Журнал сучасної психології

РЕСУРСНІСТЬ ПОДРУЖНІХ СТОСУНКІВ ВІЙСЬКОВИХ ЧОЛОВІКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ (ЗА МОДЕЛЛЮ М. ЛАХАД)

2024-09-19T16:41:27+03:00

Статтю присвячено вивченню ресурсності подружніх стосунків чоловіків, які перебувають на фронті, згідно з моделлю Мулі Лахада BASIC Ph. Доведено, що ресурсні канали BASIC Ph актуалізуються фронтовою ситуацією та регулюються досвідом взаємодії подружньої пари. Ресурсні канали «віра» та «фізіологічний» супроводжують посилення взаємної зацікавленості партнерів і зростають із тривалістю (більше року) та погіршанням умов перебування військового на фронті. Установлено, що віра є ресурсом довготривалих взаємин і відкритістю партнерської взаємодії. Доведено, що в умовах фронту активізація соціального та когнітивного ресурсів супроводжує перегляд подружніх стосунків на відстані засобом розширення контактів та спростуванням когнітивної функції при зростанні партнерської дистанції. Ресурс «уява» вносить інтригувальний аспект у парні стосунки й поєднується з тривалим терміном подружнього життя, а ресурс «емоційний» фіксує пріоритетний вибір партнерки та вибіркове ставлення до її характеристик. Установлено тривекторну спрямованість подружніх стосунків чоловіків в умовах війни. Перша фіксує взаєморозуміння в парних стосунках і містить такі ресурсні канали, як «віра» та «фізіологічний». Другий указує на закоханість, що пов’язана з невеликим терміном як існування пари, так і перебування чоловіка на фронті. Третя фіксує процеси відторгнення та активізує такі ресурси, як «соціальний» та «уява». Доведено, що оцінка військовими власних подружніх стосунків як підтримувальних має нелінійно-динамічний характер, що базується на категоріях «уява» та «емоції». Розвиток цих ресурсів зумовлюється делікатністю та регулярністю підтримки контактів на відстані, що й підтримує ресурсну основу довготривалості парних стосунків – «віру» та «фізіологічний». Перспективи подальших досліджень випливають із виявленої ситуативної зумовленості актуалізації ресурсних каналів як індикаторів динаміки розвитку подружньої взаємодії.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЄКТУВАННЯ: ВІД ДІЯЛЬНОСТІ ДО МИСЛЕДІЯЛЬНОСТІ

2024-09-19T16:41:36+03:00

У статті проаналізовано психологічні особливості проєктування як складної багаторівневої діяльності. Зазначається, що в сучасних наукових дослідженнях авторами не приділяється достатньої уваги проєктуванню як складному метакогнітивному, мисленнєвому процесу попри значний інтерес до його загальних зовнішніх аспектів – функцій, видових ознак, характеристик його результату (проєкту). У статті проаналізовано різні тлумачення термінів «проєкт» та «проєктування», які значно не відрізняються одне від одного; узагальнено їх синонімічне використання. Для дослідження психологічних особливостей проєктування, а також відповідно до законів логіки та лінгвістики, на думку авторів, необхідно диференціювати терміни «проєкт» та «проєктування» з фокусуванням у першому випадку на об’єктних характеристиках, а в другому – на процесуальних характеристиках. Ключовими психологічними особливостями проєктування визначено: 1) діяльнісність: природна діяльнісна основа проєктування як взаємодії людини з навколишнім світом, що спричиняється потребою, регулюється свідомо поставленою метою та виявляється за традиційно прийнятим змістом (компоненти змісту діяльності: мотив, мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкт, спосіб, засіб, умови, результат) і динамікою (компоненти динаміки діяльності: дія, рух, операції); 2) полідіяльнісність: проєктування передбачає сукупність діяльностей, функціонування організованих соціальних систем, координація та взаємодія членів яких значно базується на досконалості спроєктованих моделей організаційної і функціональної структур; так, однією з головних функцій при проєктуванні є управлінська, спрямована як на забезпечення процесу проєктування, так і на оптимізацію структур, і головне – реалізацію проєкту; 3) миследіяльнісність: проєктування відбувається за двома рівнями мисленнєвої діяльності – предметно орієнтованим (актуалізується проблемною ситуацією і характеризується спрямованістю мислення на забезпечення успішного перетікання діяльності, «мислення про проблемну ситуацію») та діяльнісно орієнтованим (предметом якого є діяльність як основний засіб перетворення ситуації, переходу від однієї її моделі до іншої, «мислення про діяльність»); механізмом переходу з предметно орієнтованого на діяльнісно орієнтований рівень мислення є полімодальна рефлексія.

