Педагогічні науки: теорія та практика

ВИЩА ОСВІТА США: ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТАТИСТИКА

Л. В. Батюк — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено історико-ретроспективне науково-педагогічне дослідження вищої освіти в Сполучених Штатах Америки, дослідження рівня залучення здобувачів освіти до вступу до державних та приватних шкіл на програми бакалаврату та магістратури в коледжі та університети США (друга половина ХХ – 20-ті роки ХХІ ст.) та вплив вищої освіти на формування суспільства, економічну стабільність, науково-педагогічний розвиток освітнього середовища та освітніх технологій. З’ясовано, що визначальні характеристики сучасної американської системи вищої освіти, у тому числі STEM-освіти, пов’язані з розвитком етосу «виховання цілісної людини» та розвитком загальних освітніх вимог, які з часом стали підґрунтям освітніх програм багатьох сучасних закладів вищої освіти не лише у США, а й навчальних програм освітнього середовища інших країн. Ухвалення Другого закону Моррілла, Закону Сміта – Хьюза та Закону Джорджа – Бардена стали важливим напрямом федеральної допомоги школам та основою професійної освіти у США.Прийняття урядом США певних законопроєктів, таких як «Білль про економічні права», дало право громадянам США на «гарну освіту», що згодом знайшло своє втілення в Декларації прав людини ООН.Доведено, що «Масифікація» вищої освіти США в 1964–1976 рр., Закон Ленхема, Закон «Про права військовослужбовців», Закон «Про громадянські права», Закон «Про освіту», та низка інших постанов призвели до величезного збільшення кількості студентів, які вступають до вищих навчальних закладів, і, як наслідок, збільшення кількості та різноманітності навчальних закладів по всій країні, та стали чинниками, які визначили фундамент сучасної системи вищої освіти США з її акцентом на доступність та різноманітність студентів та установ.Показано, що створення та розвиток Міністерства освіти США, що знайшло своє відображення в децентралізації та високому рівні автономії, які характеризують систему освіти США, закони про боротьбу з бідністю та цивільні права 1960-х та 1970-х років призвели до становлення місії Міністерства освіти із забезпечення рівного доступу громадян до освіти. Закон «Про початкову та середню освіту» та Закон «Про вищу освіту» 1965 р. дозволили підтримку учнів після середньої освіти, включаючи програми фінансової допомоги студентам коледжів, гранти та позики, фінансову підтримку вищих навчальних закладів. Доведено, що прийняття протягом 1990–2000-х років урядом США законів, спрямованих на підтримку освітніх потреб учасників освітнього процесу, освітні ініціативи президента Барака Обами і президента Джо Байдена та виокремлення STEM-освіти як новітньої освітньої реформи призвели до покращення базової освіти й появи можливостей навчання протягом усього життя для дорослих і допомогло суспільству досягти економічної самодостатності та забезпечити державу компетентною робочою силою.Пандемія COVID-19 викрила «споживацьке» ставлення до вищої освіти та підняла питання вартості навчання у вищих навчальних закладах і обговорення вищої освіти як права людини.Досліджено та проаналізовано зарахування здобувачів освіти до вищих навчальних закладів Сполучених Штатів Америки за 1976 по 2024 навчальний рік. З’ясовано, що Велика рецесія 2007–2008 рр. мала низку наслідків, які позначилися на освітньому середовищі не лише Сполучених Штатів Америки, а й у тому числі на освітньому середовищі України. Проведено дослідження зарахування здобувачів освіти (бакалаврат та магістратура) до державних вищих навчальних закладів Сполучених Штатів Америки з 1947 по 2025 р. Досліджено розподіл за спеціальностями серед здобувачів вищої освіти, зарахованих до бакалаврату та магістратури, у галузі STEM-освіти та розподіл за спеціальностями серед здобувачів наукового ступеня (2021–2024 рр.). Розглянуто співвідношення між кількістю здобувачів освіти, зарахованих до бакалаврату і магістратури з 1970 по 2025 р. Наведено співвідношення кількості викладачів, що працюють повний та неповний робочий день. Наведено статичний прогноз зарахування кількості здобувачів освіти до закладів вищої освіти між 2026 та 2037 рр. З’ясовано, що Сполучені Штати Америки мають вагомі науково-педагогічні досягнення та розвинену освітню систему, теорія і практика якої ґрунтуються на давніх багатонаціональних та історичних традиціях і залежать від державної політики в галузі освіти. Дослідження розвитку освітнього середовища Сполучених Штатів Америки може запропонувати науково-педагогічному колу Україні досвід напрямів розвитку освітньої системи у закладах вищої освіти, задіяних у просуванні освіти, у тому числі STEM-освіти, та напрямів розвитку країни в соціальному, економічному, науковому, педагогічному контекстах, окремі аспекти яких можуть бути взяті на озброєння українською системою освіти.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗКРИТТЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ СУПЕРВІЗІЇ В ОСВІТІ

А. В. Курчатова — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано різні наукові підходи до трактування терміна «супервізія», зміст якого акцентує увагу на тому, що супервізія – погляд згори на професійну ситуацію не лише іншого професіонала, а насамперед свій власний погляд. Наголошено, що в умовах динамічних змін в освіті, високого рівня професійного навантаження та зростання психологічної напруги педагоги потребують не лише підвищення кваліфікації, а й системної підтримки, яку може забезпечити супервізія. Відзначено, що фокус у супервізії спирається на різні моделі, які мають мету, цілі, завдання, форми, методи, прийоми та принципи. Досліджено специфічні особливості та сучасні вимоги до впровадження супервізії, а саме: ролі та стилі супервізора, функції супервізії; акцентовано увагу на такі основні супервізорські ролі, як «учитель», «фасилітатор» (терапевт) і «консультант».Окрему увагу приділено ролі супервізора як фасилітатора професійного зростання, здатного створити безпечний простір для обговорення складних ситуацій, обміну досвідом та побудови партнерських відносин у педагогічному колективі. Наголошено, що супервізія є важливим елементом професійного розвитку сучасного педагога, яка сприяє підвищенню якості освітнього процесу та зростанню професійної компетентності й особистісному становленню педагога.У контексті трансформаційних процесів в освіті та зростаючих вимог до якості викладання обґрунтовано необхідність упровадження супервізійної практики як засобу емоційної стійкості та педагогічної самосвідомості.Акцентовано увагу на необхідності впровадження супервізійної практики в освітнє середовище як ефективного засобу підтримки педагогів у процесі вирішення професійних труднощів, подолання емоційного вигорання та розвитку рефлексивного мислення.Зроблено висновок, що супервізія є потужним інструментом розвитку, який забезпечує не лише підвищення професійної ефективності педагога, а й позитивно впливає на якість освітнього процесу загалом. Упровадження супервізії як складової частини професійної діяльності педагога сприяє формуванню стійкої професійної ідентичності, підвищує мотивацію до навчання та саморозвитку, а також покращує психоемоційний клімат в освітньому середовищі.

ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ ВІЗІЇ ПЕДАГОГІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ЩОДО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ STEM-ОСВІТИ

Д. О. Фролов, А. П. Гаращенко — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено емпіричний аналіз сприйняття вчителями природничих дисциплін Запорізької області стану та перспектив STEM-освіти. Дослідження проводилося із січня 2024 по березень 2025 р. методом дистанційного анкетування через Google Forms, охопивши 113 учителів закладів загальної середньої освіти під час підвищення кваліфікації у Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.Анкета охоплювала три блоки: демографічні характеристики та умови роботи вчителів, стан STEM-освіти та її функціонування в особливих умовах включно з воєнним періодом. Дані оброблено у Microsoft Excel. Результати показують високий рівень обізнаності вчителів щодо STEM-концепції, 81,4% інтегрують елементи або мініпроєкти STEM в освітній процес. Водночас активна участь у шкільних та позашкільних STEM-заходах залишається обмеженою (41,6% та 30,1% відповідно).Учителі відзначають позитивний вплив STEM-освіти на зацікавленість учнів, комплексне пізнання природних явищ та розвиток загальних компетентностей. Разом із тим задоволеність матеріальною базою та підтримкою держави низька, лише 18,8% повністю задоволені.Гендерний склад вибірки сильно асиметричний (87,1% жінок), а вік, місце проживання та спеціалізація впливають незначно. Виявлено два ключові тренди: великий потенціал STEM у підвищенні якості природничої освіти та повільне накопичення дидактичного матеріалу і ресурсів. Результати підкреслюють необхідність розвитку STEM-інфраструктури, підготовки вчителів та міждисциплінарної інтеграції для поліпшення навчальних результатів і реалізації Концепції Нової української школи. Отримані дані можуть бути корисні для освітньої політики та практики в Україні та подібних контекстах у світі.

ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ КАТЕГОРІЙ ДІЄСЛОВА ІНЖЕНЕРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ТЮРКСЬКИХ МОВАХ

З. І. Гирич — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено зіставний аналіз категорій дієслова в українській та тюркських мовах у контексті інженерної комунікації, що має специфіку на когнітивному, професійному та мовному рівнях. Автор розглядає інженерну комунікацію як автономну мовленнєву систему для навчально-професійного спілкування, де дієслово є ключовим елементом синтаксичної та семантичної організації тексту. Показано, що в науково-технічному стилі української мови дієслівні форми та двовидові дієслова домінують у синтаксичних конструкціях, а їх засвоєння викликає значні труднощі в тюркомовній аудиторії через морфологічні та семантичні особливості рідних мов студентів.У роботі проаналізовано типологічні відмінності української (флективної) та тюркських (аглютинативних) мов, а також генеалогічні зв’язки тюркських мов, що дає змогу виділити основні джерела інтерференції під час вивчення української мови іноземними студентами. Зокрема, досліджено категорії виду, перехідності/неперехідності дієслів, їх функціонування в українській і тюркських мовах, а також особливості присудкових та неприсудкових форм дієслова в турецькій мові та їх відповідність українським конструкціям. Розглянуто паралелі й відмінності у формах дієслів руху, одновидових та двовидових дієсловах, що впливають на правильність їх уживання в мовленні студентів.Отримані результати дають змогу визначити мовні труднощі іноземних студентів, виділити лінгвістичне обґрунтування методики формування комунікативної компетентності іноземних тюркомовних студентів інженерного профілю в процесі навчання української мови, передбачити та запобігти міжмовній і внутрішньомовній інтерференції, а також оптимізувати послідовність викладання граматичного матеріалу з урахуванням комунікативних потреб студентів.Стаття робить внесок у розвиток теорії та практики викладання української мови як іноземної, підкреслюючи значення зіставного аналізу мовних категорій в інженерній комунікації.

КРИТЕРІАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ МОНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЗАСОБАМИ МЕДІАОСВІТИ

О. О. Дубляк — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблемі навчання монологічному мовленню молодших школярів засобами медіаосвіти. Модернізація мовної освіти в Україні передбачає орієнтацію на компетентнісно зорієнтоване навчання української мови в початкових класах. Схарактеризовано основні підходи до формування монологічної компетентності молодших школярів засобами медіаосвіти: компетентнісний, особистісно орієнтований і комунікативно-діяльнісний. Підкреслено, що компетентнісний підхід можна розглядати як один зі способів гармонізації різноспрямованих чинників, що визначають синергічний розвиток освіти. Доведено, що компетентнісний підхід у дослідженні уможливлює з’ясування тенденцій і закономірностей щодо формування монологічних компетенцій дитини, які є підґрунтям розвитку і становлення мовленнєвої особистості учня початкової школи. Наголошено, що особистісно орієнтований підхід для розвитку мовлення учнів полягає у врахуванні рівня рoзумoвих здібностей, індивідуальних oсoбливoстей учнів, об’єкта та суб’єкта мовленнєвої діяльності. Акцентовано увагу на тому, що мовленнєвий розвиток передбачає володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Саме розвиток мовленнєвої діяльності визначає розвиток мовлення, а не навпаки. Підкреслено, що комунікативно-діяльнісний підхід був спрямований на розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності та забезпечення мотивації навчальної діяльності. Установлено, що комунікативно-діяльнісний підхід забезпечується завдяки діяльнісному характеру організації процесу засвоєння мовних засобів та здійснення мовленнєвого розвитку в різних видах діяльності. Окреслений підхід до вивчення мови забезпечує усвідомлення учнями комунікативної функції мови. У дослідженні сформульовано власне бачення щодо критеріїв і показників рівнів до формування монологічної компетентності учнів початкової школи засобами медіаосвіти. Уточнено структурно- композиційний, комунікативно-продуктивний, комунікативно-креативний критерії з показниками рівнів сформованості монологічної компетентності молодших школярів.

РОЗВИТОК СПІВАЦЬКОГО СЛУХУ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Р. О. Любар — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлено особливості вокально-хорової підготовки учнів закладів мистецької освіти. Ключовим етапом у формуванні вокальної компетентності здобувачів освіти автором визначено процес розвитку співацького слуху. Розкрито сутність поняття «співацький слух», описано його властивості, основні чинники розвитку. Співацький слух розглядається як здатність людини емоційно відчувати, запам’ятовувати та, усвідомлюючи принципи звукоутворення, чисто відтворювати музичні інтонації. Аналіз праць сучасних учених дав змогу визначити його компоненти: емоційний, інтонаційний, вокальний слух та їхні властивості. Виділено фізіологічні та психологічні причини поганої інтонації співаків. З огляду на те, що розвиток співацького слуху – це комплексний процес, який потребує поєднання теоретичних знань і практичних методів, автор виділяє вокально-інтонаційні вправи як основний метод розвитку слуху вокаліста. Визначено етапи та методичні аспекти розвитку співацького слуху, які доцільно застосовувати в освітньому процесі закладу мистецької освіти. Серед етапів розвитку інтонаційного слуху учнів підліткового віку в процесі вокально-хорової підготовки виділено: формування навички контролю над своїм інтонуванням, формування навички впевненого володіння голосовим апаратом та максимально точного інтонування, формування музично-слухових уявлень відповідно до законів тяжіння ступенів ладу, опанування основ музичної грамоти, інтонування по нотах, інтонування інтервалів та акордів, спів без підтримки супроводу. Серед етапів розвитку емоційного слуху співака виділено: активне слухання вокального виконання та його аналіз; заглиблення у зміст твору, що вивчається; відпрацювання прийомів вокальної техніки для передачі різних емоційних відтінків; розвиток акторських здібностей; розвиток імпровізаторських якостей; виступ перед аудиторією та самоаналіз. Етапи розвитку вокального слуху полягають у досягненні повної свободи голосового апарату, роботі над активізацією артикуляційного апарату співака, виробленні співучості мелодії за рахунок вокалізації голосних, збереженні стійкого положення гортані під час співу різних голосних, будові вимови у співі, роботі над активізацією дикційного апарату. Отже, у процесі розвитку співацького слуху формуються емоційна чуйність на музику, музично- слухові уявлення, почуття ладу, вокально-хорові вміння й навички.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ УЧНЯМ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

А. Р. Мандюк — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті проведено всебічний аналіз актуальних аспектів організації інклюзивного навчання учнів з особливими освітніми потребами (ООП) у закладах загальної середньої освіти. Особливу увагу приділено специфіці роботи в інклюзивному середовищі в контексті викладання природничих дисциплін, зокрема фізики, яка через свою абстрактність та складність вимагає застосування інноваційних педагогічних підходів.Проаналізовано динаміку становлення інклюзивної моделі освіти в Україні, починаючи з ратифікації міжнародних документів, таких як Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, і закінчуючи прийняттям законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту», що заклали нормативно-правове підґрунтя для її системного впровадження.Висвітлено ключові етапи та основні досягнення у цій сфері, що свідчать про поступовий відхід від інституційної освіти на користь інтеграції та соціалізації. Значну увагу приділено психолого-педагогічним особливостям учнів із порушеннями слуху та інтелектуального розвитку, які є одними з найпоширеніших категорій в інклюзивних класах. Детально розглянуто, як ці особливості, зокрема знижена швидкість сприйняття інформації, труднощі з абстрактним мисленням та формуванням причинно-наслідкових зв’язків у дітей із затримкою інтелектуального розвитку, а також обмеження у комунікації для учнів із порушеннями слуху, впливають на процес засвоєння навчального матеріалу, рівень мотивації до навчання та соціалізацію. Обґрунтовано, що традиційні методи викладання фізики, які базуються переважно на вербальній подачі матеріалу, є недостатньо ефективними для цієї категорії учнів. У зв’язку із цим окреслено та обґрунтовано принципи, що лежать в основі ефективного інклюзивного навчання фізики: індивідуалізація та диференціація навчального процесу з урахуванням унікальних потреб кожної дитини; інноваційність, що передбачає упровадження новітніх технологій; стимулювання розвитку самостійної пізнавальної діяльності.Доведено, що для подолання бар’єрів необхідно адаптувати зміст та форми подачі навчального матеріалу, надаючи перевагу візуалізації, використанню інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), елементам мультимодального підходу та практичним експериментам.Доведено ефективність елементів арттерапії для активізації емоційного та творчого сприйняття інформації, що є особливо важливим для учнів з інтелектуальними порушеннями. Особливе місце в роботі займає питання оцінювання навчальних досягнень учнів з ООП. Детально описано методику використання портфоліо як інструменту комплексного та об’єктивного моніторингу індивідуального прогресу. Зазначено, що портфоліо дає змогу не лише фіксувати результати успішності, а й відстежувати динаміку розвитку пізнавальних процесів, соціальних навичок та особистісних якостей. Це забезпечує більш повне та точне уявлення про потенціал учня порівняно з традиційними формами оцінювання. Зроблено висновок, що ефективне формування інклюзивного освітнього середовища є багатогранним і тривалим процесом, який вимагає не просто законодавчих змін, а системного підходу. Необхідними умовами є міждисциплінарна співпраця фахівців (педагогів, психологів, логопедів, асистентів вчителя), активне залучення батьків до навчально-виховного процесу та постійне підвищення професійної компетентності педагогів, які працюють із дітьми з особливими потребами. Успішне впровадження інклюзії сприятиме не лише якісній освіті, а й повноцінній соціальній інтеграції та самореалізації кожного учня.

