Педагогічні науки: теорія та практика

СУЧАСНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ В УКРАЇНІ ТА КНР

2025-03-03T10:28:41+02:00

Статтю присвячено порівняльному аналізу теоретичних засад формування іншомовної (англомовної) компетентності у вищій освіті України та Китаю в сучасних умовах і має на меті виявлення спільних та відмінних рис, а також переваг і обмежень наявних підходів. В основі дослідження лежить базове визначення іншомовної компетентності як здатності до комунікації в усній та письмовій формах іноземною мовою. У результаті роботи розглянуто сутність іншомовної компетентності як багатоаспектного явища, що включає лінгвістичний, соціокультурний, прагматичний, міжкультурний та інші компоненти. Систематизовано й узагальнено спільні риси й розбіжності щодо трактування іншомовної компетентності науковцями обох країн. Наявність схожих підходів і трактувань зумовлюється розповсюдженням наукової думки в умовах глобалізованого суспільства, а специфічні риси детермінуються різницею геополітичних, економічних, освітніх і культурних реалій. Дослідження виявило спільну тенденцію до визнання важливості іншомовної компетентності як чинника конкурентоспроможності на міжнародній арені. Щодо відмінностей з’ясовано, що в основі українського бачення формування іншомовної компетентності лежить проєвропейська орієнтація навчання іноземним мовам і відповідна кореляція із «Загальноєвропейською системою рівнів володіння іноземними мовами» (CEFR). Нормативну базу для розуміння й формування іншомовної компетентності в Китаї становлять національні «Китайські стандарти володіння англійською мовою». Український підхід характеризується інтеграцією соціокультурних, комунікативних і стратегічних умінь для ефективної комунікації та самореалізації особистості в міжнародному середовищі. Китайський підхід традиційно відзначається надмірною орієнтацією на засвоєння лінгвістичних знань (фонетики, лексики, граматики), хоча останнім часом спостерігається посилення уваги й до інших аспектів. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному компаративному аналізі українського та китайського підходів до тлумачення іншомовної компетентності. Отримані результати дозволяють краще зрозуміти особливості іншомовної освіти в різних контекстах і можуть бути корисними для розроблення ефективних стратегій навчання іноземної мови. Крім того, виявлені спільні риси та відмінності підходів дозволяють визначити перспективні напрями співпраці між двома країнами в галузі іншомовної освіти.

ПІДВИЩЕННЯ МОВНОЇ НЕЙРОПЛАСТИЧНОСТІ ЩОДО ВИВЧЕННЯ КОРЕЙСЬКОЇ МОВИ З УРАХУВАННЯМ ДАВНЬОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ ГРИ БАДУК (바둑) У КОНТЕКСТІ ПРАКТИК ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

2025-03-03T10:28:41+02:00

У статті досліджено інноваційний підхід до вивчення корейської мови через призму традиційної східної гри бадук (바둑), відомої також як го, та її вплив на розвиток мовної нейропластичності. Розглянуто взаємозв’язок між когнітивними процесами, що активуються під час гри в бадук, та механізмами засвоєння корейської мови, спираючись на останні досягнення в галузі нейролінгвістики та когнітивної психології. Дослідження базується на гіпотезі, що регулярна практика бадук сприяє розвитку специфічних нейронних зв’язків, які можуть бути ефективно використані для покращення засвоєння корейської мови. Особлива увага приділяється аналізу паралелей між структурною логікою бадук та лінгвістичними патернами корейської мови, включаючи її граматичну структуру та систему honorifics. У роботі представлено результати експериментального дослідження, проведеного протягом 12 місяців, за участю 120 студентів-лінгвістів, розділених на експериментальну та контрольну групи. Експериментальна група поєднувала традиційне вивчення корейської мови з регулярними заняттями бадук, тоді як контрольна група навчалася за стандартною програмою. Статистичний аналіз отриманих даних демонструє значуще покращення показників засвоєння мови в експериментальній групі, особливо в аспектах граматичної точності, розуміння контексту та швидкості мовленнєвої адаптації. Зафіксовано підвищення ефективності запам’ятовування лексичних одиниць на 27% та покращення розуміння граматичних конструкцій на 32% порівняно з контрольною групою. Запропоновано методологічну базу для інтеграції елементів бадук в освітній процес, включаючи спеціально розроблені вправи та навчальні матеріали. Особливо акцентовано на розвитку просторового мислення та стратегічного планування як ключових компетенцій для ефективного оволодіння корейською мовою. Дослідження відкриває нові перспективи в галузі прикладної лінгвістики та пропонує інноваційний підхід до вивчення східних мов, який може бути адаптований для різних освітніх контекстів. Результати роботи мають практичну цінність для викладачів корейської мови, розробників освітніх програм та дослідників у галузі нейролінгвістики.

НАЙКРАЩІ ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В АМЕРИКАНСЬКИХ ШКОЛАХ: РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ

2025-03-03T10:28:41+02:00

У статті розглянуто ефективні освітні політики та інноваційні практики інтеграції соціально-емоційного навчання (СЕН) в академічне середовище, які можуть бути запроваджені в українській шкільній системі та використані вчителями англійської мови для підтримки благополуччя своїх учнів. Імплементація СЕН у шкільну освіту США є центром уваги педагогів, дослідників і політиків. СЕН спрямоване на розвиток самосвідомості, соціальних навичок та емоційного благополуччя паралельно з академічним розвитком. Стратегії СЕН включають створення інклюзивного середовища, фокусування на розвитку соціально-емоційних компетентностей та інтеграцію СЕН в академічні завдання через кооперативне навчання та рефлексивні вправи. Освітні організації та програми (ініціатива ASCD Whole Child, NCELA, Harmony Academy), охоплюючи здоров’я, безпеку, залучення та готовність до життя учнів поза школою, пропонують практичні інструменти для впровадження СЕН у різноманітних контекстах. Дослідження підкреслює роль СЕН у покращенні академічної успішності та емоційної стійкості. Під час пандемії COVID-19 рекомендації щодо застосування СЕН стали життєво важливими інструментами для розв’язання освітніх завдань. Федеральні ініціативи та освітні організації (CASEL) підтримали широке впровадження СЕН. Під час навчання англійської мови інтегрування СЕН забезпечується попереднім вивченням ключової лексики для формування впевненості, використанням візуальних засобів для підтримки розуміння та рефлексивною діяльністю (ведення щоденника). Створення спільної розповіді й завдання «Питання дня» сприяють самовираженню, емпатії та соціальній обізнаності. Щоденні перевірки емоційного стану учнів, практика вдячності та спільні проєкти спрямовані на розвиток у школярів емоційного інтелекту і навичок відповідального прийняття рішень. Українська шкільна система потребує всебічної підтримки, інтеграції найкращих світових практик та національних змін у ставленні до пріоритетності психічного здоров’я дітей, що є колективною відповідальністю суспільства за стабільне майбутнє нації.

ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «СВІТЛОВІ ЯВИЩА» В КУРСІ ФІЗИКИ 9-ГО КЛАСУ

2025-03-03T10:28:41+02:00

Статтю присвячено аналізу теми «Світлові явища» в тій її частині, яка стосується вивчення фізичної природи кольору світла та кольору предметів. Розглянуто основні питання, з якими в учнів найчастіше виникають проблеми: пояснення фізичної природи кольору тіл, нерозуміння різних підходів до змішування кольорів (адитивне та субтрактивне) та відсутність правильного розуміння понять дзеркального та дифузного відбивання. Наголошено на необхідності інтегрованого підходу у вивченні даної теми, оскільки розуміння формування зору передбачає знання з різних дисциплін. Представлено систематизований методичний матеріал, який дозволяє інтегрувати знання з фізики та образотворчого мистецтва і може бути корисним для вчителя фізики. Запропонований дидактичний підхід має важливу перевагу: він дає учням змогу інтегрувати знання з різних галузей науки, щоб самостійно усунути проблему недостатньої інформації для усвідомленого сприйняття і розуміння теми «Світлові явища», яка виникає, якщо пояснюють навчальний матеріал, спираючись лише на знання з однієї дисципліни. Це сприятиме ефективному навчанню, допомагаючи учням формувати цілісне уявлення про світ, розвивати мислення і підвищувати мотивацію до освітньої діяльності. Проведене дослідження допоможе вчителю систематизувати інформацію про формування кольоросприйняття, спираючись на знання з різних галузей науки. Поєднання понятійно-категоріального апарату, законів та методів досліджень фізики, біології, фізіології, інформатики та мистецтва дозволить ефективно пояснювати учням природу світлових явищ і заохочувати їх до активної участі в освітньому процесі, сприяти розвитку навичок дослідницької діяльності та творчого мислення. Такий підхід дозволить учням не тільки краще зрозуміти фізичну природу світла і кольору, але й сприятиме підвищенню художньо-естетичного рівня особистості й вихованню емоційно-естетичного ставлення до довкілля. Також інтегрований підхід у навчанні стимулює учнів до самостійного творчого пошуку нових знань, до розвитку через розв’язування творчих задач, застосування отриманих знань на практиці, зокрема для реалізації власних STEAM-проєктів.

РОЛЬ БІНАРНИХ (ІНТЕГРОВАНИХ) ЗАНЯТЬ «ІНОЗЕМНА МОВА + ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА» У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЦИХ ПРЕДМЕТІВ

2025-03-03T10:29:55+02:00

Статтю присвячено розкриттю можливостей бінарних (інтегрованих) практичних занять «іноземна мова + зарубіжна література» для формування професійних компетентностей майбутніх учителів іноземної мови та зарубіжної літератури, адже, незважаючи на інтерес науковців до питань організації бінарних занять у ЗВО, питання проведення лекцій «іноземна мова + зарубіжна література» для майбутніх учителів цих дисциплін натепер залишається невивченим. Звернення до такої форми роботи зумовлено пошуком шляхів оптимізації процесу підготовки вчителів іноземних мов і зарубіжної літератури для нової української школи. Такі заняття дозволяють використати можливості оригіналів художніх творів, що вивчаються в курсі зарубіжної літератури, для покращення мовознавчої, літературознавчої та методичної підготовки здобувачів освіти. На прикладі практичного заняття, присвяченого вивченню фантастичної повісті-казки «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» видатного представника німецького романтизму Е. Т. А. Гофмана, розглянуто прийоми та форми роботи з художнім твором і характер взаємодії викладачів іноземної (німецької) мови та зарубіжної літератури в ході заняття. Основними прийомами та формами роботи виступають переклад уривків твору, зіставлення оригіналу та професійного перекладу, пояснення перекладацьких рішень, виділення слів, важливих для розуміння авторської концепції, та їх лексичний аналіз (включає роботу з перекладними, тлумачними словниками тощо та іншими інформаційними джерелами і – за потреби – коментар викладача іноземної мови), аналітична бесіда за твором, постановка проблемного питання на основі знань, отриманих під час лексичного аналізу, висновків, зроблених у процесі літературознавчого аналізу твору, складання сенкану українською та іноземною мовою, що стає своєрідним підсумком міркувань здобувачів вищої освіти. Оскільки інтегровані заняття «іноземна мова + зарубіжна література», як доводить досвід авторів статті, дають можливість покращити професійну підготовку здобувачів освіти, такі заняття рекомендовано активно впроваджувати в освітній процес. Перспективи дослідження передбачають розроблення як окремих інтегрованих занять з іноземних мов, які викладатимуть майбутні вчителі зарубіжної літератури, так і системи такої роботи загалом.

ВПРОВАДЖЕННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ DEVOPS: ВИКЛИКИ ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

2025-03-03T10:29:59+02:00

Досліджено впровадження активних методів навчання у викладанні DevOps, які стають критично важливими для підготовки фахівців у сучасній інформаційній сфері. Проаналізовано такі активні методи, як проєктне навчання, розбір кейсів, симуляції та командні проєкти, які на відміну від традиційних методів орієнтовані на залучення студентів до практичного розв’язання професійних задач. Ці методи дозволяють здобувачам освіти глибше зануритися в контекст реальних професійних викликів, розвивають навички командної роботи, критичного мислення, комунікації та лідерства. Однак, незважаючи на значні переваги активних методів, їх впровадження супроводжується й певними викликами, зокрема, неоднорідністю рівня підготовки здобувачів вищої освіти, що може ускладнити групову роботу та спричинити нерівномірність результатів. Ресурсомісткість активних методів також є суттєвим бар’єром, адже підготовка якісних навчальних матеріалів, зокрема симуляцій або кейсів у DevOps, потребує доступу до сучасного програмного забезпечення та інфраструктури, що не завжди доступно в освітніх установах. Крім того, для ефективного викладання DevOps у рамках активного навчання викладачі мають виконувати роль не тільки предметних експертів, а й фасилітаторів, які координують процеси групової роботи і створюють сприятливі умови для розвитку кожного здобувача вищої освіти. Запропоновано низку рекомендацій для подолання цих бар’єрів, серед яких ‒ індивідуалізований підхід, підтримка менш досвідчених студентів, що допомагає вирівняти рівень знань, а також залучення до освітнього процесу фахівців-практиків, що дозволяє здобувачам освіти побачити реальну цінність DevOps для їхньої професійної діяльності. Крім того, важливим є створення прозорої системи оцінювання, яка враховує індивідуальний внесок студентів у командні проєкти та їхню активну участь у процесі навчання. Результати дослідження вказують на те, що впровадження активних методів в освітній процес підвищує мотивацію здобувачів вищої освіти, сприяє формуванню навичок командної роботи та практичних умінь, необхідних для професійного успіху у сфері DevOps.

МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 011 ОСВІТНІ, ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-03-03T10:30:00+02:00

У статті науково обгрунтовано методичну систему дистанційної професійної підготовки в умовах воєнного стану майбутніх фахівців спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки та експериментально перевірено її ефективність. Методична система становить узгоджене поєднання цілей, форм, змісту, методів, засобів цієї підготовки. Вона містить конкретизацію цілей, поданих у вигляді загальних і фахових компетентностей та програмних результатів навчання, групові, індивідуальні, парні, колективні форми педагогічної взаємодії, поєднання яких реалізується на лекціях, практичних (семінарських) заняттях, іспитах, заліках. Дистанційність навчання забезпечується засобами мультимедіа, підключенням до мережі Інтернет, використанням платформи MOODLE та конференц-платформи ZOOM, цифровими засобами навчання. Розширений перелік цих засобів забезпечує можливості застосування широкого спектру методів навчання. У процесі дослідження було розроблено навчально-методичні комплекси дисциплін з урахуванням дистанційності навчання. Розроблено презентації до лекцій з виділенням проблемних блоків, тестові завдання з вибором відповіді поточного і підсумкового контролю, складено список літератури до лекційних занять, за яким здобувачам вищої освіти необхідно було готувати попередні анотації, створено завдання до практичних занять на моделювання діяльності педагога закладу вищої освіти, завдання на перевірку текстів на академічну недоброчесність. Проведене експериментальне дослідження показало переваги розробленої методичної системи. Разом із тим установлено, що основним недоліком дистанційної професійної підготовки майбутніх фахівців спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки є недостатність досвіду педагогічної комунікації, мовної педагогічної практики безпосередньо перед аудиторією.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ БАЗОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ У ПРОЦЕСІ МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-03-03T10:29:59+02:00

У статті представлено та схарактеризовано основні етапи педагогічного експерименту щодо формування базової професійної компетентності майбутніх інженерів у процесі математичної підготовки в закладі вищої освіти. Проблема формування базової професійної компетентності майбутніх інженерів у процесі математичної підготовки є актуальною і значущою для підготовки фахівців інженерного профілю. У ході дослідження було проведено педагогічний експеримент, який складався із трьох етапів: констатувального, формувального і контрольного. Експеримент було спрямовано на виявлення впливу розроблених педагогічних умов на динаміку розвитку мотиваційного, когнітивного, діяльнісного та особистісно-рефлексивного компонентів базової професійної компетентності здобувачів вищої освіти інженерних спеціальностей. На констатувальному етапі експерименту було визначено початковий рівень сформованості базової професійної компетентності у здобувачів освіти. Результати констатувального експерименту показали, що рівень сформованості базової професійної компетентності майбутніх інженерів в експериментальній та контрольній групах не мав статистично значущої різниці. За результатами першого етапу дослідження здобувачів вищої освіти було розділено на експериментальну та контрольну групу, рівень сформованості базової професійної компетентності в яких не мав статистично значущої різниці. Кількість студентів експериментальної групи (ЕГ) становила 116 осіб, контрольної групи (КГ) – 118 осіб. На формувальному етапі експерименту здобувачі освіти контрольної групи навчались за традиційною методикою, а в процес професійної підготовки експериментальної групи було впроваджено розроблені педагогічні умови формування базової професійної компетентності. На контрольному етапі виявлено статистично значущу різницю між здобувачами вищої освіти експериментальної та контрольної груп стосовно високого та низького рівня сформованості базової професійної компетентності, що підтверджує ефективність розроблених педагогічних умов формування базової професійної компетентності майбутніх інженерів.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ Й ОСМИСЛЕННЯ МАЙБУТНІМИ АКТОРАМИ ПІДТЕКСТУ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ

2025-03-03T10:30:37+02:00

У статті представлено теоретичне дослідження дискусійної проблеми розуміння й осмислення підтексту драматичного твору майбутніми акторами. Це питання особливо важливе для розв’язання завдань професійної підготовки здобувачів освіти зі спеціальності «Сценічне мистецтво», які навчаються за професійною програмою «Театральне мистецтво». Проаналізовано дефініції поняття «підтекст» класичних теоретиків театру й сучасних науковців, визначено динаміку змін розуміння підтексту драматичного твору та окреслено способи роботи майбутніх акторів із підтекстом драматичного твору. Авторами досліджено й проілюстровано теоретичні підходи до змісту феномену підтексту, які представлені в літературознавчих і театрознавчих джерелах. Сучасні погляди на зазначену проблему авансовані окремими дослідженнями, в котрих поняття підтексту розглядається як прихований зміст художнього твору, як імпліцитна інформація, як естетична інформація, як думка чи почуття автора. Усвідомлення майбутніми акторами різниці між внутрішнім монологом і підтекстом позначиться на їхній акторській майстерності. Тому в роботі здійснено спробу розкрити змістовне навантаження цього феномену в контексті театрального мистецтва через аналіз поглядів видатних українських театральних діячів (корифеїв) на проблему підтексту драматичного твору та його донесення до глядача. Визначено, що вказана проблема не завжди була в центрі уваги. Деякі театральні митці більше зосереджувалися на зовнішньому, ніж внутрішньому. З’ясовано, що зміна ставлення до підтексту в практиці й теорії театрального мистецтва з початку ХХ ст. була виражена двома показниками: популярністю підтексту як інструменту практичної роботи над художнім образом й акторською роллю та новим ракурсом використання підтексту. Представлено і схарактеризовано два різновиди підтексту – концептуальний і побутовий. Наведено приклад реалізації цих різновидів підтексту в конкретній виставі. У статті також розглядається практичне застосування підтексту в педагогічній діяльності з майбутніми акторами. З’ясовано, що підтекст у педагогічній діяльності визначається як засіб, прихований смисл, прихована інформація, прийом, інструмент.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОТИВАЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2025-03-03T10:31:49+02:00

Статтю присвячено теоретичному аналізу наукових досліджень мотиваційного компонента психологічної готовності майбутніх логопедів до роботи в інклюзивному освітньому середовищі. Актуальність дослідження зумовлена сучасними тенденціями розвитку освітньої системи підготовки кваліфікованого спеціаліста у сфері спеціальної та інклюзивної освіти й особливостями професійної діяльності. Автором визначено такі ключові поняття теми дослідження, як «мотивація», «мотиваційна сфера», «мотиваційно-ціннісна сфера», «психологічна готовність», «мотиваційний компонент психологічної готовності». На основі теоретичного аналізу наукових джерел установлено, що проблема осмислення мотивації пройшла крізь призму низки психологічних теорій, як-от: гуманістична теорія, когнітивізм, теорія соціальних потреб тощо і стала предметом дослідження у світовій та вітчизняній науці. Встановлено, що мотивація впливає на психічну саморегуляцію поведінки та включає певну сукупність мотивів і спонукань, які визначають спрямованість, зміст та характер діяльності людини, а також її поведінку. Визначено, що мотивація є рушійною силою дії, яка являє собою низку сукупностей факторів, котрі викликають активність особистості, спрямовують її на досягнення цілей і підтримують її в цьому процесі, що мотиваційна сфера відіграє ключову роль у формуванні професійної компетентності здобувачів вищої освіти. Сучасні вимоги до рівня професійної підготовки майбутніх логопедів вимагають розширення набору якостей, якими мають володіти фахівці, особливо в умовах інклюзивного навчання. Саме мотивація стає одним з основоположних складників для досягнення професійного успіху та особистісної реалізації в обраній сфері діяльності. Мотивація тісно пов’язана з ціннісними орієнтирами особистості та входить у структуру психологічної готовності особистості до здійснення професійної діяльності. На основі взаємопов’язаних чинників також з’ясовано, що сутність психологічної готовності можна розглядати з різних аспектів, у тому числі з позицій розуміння певних поведінкових особливостей, емоційного стану, усвідомлення спонукань, мотивів поведінки, прагнень і ціннісних орієнтацій дітей з особливими освітніми потребами (ООП).

ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-03-03T10:31:49+02:00

У статті розкривається проблема використання особистісно-діяльнісного підходу у вищій освіті. Проаналізовано базові поняття «діяльність», «особистість», «особистісно-діяльнісний підхід». Зазначено, що саме через діяльність людина пізнає норми й цінності довкілля та себе. Лише в діяльності особистість самореалізується. Саме діяльність є умовою, основою і засобом розвитку особистості. Проаналізовано ключові ідеї науковців щодо особистісно-діяльнісного підходу в психології та педагогіці та деякі положення теорії діяльності, які сприяють процесу професійної підготовки майбутніх медичних працівників. Досліджено, що особистісні й діяльнісні сторони утворюють нерозривну, єдину інтеграцію, спрямовану на самозростання, саморух і самореалізацію своїх особистісних можливостей. Зазначено, що саме поєднання особистісного і діяльнісного підходу сприяє особистісному розвитку в діяльності. Окреслено, що професійний розвиток майбутнього фахівця медичної галузі передбачає тісне поєднання особистісного і діяльнісного аспектів. Під час моделювання освітнього процесу для майбутніх медичних працівників доречною є орієнтація на особистість як суб’єкт, мету, результат і основний критерій його ефективності. Схарактеризовано, що особистісно-діяльнісний підхід забезпечує в майбутнього медика повноцінний розвиток особистості, формування наукових знань і використання цих знань для розв’язання практичних завдань у різних сферах життєдіяльності майбутнього фахівця медичної галузі. Доведено, що впровадження особистісно-діяльнісного підходу відіграє вирішальну роль у підготовці майбутніх фахівців медичної галузі, сприяє формуванню комплексних мотивів для впровадження професійної діяльності, передбачає врахування індивідуально-психологічних особливостей та індивідуальної траєкторії розвитку особистості.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЄКТУВАННЯ КОНСАЛТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2025-03-03T10:31:49+02:00

