ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
Анотація
У статті досліджено особливості формування громадянської активності молоді у процесі соціальної взаємодії. Розглянуто трактування понять «активність» і «громадянськість». Проаналізовано наукові підходи до висвітлення явища громадянської активності, розкрито її значення як основи формування громадянського суспільства та форми соціальної взаємодії. На підставі проведеного аналізу наукових досліджень визначено сутність поняття «громадянської активності» як критерію активної громадянської позиції, яка є психологічною налаштованістю, внутрішньою готовністю та мотивованою спрямованістю особистості до діяльності в соціальному середовищі, здатністю до соціальної взаємодії та до участі в суспільно важливих процесах, реалізовуючи здобуті громадянські знання, власні права й обов’язки. Зазначено, що громадянська активність охоплює різні види колективної діяльності в суспільстві та набуває різних форм. Установлено показники громадянської активності. Наголошено, що постає необхідність переосмислення молодими громадянами внутрішньої мотивації до активної діяльності в соціальному середовищі. Це залежить від створення мотиваційних чинників, на яких будуть базуватися їх почуття обов’язку, відповідальності, патріотизму, вирішення непростих дилем морального вибору. Підкреслено, що ефективність формування громадянської активності молоді у процесі соціальної взаємодії значним чином залежить від запровадження на державному рівні різних програм, проєктів, інноваційних педагогічних технологій. Саме тут необхідні умови створюються шляхом організації проєктної діяльності як ефективної технології, у процесі якої молодь залучається до осмисленої громадянської активності, набуває досвіду соціальної взаємодії у вирішенні суспільних проблем, має можливість для самореалізації. Розглянуто волонтерство як добровільну суспільно корисну діяльність, яка є однією з форм благодійності та підвалин громадянського суспільства.
Посилання
2. Балакірєва О., Дмитрук Д. Динаміка громадянської активності та рівня довіри в Україні. Український соціум. 2020. № 1 (72). С. 162–185.
3. Бойко Н. Громадянська активність онлайн: до соціологічного портрету українського користувача інтернету. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Серія «Політологія. Соціологія. Право». 2018. Вип. 1 (37). С. 61–65.
4. Бородін Є., Хохич І. Визначення понять «активність молоді» та «участь молоді» у молодіжній політиці: державно-управлінський аспект. Державне управління та місцеве самоврядування. 2012. Вип. 3 (14). С. 20–28.
5. Букрєєва І. Громадянська активність як індикатор соціального капіталу міста. Габітус. 2020. Вип. 12. Т. 1. С. 87–91.
6. Костенок І. Громадянська активність на місцях як один з індикаторів інтенсивності муніципальних процесів: український вимір. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2012. № 10. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=534
7. Остапенко М. Громадянська активність як основа формування громадянського суспільства. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. 2011. Вип. 22. С. 135–143.
8. Равчев О. Громадська активність особистості як особлива форма суспільної взаємодії. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12 «Психологічні науки». 2015. Вип. 2 (47). С. 121–126.
9. Татай Е. Громадянська активність як політичне явище: уточнення визначення. Evropský politický a právní diskurz. European political and law discourse. 2020. Vol. 7. Iss. 6. P. 136–147.
10. Шамич О. Підлітки та їх громадська активність. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими проблемами : збірник наукових праць. 2013. № 10 (12). С. 107–119.