ЦІННІСНО-СМИCЛОВИЙ РІВЕНЬ РОЗУМІННЯ В ПЕРФОРМАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

2024-09-19T16:41:45+03:00

У статті проаналізовано ціннісно-смисловий рівень розуміння як частини когнітивного сприйняття матеріалу студентами вищої школи в контексті перформативної діяльності. Для кращого розуміння проблематики запропоновано конкретизацію поняття «перформанс» як ключову категорію в перформативній діяльності студентів, використовуючи найактуальніші досягнення психології освіти, педагогіки та перформативних студій. Визначено, що перформанс є колективним процесом діяльнісної взаємодії між викладачем та студентами (групою), що передбачає переживання, засвоєння і відтворення матеріалу завдяки інсценуванню заданої ситуації. Показано, що перформативна діяльність студентів сприяє не стільки когнітивним результатам, а й формуванню ціннісно-смислових основ їхньої життєдіяльності, що виходить за межі професійної семіосфери. Проаналізовано такі структурні компоненти перформансу, як діяльність, дії та операції в їх ціннісно-смисловій актуалізації освітнього процесу вищої школи. Показано, що діяльність передбачає мотиваційний (причинний) зміст перформансу, який також прямо залежить від культурного контексту (походження студентів, ідентичність, світоглядні настанови, традиція університету). Натомість дії вже характеризуються варіативністю, під час якої студенти апробують покладені на них завдання. Не менш важливим є операційний компонент перформансу, що завдяки своїй повторювальній (ритуальній) природі уможливлює засвоєння матеріалу до автоматизму. Наголошено на тому, що всі ці компоненти працюють на різних регістрах перформансу, посилюючи ціннісно-смисловий рівень розуміння студентами як предмета, так і самих себе. Доведено, що перформанс набуває ціннісно-смислового характеру, адже перформативна діяльність емоційно зближує учасників, позбавляє ієрархічності в намірі розкрити унікальні індивідуально-особистісні характеристики. Так доведено, що перформанс є не тільки освітньою технологією, а потужною психоемоційною ситуацією окреслення цінностей і вивчення смислів для студентів.

СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО БІЗНЕСУ МОЛОДІ В УКРАЇНІ: ОБРАЗ ПІДПРИЄМЦІВ, РИСИ ТА ПОВЕДІНКА

2024-09-19T16:41:53+03:00

Дослідження стратегій економічної, підприємницької поведінки, які важливі в контексті наших емпіричних вимірів, присвячені переважно мотивації, соціальним нормам, послідовності й відданості, стратегіям споживчої поведінки, адаптаційним стратегіям, горизонту планування – побудові планів та впливу емоцій на очікування. Статтю присвячено аналізу результатів дослідження ставлення української молоді (n=900) до створення власного бізнесу. Дослідження проведено лабораторією Rating Lab. Опитування для дослідження здійснено Соціологічною групою Рейтинг на платформі Rating Online. Вибірка дослідження: молодь України віком 15–30 років. Вибірка репрезентативна за віком, статтю й типом поселення. Автори дослідили вибір типу зайнятості, мотивацію до заснування бізнесу, цілі, ставлення до підприємців та уявлення про себе як про підприємця (образ підприємця, підприємницькі риси). Респондентам пропонувалося визначитися з привабливим типом зайнятості, пропонувався перелік цілей створення власного бізнесу. Друга частина дослідження стосувалася образу підприємців та самооцінки підприємницьких рис. Визначені аргументи щодо вибору бути найманим працівником або самозайнятим, кореляційний зв’язок між підприємницькими рисами та наміром відкрити власний бізнес. Дослідження показало, що більшість молоді в Україні прагне до самозайнятості, орієнтована на збільшення доходів, реалізацію гедоністичних намірів та соціального складника бізнесу, має соціально бажаний, позитивний образ підприємця, приписує собі риси, які створює позитивний образ, який дає змогу зміцнити самооцінку й побудувати привабливий професійний Я-образ, у цьому виборі є гендерні відмінності та відмінності за рівнем доходів.

ПЕРСПЕКТИВИ ТЕОРІЇ ІГРОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ЯК СКЛАДНИКА КАНОНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

2024-09-19T16:42:06+03:00

Сучасні умови розвитку національної психології пов’язані з необхідністю врахування особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства, діалектичних змін типів наукової раціональності, актуальністю розвитку психології як постнекласичної науки. Ускладнюються об’єкти психологічного пізнання і, відповідно, емпірична перевірка й верифікація результатів досліджень. Особливо це є характерне для наукових об’єктів, які мають виразний епістемологічний вимір, інтелігібельну сутність і полідисциплінарний характер. Статтю присвячено актуалізації дискурсу канонічної психології як постнекласичної науки нового інтегрального (міждисциплінарного) типу. Уточнено зміст критеріїв канонічної психології як методологічних основ наукової репрезентації нового психологічного знання. На прикладі дослідження ігрового моделювання життєдіяльності суб’єкта в умовах невизначеності проаналізовано функціональну сутність атрибутів психологічної теорії, що претендує стати складником канонічної психології. Установлено, що система критеріїв канонічної психології першочергово містить такі канони: вчинковий, герменевтичний, трансцендентний, епістемологічний, онтологічний, феноменологічний, атрибутивності прагнення людини володіти світом через активність її психологічної сфери, іманентної придатності атрибутів психологічної сфери людини до наукової аксіоматизації, максимальної повноти наукового аналізу життєдіяльності людини. Вчинковий канон для розробки перспективної психологічної теорії має генетичне, системотвірне значення й виконує роль вихідної методологічної диспозиції. Виявлено відповідність основних узагальнень перспективної психологічної теорії ігрового моделювання життєдіяльності суб’єкта в умовах невизначеності критеріям канонічної психології. Концепт-моделями наведеної теорії, які відповідають змісту психологічних канонів, є: структурно-функціональна матриця ігрового моделювання в умовах невизначеності конкурентного середовища; концепт алгоритму ситуативного ігрового моделювання життєдіяльності людини; модель універсальної методологічної архітектоніки утворення психобіотичних систем; концепт габітусу як суб’єктної матриці соціальної гри; підсумкова онтологічна модель психологічного поля гри. Визначено, що застосування критеріїв канонічної психології (канонів) дає змогу продовжувати модернізацію наукового апарату національної психології.

