідери – це носії унікальних знань, володарі інтуїції та інстинктів, котрі дуже часто використовують і приймають правильні рішення. Важливо також розвивати зазначені здібності через збір та накопичення інформації, навчання, емоційність, інтелект, досвід. Аналіз іноземного досвіду показав, що лідерство може бути ефективним лише за умови побудови ефективної узгодженої взаємодії в колективі та комунікації між її членами. Адже людина-управлінець формулює завдання для нижчих ланок ієрархічної структури через взаємодію та комунікаційні зв’язки з нижчими рівнями управління. Проте лідери є агентами змін для кожної конкретної компанії.

СПІВПРАЦЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Т.І. Батракова, Д.Ю. Забєліна — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Військові дії, розпочаті росією у 2022 році на території України, значною мірою негативно вплинули на усі сектори національної економіки, як реального сектору так і банківського. Окупація частини територій, знищення об’єктів критичної інфраструктури, мінування територій, втрата логістичних зв’язків та партнерів призвели до економічної нестабільності, виникли зовсім нові, раніше невідомі військові ризики, з якими стикнулася національна економіка. Такий стан невизначеності призвів до погіршення фінансового стану більшості підприємств та до значних ризиків неповернення раніше отриманих кредитів, це змусило банки підвищувати відсоткові ставки і посилювати вимоги до позичальників, що обмежило доступ, або й зовсім призвело до неможливості отримання банківського кредитування багатьом підприємствам. У статті досліджені основні проблеми підприємств реального сектору економіки, з якими вони стикаються під час отримання кредитів в період проведення військових дій, такі як підвищені вимоги до заставного забезпечення, високі процентні ставки та обмежений доступ до банківських послуг у зоні бойових дій. Досліджена важлива роль у підтримці фінансової стабільності Національного банку, а саме регулювання облікової ставки під час війни, яка використовувалася для стримування інфляції та регулювання відсоткових ставок за кредитами. У статті проаналізовано динаміку облікової ставки НБУ та її вплив на кредитування. Також досліджено вплив державних програм, запропонованих урядом для підтримки реального сектору економіки і фінансова підтримка міжнародних партнерів які дозволили вистояти економіці України в складний військовий час.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ РИНКУ КАПІТАЛІВ УКРАЇНИ

О.В. Болдуєва, А.В. Горбунова, І.Ю. Кисільова — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Проаналізовано фінансові інструменти ринку капіталу України. Виявлено, що на ринку присутні такі інструменти як акції, акції іноземного емітента, акція КІФ, корпоративні облігації, облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України, облігації іноземної держави, інвестиційні сертифікати, облігації підприємств, облігації іноземного емітента України. Встановлено, що не дивлячись на таке розмаїття фінансових інструментів, найбільший обсяг торгів фінансовими інструментами на операторах організованих ринків капіталу відбувався з облігаціями внутрішніх державних позик України. На сьогоднішній день, ОВДП слугують засобом мобілізації фінансових ресурсів держави для покриття бюджетного дефіциту. Факторами, які впливають на популярність зазначеного інструменту є обмеженість ринку, легка доступність, висока дохідність, надійність. Виявлено, що другим по популярності фінансовим інструментом на ринку капіталів є корпоративні облігації. Відмічено, що корпоративні облігації – це досить ризикований фінансовий інструмент. Виплати за ними гарантуються лише емітентом – тобто компанією, яка їх випускає. Серед інших фінансових інструментів, які присутні на ринку капіталів України, також потрібно виділити акції, інвестиційні сертифікати. У статті зазначено, що емітентом акцій є виключно акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про емісію акцій визначається законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акції існують виключно в електронній формі. Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати емісії акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. Хоча ринок акцій в Україні невеликий, проте за останній рік намітилися тенденція до його пожвавлення. Встановлено, що незважаючи на наявність бірж та регуляторів, ринок капіталів України не забезпечує головну свою функцію – залучення капіталу у реальний сектор економіки, а слугує для формування кредитних ресурсів держави.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНИХ ФОНДОВИХ БІРЖ

