АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИВЧЕННЯ МЕЖ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ

Ключові слова: толерантність, межа, свобода, соціальні норми, виховання, освіта.

Анотація

Метою пропонованої розвідки є аналіз наявних підходів і поглядів на межі толерантності. Формування толерантності громадян є важливою складовою частиною всіх ланок освіти, зокрема й вищої військової освіти. Але постає проблема щодо визначення її меж. Увага сконцентрована на наявних дослідженнях із питань меж толерантності, доцільності їх установлення. У статті використовуються такі методи теоретичного дослідження: аналіз інформаційних джерел, понятійний аналіз, порівняльний аналіз, класифікація. Аргументовано, що більшість науковців наполягають на розробленні та поширенні меж толерантності для стабілізації співіснування, упевненості в майбутньому та можливості самореалізуватись. Реалізація принципу толерантності має бути закріплена на державному рівні у справедливому та неупередженому законодавстві. Зазначено, що вихід за межі толерантності спричиняє порушення прав людини, насильство та збройні конфлікти, а надмірна толерантність може призвести до хаосу та самознищення. Установлено, що межі толерантності залежні від соціальних і правових норм суспільства, базуються на знаннях про права людини, про етичні норми та правила суспільства, проявляються в активній позиції особистості та її готовності до взаємодії, усвідомленні нею ненасилля як суспільної цінності. Наголошується на необхідності чіткого визначення меж толерантності та формування здатності їх визначати. Також зазначається, що коли людина не знає своїх прав, нею дуже легко маніпулювати та вводити в оману, вона не може визначити істину та відрізнити агресію від конфлікту. У статті наголошено необхідність розроблення та впровадження освітніх програм із формування толерантної особистості з її активною моральною позицією для набуття знань і розвитку здібностей, що допомагатимуть знаходити аргументи переконання в доцільності своїх рішень, усвідомлювати наслідки своїх вчинків, розуміти межі толерантності та знаходити альтернативу. Акцентується особлива роль сучасної освіти у процесі формування толерантності, яка має стати активним чинником поступального розвитку толерантної особистості. Аналіз підходів до визначення меж толерантності з метою формування даної якості в майбутніх офіцерів Національної гвардії України дозволяє констатувати, що межі толерантності не є чимось заданим наперед і жорстко реґламентованим. Вони можуть змінюватись відповідно до вимог нормативно-правових актів, службових інструкцій, наказів, з урахуванням моральних норм і загальнолюдських цінностей.

Посилання

1. Архіпов В. Толерантність як фактор стримавання та протидії в умовах гібридної війни. Толерантність на кордонах Європи: вимір для України : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Ужгород, 13–14 вересня 2019 р. Ужгород, 2019. С. 45–49.
2. Афанасьєва Л., Семікін М. Толерантність як соціальний маркер повсякденного буття людини. Соціологічні студії. 2019. № 2. С. 35–41. DOI: 10.29038/2306-3971-2019-02-35-41.
3. Бабій М. Телерантність: теоретичні та практичні засади. Українське релігієзнавство. 1996. № 4. С. 13–23.
4. Бардиер Г. Социальная психология толерантности. Санкт-Петербург : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005. 120 с.
5. Бородіна Н. Вияви толерантності в контексті проблеми тимчасово переміщених осіб. Світоглядно-ціннісне самовизначення людини. Толерантність: соціально-смислові варіації та євроінтеграційний контекст : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців, 8–9 травня 2015 р. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2015. С. 171–173.
6. Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Т. 2 : Філософія права / редкол. : С. Максимов (голова) та ін. ; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого. Харків : Право, 2017. С. 861.
7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Бусел. Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
8. Галузяк В. Толерантність у структурі особистісної зрілості педагога. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія «Педагогіка і психологія». 2012. Вип. 38. С. 388–394.
9. Декларація принципів толерантності, утверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_503 (дата звернення: 22.07.2022).
10. Загрійчук І. Толерантність: її сутність та межі в сучасному світі. Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності : Міжнародна науково-теоретична конференція, м. Житомир, 1–2 жовтня 2015 р. Житомир : Вид-во Євенок О.О., 2015. С. 308–310.
11. Толерантність як прояв байдужості / І. Зварич та ін. Psychological Journal. 2021. № 7 (6). P. 57–73. DOI: 10.31108/1.2021.7.6.9
12. Іванова А. Особливості застосування принципу “Zero tolerance policing” у рамках національної безпеки держави. Актуальні проблеми політики. 2019. Вип. 64 . С. 194–209.
13. Іщенко Ю. Толерантність як філософсько-світоглядна проблема. Філософська і соціологічна думка. 1998. № 4. С. 75–79.
14. Лісовий В. Україна: повернення часу. Політико-філософські роздуми. Київ : Дух і літера, 2019. 712 с. С. 386–387.
15. Марутян Р. Межі толерантності у дискурсі війни. Толерантність на кордонах Європи: вимір для України : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Ужгород, 13–14 вересня 2019 р. Ужгород, 2019. С. 41–45.
16. Молчанова А. Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога : посібник. Київ : Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2013. 150 с.
17. Мижа В. Виховання толерантності. URL: http://osvita.ua/school/technol/1117 (дата звернення: 23.07.2022).
18. Мукомель В., Паин Э. Толерантность против ксенофобий. Москва : Институт социологии РАН, 2005. 112 с.
19. Павленко В., Мельничук М. Психологія толерантності особистості (на матеріалі дослідження студентів) : монографія. Полтава : ФОП Мирон І.А., 2014. 244 с.
20. Препотенська М. Толерантність як фактор конфліктогенності: соціально-філософський ракурс. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2020. Вип. 2 (88). С. 113–122.
21. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Київ, 1994. 444 с.
22. Саух І. Філософія толерантності. Урок освіті – для миру. Освіта для миру = Edukacja dla pokoju : збірник наукових праць : у 2 т. / редкол. : В. Кремень (гол.) та ін. Київ : Вид-во ТОВ «Юрка Любченка», 2019. Т. 1. 720 с. С. 70–82.
23. Святенков П. Границы толерантности: перейдён ли Рубикон? URL: http://www.kreml.org/ interview/118540837 (дата звернення: 20.08.2022).
24. Солдатова Г. Жить в мире с собой и другими. Тренинг толерантности для подростков. 2-е изд. Москва : Генезис, 2001. 112 с.
25. Смазнова І. Агресія і толерантність: філософсько-правовий дискурс : монографія. Одеса : Фенікс, 2019. 378 с.
26. Степаненко І. Антропологічні межі толерантності в контексті педагогічної практики. Філософські діалоги. 2010. Вип. 4. Ч. 1 : Філософсько-антропологічні читання: Творча спадщина В. І. Шинкарука та сьогодення. Київ : Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2010. С. 282–288. 27. Трачук В. Політична толерантність як механізм політичної взаємодії: проблеми та перспективи. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса Національної академії України. 2008. Вип. 37. С. 354–363.
28. Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії імені Г.С. Сковороди ; ред- кол. : В. Шинкарук (гол.) та ін. Київ : Абрис, 2002. VI. 742 с.
29. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. Москва : АСТ, 1998. 488 с.
Опубліковано
2022-12-21
Як цитувати
Тробюк, Н. Ю., & Зінченко, В. П. (2022). АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИВЧЕННЯ МЕЖ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ. Педагогічні науки: теорія та практика, (3), 95-103. https://doi.org/10.26661/2786-5622-2022-3-14
Розділ
РОЗДІЛ IV. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