У статті розкрито концептуальну модель і технологію проєктування консалтингової діяльності в закладі вищої освіти в умовах невизначеності. Обґрунтовано, що використання концептуальної моделі та технології проєктування консалтингової діяльності у ЗВО може бути доцільним і сприяти суб’єкту систематично й послідовно набувати знання, навички та компетенції. Розкрито, що характерною особливістю консалтингово-зорієнтованих управлінських впливів є цілеспрямованість для узгодженості взаємодії об’єктів управління. На основі сутнісної характеристики управління обґрунтовано методологічні основи проєктування консалтингової діяльності в ЗВО в умовах невизначеності. Розкрито теоретичне обґрунтування концепції системи й доведено, що теорія органічно поєднується з практикою. Аргументовано, що концепція системи повинна включати методологічний, теоретичний, технологічний концепти. У статті представлено розроблену авторську концептуальну модель проєктування консалтингової діяльності в закладі вищої освіти, яка розкриває структуру змодельованої системи управління консалтинговою діяльністю в її причинно-наслідкових зв’язках і властивості елементів. Описано характеристику провідних блоків концептуальної моделі. Розкрито технологію проєктування консалтингової діяльності в закладі вищої освіти в умовах невизначеності. Складовість та етапність процесу проєктування консалтингової діяльності у ЗВО встановлюють саму структуру технології, яку визначають безпосередньо на основі сутності проєктування як процесу, що відбувається протягом різних за тривалістю, але завершених проміжків часу, котрі впливають на управлінський процес ЗВО. Це дає змогу виокремити послідовність кроків, з’ясувати їх сутність, зміст, особливості. У статті розглянуто труднощі й суперечності, притаманні становленню інформаційно-консультативного середовища закладу вищої освіти та розвитку консалтингової діяльності в освітній галузі.

КРЕАТИВНА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ

2025-03-03T10:31:49+02:00

У дослідженні розглядаються основи педагогічних впливів у системі освіти для розвитку самоактуалізації та творчої самореалізації в різних видах життєдіяльності. Самореалізація та креативність – це ознака успішності людини, а здатність і вміння самореалізуватися – це перспективи цієї успішності. Саме тому розвиток креативності у здобувачів освіти і здатність їх до самореалізації в процесі навчання і в самостійному житті – одне з основних завдань педагогічних працівників. Це було важливо завжди, але в умовах воєнної ситуації і швидких геополітичних змін – особливо. Саме сучасність потребує модернізації освіти, що зумовлює глобальні зміни у філософії освіти, створення нових концептуальних засад розвитку креативної освіти, проєктування інноваційної мети, завдань, методів освітньої діяльності. Виникає необхідність переведення закладів загальної середньої, професійної та вищої освіти в режим випереджувального розвитку, який би сприяв створенню умов для становлення особистості як творця і проєктувальника свого життя. Створення в освітніх закладах системи креативної системи освіти – нагальна потреба часу. У ній учень/здобувач освіти активно діє, проєктує своє майбутнє, свій шлях, ураховуючи власні можливості, моделюючи завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває інноваційність особистості, її здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно розв’язувати складні проблемні ситуації та проблеми власної життєдіяльності, аналізувати поточний момент і прораховувати майбутнє. Якості інноваційної особистості можуть бути сформовані в процесі спеціально організованих видів діяльності, педагогічної підтримки в системі освіти, яка сама має бути креативною та перспективною, прагне до творчого розв’язання проблем через використання сучасних інноваційних технологій для досягнення визначеної мети.

ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У СФЕРІ ГОСТИННОСТІ: УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ

2025-03-03T10:32:07+02:00

У статті розглянуто сучасні підходи до розвитку освіти для сталого розвитку у сфері гостинності з огляду на специфіку українського контексту. Проаналізовано різноманітні визначення поняття «гостинність», представлені у вітчизняних та міжнародних джерелах, які демонструють її багатогранність та соціокультурну значущість. Визначено, що гостинність поєднує в собі економічні, соціальні, культурні та етичні аспекти, які є важливими для формування професійних компетенцій майбутніх фахівців. У роботі підкреслено необхідність комплексного підходу до навчання, що поєднує професійні знання з розвитком таких особистісних якостей, як емпатія, культурна чутливість та здатність до адаптації. Особливу увагу приділено впливу глобальних викликів на сферу гостинності. Наголошено, що вплив війни в Україні значно перевищує наслідки пандемії COVID-19, створюючи безпрецедентні виклики для галузі. Розглянуто нові перспективи розвитку індустрії, зокрема воєнний туризм, який може стати важливим інструментом у післявоєнному відновленні. Проаналізовано роль цифрових технологій, зокрема впровадження принципів Четвертої промислової революції, в трансформації індустрії гостинності. Визначено, що цифровізація сприяє підвищенню ефективності роботи, але водночас ставить нові виклики перед ринком праці, екологією та соціальною рівністю. У статті обґрунтовано значення збереження локальної ідентичності та культурних традицій як основи конкурентоспроможності на глобальному рівні. Запропоновано перегляд та оновлення освітніх програм, які мають ураховувати специфіку сучасних викликів, інтегруючи елементи кризового менеджменту, управління змінами і стійкості. Особлива увага приділяється необхідності розроблення адаптивних освітніх стратегій, які сприятимуть підготовці компетентних, соціально відповідальних фахівців. Ці підходи забезпечать сталий розвиток індустрії гостинності, підвищення якості обслуговування та конкурентоспроможність України на міжнародному ринку. Педагогічний аспект полягає в необхідності розроблення освітніх програм, які формують у майбутніх фахівців професійні компетенції, здатність до адаптації та соціальну відповідальність. Освіта для сталого розвитку у сфері гостинності має включати не лише технічні навички, але й особистісні якості, як-от емпатія, культурна чутливість і навички кризового менеджменту. Це забезпечить підготовку фахівців, здатних ефективно діяти в умовах сучасних викликів, сприяти розвитку галузі та відповідати глобальним стандартам якості.