О.В. Болдуєва, Ю.О. Кусакова — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню сучасного стану фондових бірж як ключових інституцій фінансової системи, що виконують функції мобілізації капіталу, підтримки ліквідності та забезпечення прозорості ринків. У роботі розглянуто основні функції фондових бірж, їхній вплив на економічний розвиток, а також значення у формуванні ринкової ціни активів. Автори аналізують впровадження новітніх технологій, таких як блокчейн, штучний інтелект та алгоритмічна торгівля, які змінюють структуру й принципи роботи бірж, створюючи нові можливості для інвесторів і бізнесу. Особливу увагу приділено викликам, що постають перед фондовими біржами, зокрема зростаючій конкуренції, регуляторним обмеженням та впливу податку на фінансові транзакції (FTT). Розглянуто інтеграційні процеси на регіональних і глобальних ринках капіталу, розвиток сталого фінансування та перспективи інтеграції цифрових валют. Отримані результати мають практичне значення для оцінки трансформаційних процесів у діяльності бірж і формування стратегій їхнього подальшого розвитку.

ОЦІНКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

А.П. Кущик, І.О. Щебликіна — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Розглянуто особливості функціонування фінансового ринку України та його окремих інститутів в умовах спричинених війною ризиків. Зазначено, що одним із найбільш ефективних складових здійснення інвестиційної діяльності у країнах з високорозвиненою економікою є інститути спільного (колективного) інвестування (ІСІ). Зважаючи на те, що ІСІ акумулюють значний обсяг різноманітних інвестиційних ресурсів, у подальшому вони можуть стати одним з основних джерел фінансування та впровадження інновацій, розвитку пріоритетних галузей економіки тощо. Інвестиційні фонди відіграють роль посередника між вкладником і об’єктом вкладення при здійсненні непрямих інвестицій. Крім того, розвиток інвестиційних фондів створює сприятливі передумови для розвитку українського фондового ринку. Поява нових форм ІСІ відкриває нові можливості для інвесторів, але також трансформує ризики властиві фінансовій системі, істотно ускладнюючи оцінку останніх, що вимагає постійного моніторингу й осмислення. Розкрито функції суб’єктів, які формують та управляють ІСІ, зокрема КУА та наглядової ради. При розкритті функцій самого ІСІ виділено такі, як: загально-соціальна, інформаційна, функція захисту економічних інтересів інвесторів та регулююча. Окреслено основні тенденції розвитку вітчизняних інвестиційних фондів та фінансових інструментів в 2020-2024 рр. Приділено увагу питанням формування відповідного нормативно-правового поля. Проведено аналіз діяльності інститутів спільного інвестування та компаній з управління активів (КУА) в Україні в умовах невизначеності. Зазначено, що спільне інвестування відіграє роль посередника між вкладником та об’єктом інвестування. Враховуючи той факт, що процес накопичення та вкладання активів інститутами спільного інвестування характеризується значною кількістю учасників, що приймають участь у створенні та управлінні фондом, тому в цих умовах актуальним є проведення детального аналізу середовища існування, взаємозв’язків та функціонального призначення суб’єктів фонду.

БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ В КРИЗОВИЙ ПЕРІОД

С.М. Ткаченко — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуті можливості розвитку банківського менеджменту в кризовий період, проаналізовані можливості розвитку та досліджена критична важливість діджиталізації та впровадження інноваційних технологій у банківському секторі України в умовах економічної нестабільності. Визначено, що діджиталізація банківського сектору є однією з ключових стратегій для збереження конкурентоспроможності та забезпечення безперервного доступу до фінансових послуг у кризових умовах. Встановлено, що впровадження цифрових технологій в банківському секторі, не позбавлене труднощів і ризиків. Серед основних проблем, які можна виділити, є кіберзагрози, шахрайство, недостатній рівень державного регулювання, брак єдиних стандартів для цифрових послуг, нерівномірний доступ до Інтернету, а також фізичні обмеження інфраструктури в кризових умовах. Ці проблеми потребують подальших досліджень та розробки нових стратегій для забезпечення належного рівня безпеки та ефективності цифрових рішень. Визначено, що діджиталізація банківських послуг також вимагає належної адаптації банківського менеджменту до нових умов. Застосування цифрових рішень, таких як мобільні додатки та онлайн-банкінг, потребує зміни підходів до управління фінансовими установами, підвищення рівня захисту персональних даних клієнтів, розвитку інфраструктури для забезпечення безперебійного доступу до Інтернету, а також інтеграції новітніх технологій у щоденну практику банківського управління.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ І КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

