СУЧАСНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ В УКРАЇНІ ТА КНР

Анотація

Статтю присвячено порівняльному аналізу теоретичних засад формування іншомовної (англомовної) компетентності у вищій освіті України та Китаю в сучасних умовах і має на меті виявлення спільних та відмінних рис, а також переваг і обмежень наявних підходів. В основі дослідження лежить базове визначення іншомовної компетентності як здатності до комунікації в усній та письмовій формах іноземною мовою. У результаті роботи розглянуто сутність іншомовної компетентності як багатоаспектного явища, що включає лінгвістичний, соціокультурний, прагматичний, міжкультурний та інші компоненти. Систематизовано й узагальнено спільні риси й розбіжності щодо трактування іншомовної компетентності науковцями обох країн. Наявність схожих підходів і трактувань зумовлюється розповсюдженням наукової думки в умовах глобалізованого суспільства, а специфічні риси детермінуються різницею геополітичних, економічних, освітніх і культурних реалій. Дослідження виявило спільну тенденцію до визнання важливості іншомовної компетентності як чинника конкурентоспроможності на міжнародній арені. Щодо відмінностей з’ясовано, що в основі українського бачення формування іншомовної компетентності лежить проєвропейська орієнтація навчання іноземним мовам і відповідна кореляція із «Загальноєвропейською системою рівнів володіння іноземними мовами» (CEFR). Нормативну базу для розуміння й формування іншомовної компетентності в Китаї становлять національні «Китайські стандарти володіння англійською мовою». Український підхід характеризується інтеграцією соціокультурних, комунікативних і стратегічних умінь для ефективної комунікації та самореалізації особистості в міжнародному середовищі. Китайський підхід традиційно відзначається надмірною орієнтацією на засвоєння лінгвістичних знань (фонетики, лексики, граматики), хоча останнім часом спостерігається посилення уваги й до інших аспектів. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному компаративному аналізі українського та китайського підходів до тлумачення іншомовної компетентності. Отримані результати дозволяють краще зрозуміти особливості іншомовної освіти в різних контекстах і можуть бути корисними для розроблення ефективних стратегій навчання іноземної мови. Крім того, виявлені спільні риси та відмінності підходів дозволяють визначити перспективні напрями співпраці між двома країнами в галузі іншомовної освіти.