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА В ДІТЕЙ З ООП В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

2025-03-03T10:32:19+02:00

Проблема соціальної активності, взаємодії та сприйняття один одного стає особливо важливою в сучасному світі. Це зумовлено змінами в значенні та доступності різних соціальних благ, як-от освіта й технології, а також такими факторами, як постійна взаємодія з іншими членами суспільства, швидкий ритм життя та поява нових соціальних груп і субкультур. Все це призводить до необхідності формування образу соціального об’єкта на основі обмеженої інформації та в умовах обмеженого часу. Період молодшого шкільного віку являє собою етап цілеспрямованого розвитку особистості та її соціалізації. Протягом цього періоду дитина не лише отримує та усвідомлює свій статус, але й формує своє особистісне ставлення до нього. Соціальна ідентичність учня молодшого шкільного віку формується через два ключові аспекти: когнітивний і емоційний. Когнітивний аспект охоплює усвідомлення дитиною своєї належності до учнівської спільноти, тоді як емоційний аспект визначає особисте ставлення до власного положення в ієрархії учнів, як-от клас чи школа. Соціальна ідентичність школяра є динамічним явищем, яке постійно змінюється і розвивається протягом усього періоду навчання в школі. Спеціальна педагогічна підготовка дітей з особливими освітніми потребами (ООП) до навчання в школі вимагає забезпечення їх повноцінного розвитку на рівні психічних процесів, фізичного здоров’я та емоційно-вольового потенціалу. З метою зміни основного типу діяльності та формування соціального статусу школяра в дитини з порушеннями інтелекту важливо, щоб дорослі сприяли її розвитку і корекції психічних процесів, мовлення та комунікації, вольової сфери, а також надавали підтримку в подоланні труднощів, що можуть виникати під час навчання. Для формування соціального статусу школяра в молодших школярів із порушеннями інтелектуального розвитку та мовленнєвими порушеннями було розроблено комплексну програму. Ця програма включає корекційно-розвивальну, просвітницько-консультативну та профілактично-розвивальну роботу як з учнями молодшого шкільного віку, так і з їхніми батьками. Програму розділено на два блоки: «Моя дитина – майбутній першокласник» (для батьків) і «Я – майбутній школяр» (для дітей). Практична значущість отриманих результатів дослідження виявляється в можливості впровадження розробленої програми та методики формування соціального статусу молодшого школяра для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку та мовленнєвими порушеннями. Також ці результати використовуються для застосування методик діагностики стану поведінкової, когнітивної та емоційної готовності дітей з ОПП до навчання в школі.

ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМОЇ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

2025-03-03T10:32:19+02:00

У статті розглядається проблема національно-патріотичного виховання молоді в сучасному українському суспільстві. Зростання уваги до цього питання зумовлене ситуацією в молодіжному середовищі, що потребує формування громадянських і патріотичних цінностей у майбутніх поколінь. Виховання молоді як майбутніх громадян, які незабаром будуть виконувати соціально значущі ролі та впливати на розвиток країни, є важливою складовою частиною забезпечення стабільного та успішного майбутнього держави. Проаналізовано роль національних і моральних цінностей, які сприяють гармонійному розвитку особистості, формують почуття відповідальності перед суспільством та стимулюють до активної громадянської позиції. Значну увагу приділено застосуванню сучасних технологій у процесі викладання української мови та літератури, що дозволяє зробити освітній процес більш інтерактивним і цікавим для молоді, сприяє підвищенню їх залученості та зацікавленості в темі патріотизму. Обговорюються також ефективні методи педагогічного впливу на формування моральних якостей молоді, зокрема толерантність, відповідальність, повага до державних символів і готовність захищати інтереси своєї країни. Акцентується на важливості комплексного підходу до патріотичного виховання здобувачів освіти, який поєднує традиційні та інноваційні педагогічні практики. У статті висвітлено актуальність національно-патріотичного виховання молоді в контексті повномасштабного вторгнення рф в Україну. Наголошується на важливості активної громадянської позиції здобувачів освіти для забезпечення майбутнього держави в умовах війни. Розглянуто національно-патріотичне виховання як засіб зміцнення національної ідентичності, формування моральних цінностей та підвищення солідарності серед здобувачів освіти.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-03-03T10:33:46+02:00

У статті представлено теоретичне дослідження проблеми формування логіко-математичної компетентності дітей дошкільного віку. Доведено, що перший досвід формування елементарних математичних знань дитина отримує в сім’ї ще в ранньому дитинстві, надалі роботу в означеному напрямі продовжує заклад дошкільної освіти. Наголошено, що результатом сформованості зазначеної компетентності є наявність пізнавальної мотивації, базису логіко-математичних, дослідницьких знань, набутих дитиною умінь і навичок. Представлено сутність поняття «педагогічна умова». За результатами опрацювання літературних джерел та публікацій визначено, що формування означеної компетентності є центром наукових розвідок багатьох відомих дослідників. Визначено та представлено умови формування логіко-математичної компетентності дошкільників: співпраця батьків та закладу дошкільної освіти; реалізація технології формування логіко-математичної компетентності, яка ґрунтується на принципах розвивального навчання; ефективна організація дистанційної освіти; впровадження діяльнісного підходу у формуванні логіко-математичної компетентності дошкільників; запровадження економічної освіти дошкільників як складової частини логіко-математичного розвитку дітей, що має бути впроваджено в роботу закладів дошкільної освіти з метою ефективності математичного розвитку дошкільників. Авторами дослідження проілюстровано взаємозв’язок умов формування логіко-математичної компетентності дошкільників. Визначено сучасні шляхи комунікації батьків та педагогів закладів дошкільної освіти, етапи підготовки вихователем дистанційного заняття, сутність поняття «дистанційна освіта». Зазначено форми та методи роботи вихователя з дошкільниками в дистанційному форматі (проведення квесту, інтерактивної гри, розваги тощо). У дослідженні доведено, що підхід навчання через гру забезпечує отримання знань дітьми через практичну діяльність, проілюстровано характеристики гри. Представлено основні освітні завдання економічної освіти дошкільників.

СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО МОВЛЕННЄВОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-МОВЛЕННЄВОЇ ОСОБИСТОСТІ ДІТЕЙ ПЕРЕДШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-03-03T10:33:46+02:00

У статті розглянуто розвивальне мовленнєве середовище як одну з основних педагогічних умов формування національно-мовленнєвої особистості дитини передшкільного віку й особливості створення спеціального розвивального середовища. Проаналізовано основні підходи та поняття створення розвивального середовища в закладах дошкільної освіти (ЗДО). У дослідженні розвивальне мовленнєве середовище ЗДО визначено як багатовимірну систему, яка знаходиться в постійному розвиткові, динаміці і змінюється в залежності від рівня розвитку дошкільника, тим самим допомагаючи дитині освоювати всі необхідні вікові завдання, виховати особистість, яка володіє рідною мовою, вміє висловлювати власну думку, має сформовані мовленнєві знання, вміння, навички та власну світоглядну позицію стосовно національного життя. У статті розглянуто основні засади побудови розвивального мовленнєвого середовища в ЗДО, компоненти організації розвивального середовища в ЗДО, теоретично обґрунтовано властивості створення розвивального середовища і забезпечення його результативності. Проаналізовано підходи та трактування відомих українських і зарубіжних науковців стосовно проблеми розвивального мовленнєвого середовища. Основним складником розвивального середовища є об’єднання спільної роботи, партнерської взаємодії педагогів, вихованців та батьків. Разом із тим важливо відзначити, що кожен учасник освітнього процесу (педагоги, діти, батьки) є водночас активним учасником організації розвивального мовленнєвого середовища в життєвому просторі дошкільника. Акцентовано на тому, що мовленнєве розвивальне середовище залежить від виду програми і мети, яку ставить перед собою створене розвивальне середовище. Визначено поняття «мовленнєве середовище», виокремлено його компоненти. Обґрунтовано, що організація розвивального середовища в умовах ЗДО – важливий напрям роботи дошкільного закладу, що забезпечує ефективне розв’язання освітніх завдань і розвиток національно-мовленнєвої особистості.

ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2025-03-03T10:33:46+02:00

У статті розглянуто виклики та перспективи розвитку вищої освіти в Україні й зазначено, що сьогодення диктує нові умови розвитку і функціонування сфери вищої освіти в Україні, не заперечуючи основного завдання – формування високопрофесійного фахівця і всебічно розвинутої особистості. Доведено, що реформування вищої освіти спрямоване на підвищення конкурентоздатності кадрового потенціалу на вітчизняному і міжнародному ринку праці, а також розвитку таких напрямів, як: соціальна адаптація закладів вищої освіти, що вимушено переміщені із зон активних бойових дій; освітня адаптація студентів – внутрішньо переміщених осіб; упровадження освітніх програм для військовослужбовців; розвиток інклюзивного навчання; впровадження інноваційних технологій в освітній та науково-дослідницький процес; розвиток академічної мобільності здобувачів вищої освіти і викладачів; здійснення освітньо-наукового процесу з дотриманням академічної доброчесності та пріоритету прав людини, а також розвитку національної свідомості громадян. Акцентовано увагу на тому, що забезпечення повноцінного функціонування освітнього простору є важливим завданням для держави, адже саме перед молодим поколінням стоять виклики не лише розбудови держави в післявоєнний період, а й збереження і примноження національно-культурної спадщини, представництво держави в міжнародному просторі як такої, що має високий науково-технічний та культурний потенціал. Зазначено, що в Україні на законодавчому рівні вища освіта трактується не лише як набір практичних навичок, що передбачає формування людини як фахівця, а й покликана формувати морально-духовну особистість із широким світоглядом та гідного громадянина в державному суспільстві. Цей аспект формування і розвитку здобувачів вищої освіти нині актуалізується з огляду на те, що всесторонньо розвинута особистість здатна до самовдосконалення і до повноцінної професійної самореалізації. Акцентовано, що одним із позитивних аспектів функціонування вищої освіти в Україні є визначення і максимальне дотримання чіткого вектору на студентоцентроване навчання з урахуванням прав і свобод людини та академічної доброчесності.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ТЬЮТОРСТВА ТА МЕНТОРСТВА В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ АВСТРІЇ

2025-03-03T10:33:46+02:00

У статті описано особливості реалізації тьюторства та менторства в закладах вищої освіти Австрії. Окреслено практичні кейси реалізації тьюторства та менторства в австрійських ЗВО. Проведено порівняльний аналіз функціонування тьюторства та менторства в різних австрійських університетах. Охарактеризовано види й форми тьюторства та менторства у ЗВО Австрії, обґрунтовано їх позитивний вплив як додаткової підтримки студентів у ЗВО. Доведено, що політика вищої освіти Австрії спрямована на підвищення академічної успішності, забезпечення рівних можливостей для всіх, прозорість, створення комфортних умов для навчання. Вживаються заходи для підвищення якості та доступності інформаційних матеріалів, а також підвищення сумісності з іншими сферами життя. Важливі нововведення є результатом багатьох реформ. Австрійські університети приділяють велику увагу якості викладання та навчання, розробленню стратегії інтернаціоналізації, цифровій грамотності та соціальній інтеграції. Акцентовано увагу на тому, що схеми тьюторства та менторства особливо поширені в технічних університетах, зокрема на інженерних спеціальностях. Водночас схеми тьюторства та менторства для здобувачів освіти першого семестру, для іноземних студентів, для здобувачів з обмеженими можливостями, для студентів, які працюють над індивідуальними проєктами, однаково потрібні та використовуються в технічних та класичних університетах і на різних спеціальностях. Зазначено, що в межах стратегічного планування державних університетів Австрійський національний план розвитку допомагає регулювати систему вищої освіти в Австрії. Оскільки університети створюють суспільство, засноване на знаннях, вони є одними з ключових стратегічних інститутів. Основна увага приділяється як якості, так і створенню належних умов для навчання впродовж життя. Сприяння мобільності здобувачів вищої освіти і викладачів робить значний внесок в інтернаціоналізацію. Існують також ефективні варіанти підтримки молодих дослідників під час отримання докторської освіти у TU Wien. Вони можуть практикувати 4 семінари з наукового письма, часу та самоуправління, можливостей для планування кар’єри і можливостей після закінчення аспірантури.

ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ У РАМКАХ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТА «ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПРАКТИКУМ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ»

2025-03-03T10:33:46+02:00

Статтю присвячено проблемам формування самоосвітньої компетентності акторів у рамках освітнього компонента «професійно-орієнтований практикум іноземної мови», яка за останні часи набула надзвичайної актуальності внаслідок глобальних змін у театральному мистецтві. Своєю чергою мистецтво опинилось у стані жорсткої конкуренції з іншими видами візуальних мистецтв узагалі. Крім того, український театр опинився ще й у стані тривалої кризи, спричиненої соціально-політичними перетвореннями останніх десятиліть, пандемією коронавірусу та сьогодення бойових дій. Перехід на дистанційні методи навчання зумовив необхідність швидкого оволодіння новими самоосвітніми практиками, які мають суттєві відмінності внаслідок особливості самої суті театрального мистецтва. Однією з компетенцій, яку здобувач вищої освіти повинен набути в результаті опанування курсу, постає «здатність виконувати пошук джерел, які мають відношення до професійної діяльності та критично аналізувати, екстрополювати, базуючись на фахових знаннях. Здатність користуватися науковою літературою, архівними матеріалами, займатися самоосвітою». Тому самоосвіта стає найважливішою складовою частиною професійної діяльності майбутнього актора, а самоосвітня компетентність – найважливішим складником інтелектуальної компетентності в наборі його ключових компетентностей. У статті розкривається зміст самоосвітньої компетентності, її склад, ресурси та алгоритми формування. Особливу увагу зосереджено на ролі когнітивних та метакогнітивних стратегій у процесі самоосвіти. У числі когнітивних стратегій вказуються ті, що спрямовані на розвиток пам’яті, уваги, уявлення та інших когнітивних функцій, необхідних для створення переконливих образів. Метакогнітивні стратегії пов’язані з управлінням власним пізнанням: самооцінкою, виявленням та виправленням власних помилок. Своєю чергою обидва види стратегій передбачають формування високого рівня інформаційно-комунікаційних компетентностей, які, крім загальних умінь і навичок пошуку та оброблення інформації, передбачають володіння різними технологіями комунікації в соціальних мережах, створення і ведення власних онлайн- портфоліо для представлення власних творчих робіт та залучення уваги потенційних роботодавців. У статті також представлено наявні нині інструменти штучного інтелекту, знайомство з якими стане в нагоді майбутнім акторам. Зокрема, наведено думку щодо необхідності розроблення віртуальних асистентів, які б, з одного боку, надавали необхідну інформаційну підтримку, а, з іншого – накопичували власний професійний досвід актора.

ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС

2025-03-03T10:33:53+02:00

Статтю присвячено дослідженню впровадження сучасних методик віртуалізації в освітній процес України. Нині освіта переживає трансформаційний етап, зумовлений впливом як внутрішніх реформ, так і глобальних факторів. Автори статті аналізують, як ці фактори вплинули на формування нових підходів у викладанні та впровадження цифрових технологій в освітній процес. Особливу увагу приділено вивченню технологій віртуалізації, що забезпечують доступ до нових форматів навчання і моделюють інтерактивне освітнє середовище. Ці технології дозволяють не лише розширити доступність освіти, а й надати можливість здобувачам освіти отримувати практичні знання в безпечних умовах. Пандемія стимулювала розвиток дистанційного навчання, яке вимагає від освітян адаптації до нових цифрових реалій та опанування інноваційних інструментів. Дослідження, представлене в статті, включає пілотне опитування серед викладачів освітніх закладів України, що дозволяє оцінити рівень готовності освітян до впровадження віртуальних технологій, а також їхнє ставлення до різних форматів навчання. Опитування охоплювало приватні та державні загальноосвітні школи, заклади професійно-технічної та вищої освіти, а також заклади для дітей з особливими потребами. Проаналізовано результати щодо сприйняття освітянами ефективності офлайн, онлайн та змішаних форматів навчання та виявлено, що переважна більшість викладачів віддає перевагу офлайн-формату, хоча змішане навчання також знаходить підтримку як перспективний підхід. У статті зазначено як переваги, так і недоліки віртуалізації: з одного боку, вона сприяє розвитку самонавчання та мотивації здобувачів освіти, забезпечує можливість реалізувати індивідуальні освітні траєкторії; з іншого боку, існують ризики, пов’язані з соціалізацією здобувачів освіти і необхідністю навчання педагогів для ефективної роботи з віртуальними технологіями. Також висвітлено роль обладнання як ключового аспекту в успішній інтеграції цифрових технологій в освітній процес. У статті продемонстровано зацікавленість освітян у впровадженні віртуалізації, але й наголошено на важливості комплексного підходу до цього процесу для досягнення високих результатів у навчанні.

ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2025-03-03T10:33:53+02:00

У статті представлено теоретичний аналіз сучасних технологічних рішень для дистанційного навчання англійської мови. Розглянуто концептуальні засади впровадження цифрових інструментів у віртуальне освітнє середовище та їх вплив на формування мовленнєвих компетенцій. Досліджено методологічні підходи до організації освітнього процесу з використанням синхронних та асинхронних форм взаємодії. Проаналізовано потенціал адаптивних технологій і штучного інтелекту для індивідуалізації навчання та оптимізації викладацької діяльності. Обґрунтовано теоретичні аспекти застосування гібридних моделей навчання в контексті мовної освіти. Систематизовано наукові погляди щодо забезпечення ефективного моніторингу навчальних досягнень і психологічного супроводу в дистанційному форматі. Окреслено концептуальні напрями розвитку технологічно збагаченого навчання англійської мови. Досліджено переваги та обмеження інтеграції мультимедійних ресурсів і візуальних матеріалів у процес навчання, що сприяє підвищенню мотивації здобувачів вищої освіти і полегшенню засвоєння нових знань. Проаналізовано роль мобільних додатків та інструментів для управління навчанням у дистанційній освіті, що дозволяє забезпечити гнучкість освітнього процесу та персоналізовані підходи до викладання. Розглянуто перспективи використання ігрових технологій у навчанні англійської мови для стимулювання активної участі здобувачів освіти в освітньому процесі. Висвітлено актуальні виклики, пов’язані із забезпеченням кібербезпеки та захистом персональних даних у процесі впровадження цифрових технологій у мовну освіту.