А.В. Череп, І.О. Щебликіна, А.П. Кущик, О.В. Головін — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено умови виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, зазначено позитивний та негативний вплив обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості на ефективність діяльності підприємства. На прикладі ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» проведено комплексне оцінювання дебіторської та кредиторської заборгованості, проведено порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства шляхом складання розрахункового балансу, визначення дебетового (кредитового) сальдо, що дозволило визначити основні складові формування системи ефективного управління дебіторською і кредиторською заборгованістю на підприємстві. Зазначено, що кредиторська заборгованість являється продуктом грошових розрахунків суб’єкта господарювання із його контрагентами, і управління нею базується на специфічних принципах та методологічних засадах, що дозволяє виокремити ще функціональний організаційний блок управління грошовими потоками суб’єкта господарювання – управління кредиторською заборгованістю підприємства, а дебіторська заборгованість є наслідком реалізації моделі грошових розрахунків в системі управління грошовими потоками. Досліджено, що невиправданий розмір дебіторської заборгованості є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення його певного рівня може призвести до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва. Висока частка дебіторської заборгованості в активах і кредиторської – в пасивах впливає на фінансовий стан, рівень платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, що визначає необхідність і значущість управління ними. З’ясовано, що управління дебіторською та кредиторською заборгованостями являє собою процес розроблення і реалізації управлінських рішень із приводу погодженості їхнього розміру і швидкості руху в часі, що забезпечують необхідний прибуток та оптимальний розмір вільних коштів.

БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ФІНАНСОВИХ МЕТОДІВ БЮДЖЕТНОГО МЕХАНІЗМУ НА МАКРОРІВНІ

І.О. Щебликіна, Ю.О. Кусакова — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретичні засади бюджетного регулювання соціально-економічних процесів з урахуванням ролі держави в управлінні економікою. Особливу увагу приділено її функціям у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту для досягнення стратегічних цілей суспільного розвитку. Зазначено, що бюджетне регулювання спрямоване на задоволення суспільних інтересів та стимулювання поступального розвитку соціально-економічних відносин, що забезпечує високий рівень життя населення. Державний бюджет визначено ключовим інструментом бюджетного регулювання, який дозволяє вирішувати актуальні соціально-економічні проблеми. Економічна сутність бюджету проявляється у взаємодії держави з іншими учасниками економіки через розподіл ВВП, формування і використання фінансових ресурсів для підтримки розширеного відтворення та покращення добробуту громадян. Доведено, що ефективність форм державного втручання в економіку залежить від їхньої науково обґрунтованої основи та аналізу особливостей відтворювальних процесів. Бюджетне регулювання має бути результативним, зосереджуючи бюджетні ресурси на пріоритетних напрямках економічного розвитку. Такий підхід сприяє стабільному економічному зростанню, яке відповідає потребам суспільства.

ЦИФРОВІ ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ ТА РИЗИКИ, ЩО ЇХ СУПРОВОДЖУЮТЬ

І.О. Щебликіна, А.П. Кущик — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано особливості цифровізації ринку фінансових послуг. Зокрема, виокремлено та систематизовано основні наслідки активного використання інформаційно-комунікаційних технологій фінансовими установами для їхнього розвитку, сфери фінансових послуг і національної економіки. Також акцентовано на базових перевагах і недоліках використання таких технологій різними суб’єктами господарювання. Досліджені основні загрози для користувачів від цифровізації фінансових послуг. Відповідно проведено обґрунтування впливу цифрових технологій на стан інформаційної безпеки у сучасних умовах тотального використання таких технологій на ринку фінансових послуг. Зазначено, що цифрові технології є ключовим елементом цифрової трансформації, які використовуються для покращення процесів фінансового, інвестиційного і ризик-менеджменту, взаємодії з клієнтами та налагодження зворотного зв’язку із споживачами та підвищення ефективності діяльності. Визначено, що у фінансовому секторі національної економіки вже знайшли застосування цифрові технології, котрі здатні забезпечити швидкість, ефективність та доступність фінансових операцій.

СТРАТЕГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАПОРІЗЬКОГО РЕГІОНУ В ПЕРІОД ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОМУ ВІДНОВЛЕННЮ

С.М. Дубиніна — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття розглядає важливі стратегічні вектори перспективного розвитку Запорізького регіону в період війни та повоєнному відновленню, зокрема через призму аналізу аспектів, які відбуваються та вирішуються в регіоні так і в цілому в Україні. Визначені ключові напрями соціально-економічного розвитку регіону. Визначено, що в регіоні, який активно займається відбудовою зруйнованого житла в місті, енергонезалежністю, соціальною підтримкою населення, будує лінії оборони, забезпечує безпечний освітній процес та активно спілкується з бізнесом задля підтримки економічного балансу. Успішна соціально-економічна політика Запорізького регіону вимагає наявності чіткої стратегії, плану та координації між владою, бізнесом та громадськістю. Також особливу увагу в статті приділяється міжнародній підтримці, залученню інвестицій для відбудови зруйнованого, підтримки енергетики, оборонної лінії та благодійності. В статті підкреслюється важливість в час війни та повоєнному часі, соціальна підтримка населенню, внутрішньо переміщеному населенню, ветеранам, дітям та родинам загиблих воїнів, активне спілкування з бізнесом та вирішення актуальних питань для підтримки бізнесу. Нарешті висвітлюються стратегічні плани та програми Запорізького регіону на наступний рік, які затверджені в бюджеті регіону на 2025 рік. Отже стаття, висвітлює ключові напрями стратегічного розвитку Запорізького регіону в період війни та в повоєнному періоді та вказує на важливість аналізу проблемних питань для комплексного підходу в оцінці задля вирішення їх реалізації, сталого, соціально-економічного розвитку Запорізького регіону, як одного з важливіших промислових центрів України.

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ПРОЕКТНОГО ПІДХОДУ ДО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ОРГАНІЗАЦІЇ

І.Ю. Кисільова, А.В. Горбунова — Tue, 18 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена визначенню основних характеристик проектного підхода до економічної безпеки організації, який являє собою цілеспрямований метод формування майбутньої економічної системи. Виділено ключові детермінанти економічної безпеки організації із врахуванням рівней ії забезпечення: макро-, мезо- и мікрорівні. Також визначено склад ключових детерминантів в системі економічній безпеки організації. У статті запропоновано розглядати підвищення рівня економічної безпеки організації, як проект, тобто розглядати дану категорію з позицій проектного підхода. Перевагою проектного підхода визначено самостійність співробітників та підрозділів у прийнятті управлінських рішень, концентрацію на роботі, чіткий розподіл відповідальності, мінімальний контроль та адміністрування. Зазначено, що проектний підхід передбачає можливість рішення будь-якої проблеми при достатній кількості часу та коштів. Змістом проекта буде економічна безпека організації, цільова складова проекта – досягнення певного рівня економічної безпеки організації, обмеженнями проекта є час та ресурси. На основі цього виділено основні ознаки проекта. Основними етапами роботи над проектом визначено: визначення відхилення фактичного показника від цільового, виявлення загроз економічної безпеки організації; розрахунок сценарних варіантів співвідношення часових та фінансових ресурсів; рішення задачі оптимізації розподілу часових та фінансових ресурсів організації; складання плана заходів ( графіка Ганта); виділення загроз економічної безпеки у відповідності із основними детермінантами. Наведено порівняльну характеристику проектного підхода із традиційними підходами управління организацією. Зазначено, що для різних типів проектів в залежності від цілей та обмежень доцільно розробити індивідуальну систему ризик-менеджмента та комплекс заходів. Наведено порівняння основних складових економічної безпеки організації та процедур проектного підхода.