ДИНАМІКА КАРТИНИ СТИГМАТИЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНОГО НАСИЛЬСТВА ПРОТИ ЧОЛОВІКІВ

2024-09-19T16:42:22+03:00

Проблематика гендерно зумовленого насильства є досить актуальною та широко дослідженою серед наукової спільноти, але більшість досліджень зосереджується на жінках, що призводить до формування переконання, що це проблема виключно жінок. Чоловіки також є жертвами гендерно зумовленого насильства, але їхній досвід менш досліджений, особливо серед чоловіків, які належать до гендерних та сексуальних меншин. Чоловіки, які зазнали насильства, часто стикаються з недовірою та стигматизацією, що перешкоджає зверненню по допомогу. Психологічні наслідки містять депресію, тривожність, ПТСР, зниження самооцінки та труднощі в стосунках. Аналіз впливу стигматизації на досвід чоловіків, які зазнали гендерно зумовленого насильства, і розробка методів психологічної інтервенції є надзвичайно актуальним питанням. Мета дослідження – представити результати теоретичного аналізу психологічних наслідків стигматизації чоловіків, що зазнали гендерно зумовленого насильства, та обґрунтувати інструмент «картина стигматизації» в роботі з уцілілими. Інтерналізована картина стигматизації (ІКС) – суб’єктивна оцінка клієнтом свого досвіду стигматизації, що містить когнітивні упередження, Я-конструкції, автоматичні думки, конфесійні упередження, психологічну та соматичну симптоматику, ризикову поведінку. ІКС допомагає психологу формувати індивідуальну програму консультування та діагностувати динаміку інтервенції. Екстерналізована картина стигматизації (ЕКС) – оцінка соціокультурного середовища клієнта, що містить історичний контекст, лінгвістичні конструкти, законодавство та культурні особливості. ЕКС допомагає розробити психоедукаційні програми та плани адвокації для підтримки реінтеграції чоловіків у суспільство. Приклад застосування ІКС показує, як цей інструмент дає змогу виявити проблемні точки впливу та розробити індивідуальний план терапії. Вивчення ЕКС виявляє соціокультурні бар’єри, які можуть сповільнити консультування. ІКС та ЕКС разом створюють повну картину впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на стан клієнта, що дає змогу розробити ефективний план терапії.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ФАНТАЗІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2024-09-19T16:42:34+03:00

У статті наголошується на необхідності розвитку фантазії молодших школярів як важливого чинника становлення їх творчої особистості. Підкреслюється, що молодший шкільний вік є сензитивним періодом для розвитку фантазії, а тому завданням сучасної початкової школи є використання сприятливого для розвитку цієї психічної функції періоду. На основі змістовного аналізу теоретико-емпіричних наукових досліджень сучасних українських та зарубіжних психологів, педагогів розкриті актуальні напрями вивчення окресленої проблеми. Представлено психологічну модель розвитку фантазії в молодших школярів в умовах цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу. Вона містить три блоки: цільовий (визначено мету формувальних впливів: розвиток фантазії в молодших школярів), операційно-діяльнісний (виокремлено внутрішні чинники, зовнішні чинники та психолого-педагогічні умови розвитку фантазії в учнів, просвітницько- консультативні заходи для вчителів, батьків, психологів, засоби розвитку фантазії учнів) та результативний (відображено якісні показники (компоненти) та кількісні показники (рівні) розвитку фантазії учнів). Розкрито зміст психолого-педагогічної програми розвитку фантазії молодших школярів, розробленої відповідно до запропонованої моделі, зокрема детально описано змістовно-методичні засади побудови психолого-педагогічної програми (принципи, мету, завдання, форми, методи, прийоми, засоби психолого-педагогічного впливу). Психолого-педагогічна програма спрямована на реалізацію просвітницької (лекції, семінари) та консультативної (індивідуальні консультації) роботи з учителями, шкільними психологами й батьками. Розвивальна робота з учнями передбачає шкільні уроки з активним використанням інноваційних методів та технологій розвитку фантазії, системи творчих завдань, позаурочний тренінг розвитку фантазії «Учимося фантазувати», позаурочні творчі заходи. У процесі дослідження зроблено висновок про провідну роль учителя в розвитку фантазії молодших школярів, зокрема забезпеченні ним для цього необхідних психолого-педагогічних умов.

