ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ ДО ФОРМУВАННЯ У БАТЬКІВ НАВИЧКИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ПІДТРИМУВАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ КЛАСІВ, ДЕ НАВЧАЮТЬСЯ УЧНІ ІЗ ЗАЇКАННЯМ)

Анотація

У статті розглядається питання підготовки майбутніх логопедів у рамках освітньо-професійної програми «Логопедія» з особливим фокусом на виробленні у батьків навичок використання засобів підтримувальної комунікації в інклюзивному освітньому середовищі. Автори аналізують та розкривають компоненти готовності майбутніх логопедів до формування у батьків навичок використання засобів підтримувальної комунікації в умовах інклюзивної освіти, включаючи змістовний, операційно-діяльнісний, цільовий та оцінно-результативний аспекти. Стаття наголошує на тому, що сучасна роль логопеда виходить за межі традиційного розвитку мовленнєвих навичок дитини, охоплюючи також аспекти виховання, соціалізації та взаємодії з батьками. Зокрема, підкреслюється необхідність навчання батьків засобам альтернативної та додаткової комунікації незалежно від наявності у їхніх дітей особливих освітніх потреб. Особлива увага приділяється батькам дітей із комунікативними обмеженнями, для яких знання використання таких засобів, як піктограми, комунікативні таблиці, фотокартки, символи, є критично важливим. У статті також підкреслюється складність та багатогранність заїкання як мовленнєвого порушення, що потребує комплексного підходу до корекції та лікування. Автори зазначають, що заїкання – це не просто мовленнєвий дефект, а й глибоко індивідуальна проблема, що вимагає особливого підходу в кожному випадку. Автори також розглядають важливість мультидисциплінарного підходу у підготовці майбутніх логопедів. Стверджується, що співпраця зі студентами інших спеціальностей, таких як психологія, соціальна педагогіка та освітні науки, може значно збагатити підготовку логопедів, надаючи їм ширше розуміння проблеми заїкання. Серед основних курсів, які підтримують цю підготовку, виділяються «Логопедична корекція заїкання та порушень голосу» та «Альтернативні засоби комунікації». Ці курси не лише забезпечують теоретичні знання, а й практичні навички, які дають змогу майбутнім фахівцям ефективно працювати з родинами дітей, що мають особливі освітні потреби.