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ ЗВО НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Н. П. Руденко, Л. П. Боть, В. О. Марценішко — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто основні аспекти формування соціально-комунікативних навичок студентів ЗВО на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. Проаналізовано поняття «соціально-комунікативна компетентність», її складники та значення для формування професійних навичок майбутнього спеціаліста. У сучасному суспільстві важливим аспектом успішної професійної діяльності є не лише знання, набуті за час навчання у вищій школі, а й уміння комунікувати в колективі, пристосовуватися до соціально-економічних змін у країні та світові, брати на себе відповідальність, проявляти лідерські здібності, а також злагоджено працювати у команді. Спілкування у професійній сфері сьогодні передбачає не лише безпосередній обмін інформацією під час особистого спілкування, а й застосування різних новітніх технологій, що вносить певні корективи у фахову комунікацію.У сучасній науці комунікативні навички поділяють на soft skills («м’які», або гнучкі, навички) та hard skills («жорсткі» навички). У статті детально розглядаються основні складники soft skills, які визначаються як навички спілкування у широкому розумінні від особистісних рис до співпраці у колективі, а також обґрунтовуються їхні переваги над навичками hard skills. Запропоновано вправи і завдання, які можна використати на заняттях з української мови для студентів різних спеціальностей для формування основних соціально-комунікативних навичок: будувати власне висловлювання, обґрунтовувати і відстоювати свою думку, вміти організувати роботу у групах з іншими студентами, здійснювати спільну та самостійну пошукову роботу, розвивати творче та логічне мислення. До таких вправ належать творчі пошукові завдання, дискусії та обговорення різних наукових і фахових питань, завдання у парах та групах, виконання індивідуальних та колективних проєктів, вправи з ключем. Запропоновані завдання сприяють формуванню комунікативних навичок майбутніх фахівців і забезпечують розвиток їхньої професійної майстерності.

ВИВЧЕННЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014 – 2024 РР.) У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ІСТОРІЇ ТА ЗНО/НМТ

Г. Ф. Турченко, С. І. Тоцька — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Викладання тем Революції гідності та російсько-української війни (2014–2024 рр.) у школі є актуальним та вимагає якісної кваліфікаційної підготовки вчителя. Педагогічні працівники можуть користуватися різноманітними платформами, інформаційними ресурсами та інтерактивами для урізноманітнення навчального процесу. Авторами розглядаються питання формування патріотичних цінностей та морально- етичних орієнтирів школярів. У статті запропоновано приклади сучасних джерел, інтерактивних методів викладання та способів адаптації складної інформації для учнів середньої та старшої школи. Висвітлено роль учителя історії у формуванні історичної памʼяті та громадянської позиції молоді в умовах війни.Для розуміння особливостей викладання тем «Революція гідності» та «Російсько-українська війна» у шкільному курсі історії та ЗНО/ НМТ авторами проаналізовано інструктивно-методичні рекомендації щодо викладання історії у закладах загальної середньої освіти у 2023/2024 навчальному році; інформаційно-методичні матеріали, розроблені Міністерством освіти та науки України й Українським інститутом національної пам’яті; навчальну програму з історії України для 11-х класів (затверджена та грифована Міністерством освіти і науки України від 3 серпня 2022 р., Наказ № 698); навчальну програму «Історія: Україна і світ» (Інтегрований курс) для 11-х класів (затверджена та грифована Міністерством освіти і науки України від 3 серпня 2022 р., Наказ № 698); програму зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання з історії України, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (затверджено Наказом Міністерства освіти та науки України від 26.06.2018 № 696). Проаналізовано висвітлення тем Революції гідності та російсько- української війни (2014–2024 рр.) у підручниках з історії України для 11-го класу таких авторів, як: Н. Сорочинська та О. Гісем; В. Даниленко та М. Смольницька; В. Власова та С. Кульчицький; Г. Хлібовська, О. Наумчук, М. Крижановська, І. Гирич та І. Бурнейко; О. Струкевич та С. Дровозюк.

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ МОВЛЕННЯМ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-СЛОВЕСНИКІВ

Л. С. Шевцова — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто формування мовленнєвої діяльності на заняттях із методики навчання польської та української мов із погляду компетентнісного підходу (зокрема, формування соціальної компетентності). Підкреслено, що завданням вищої школи є підвищення фахової підготовки майбутніх спеціалістів. Обізнаність у соціальній сфері означає добре володіння спілкуванням з навколишнім світом, планування своєї діяльності з урахуванням інтересів інших людей.Наголошено, що для успішної соціальної взаємодії слід розуміти особливості поведінки, усвідомлювати базові поняття, що стосуються взаємодії у суспільстві, та ін. Розкрито можливості компетентнісного підходу до навчання в умовах фахової підготовки вчителів-словесників.Указано, що розвиток соціальної компетентності передбачає формування вмінь: продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді; брати на себе відповідальність за прийняте рішення; спільно визначати цілі діяльності, планувати та реалізовувати соціальні проєкти; визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації та ін.Підкреслено, що важливими є соціальні чинники в повсякденному житті, студенту слід уміти висловити свої думки, самовиражатися, використовуючи природжені здібності. Для студентів важливо вміти пов’язати свої творчі та експресивні погляди з думками інших, уміти визначати та усвідомлювати соціальні й економічні можливості в суспільній діяльності. Творче вираження особистості учня в майбутньому може знайти широке застосування у професійній діяльності.Зазначено, що доцільним і практичним постає питання створення нових концепцій освіти, виникнення нових форм інтерактивної роботи з учнями.Пріоритетну роль у методичній роботі повинні відігравати сучасні технології навчання, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення, будуються на основі різних підходів до навчання.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТНІХ ГАЛУЗЕЙ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Л. М. Шульга — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано інноваційні підходи до викладання мистецької та технологічної освітніх галузей у початковій школі, спрямовані на формування ключових компетентностей і розвиток наскрізних умінь молодших школярів. Особливу увагу зосереджено на застосуванні інтерактивних методів, цифрових інструментів і нетрадиційних технік, що сприяють розвитку критичного та креативного мислення, комунікативних навичок, уміння працювати в команді, здатності висловлювати власну позицію, генерувати ідеї та знаходити оптимальні рішення. Обґрунтовано значення мистецтва й технологій як засобів гармонійного розвитку особистості дитини, підготовки до навчання в умовах Нової української школи та життя в суспільстві, що швидко змінюється.Розроблено модель запровадження інноваційних підходів у мистецьку та технологічну галузі початкової освіти, яка ґрунтується на інтеграції інноваційних методів і технологій, урахуванні вікових та психологічних особливостей молодших школярів, а також на створенні організаційно- педагогічних умов для комплексного формування ключових компетентностей. Теоретичне обґрунтування моделі базується на принципах гуманізації, дитиноцентризма, інтерактивності, доступності, практико-орієнтованості, варіативності та інтеграції, що забезпечують цілісність освітнього процесу та відповідність сучасним вимогам початкової освіти.Запропонована модель має модульну структуру, яка включає концептуальні засади, змістовий модуль, методичні аспекти впровадження та результативний модуль і передбачає поетапну реалізацію інноваційних підходів: підготовчого, основного та підсумково-рефлексивного.Сукупність інноваційних підходів охоплює цифровізацію навчання, інтерактивні методи, STEM/STEAM-освіту, проєктно-дослідницьку діяльність, візуалізаційні технології, медіаосвіту, ігрові активності, перевернуте та колаборативне навчання, а також компетентнісний підхід.Обґрунтовано їх доцільність запровадження на уроках мистецтва та технологій у початковій школі. У висновках підкреслено теоретичну перспективність запропонованої моделі, що потребує подальшої апробації та емпіричної перевірки її ефективності.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РИТМІКИ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ

Х. В. Барна, О. І. Чекан — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено теоретичним засадам логопедичної ритміки як міждисциплінарного підходу до корекції мовленнєвих порушень.Наголошено, що логопедична ритміка є синтезом руху, музики та мовленнєвої активності, що дає змогу задіяти різні аналізатори, активізувати психофізіологічні процеси, підвищити мотивацію до мовленнєвої діяльності, зміцнити психоемоційний стан дитини.Проаналізовано наукові підходи та результати досліджень, що підтверджують ефективність логопедичної ритміки у роботі з дітьми, які мають заїкання, дизартрію, ринолалію, алалію, афазію та інші мовленнєві порушення.Особливу увагу приділено міждисциплінарному характеру логопедичної ритміки, який є ключовою умовою її ефективності в корекційній роботі.З’ясовано, що інтеграція знань із логопедії, музикотерапії, хореографії, психології розвитку та нейропсихології забезпечує комплексний вплив на мовлення, моторику, емоційний стан і психофізіологічну регуляцію особистості, створюючи умови для формування та автоматизації мовленнєвих навичок з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей.Висвітлено значення діагностики в логопедичній ритміці, що дає змогу комплексно оцінити мовленнєвий та психофізіологічний стан дитини й індивідуалізувати корекційний вплив. Охарактеризовано основні функції логопедичної ритміки: корекційну, стимулювальну, діагностичну та профілактичну, які у взаємодії формують ефективний механізм впливу на мовленнєві порушення різного характеру. Установлено, що логопедична ритміка вирізняється серед класичних логопедичних методів завдяки інтеграції руху, музики та мовлення у єдину систему, що забезпечує комплексний вплив на всі рівні мовленнєвого розвитку. Її корекційна спрямованість сприяє формуванню компенсаторних нейромоторних механізмів, розвиткові сенсомоторної координації та темпо-ритмічної організації мовлення.Зроблено висновок, що логопедична ритміка є універсальним і високоефективним засобом корекційної роботи, здатним забезпечити комплексний розвиток мовленнєвих і суміжних психофізіологічних функцій у дітей із порушеннями мовлення.

ІННОВАЦІЙНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ДЛЯ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ: МОДЕРНІЗОВАНИЙ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ БЛОК ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ

В. В. Богуславський — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати дослідження та розроблення модернізованого функціонального блоку фізичної підготовки майбутніх фахівців сектору безпеки та оборони, що спрямований на підвищення готовності до дій в екстремальних умовах. Актуальність роботи зумовлена необхідністю комплексного підходу до розвитку фізичних, психофізіологічних та когнітивних компонентів професійної готовності, що забезпечують ефективне виконання службових завдань у ситуаціях підвищеного ризику та стресу. Метою статті є опис структури, змісту та завдань функціонального блоку, який інтегрує сучасні технології та методики підвищення рівня фізичної та психологічної підготовки курсантів. В основу розробленої програми покладено принципи індивідуалізації та диференціації навантажень із урахуванням статевих, вікових та індивідуальних особливостей майбутніх фахівців безпеково- оборонного сектору, що забезпечує оптимальне формування фізичних і психоемоційних компетенцій. Окрему увагу приділено застосуванню методик психологічного тренування, включаючи когнітивні вправи, а також візуалізацію й медитацію, що дають змогу підвищити рівень концентрації, самоконтролю та ефективності прийняття рішень у стресових умовах.Наведено детальний опис завдань блоку, які передбачають комплексний розвиток фізичних якостей (сила, витривалість, координація, гнучкість), формування психологічної стійкості та здатності до швидкої адаптації в умовах стресу, інтеграцію сучасних технологій контролю та аналізу (відеоаналіз рухів, нейрофітбек, контроль фізіологічного стану) та використання методик психологічного тренування (візуалізація, медитація, когнітивні вправи). Такий підхід дає змогу створити цілісну систему підготовки, яка поєднує фізичне вдосконалення з психологічною адаптивністю та професійною функціональністю. Запропонований функціональний блок може бути інтегрований у навчально-тренувальні програми закладів вищої освіти сектору безпеки та оборони і використовуватися для підготовки працівників правоохоронних та спеціальних служб, що працюють в умовах підвищеного ризику.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МЕНЕДЖЕРІВ ІТ-КОМПАНІЙ

Д. С. Вольгушин — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено теоретичному аналізу й узагальненню принципів організаційно-педагогічного супроводу професійного розвитку менеджерів ІТ-компаній. Важливість дослідження зазначеного супроводу професійного розвитку менеджерів ІТ-компаній зумовлена необхідністю подолання суперечностей між швидкою зміною професійних вимог у ІТ-середовищі та нестачею структурованих технологій і методик підтримки розвитку, високими управлінськими стандартами й обмеженими організаційними ресурсами для системного навчання фахівців, а також між індивідуальною мотивацією менеджерів і стратегічними цілями компанії щодо підвищення ефективності адміністрування.Методологічними підходами організаційно-педагогічного супроводу визначено андрагогічний, компетентнісний та системний. З’ясовано, що цей супровід професійного розвитку менеджерів ІТ-компаній визначено як цілісну педагогічну систему, що інтегрує аксіологічний, змістовий, технологічний компоненти та систему контрольного оцінювання (моніторинг ефективності). Організаційний складник створює умови для ефективного управління професійним розвитком та забезпечує взаємодію між усіма учасниками процесу. Педагогічний складник концентрується на розробленні змісту освітніх програм і впровадженні інноваційних методів для підвищення якості професійного розвитку. У поєднанні ці компоненти утворюють цілісний механізм, що забезпечує неперервність і результативність особистісно-професійного розвитку менеджерів. До основних принципів цього супроводу віднесено цілеспрямованість, активність і самостійність, комплексність, системність та систематичність, неперервність, відкритість, коректність, єдності діагностики і корекції Ключові компоненти організаційно-педагогічного супроводу включають діагностичний, змістовий (менторство, тренінги, майстер-класи, вебінари), консультативний та моніторингово-оцінний елементи. Обґрунтовано, що суб’єктно-діяльнісна парадигма розглядає менеджера як активного учасника власного професійного розвитку, акцентуючи увагу на усвідомленій взаємодії з професійним середовищем та цілеспрямованій діяльності, що сприяє формуванню у менеджера здатності самостійно керувати особистісним зростанням і ефективно пристосовуватися до змін у професійній сфері.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УНІВЕРСИТЕТАХ СЛОВАЧЧИНИ

М. С. Гадалін — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз системи професійної підготовки фахівців інформаційних технологій у словацьких університетах та виокремлено особливості їхньої професійної підготовки. Доведено, що нині науковці акцентують увагу на підвищенні якості та ефективності вищої освіти з урахуванням вимог суспільства знань, орієнтуючись на формування всебічно розвиненої особистості, здатної до професійної самореалізації та активної громадянської позиції. Цифрова трансформація освіти підкреслює нагальну потребу вдосконалення підготовки фахівців у сфері інформаційних технологій згідно з європейськими тенденціями.З’ясовано, що успішним прикладом модернізації вищої освіти та організації підготовки ІТ-фахівців на всіх рівнях (бакалавраті, магістратурі та докторантурі) є Словаччина, де провідні технічні університети реалізують сучасні освітні програми. Система освіти Словаччини тісно дотримується принципів Болонського процесу, поєднує теоретичні знання з практичною спеціалізацією та розвитком міжкультурних компетентностей для підготовки конкурентоспроможних на глобальному ринку праці випускників. Окрім того, словацькі університети сприяють академічній мобільності та міжнародній співпраці через участь у програмах, таких як ERASMUS+ та Міжнародний Вишеградський фонд. Специфікою навчально-наукової діяльності майбутніх фахівців ІТ є їх залучення до проєктів, які фінансуються грантовими організаціями. Установлено, що, незважаючи на загальноєвропейські правила, Словаччина зберігає власні національні особливості у структурі навчальних планів і підходах до професійної спеціалізації, що відображає традиції освіти та потреби ринку праці країни. До особливостей підготовки майбутніх фахівців інформаційних технологій в університетах Словаччини віднесено трирівневу структуру, що охоплює програми бакалаврату, магістратури та докторантури; упровадження практико орієнованого навчання студентів з урахуванням потреб національного й світового ринків праці. Окреслено перспективи подальших порівняльних досліджень розвитку технічної вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи.

