Сучасні політичні візії

ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ НА ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

2025-01-03T10:37:02+02:00

У статті розглядаються основні теоретико-методологічні аспекти поняття «інформаційної війни», її впливу на політичну свідомість. Проаналізовано основні дефініції поняття «інформаційна війна», методи та складники інформаційної війни, її вплив на людей і суспільство. Розглянуто різноманітні аспекти інформаційної війни як одного з інтелектуальних видів протиборства. Досліджено форми, методи та складники інформаційних війн, їх вплив на свідомість і поведінку людей і суспільства. Автор звернув увагу на вплив інформаційної війни на політичну свідомість і важливість урахування цього впливу під час розроблення й реалізації політики національної безпеки. Зроблено висновок, що у виробленні національної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки передовсім необхідна тверезе оцінювання сьогоднішнього стану, особливостей і перспектив розвитку інформаційної зброї та засобів її застосування. Таке оцінювання є базовою передумовою для вироблення зовнішньої й внутрішньої політики держави, військові й військово-технічні компоненти якої могли б запобігати виникненню загроз і надійно забезпечили б безпеку країни. При цьому важливо зрозуміти, що загроза інформаційної війни та інформаційної злочинності в широкому контексті є фактором прихованого воєнно-політичного тиску й залякування, фактором, що здатен порушити світову та регіональну стабільність і безпеку. Саме тому в широкому плані повинен здійснюватися моніторинг загроз застосування інформаційної зброї та перманентне оцінювання ефективності функціонування систем протидії їй. Розв’язання проблеми інформаційних загроз країні дасть змогу забезпечити захист інтересів суспільства й держави, гарантуватиме право громадян на отримання якісної й об’єктивної інформації.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ З УТВЕРДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

2025-01-03T10:37:00+02:00

У статті охарактеризовано значення національної та громадянської ідентичності для консолідації суспільства й національної безпеки українців у складних умовах сьогодення. Наголошено, що з позиції конструктивізму ідентичність піддається конструюванню в процесі реалізації політики ідентичності. Акцентовано увагу на впливі націоналізму на політику ідентичності, на основі концепції М. Білліга розкрито значення так званого «банального націоналізму» для забезпечення процесу повсякденного відтворення національної держави. Обґрунтовано, що провідним суб’єктом політики ідентичності має бути держава, яка визначає основні засади формування національної та громадянської ідентичності з огляду на контекстуальні умови й виклики, а до її реалізації мають долучатися органи місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства. Проаналізовано результати соціологічних опитувань, які засвідчують досить високий рівень національної та громадянської самоідентифікації українців і позитивну динаміку змін. Проаналізовано низку нормативно-правових актів, прийнятих в Україні у 2023 і 2024 роках, які унормовують проведення політики щодо формування національної та громадянської ідентичності. Окреслено основні напрями політики ідентичності, серед яких – реалізація єдиної державної інформаційно-просвітницької політики й підвищення рівня медіаграмотності населення, що набуває особливо вагомого значення в умовах російсько-української війни; популяризація історії України й створення просвітницьких проєктів; підготовка фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності тощо. Політику з утвердження національної та громадянської ідентичності розглянуто в контексті формування регіональної й локальної ідентичностей і наголошено на необхідності консолідованих дій суб’єктів на державному, регіональному та локальному рівнях у реалізації політики ідентичності згідно із засадами, визначеними державою.

ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ДАНИХ У ПУБЛІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ В УКРАЇНІ

2025-01-03T10:36:58+02:00

У статті автор досліджує трансформаційний потенціал відкритих даних у сфері публічної політики. Дослідження акцентує увагу на тому, як відкриті дані можуть бути використані для підвищення ефективності, прозорості й підзвітності політичних інститутів і процесів. Досліджуючи різні тематичні дослідження й теоретичні рамки, стаття надає комплексний аналіз сучасного ландшафту використання відкритих даних у публічній політиці в Україні. Методологія, використана в дослідженні, включає детальне вивчення наявної літератури в поєднанні з емпіричним аналізом тематичних досліджень, де відкриті дані успішно інтегровані в процеси формування політики. Такий підхід дає змогу детально зрозуміти переваги та проблеми, пов’язані з ініціативами відкритих даних. Результати показують, що відкриті дані можуть суттєво сприяти більш обґрунтованому прийняттю рішень, більшій залученості громадян і покращити загальну ефективність публічних послуг. Одним із ключових висновків дослідження є роль відкритих даних у сприянні прозорості й підзвітності. Роблячи дані доступними для громадськості, органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування можуть зміцнити довіру до політичних інститутів і заохочувати управління на основі проведення досліджень. У статті також підкреслюється важливість створення надійних рамок управління даними для забезпечення якості й безпеки даних, які мають вирішальне значення для успішного впровадження політики відкритих даних. Крім того, у дослідженні обговорюються наслідки відкритих даних для публічної політики, підкреслюючи необхідність нарощування потенціалу та розвитку технічної інфраструктури для підтримки прийняття рішень на основі даних. Також наголошується на потенціалі використання відкритих даних у публічній політиці, пропонуючи створення лонгітюдних наборів даних для проведення досліджень. Завдяки детальному аналізу й практичним рекомендаціям, дослідження сприяє ширшому дискурсу про відкриті дані та їх потенціалу для трансформації публічної політики в процесі забезпечення стійкості публічних інститутів в Україні.

ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ УКРАЇНИ

2025-01-03T10:36:57+02:00

У статті проаналізовано сутність та еволюцію становлення публічної дипломатії в практиці міжнародного співробітництва. Авторки досліджують історію появи й розвитку концепції публічної дипломатії в науковому дискурсі, визначають етапи еволюції практики публічної дипломатії в сучасному розумінні. Оскільки публічна дипломатія істотно відрізняється від традиційної дипломатії, особливий фокус дослідницької уваги здійснено на з’ясуванні сутності й ролі інституту публічної дипломатії в розвитку стратегічних комунікацій держави. Метою наукової розвідки є визначення специфіки, функціональної спроможності та потенціалу публічної дипломатії як важливого інструменту міжнародної співпраці і стратегічних комунікацій держави. При цьому підкреслюється змістова особливість «нової публічної дипломатії», відлік якої умовно починають після подій 11 вересня 2001 р. І також особлива увага приділяється питанням становлення й розвитку публічної дипломатії в незалежній Україні, зміцнення зовнішньо-політичних позицій України та просування її позитивного іміджу засобом публічної дипломатії. Наголошується на тому, що актуалізація української публічної дипломатії та активізація застосування її ресурсів набирали потужних обертів уже від початку загарбницької війни Російської Федерації проти України, що додає сил нашій державі вистояти й чинити спротив агресору. У світі паралельно розгортаються й інші конфлікти, увага розосереджується на допомозі й іншим країнам, тож актуалізується питання утримання фокусу прихильності ставлення до України й залучення ще більших ресурсів. Водночас у статті простежується вплив публічної дипломатії на формування зовнішньополітичного іміджу України. Надається огляд інструментарію публічної дипломатії вищого військово-політичного керівництва, територіальних громад, органів місцевого самоврядування в позиціонуванні України як держави-лідера, борця за свободу та демократію. Визначаються особливості української публічної дипломатії в період воєнного стану й перспективи її розвитку в повоєнний час. Нормативний складник публічної дипломатії України проаналізовано через документи (Стратегія публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України 2021–2025, Концепція популяризації України у світі та просування інтересів у світовому інформаційному просторі (2016 р.)), у яких чітко визначено напрями й цілі української публічної дипломатії, шляхи вирішення проблем відсутності об’єктивної та актуальної інформації про Україну. У підсумку доводиться, що публічна дипломатія на рівні горизонтальних комунікацій відіграє вагому роль у формуванні позитивного іміджу нашої держави, просуванні її національного бренду й захисту національних інтересів.

МАРКЕТИНГОВІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ КАМПАНІЇ “BREXIT” У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

2025-01-03T10:36:54+02:00

У статті автор розглядає кампанію “Вrexit” 2016 року у Великобританії щодо виходу з Європейського Союзу, що спричинена низкою економічних, політичних, соціальних та історичних передумов, які формували суспільне незадоволення членством країни в Європейському Союзі. Досліджено організацію кампанії з метою виходу Великої Британії з Європейського Союзу, яка стала однією з найвпливовіших і резонансних політичних кампаній у сучасній історії Європи. Також проаналізовано маркетинговий складник кампанії в спрямуванні й переконуванні британських виборців у необхідності виходу з ЄС і, по суті, зміні зовнішньополітичного курсу. Відмічено, що протягом політичної кампанії британське суспільство розкололося на прихильників і противників відділення від ЄС, що сприяло оформленню двох напрямів – за Brexit і проти нього. Серед маркетингових аспектів кампанії “Brexit” можна виділити такі: сегментацію аудиторії й виокремлення своїх прибічників кожною зі сторін, використання емоційної апеляції та аргументів (національний суверенітет і контроль над імміграцією), маніпулювання цифрами, значну підтримку з боку деяких провідних британських медіа, використання соціальних мереж, таких як Facebook і Twitter, Big Data й таргетованої реклами для точного досягнення окремих аудиторій із персоналізованими повідомленнями, спрощених або неправдивих даних і фейкових рекламних повідомлень, розроблення веб-сайтів, друкованої продукції та мобільних додатків для підвищення включеності аудиторії. Також з’ясовано, що маркетингова кампанія з просування ідеї виходу з Європейського Союзу мала успіх, досягла поставленої мети, проте використовувала технології з високим рівнем маніпулятивного тиску, порушенням конфіденційності приватної інформації, уперше в Європі була апробована таргетована реклама в такому форматі, проявивши загрози демократичності політичних процесів. Але на технологічному рівні маркетинговий складник доводить ефективність використання технологій політичного маркетингу в різних політичних кампаніях.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЛІТИЧНОМУ ТА ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: НОВИЙ ВИМІР ДЕМОКРАТІЇ

2025-01-03T10:36:52+02:00

У статті досліджено вплив цифрових технологій на сучасну політику та державне управління. Зокрема, аналізується, як електронне урядування, соціальні мережі й інші інструменти змінюють взаємодію громадян з владою, підвищують прозорість політичних процесів і сприяють розвитку демократії. Розглядаються ключові інструменти, такі як блокчейн, великі дані, штучний інтелект і платформи для електронного голосування, які впливають на прийняття рішень, підвищення прозорості й залучення громадян до політичних процесів. Проаналізовано приклади успішного використання цифрових інструментів у різних країнах для досягнення більш інклюзивного й інтерактивного політичного процесу. Зокрема, досвід використання урядової програми Digital India, використання цифрових технологій у політичному й державному управлінні США, Великобританії, Тайваню, Китаю тощо. Підкреслено досягнення України у сфері цифрового державного управління, такі як платформа «Дія» та концепція «Держава у смартфоні». Також проаналізовано використання чат-ботів з метою забезпечення комунікації між владою і громадянами, інформаційного забезпечення взаємодії органів місцевого самоврядування. Відзначається, що цифрові технології розширюють можливості для активної участі населення, знижуючи корупційні ризики й підвищуючи ефективність державних установ. Окреслено як позитивний, так і негативний вплив цифровізації, включаючи ризики маніпуляцій, питання кібербезпеки тощо. Аналізується вплив нових технологій на демократичні структури та процеси, що призвело до утвердження нового терміна «електронна демократія» (e-democracy). Автор робить висновок, що інтеграція цифрових технологій створює новий вимір демократії, але водночас потребує комплексної підтримки з боку держави та суспільства для забезпечення їхньої безпечної й ефективної реалізації.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОНІТОРИНГУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНИХ ЗМІН І СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

