САМОВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ: ПОСТНЕКЛАСИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Анотація

Статтю присвячено науковому обґрунтуванню феномену самовизначення людини крізь призму різних типів раціональності. У межах класичної науки самовизначення особи розглянуто як усвідомлений вольовий акт виконання морального обов’язку перед соціумом; некласичної – як результат глибокої рефлексії, внутрішньої боротьби та привласнення зовнішньо детермінованих цінностей; постнекласичної – як динамічний, діалогічний і активний процес означування і плекання себе, що розгортається у мінливому, фрагментарному, але відкритому до пізнання, осмислення і перетворення довкіллі. Обґрунтовано вчинковий принцип до трактування самовизначення людини, що розгортається в постнекласичному світі та вимагає від суб’єкта енергійного залучення у пошук або творення сенсу свого буття. Поглиблено розуміння вчинку самовизначення як послідовного розгортання ситуаційного, мотиваційного, дійового і рефлексивного етапів-компонентів. Доведено евристичну значущість учинкового погляду на самовизначення людини в контексті її безперервної адаптації до нових соціокультурних умов, викликів і здатностей, збереження унікальності, цілісності та стабільності ціннісно-смислових і сенсожиттєвих орієнтирів та можливості активного впливу на довкілля, його формування, конструювання і творення.Узмістовлено вчинок самовизначення у руслі циклічно-вчинкового підходу А.В. Фурмана як безперервний замкнутий ланцюг постійного переосмислення й переозначення себе у змінному довкіллі з опорою на внутрішні цінності і сенс життя. Акт самовизначення особи визначено в термінології циклічної динаміки, що уможливлює конструювання відповідей на ключові сенсожиттєві питання, спричинює активне творення своєї сутності через прагнення до істини, краси, добра і любові та вимагає конкретних дій на шляху до самоздійснення.