РЕЗИЛЬЄНС-ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

О. Г. Гудзенко, О. Л. Фаст — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено теоретичному аналізу та систематизації наукових підходів до вивчення феномена резильєнтності як особистісно значущої характеристики педагога Нової української школи. Дослідження спрямоване на виявлення взаємозв’язків між рівнем резильєнтності вчителя та його здатністю ефективно реалізовувати професійні функції в умовах освітніх трансформацій і соціальних викликів, що становить сутнісну характеристику резильєнс-підходу у професійній підготовці майбутніх учителів. У педагогічному дискурсі резильєнтність дедалі більше розглядається не лише як особистісна характеристика, а як системоутворювальний компонент професійної ідентичності вчителя, що інтегрує емоційний, когнітивний і поведінковий рівні функціонування.Методологічну основу дослідження становить поєднання теоретичних положень педагогіки, психології особистості та практичної психології, що забезпечує цілісне та багатовимірне розуміння цього явища. Застосування міждисциплінарного підходу дозволило розглянути резильєнтність як комплексну властивість, яка формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Для систематизації наукових підходів і концепцій використано методи аналізу, узагальнення та наукового синтезу, що дало можливість створити теоретичну модель, яка відображає основні тенденції у вивченні резильєнтності та визначає напрями її подальшого дослідження.Динамізм соціальних, політичних, економічних трансформацій, ускладнений проживанням щоденних трагедій війни усіма учасниками освітнього процесу, актуалізує гостру необхідність врахування концептів резильєнсу і на методологічному рівні, зокрема при розробленні змісту освітньо-професійних програм, за якими здійснюється підготовка вчителів для початкової та середньої школи.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ З ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ ДО ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

А. С. Євтифієв, С. М. Резнік — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті охарактеризовано особливості проведення педагогічного експерименту, спрямованого на визначення ефективності професійної підготовки майбутніх магістрів фізичної культури і спорту до організації оздоровчих та спортивних заходів. Розкрито сутність ключових понять «організація», «організаційна діяльність», «організаційна компетентність».У нашому дослідженні ми зосереджуємося на професійній підготовці майбутніх магістрів фізичної культури та спорту до організації оздоровчих та спортивних заходів, яку визначаємо як складний, системний процес формування професійно важливих знань, умінь, навичок, особистісних якостей, які забезпечують готовність майбутнього фахівця успішно впорядковувати дії, необхідні для ефективного проведення відповідних заходів.Педагогічний експеримент проводився у 2023–2025 рр. на базі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і Національного університету фізичного виховання і спорту України. Експеримент складався з трьох етапів: констатувального, формувального та контрольного.Визначено критерії та показники сформованості відповідної готовності: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та оцінний. Охарактеризовано високий, середній і низький рівні готовності майбутніх магістрів до організації оздоровчих та спортивних заходів.Метою констатувального етапу експерименту є визначення початкового рівня сформованості у майбутніх магістрів фізичної культури і спорту готовності до організації оздоровчих та спортивних заходів. Організація формувального етапу експерименту передбачала визначення контрольної групи респондентів, підготовка якої здійснювалася за традиційною методикою, та експериментальної групи, у підготовку котрих упроваджено педагогічні умови професійної підготовки майбутніх магістрів фізичної культури і спорту до організації оздоровчих та спортивних заходів. Метою контрольного етапу експерименту є порівняння рівня сформованості готовності до організації оздоровчих та спортивних заходів у респондентів експериментальної та контрольної груп.Перспективою подальших досліджень є обґрунтування ефективності педагогічних умов професійної підготовки майбутніх магістрів фізичної культури і спорту до організації оздоровчих та спортивних заходів.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Г. М. Литвиненко — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню проблеми формування комунікативної компетентності у здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «Право» на заняттях з іноземної мови. Означене питання у центрі уваги фахівців із педагогіки та лінгвістики, позаяк іноземна мова для здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей є складним поєднанням необхідного набору мовних навичок, професійно орієнтованої лексики та здатності належним чином застосовувати знання у дисциплінарному та міжкультурному контекстах у майбутній професійній діяльності. Звертається увага й на багатосторонні дослідження означеного питання, проведені як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. Актуальність статті пояснюється важливістю володіння іноземною мовою у професійній діяльності, що додатково підкреслюється вимогами національного законодавства. Наукова новизна визначається внеском у сучасну дослідницьку парадигму, що демонструє взаємозв’язок між вивченням мови та професійною підготовкою у сфері юридичної освіти. Метою статті є аналіз поняття комунікативної компетентності як ключового елемента професійної підготовки студентів-правників, виокремлення її складових компонентів та співвіднесення їх зі специфікою юридичної освіти, а також надання методичних рекомендацій щодо їх формування. Означений підхід дає можливість забезпечити майбутніх фахівців необхідними навичками у сфері міжнародної юридичної комунікації. Важливим і водночас непростим шляхом розвитку іншомовного комунікативного потенціалу студентів є використання автентичних матеріалів та професійно орієнтованих тем у навчальному процесі. Однак попри очевидні переваги такого підходу, зокрема підвищення мотивації студентів, викладач має забезпечити належне структурування завдань та адаптувати їх до потреб і рівня підготовки аудиторії. Для ефективного використання на заняттях з іноземної мови рекомендовано такі джерела правового змісту: JURISTnews, Law360, Law Society Gazette, база даних ЄСПЛ.У дослідженні також окреслено перспективні напрями подальших розвідок, зокрема практичне спостереження та оцінювання завдань, орієнтованих на розвиток компетентності студентів у багатокультурному та професійному середовищах.

АКТИВІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ЛЕКСИКИ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО АНГЛОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ

Ю. Ю. Пришупа, Л. М. Конопляник, Н. І. Березнікова — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті дослідже но проблему активізації спеціалізованої англомовної лексики у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів- будівельників. Розкрито сутність понять «активний словник» та «пасивний словник» здобувачів вищої освіти у технічних ЗВО та показано, що значна частина їхнього словникового запасу залишається у пасивному стані, що знижує ефективність їхньої професійної комунікації та готовність до інтеграції у міжнародне середовище. Тому основна увага зосереджується на необхідності переведення значного обсягу спеціалізованої лексики з пасивного у активний стан, що є передумовою розвитку навичок англомовного професійного спілкування.Автори зазначають, що опанування спеціалізованої лексики дає змогу майбутнім інженерам ефективно інтегруватися у міжнародне професійне середовище та взаємодіяти у науково-технічних і виробничих ситуаціях.Розкрито значення словникового запасу як індикатора мовленнєвої культури та його вплив на здатність інженера до чіткої, логічної та аргументованої комунікації.Запропоновано трирівневу модель роботи зі спеціалізованою лексикою: ознайомлення й закріплення у професійних контекстах, рецептивно- продуктивне тренування з опорою на ментальні карти та комунікативну практику у змодельованих і реальних ситуаціях. Висвітлено методичні прийоми, що сприяють переходу від рецептивного до продуктивного словника (лексичні трансформації, робота з колокаціями, рольові ігри, інтеграція вправ із візуальними матеріалами, використання цифрових платформ). Наголошено на важливості подолання ефекту «плато» та «кривої забування» через застосування інтервального повторення та персоналізованих цифрових ресурсів (Quizlet, Anki, Notion). Водночас підкреслено, що цифрові технології можуть бути результативними лише за умови активної участі викладача, який спрямовує, координує та корегує діяльність здобувачів вищої освіти.Визначено основні аспекти підвищення ефективності навчання спеціалізованої лексики. Автори наголошують на необхідності створення інноваційного освітнього середовища, у якому поєднуються когнітивний, комунікативний та практико-орієнтований підходи. Стаття також акцентує увагу на значенні педагогічних умов, що забезпечують гармонійне поєднання самостійної роботи здобувачів, використання цифрових ресурсів і наставницької ролі викладача. Таким чином, дослідження обґрунтовує важливість системного й поетапного переходу спеціалізованої англомовної лексики з пасивного стану в активний, що формує готовність майбутніх інженерів до повноцінної професійної комунікації та інтеграції у глобальне освітнє й виробниче середовище.

ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОГО ОПАНУВАННЯ ЧИТАННЯ НОТ З АРКУША У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МИСТЕЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ НА ЗВУКОВИСОТНИХ УДАРНИХ ІНСТРУМЕНТАХ

Г. О. Рало — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується проблема ефективного опанування читання нот з аркуша у здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти на звуковисотних ударних інструментах. Установлено особливості означених інструментів, які впливають на формування означеної навички.Унаслідок аналізу науково-методичних праць зарубіжних авторів у сфері ударних інструментів виявлено основні навички, а також складники успішної практики читання нот з аркуша на ударних інструментах. Мета роботи полягає у розгляді та обґрунтуванні основних cкладників процесу навчання, спрямованого на ефективне опанування читання нот з аркуша у здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти на звуковисотних ударних інструментах. Обґрунтовано, що у процесі читання велике значення мають розташування музиканта за інструментом, положення його корпусу та рук, висота інструменту і пюпітру. Визначено, що розміщення музиканта в межах певного діапазону нот згідно з музичним текстом під час читання сприяє ефективності означеного процесу. Виявлено, що під час читання на літаврах порядок розташування котлів відграє особливу роль.Визначено, що використання ведучої руки під час читання на літаврах сприяє легкому досягненню рівності звучання. Зазначено, що у процесі читання з аркушу важливим постає урахування студентом фізіологічних особливостей його ока. Установлено, що для опанування навички точного та швидкого читання необхідним постає удосконалення музикантом його периферичного зору, навичок клавіатурного орієнтування. Визначено роль застосування аплікатури під час читання. Простежено, що розвиток кінестетичного відчуття під час читання нот з аркуша набуває особливого значення. Визначено, що розвиток інтервального відчуття, зокрема на звуковисотних клавішних ударних, передбачає пошук та вдосконалення студентом як пропріоцептивних, так і кінестетичних відчуттів.

