ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА В ДІТЕЙ З ООП В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Анотація

Проблема соціальної активності, взаємодії та сприйняття один одного стає особливо важливою в сучасному світі. Це зумовлено змінами в значенні та доступності різних соціальних благ, як-от освіта й технології, а також такими факторами, як постійна взаємодія з іншими членами суспільства, швидкий ритм життя та поява нових соціальних груп і субкультур. Все це призводить до необхідності формування образу соціального об’єкта на основі обмеженої інформації та в умовах обмеженого часу. Період молодшого шкільного віку являє собою етап цілеспрямованого розвитку особистості та її соціалізації. Протягом цього періоду дитина не лише отримує та усвідомлює свій статус, але й формує своє особистісне ставлення до нього. Соціальна ідентичність учня молодшого шкільного віку формується через два ключові аспекти: когнітивний і емоційний. Когнітивний аспект охоплює усвідомлення дитиною своєї належності до учнівської спільноти, тоді як емоційний аспект визначає особисте ставлення до власного положення в ієрархії учнів, як-от клас чи школа. Соціальна ідентичність школяра є динамічним явищем, яке постійно змінюється і розвивається протягом усього періоду навчання в школі. Спеціальна педагогічна підготовка дітей з особливими освітніми потребами (ООП) до навчання в школі вимагає забезпечення їх повноцінного розвитку на рівні психічних процесів, фізичного здоров’я та емоційно-вольового потенціалу. З метою зміни основного типу діяльності та формування соціального статусу школяра в дитини з порушеннями інтелекту важливо, щоб дорослі сприяли її розвитку і корекції психічних процесів, мовлення та комунікації, вольової сфери, а також надавали підтримку в подоланні труднощів, що можуть виникати під час навчання. Для формування соціального статусу школяра в молодших школярів із порушеннями інтелектуального розвитку та мовленнєвими порушеннями було розроблено комплексну програму. Ця програма включає корекційно-розвивальну, просвітницько-консультативну та профілактично-розвивальну роботу як з учнями молодшого шкільного віку, так і з їхніми батьками. Програму розділено на два блоки: «Моя дитина – майбутній першокласник» (для батьків) і «Я – майбутній школяр» (для дітей). Практична значущість отриманих результатів дослідження виявляється в можливості впровадження розробленої програми та методики формування соціального статусу молодшого школяра для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку та мовленнєвими порушеннями. Також ці результати використовуються для застосування методик діагностики стану поведінкової, когнітивної та емоційної готовності дітей з ОПП до навчання в школі.