КОГНІТИВНІ КОМПОНЕНТИ ПРИВʼЯЗАНОСТІ ІНДИВІДА

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз та обґрунтування когнітивних компонентів привʼязаності індивіда. Виділено окремий вплив особливостей когнітивних компонентів привʼязаності на процес становлення особистості. Згідно із соціально-когнітивною теорією, когнітивний компонент привʼязаності – це сукупність ментальних процесів, які забезпечують формування, збереження та використання внутрішніх уявлень про себе, значущих інших людей і характер взаємин із ними. Визначено психологічні характеристики когнітивного компоненту привʼязаності, які впливають на становлення особистості, а саме: внутрішні робочі моделі, моделі репрезентації себе, уявлення про значущих інших, очікування взаємності у стосунках та здатність до менталізації. Проаналізовано психологічні особливості когнітивного комопненту прив’язаності: адаптивне подолання стресових ситуацій, когнітивна відкритість у близьких стосунках, гнучкість інтерпретації поведінки партнера, а також здатність до перегляду уявлень у разі отримання суперечливої інформації. Особливу увагу приділено впливу безпечного стилю привʼязаності на формування адекватних репрезентацій себе та світу як надійного середовища. Здійснено аналіз ролі когнітивних процесів у регуляції емоційної поведінки та формуванні стабільних міжособистісних зв’язків. Розглянуто феномен привʼязаності в контексті соціально-когнітивної теорії, яка пояснює сталість моделей прив’язаності протягом життя. Виділено важливість інтеграції психологічних і біологічних чинників у розумінні механізмів формування когнітивних моделей привʼязаності. Виділено зв’язок між генетичною регуляцією стресових реакцій і якістю раннього догляду, що впливає на формування репрезентативної системи індивіда. Установлено, що безпечні стосунки з фігурами привʼязаності сприяють розвитку адаптивних моделей мислення, емоційної стабільності та загального психічного благополуччя.