ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ У РАМКАХ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТА «ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПРАКТИКУМ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ»

Анотація

Статтю присвячено проблемам формування самоосвітньої компетентності акторів у рамках освітнього компонента «професійно-орієнтований практикум іноземної мови», яка за останні часи набула надзвичайної актуальності внаслідок глобальних змін у театральному мистецтві. Своєю чергою мистецтво опинилось у стані жорсткої конкуренції з іншими видами візуальних мистецтв узагалі. Крім того, український театр опинився ще й у стані тривалої кризи, спричиненої соціально-політичними перетвореннями останніх десятиліть, пандемією коронавірусу та сьогодення бойових дій. Перехід на дистанційні методи навчання зумовив необхідність швидкого оволодіння новими самоосвітніми практиками, які мають суттєві відмінності внаслідок особливості самої суті театрального мистецтва. Однією з компетенцій, яку здобувач вищої освіти повинен набути в результаті опанування курсу, постає «здатність виконувати пошук джерел, які мають відношення до професійної діяльності та критично аналізувати, екстрополювати, базуючись на фахових знаннях. Здатність користуватися науковою літературою, архівними матеріалами, займатися самоосвітою». Тому самоосвіта стає найважливішою складовою частиною професійної діяльності майбутнього актора, а самоосвітня компетентність – найважливішим складником інтелектуальної компетентності в наборі його ключових компетентностей. У статті розкривається зміст самоосвітньої компетентності, її склад, ресурси та алгоритми формування. Особливу увагу зосереджено на ролі когнітивних та метакогнітивних стратегій у процесі самоосвіти. У числі когнітивних стратегій вказуються ті, що спрямовані на розвиток пам’яті, уваги, уявлення та інших когнітивних функцій, необхідних для створення переконливих образів. Метакогнітивні стратегії пов’язані з управлінням власним пізнанням: самооцінкою, виявленням та виправленням власних помилок. Своєю чергою обидва види стратегій передбачають формування високого рівня інформаційно-комунікаційних компетентностей, які, крім загальних умінь і навичок пошуку та оброблення інформації, передбачають володіння різними технологіями комунікації в соціальних мережах, створення і ведення власних онлайн- портфоліо для представлення власних творчих робіт та залучення уваги потенційних роботодавців. У статті також представлено наявні нині інструменти штучного інтелекту, знайомство з якими стане в нагоді майбутнім акторам. Зокрема, наведено думку щодо необхідності розроблення віртуальних асистентів, які б, з одного боку, надавали необхідну інформаційну підтримку, а, з іншого – накопичували власний професійний досвід актора.