ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ВПРАВ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ СТУДЕНТАМ ПЕРШОГО (БАКАЛАВРСЬКОГО) РІВНЯ

Ключові слова: ігрові вправи, студенти немовних спеціальностей, комунікативні навички, класифікація, іншомовне мовлення, форми і види навчання, процес комунікації.

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності використання ігрових вправ під час викладання іноземних мов студентам першого (бакалаврського) рівня. Сучасні вимоги до підготовки кваліфікованого спеціаліста потребують від нього бути активним учасником процесу комунікації та мати необхідні комунікативні спроможності у сферах професійного та ситуативного іншомовного спілкування. Саме тому викладання іноземної мови вимагає розвивати й удосконалювати навички й уміння усного та писемного мовлення. Щоб процес викладання та навчання проходив цікавіше та продуктивніше, а студенті завжди мали бажання та мотивацію до навчання, викладачеві потрібно урізноманітнювати форми й види навчання. З’ясовано, що викладання мови зазнало глибоких трансформаційних змін і вплинуло на розвиток ігрового компонента, який із появою комунікативної методології посів особливе місце. Встановлено два основні чинники, що привели до таких змін: пошук фактичного використання мови, наближення до реальності; навчання через ефективну діяльність (студент повинен почувати себе невимушено та легко). Надано класифікацію ігрової діяльності за Жаном П’єром Кюка й Ізабеллю Грюк, яка складається із 4 типів: лінгвістичні ігри (мовленнєві види діяльності, що дозволяють студентам користуватися правилами мови, знаходити відповідні структури та вміти долати граматичні труднощі тощо); творчі ігри (спрямовані на розвиток мовного потенціалу студентів, заохочують винахідливість, розвивають усне мовлення); культурні ігри (використовують культурні знання учнів, мають міжкультурний характер); ігри на основі театру (симуляція, що створюється для використовування набутих знань студентів). Запропоновано приклади ігор, які можна використовувати як в аудиторії, так і під час дистанційних занять. Зроблено висновок, що ігрові форми роботи створюють невимушену атмосферу, де викладач і студенти можуть насолоджуватися моментами навчання та взаємодії, що стає мотиваційним чинником, здатним пробудити внутрішній інтерес до вивчення іноземних мов.

Посилання

1. Полонська Т.К. Сутність ігрових технологій у навчанні іноземних мов учнів початкової школи на компетентнісних засадах. Проблеми сучасного підручника : збірник наукових праць. Київ : Педагогічна думка, 2018. Вип. 20. С. 317-327.
2. Чернищук Ю.І. Використання ігрових технологій при вивченні іноземних мов як інструмент компетентнісно орієнтовного навчання у ВНЗ. Інноваційна педагогіка. 2022. Вип. 44. Т. 2. С. 47-50.
3. Cuq J.-P. Dictionnaire de didactique du Français langue étrangère et seconde. Paris : CLE international, 2003. 303 p.
4. Cuq J.-P., Gruca I. Cours de didactique du Français langue étrangère et seconde. PUG-collection : Didactique (FLE). France, 2007. 482 p.
5. Silva H. Le jeu en classe de langue. Paris : CLE international, 2008. 207 p.
6. Valera González P. El aspecto lúdico en la enseñanza de ELE. Marco ELE – revista de didáctica ELE. 2010. Número 11. P. 1-10.
Опубліковано
2024-04-24
Як цитувати
Прус, Н. О., & Бочарникова, Т. Ф. (2024). ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ВПРАВ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ СТУДЕНТАМ ПЕРШОГО (БАКАЛАВРСЬКОГО) РІВНЯ. Педагогічні науки: теорія та практика, (1), 28-33. https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-1-04
Розділ
РОЗДІЛ II. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ (З ГАЛУЗЕЙ ЗНАНЬ)