ПРОФЕСІЙНА САМОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ В МЕНЕДЖЕРІВ ТОРГІВЛІ

2024-09-19T16:42:44+03:00

У статті представлено результати емпіричного дослідження професійної самоефективності та її психологічних детермінант у менеджерів торгівлі. Професійну самоефективність визначено як внутрішнє переконання та віру особистості у свої здібності до успішної діяльності, оцінку власної ефективності та очікування щодо цього на шляху до самореалізації в професійній діяльності. Представлено комплекс психологічних детермінант самоефективності менеджерів торгівлі: довіра до себе, почуття самоповаги, поведінкова активність. У процесі емпіричного дослідження виявлено, що для більшості респондентів характерний вищий за середній рівень самоефективності: менеджери мають досить глибоке розуміння того, як працює їхня галузь або індустрія, та враховують це у своїй стратегії, вони є досить ефективними лідерами, виявляючи ініціативність, відповідальність та вплив на свою команду. Установлено, що досліджуваним властивий найбільший ступінь довіри до себе в таких сферах: професійна діяльність, інтелектуальна сфера, розв’язання побутових проблем, уміння будувати взаємини з близькими людьми та друзями, уміння будувати взаємовідносини з підлеглими, уміння будувати взаємовідносини з вищими за рангом, уміння подобатися представникам протилежної статі. Загальний показник довіри до себе вказує на вищий за середній рівень довіри до себе в респондентів. За даними діагностики досліджувані менеджери мають високий рівень самоповаги, що є важливим аспектом успішного керівництва та ефективного виконання ролі менеджера. У досліджуваних менеджерів діагностовано переважно типи поведінкової активності А1 (підвищена ділова активність, наполегливість, захопленість роботою, цілеспрямованість; чутливість до похвали та критики; нестійкість настрою та поведінки в стресонасичених ситуаціях) та АБ (активна та цілеспрямована діяльність, різнобічність інтересів, уміння збалансувати ділову активність, напружену роботу зі зміною занять та вміло організованим відпочинком; відсутність явної схильності до домінування; емоційна стабільність і передбачуваність у поведінці, відносна стійкість до дії стресогенних факторів). За результатами кореляційного аналізу робочу гіпотезу було підтверджено.

ДО ПИТАННЯ ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я», «ПСИХІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ», «ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ»

2024-09-19T16:43:32+03:00

У статті здійснено аналітичний огляд сучасних іноземних та вітчизняних психологічних досліджень конструкту «психологічне здоров’я», як умовного збалансованого оптимуму психологічного функціонування особистості. Розкрито наукове пояснення відмінностей між психологічним та психічним здоров’ям, визначено критерії психологічного здоров’я людини. Здійснено аналіз іноземної джерельної бази для визначення відмінностей між поняттями «загальне психічне здоров’я» та «позитивне психічне здоров’я» і встановлено, що другий феномен виступає як особистісне утворення та надбання, що виражається в особливостях сприйняття, усвідомлення й когнітивної оцінки функціонування власного психічного апарату, а також в особистісній та ціннісній позиції індивіда. Розглянуто поліфакторну модель позитивного психічного здоров’я Т. Люх-Кануту і Т. Секейрі та модель структури психологічного благополуччя К. Ріфф. Визначено, що психологічне благополуччя – важливий етап на шляху позитивної самореалізації індивіда, а також реалізації власного потенціалу в процесі повсякденного функціонування. Запропоновано ключові ознаки загального психічного здоров’я: доброзичливе та гуманне ставлення до оточення; емоційна врівноваженість та стабільність, розвинена саморегуляція; максимальна наближеність психічного відображення до реальності, що виражається в спостережливості, тверезій оцінці своєї життєвої ситуації; суб’єктність та автономія індивіда; сформованість смисложиттєвих орієнтацій, осмисленість буття людини. Визначено, що психологічне здоров’я особистості можна розглядати як вищий рівень її психічного здоров’я, як здатність організму зберігати та активізувати компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що забезпечують працездатність, ефективність і розвиток індивіда за всіх умов життєдіяльності. На відміну від психічного здоров’я, психологічне є інтегративним системотвірним компонентом, особистісним результатом втілення психічного, соціального й фізичного благополуччя особистості.