2025-01-03T10:36:50+02:00

У статті автори досліджують теоретико-методологічні засади моніторингу суспільно-політичної ситуації в контексті економічних змін і сучасних викликів, що є важливим елементом сучасного аналізу соціальних процесів. У першій частині роботи розглядаються основні концепції моніторингу, визначається його сутність і значення в умовах швидких соціально-економічних трансформацій. Автори акцентують увагу на різниці між моніторингом, оцінкою та аналізом, що дає змогу чітко окреслити межі цих понять і підкреслити їх взаємозалежність у процесі прийняття обґрунтованих рішень. Друга частина статті присвячена методологічним підходам до моніторингу. Окреслюються кількісні та якісні методи, які можуть бути використані для збирання й аналізу даних. Розглядається застосування змішаних методів, що дає змогу отримати більш комплексну картину суспільно-політичної ситуації. Крім того, у статті розкриваються етапи процесу моніторингу, включаючи планування, збирання даних, аналіз та інтерпретацію. Особлива увага приділяється визначенню індикаторів ефективності моніторингу, що є критично важливим для оцінювання результатів. Аналізуються виклики й перспективи, що стоять перед дослідженням моніторингу суспільно-політичних процесів. Обговорюються проблеми термінообігу, етичні аспекти й роль технологій у вдосконаленні методів моніторингу. Також зазначимо, що автори підкреслюють важливість інтеграції новітніх технологій, таких як великі дані та штучний інтелект, для підвищення точності й швидкості аналізу. Також висвітлено виклики, пов’язані з доступом до інформації та надійністю джерел даних. У цьому контексті особливу увагу приділено етичним питанням, пов’язаним зі збиранням і використанням даних про громадян. Загалом стаття надає цінні рекомендації щодо подальших досліджень у цій сфері, пропонуючи напрями для вдосконалення теоретичних і практичних аспектів моніторингу суспільно-політичних процесів.

ЗМІНИ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ В УМОВАХ МЕДІАГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-01-03T10:36:48+02:00

Стаття присвячена дослідженню змін ціннісних орієнтацій у політичній культурі в умовах медіаглобалізації та впливу цифрових технологій на політичні процеси. У роботі розглянуто понятійно-категоріальний апарат, що дає змогу проаналізувати, як швидкий розвиток глобальних медіа й цифрових платформ впливає на формування нових політичних практик. Зокрема, змінюються традиційні уявлення про політичну участь, комунікацію між громадянами та владою, а також національні ідентичності. Медіаглобалізація сприяє інтенсивному обміну інформацією на міжнародному рівні, даючи змогу громадянам різних країн швидко орієнтуватися в глобальних політичних тенденціях та адаптувати свої погляди до нових ідей і стандартів. Водночас розвиток цифрових технологій, зокрема соціальних мереж та онлайн-платформ, створює нові можливості для політичної участі, даючи змогу громадянам бути активними учасниками політичного процесу без територіальних обмежень. Автори також звертають увагу на зміни в політичній культурі, спричинені розвитком цифрових медіа. Це включає виникнення нових форм політичного активізму, таких як онлайн-акції, петиції, віртуальні протести й інші форми мобілізації громадян, що дають змогу ефективно впливати на політичні рішення та брати участь у політичному процесі без необхідності фізично бути присутнім на мітингах чи зборах. Ці процеси значно змінюють політичні реалії, даючи можливість громадянам активно втручатися в політичні питання на глобальному та локальному рівнях. Також підкреслено необхідність адаптації політичних інститутів до нових умов, коли традиційні методи політичної комунікації не здатні забезпечити ефективну взаємодію з громадянами в умовах цифрової епохи. Важливим є створення механізмів для захисту прав громадян у цифровому просторі, а також розроблення ефективних стратегій для протидії дезінформації та кіберзагрозам. На основі проведеного аналізу автори надають низку рекомендацій щодо вдосконалення політичної освіти, зокрема в контексті навчання громадян навичок медіаграмотності, розвитку критичного мислення та створення умов для безпечного й продуктивного використання цифрових технологій у політичному процесі. Окремо наголошується на необхідності розроблення нових підходів до політичної комунікації, які б ураховували швидкість інформаційного обміну та специфіку взаємодії громадян із владою через нові цифрові платформи.

ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ ЕЛЕКТОРАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

2025-01-03T10:36:45+02:00

Стаття присвячена теоретико-концептуальному аналізу взаємозалежності електорально-правової культури та громадянського суспільства в умовах сучасних глобальних трансформацій. У роботі розглянуто ключові аспекти, що визначають взаємодію цих двох важливих складників демократичної системи, зокрема понятійно-категоріальний апарат, що охоплює терміни й концепти електоральної культури, правової свідомості та громадянської активності. Автори аналізують основні елементи електорально-правової культури, такі як рівень обізнаності громадян, їхнє ставлення до виборчих процесів, участь у політичному житті й усвідомлення своїх прав. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між електоральною культурою та розвитком громадянського суспільства, підкреслюючи роль активних громадян у забезпеченні демократичних прав і свобод. Також розглянуто теоретичні підходи до вивчення громадянського суспільства, його інститутів і функцій у контексті електоральних процесів. Важливою частиною дослідження є аналіз сучасних викликів, зокрема впливу глобалізації, інформаційних технологій і політичних маніпуляцій на функціонування електорально-правової культури та громадянського суспільства. Автори зосереджуються на питаннях дезінформації, маніпуляцій з виборчими процесами й політичними інститутами, що стають особливо актуальними в умовах швидких змін у глобальному політичному ландшафті. У статті запропоновано нові підходи до підвищення ефективності демократичних процесів, посилення громадянської свідомості й зміцнення інститутів демократії, зокрема, через розвиток електорально-правової культури в умовах сучасних соціально-економічних і політичних викликів. Розроблені рекомендації можуть бути корисними для науковців-політиків, практиків, а також для формування державної політики щодо розвитку демократії та громадянської участі в виборчому процесі.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА ЄС У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

2025-01-03T10:36:42+02:00

Забезпечення стійкості функціонування ЄС в умовах глобальних викликів сьогодення значною мірою залежить від рівня консолідованості європейської спільноти в реалізації довгострокових стратегій розвитку та здійсненні якісної суспільної трансформації. Одним із ключових інструментів синхронізації зусиль і мобілізації ресурсного потенціалу європейського співтовариства є збереження й розвиток культурної спадщини. Значущість культурного фактору зафіксована також у ключових документах ЄС, серед яких – Договір про ЄС і Договір про функціонування. Вони акцентують увагу на консолідаційному потенціалі культури, яка сприяє закріпленню на рівні масової свідомості універсальних європейських цінностей – свободи, рівності, демократії, поваги до прав і свобод людини та громадянина. У цьому контексті ЄС прагне реалізовувати системний підхід до формування змісту культурної політики, постійно розширюючи інструменти її упровадження в умовах сучасної політичної дійсності. Ключовими напрямами реалізації політики ЄС у сфері культури, згідно з робочим планом (2023–2026), є розвиток культурних і креативних індустрій, сприяння політико-культурному діалогу громадянського суспільства, розширення можливостей у реалізації Зеленого та Цифрового переходів за рахунок упровадження тематичних культурних ініціатив, активізація політичного діалогу та співробітництва зі стейкхолдерами. Реалізації вказаних напрямів сприяють різноманітні ініціативи ЄС, спрямовані на залучення творчого потенціалу й ініціативи громадськості до розвитку й упровадження результатів культурної творчості в процеси стратегування сталого розвитку європейської спільноти. ЄС прагне також відігравати провідну роль в активізації політичного діалогу та співробітництва зі стейкхолдерами з метою синхронізації зусиль у розвитку універсальних культурних цінностей, спрямованих на якісну трансформацію людського капіталу в умовах глобалізації.