СИСТЕМА ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Л. М. Терлецька — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування іншомовної компетентності майбутнього вчителя початкової школи у контексті змін системи фахової підготовки майбутніх фахівців.У статті проаналізовано систему іншомовної підготовки майбутніх учителів початкової школи на сучасному етапі. На основі дослідження нормативних документів та освітньо-професійних програм підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти визначено складники іншомовної освіти. Відповідно до вимог до професійної кваліфікації майбутнього педагога виокремлено компоненти іншомовної освіти. Навчання іноземних мов майбутніх учителів початкової школи в закладах вищої освіти України балансує між фундаментальними складниками й інноваційними елементами навчальної активності. Формування педагогічної майстерності сучасного вчителя залежить від урахування інституційного досвіду вивчення іноземної мови, актуалізації нових іншомовних освітніх моделей і налаштованості ментального супроводу навчальної активності. Під час дослідження проблеми навчання іноземних мов у закладах вищої освіти застосовано метод порівняльного аналізу, за допомогою якого з’ясовано особливості іншомовної підготовки в інтеграції з інноваційними формами викладання.Навчання іноземних мов у закладах вищої освіти України завжди перебувало у фокусі науково-педагогічної спільноти, оскільки у цьому навчальному кластері концентрується декілька важливих аспектів: освітній, соціокультурний і людино-орієнтований. Сегмент вивчення іноземних мов позиціонується в освітній парадигмі як специфічна сфера навчальної активності, яка потребує синергії педагогічних, психологічних, методичних, організаційних і віднедавна інформаційно- цифрових характеристик. У дослідженні використано методологічний арсенал загальнонаукового й науково-педагогічного характеру. Водночас актуалізовано діалектичні та синергійні методологічні підходи, за допомогою яких проаналізовано проблеми навчання іноземної мови майбутніх учителів початкової школи в контексті протиставлення та взаємодії учасників, процесів і складників освітнього простору.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ З ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Н. В. Тягло — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснюється аналіз науково-методичних засад розвитку професійної компетентності вчителів з організації науково-дослідницької діяльності школярів. Розглянуті компоненти професійної компетентності вчителів: 1) ціннісно-мотиваційний, який відображає систему його професійних установок, цінностей, інтересів; 2) когнітивний, який містить систему різнорівневих професійних знань вчителя як орієнтаційної, інформаційної основи його діяльності; 3) конструктивний, що включає систему когнітивних, метакогнітивних, науково-дослідницьких, проєктувальних, дидактичних, комунікативних та організаційних умінь;4) рефлексивний, який визначається здатністю вчителя аналізувати результати власної педагогічної і дослідницької діяльностей. Зазначено, що зміст професійної компетентності вчителів з організації науково- дослідницької діяльності школярів визначається трьома провідними ролями фахівця: власне вчитель, науковець і наукових керівник. Розвиток професійної компетентності вчителів з організації науково-дослідницької діяльності школярів забезпечується реалізацією у системі післядипломної педагогічної освіти спеціальних принципів (контекстності; особистісного цілепокладання; продуктивності; метапредметності; ситуаційності та супроводу; створення особливого освітнього середовища; освітньої рефлексії; занурення у дослідницьку діяльність; пріоритету діяльнісних, проблемних і дослідницьких методів; психологічного комфорту та підтримки психосоціального благополуччя педагогів) та спеціально організованих організаційно-педагогічних умов (спрямування змісту післядипломної педагогічної освіти на усвідомлення вчителями сутності науково-дослідницької діяльності школярів, методів її організації та супроводу, а також на опанування ними дослідницькими методами навчання; формування особистого досвіду науково-дослідницької діяльності вчителів; створення у закладі післядипломної освіти та у закладах загальної середньої освіти загалом збагаченого дослідницького середовища).

КРИТЕРІАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

О. Є. Халло — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблемі професійної підготовки майбутніх лікарів. Реформування вищої освіти в Україні ставить підвищені вимоги до підготовки конкурентоспроможних майбутніх фахівців, які повинні бути не лише озброєні якісними психолого-педагогічними знаннями, а й уміти використовувати їх у професійній діяльності.Схарактеризовано основні компоненти психолого-педагогічної спрямованості професійної діяльності майбутніх лікарів: мотиваційно- ціннісний, знаннєвий, комунікативний, відтворювальний. Підкреслено, що виокремлення мотиваційно-ціннісного компонента ґрунтується на розумінні мотивації як внутрішнього стану особистості. Лікар має усвідомлювати необхідність педагогічної підготовки, її значущість для успішної професійної діяльності та прагнути ефективно співпрацювати з пацієнтами та членами їхніх родин. Наголошено, що знаннєвий компонент відображає свідомі уявлення лікарів про пацієнта, його спосіб життя, оточення. Акцентовано увагу на тому, що його професійний контекст не лише містить професійно значущі знання з медицини, педагогіки і психології, а й пов’язаний із розвитком пізнавальних здібностей та особистісних потреб майбутніх лікарів щодо самоосвіти і самовдосконалення, їхньої здатності до сприймання та осмислення необхідної інформації. Установлено, що комунікативний компонент психолого-педагогічної компетентності майбутніх медичних працівників сприяє зорієнтованості у різних комунікативних ситуаціях, а також здатності ефективно взаємодіяти з пацієнтами та членами їхніх родин.Доведено, що відтворювальний компонент педагогічної компетентності у майбутніх лікарів передбачає розвиток етико-деонтологічної культури у взаємодії з пацієнтами. У дослідженні сформульовано критерії та показники рівнів психолого-педагогічної спрямованості до професійної діяльності майбутніх лікарів. Уточнено мотиваційний, когнітивно- змістовий, професійно-комунікативний, репродуктивно-діяльнісний критерії з показниками рівнів психолого-педагогічної спрямованості до професійної діяльності майбутніх лікарів.

КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УНІВЕРСИТЕТУ

Н. О. Чувасова — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено обґрунтуванню концептуальних основ формування здатності майбутніх педагогів до творчої професійної діяльності в системі професійної підготовки в умовах закладу вищої освіти. Розкрито сутність, зміст, структурні компоненти, механізм формування цього складного особистісного утворення; конкретизовано мету, завдання, напрями організації професійної підготовки студентів та реалізації креативної діяльності як важливого ресурсу створення необхідних умов для формування творчої особистості, здатної до розроблення і використання в педагогічній практиці інновацій, нововведень. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «здатність до творчої педагогічної діяльності», «креативна діяльність», «креативні дії», «формування здатності до творчої діяльності», «професійна підготовка».Доведено, що концепція професійної підготовки до формування здатності студентів до творчої педагогічної діяльності базується на сукупності методологічних підходів (системного, особистісно-орієнтованого, креативно-діяльнісного, змістовно-процесуального, подієво-рольового і технологічного) і принципів (дидактичної взаємодії, співпраці та співтворчості, суб’єктності, самостійності та пізнавальної активності), які співвідносяться з вимогами реорганізації освітнього процесу.Проаналізовано результати формувального експерименту, які підтвердили, що професійна підготовка, орієнтована на формування здатності майбутніх педагогів до творчої діяльності, передбачає організацію систематичного і цілеспрямованого освітнього процесу у спеціально створених умовах, конструювання шляхів та засобів його впливу на креативне мислення студентів. Це збагачує студентів новими ідеями, стимулює до пошуку нестандартних способів дій, їх мобільності, самостійності, рефлексивності, забезпечує можливості зрозуміти їх дійсність у власному професійному розвитку. Виявлено, що формування здатності до творчої діяльності розглядається як особистісні сенси інноваційних знань, креативних дій, що є основою суб’єктної позиції особистості в педагогічній діяльності, спираючись на природну активність, нестандартність дій на основі педагогічної творчості й принципів креативної діяльності. Цей процес є умовою та результатом нестандартного виконання професійних функцій на принципах педагогічної взаємодії, співпраці та співтворчості, що є чинником розвитку творчого потенціалу майбутнього педагога.

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ПРАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

О. Д. Замашкіна, А. К. Рубан — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізу інноваційних процесів, що відбуваються у соціальній сфері України. Актуальність проблеми полягає у тому, що бурхливий розвиток соціальної роботи в Україні, спричинений загальними світовими тенденціями взагалі та зокрема в Украні, особливо у гострий кризовий період та на тлі воєнних подій спонукає до пошуку і застосування новітніх технологій, нестандартних оперативних дій в організаційно-управлінській і соціальній сферах. Метою статті є висвітлення найкращих інноваційних технологій у соціальній сфері для комплексного надання широкого спектру соціальних послуг різним категоріям населення.З’ясовано, що інноваційні процеси, що відбуваються у соціальній роботі, передбачають модернізацію не лише її окремих аспектів, а й усієї соціальної сфери, що є рушійною силою ефективних позитивних перетворень у суспільстві. До інноваційної діяльності можемо віднести технологію соціального проєктування, яка особливо актуалізувалася у зв’язку з воєнними подіями в Україні. Саме елементи соціальної структури (підприємства, установи, організації, що надають необхідні послуги та задовольняють потреби громадян) знаходяться у центрі дослідження, вдосконалення та розвитку соціальних об’єктів, що працюють у територіальній громаді. Останніми роками успішно працює велика кількість соціальних проєктів, краудфандингових платформ, залучені соціальні мережі для просування соціальних ініціатив для надання ефективної своєчасної допомоги різним категоріям населення.Проаналізовано декілька інноваційних практик, які довели свою ефективність, гнучкість і результативність у веденні соціальних випадків у кризові періоди, – кейс-менеджмент та інтегровані соціальні служби, що застосовують фахівці соціальної сфери в межах певних територіальних громад. Визначено переваги та недоліки у застосуванні зазначених моделей; констатовано, що держава намагається залучати представників недержавного сектору як надавачів соціальних послуг, але цей процес потребує удосконалення законодавчих його регуляторів.Обгрунтовано, що застосування процесу цифровізації соціальної сфери та застосування е-сервісів сприяють оптимізації ресурсів, розширенню доступу до соціальної допомоги та забезпеченню швидкої реакції на потреби населення України.

ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ КІБЕРСУЇЦИДУ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ

О. Г. Лещенко, І. В. Тимчишин — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У сучасних умовах цифровізації суспільства проблема профілактики кіберсуїциду серед підлітків залишається надзвичайно актуальною. Із поширенням цифрових технологій та активністю підлітків у віртуальному просторі ризик суїцидальних тенденцій посилюється через кібербулінг, низьку цифрову грамотність, доступ до шкідливої інформації та недостатню підтримку з боку дорослих. Кіберсуїцид як нове соціально- негативне явище становить реальну загрозу для психічного здоров’я та життя молоді, тому вимагає комплексного дослідження та раннього втручання.У статті розглянуто сутність та зміст кіберсуїциду, його співвідношення з класичним поняттям суїциду, зокрема з урахуванням специфіки підліткового віку, чинники, що сприяють формуванню кіберсуїцидальної поведінки у підлітків. Проаналізовано зміст та засоби соціально- педагогічної профілактики кіберсуїциду серед підлітків як в Україні, так і за кордоном. Вітчизняні дослідження вказують на дефіцит системної роботи з учнівським контингентом, обмеженість цифрових ресурсів та практик, спрямованих саме на суїцидальні ризики, на відміну від кібербулінгу, насильства чи агресії. Європейські та американські практики профілактики кіберсуїциду мають ширший спектр: програми медико-психологічного скринінгу, онлайн-гарячі лінії підтримки, інтерактивні освітні курси з формування стійкості, цифрової безпеки, розвитку емоційної компетентності; робота мультидисциплінарних команд. Визначено, що в Україні велика увага приділяється шкільному освітньому середовищу, формам класних та позакласних заходів, вихованню цінностей, емпатії, формуванню безпечного середовища; а міжнародні моделі часто краще інтегровані із цифровими платформами, використовують аналітику для виявлення ризиків, мають сталі механізми реагування. Наведено результати опитування підлітків, спрямованого на виявлення тенденцій та чинників ризику схильності до кіберсуїциду.

ПОТЕНЦІАЛ АКАДЕМІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ У РОЗВИТКУ ПРОЦЕСІВ МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ)

С. В. Муравська — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізу потенціалу академічної спільноти у розвитку процесів меморіалізації російсько-української війни та осмисленню ролі університетів у формуванні політики пам’яті. У роботі обґрунтовано, що меморіалізація мілітарної та постконфліктної спадщини є не лише інструментом збереження історичної пам’яті, а й важливим чинником формування національної ідентичності та соціальної згуртованості.Підкреслено відмінність між мілітарною та постконфліктною спадщиною, окреслено їхню функцію як основи для створення культурних наративів і громадського діалогу. Особливу увагу приділено «третій місії» університетів, яка передбачає активну участь у суспільних процесах, зокрема у творенні стратегій меморіалізації та виробленні концептуальних підходів до управління спадщиною. На прикладі українських закладів вищої освіти розглянуто освітні програми з публічної історії, урбаністики та спадщини, які формують міждисциплінарні компетентності та забезпечують підготовку фахівців для роботи з пам’яттю, травмою і посттравматичним зростанням суспільства. Акцентовано на значенні університетів як майданчиків для наукових дискусій, ініціації міжгалузевих досліджень і популяризації результатів серед громадськості. Визначено ризики відсутності академічного супроводу процесів меморіалізації, серед яких – комерціалізація пам’яті та інформаційні маніпуляції з боку противника. Досвід зарубіжних університетів (Глазго, Амстердам) засвідчує необхідність створення освітніх курсів і дослідницьких платформ, що інтегрують локальний та глобальний виміри пам’яті.У висновках наголошено, що відповідальність академічної спільноти полягає у формуванні етичного та науково обґрунтованого дискурсу пам’яті, який сприятиме збереженню історичної правди, розвитку гуманітарних практик і консолідації українського суспільства в умовах війни та повоєнної відбудови.

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ ТРАЄКТОРІЇ ЯК НЕОБХІДНОГО СКЛАДНИКА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УНІВЕРСИТЕТІ

І. О. Сяська — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти. Визначено засоби її забезпечення у закладах вищої освіти, а саме: індивідуалізація освітнього процесу та створення сприятливого освітнього середовища. Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулює механізми реалізації індивідуальної освітньої траєкторії в умовах освітнього процесу університетів. Установлено, що індивідуальна освітня траєкторія здобувача має охоплювати динаміку набуття професійної кваліфікації, процеси академічної мобільності, визнання результатів навчання, отриманих у рамках неформальної та інформальної освіти, та інші релевантні аспекти. Забезпечення освітніх можливостей, орієнтованих на задоволення різнобічних потреб та інтересів здобувачів вищої освіти, передбачає створення ефективної системи управління освітнім процесом для формування індивідуальної освітньої траєкторії студентів.Визначено завдання, які висуваються до індивідуалізації освітнього процесу здобувачів: підвищення мотивації та залученості; розвиток індивідуальних здібностей; оптимізація темпу та стилю навчання; формування індивідуальної траєкторії професійного розвитку; розвиток самостійності та відповідальності; підвищення якості засвоєння знань та формування загальних і фахових компетентностей; поліпшення взаємодії між викладачем і здобувачем; підготовка конкурентоспроможних фахівців.Установлено складові елементи та послідовні етапи формування ІОТ для створення інформаційної системи управління освітнім процесом. До них віднесено: виявлення та усвідомлення індивідуальних потреб, інтересів та здібностей здобувача; визначення освітніх цілей та професійних прагнень здобувача на основі виявлених його індивідуальних характеристик; вибір освітніх компонентів; формування індивідуального навчального плану; адаптацію методів навчання до індивідуальних стилів сприйняття інформації; самостійну навчально-пізнавальну діяльність здобувача; моніторинг та коригування індивідуальної освітньої траєкторії.

РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Л. М. Байдюк — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується роль української дитячої літератури у формуванні національної ідентичності молодших школярів на сучасному етапі розвитку українського суспільства, що характеризується посиленням уваги до національного самовизначення, збереження культурної спадщини та утвердження ідентичності в умовах глобалізації й воєнної агресії. Особлива увага приділяється віковим особливостям дітей 6–10 років, для яких цей період є сенситивним у становленні емоційно- ціннісної сфери та базових моральних орієнтирів.Автор підкреслює, що через художнє слово дитяча література не лише знайомить дітей із національною культурою, мовою, традиціями, а й активізує їхню емоційну сферу, пробуджує почуття гордості та належності до українського народу. У статті проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні аспекти національної ідентичності, зокрема в працях українських і зарубіжних науковців, що забезпечує комплексний підхід до проблеми.Практичне дослідження проведено на базі 3-го класу уманської гімназії, де експериментально вивчали початковий рівень національної свідомості дітей та вплив рекомендованих літературних творів на її формування. Застосовано різноманітні методи: анкетування, інтерв’ю, творчі завдання, читання з емоційною інтонацією, рольові ігри, обговорення сімейних традицій.Отримані результати засвідчили позитивну динаміку у розвитку національної ідентичності, зростання інтересу до культури й історії України. Автор наголошує, що інтеграція дитячої літератури у навчальний процес початкової школи є ефективним засобом національно- патріотичного виховання і має стати пріоритетом освітньої політики для збереження культурної спадщини та зміцнення національної самосвідомості молодого покоління.

ОСВІТНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА КОРДОНОМ

О. П. Бартош — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

Учені в галузі екологічної освіти досліджують інноваційні стратегії розвитку відповідальності за екологічну безпеку. Їхня діяльність спрямована на розроблення ефективних освітніх програм, створення ефективних освітніх ресурсів, оцінку успіху різних ініціатив та співпрацю з політиками та громадськими організаціями для формування почуття екологічної відповідальності в суспільстві. Освіта з екологічної відповідальності – це унікальна та багатогранна галузь, яка має бути інтегрована в різні галузі та охоплена на всіх рівнях освіти. Ба більше, актуальність цієї сфери дедалі більше визначається у світлі нагальних викликів, з якими стикаються освітні системи в усьому світі, особливо враховуючи частоту екологічних криз. У статті схарактеризовано спеціалізовані короткострокові програми підготовки з формування екологічної відповідальності для військовослужбовців британських збройних сил, урядовців Великої Британії та представників британських промислових підприємств. Доведено, що освітні компоненти з формування екологічної відповідальності є життєво важливими для навчання критичній важливості екологічного менеджменту та сталого розвитку. Визначено, що ключові теми та концепції, охоплені освітніми компонентами, включають: принципи сталого розвитку; екологічні проблеми, екологічну грамотність; екологічну етику; сталий розвиток; екологічну політику та право; оцінку впливу на навколишнє середовище; відновлювану енергетику та збереження природи; соціальну відповідальність; циркулярну економіку. Досліджуючи етичні та соціальні аспекти екологічних проблем, ці освітні компоненти сприяють розвитку глибокого почуття відповідальності за захист навколишнього середовища. Визначено, що окремими формами навчання екологічній відповідальності британських військовослужбовців є: динамічні онлайн- курси, комплексні університетські програми, практичні семінари та майстер-класи, цільове короткострокове навчання. Яскравим прикладом короткострокового спеціалізованого навчання для військових фахівців визначено Британську академію оборони, яка пропонує виняткову освіту в галузі оборони та безпеки для військовослужбовців британських збройних сил, урядовців, представників промисловості та міжнародного персоналу.

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ГРАМАТИКИ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ З РІЗНИМИ РІВНЯМИ МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

О. В. Соловйова — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається, як покращити володіння англійською мовою через викладання граматики англійської мови студентам різного рівня володіння мовою. Сьогодні ми живемо у світі швидкої та зростаючої конкуренції, де майстерність, досконалість та розширення можливостей через освіту є найбільшими вимогами. Роль учителя англійської мови зазнала разючих змін, і вчитель англійської мови повинен задовольняти освітні потреби учнів за допомогою різноманітних варіантів навчання.Слід використовувати інноваційні методи, щоб зробити навчання більш приємним та ефективним. Найбільшим викликом для вчителя англійської мови є створення уроку, більш привабливого для учнів, і водночас забезпечення успіху учнів у професійній сфері. У процесі вивчення іноземної мови у вищих технічних навчальних закладах незнання основних граматичних явищ, нездатність зрозуміти структуру речення призводять до нездатності перекладати технічні тексти, а також до проблем зі спілкуванням. У статті пропонуються деякі можливі шляхи покращення комунікативних навичок та розвитку творчого, критичного та аналітичного мислення учнів англійською мовою шляхом викладання граматики у спосіб, що відповідає рівню володіння англійською мовою. Студенти інженерних факультетів технічних вищих навчальних закладів, як правило, цікавляться технічними темами, навіть якщо вони мають мало знань про свою спеціалізацію, а технічні теми напряму пов’язані з граматикою, яку можна використовувати в професійно орієнтованому говорінні. Існують деякі відмінності між програмою з граматики англійської мови для інженерів та деяких інших спеціальностей. У статті також досліджуються деякі методи викладання, які можуть бути ефективнішими у викладанні граматики студентам-інженерам із різним рівнем володіння англійською мовою для активізації участі студентів у заняттях.

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ

О. В. Невмержицька, М. В. Пагута — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено сутність поняття «інформаційно-цифрова готовність» учителя технологій, схарактеризовано її структуру та особливості формування засобами цифрових освітніх ресурсів. Інформаційно- цифрову готовність учителя технологій доцільно розглядати як інтегральну характеристику педагога, що визначає здатність до безпечного та ефективного використання цифрових технологій та цифрових освітніх ресурсів для розв’язання професійно орієнтованих завдань в умовах віртуальної комунікації та мережевої взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Структура інформаційно-цифрової готовності вчителя технологій визначається педагогічними особливостями роботи у цифровому освітньому просторі. До основних структурних компонентів інформаційно-цифрової готовності належать інформаційна грамотність, комп’ютерна грамотність, медіаграмотність, комунікаційна грамотність, технологічна грамотність.Важливими умовами формування інформаційно-цифрової готовності майбутнього вчителя технологій є створення відповідного цифрового освітнього середовища, а також системне застосування сучасних цифрових освітніх ресурсів у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін.Використання дидактичних можливостей різних видів цифрових освітніх ресурсів забезпечує візуалізацію навчальних відомостей, доступ до різних видів інформації, комп’ютерне моделювання об’єктів (процесів, явищ) пізнання, використання віртуальної і доповненої реальності, STEM-технологій та ін. У професійній підготовці майбутніх учителів технологій можуть успішно використовуватися такі види цифрових освітніх ресурсів: електронні бібліотеки, електронні наочні посібники, електронні енциклопедії, репетитори-тренажери, мультимедійні навчальні посібники, віртуальні лабораторії та ін. Цифрові освітні ресурси можна успішно використовувати на різних етапах заняття: під час вивчення нової теми, закріплення навчальних відомостей, організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів, перевірки й оцінювання рівня навчальних досягнень здобувачів освіти та ін.Використання цифрових освітніх ресурсів не має бути відокремленим, а гармонійно доповнювати традиційний процес навчання.

ДИСТАНЦІЙНІ ТА ЦИФРОВІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Т. В. Паска — Mon, 20 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті розкриваються теоретико-методологічні та практичні аспекти застосування дистанційних і цифрових освітніх технологій у професійній підготовці майбутніх педагогів. Підкреслено роль цифровізації освіти у підвищенні ефективності освітнього процесу, формуванні цифрової компетентності та забезпеченні доступності знань незалежно від місця перебування здобувачів. Проаналізовано наукові підходи до визначення понять «цифрові технології», «цифрові освітні технології» та «технології дистанційного навчання», що дає змогу розглядати їх як інтегрований компонент сучасного освітнього середовища, здатний забезпечувати мобільність, персоналізацію, інноваційність та безперервність професійного розвитку.Розроблено класифікацію дистанційних та цифрових освітніх технологій за призначенням, формою взаємодії, педагогічними функціями, рівнем інтерактивності та ступенем персоналізації. Виділено синхронні, асинхронні та комбіновані технології, інформаційно-освітні, комунікативні, тренінгові та контролюючо-оцінювальні інструменти, а також базові, інтерактивні та високого рівня взаємодії технології, включаючи адаптивні та персоналізовані освітні середовища.Експериментальне дослідження серед студентів Карпатського національного університету імені Василя Стефаника підтвердило високий рівень готовності майбутніх педагогів до використання цифрових інструментів у навчальній діяльності та популярність сервісів Zoom, Google Meet, Telegram, Google Classroom і ChatGPT. Водночас виявлено потребу у підвищенні інтерактивності освітнього процесу, розширенні доступу до якісних освітніх платформ та створенні умов для персоналізації навчання.Зроблено висновок, що дистанційні та цифрові технології є невід’ємними складниками модернізації педагогічної освіти, сприяють розвитку цифрової компетентності, критичного мислення та практичних навичок майбутніх педагогів. Перспективними напрямами подальших досліджень є інтеграція штучного інтелекту, віртуальної та доповненої реальності, розроблення інноваційних методичних моделей гібридного та персоналізованого навчання.