Журнал сучасної психології

ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ СУБ’ЄКТИВНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ БРЕНДУ

Д. О. Барвінко — 2024-12-06

Статтю присвячено вивченню особистісних детермінант суб’єктивної перцепції бренду у користувачів медіакомунікаційного Інтернет- середовища та здобувачів вищої освіти. Досліджено 210 осіб у м. Київ у період 2023–2024 рр. Методики дослідження: «Експрес-діагностика характерологічних особливостей особистості», «Маркери факторів великої п’ятірки». Виявлено, що дослідженим обох груп властиві риси екстраверсії, які спрямовують особистість на світ зовнішніх об’єктів, що дає їй змогу легко контактувати та спілкуватися з іншими людьми, гарно пристосовуватися до нових ситуацій, бути відкритою, з бажанням примножувати власні зв’язки. Дослідження особистісних рис виявило, що вони розподіляються у межах нестабільно-стабільних рис (р≤0,05). Аналіз маркерів факторів великої п’ятірки в обох групах досліджених осіб із вираженими рисами «Відкритість мислення» виявив авантюрні риси та високу відкритість новому, допитливість та схильність до експериментування (р≤0,05). Респондентам із рисами доброзичливості властиві прояви внутрішньої теплоти та доброти, що з боку інших проявлялися довірою, бажанням допомогти, співчуттям (р≤0,05). Респонденти з мало вираженими рисами доброзичливості характеризувалися холодністю, підозрілістю, недовірою до інших у суспільстві, були не схильними до співпраці (р≤0,05). Респонденти з вираженими «негативними емоціями» у вигляді високого рівня невротизму відчували занепокоєння, тривогу та були схильні до епізодичних депресивних проявів. Наявність високого рівня невротизму корелювала з високим ризиком розвитку емоційних спалахів, а з низького рівня невротизму проявлялася врівноваженістю та емоційною стабільністю (р≤0,05). Виявлені взаємозв’язки корелювали з показниками ставленням споживача до бренду та його контексту (p≤0,05). Установлені взаємозв’язки корелювали з показниками ставлення споживача до бренду та його контексту (p≤0,05). Перспектива подальшого дослідження у даному напрямі полягає у науковому пошуку ціннісно-мотиваційних феноменів особистості та їх взаємозв’язку з перцепцією бренду.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

Н. В. Житник — 2024-12-06

У статті представлено психолого-педагогічні чинники професійного становлення студентів-психологів в умовах регіонального закладу вищої освіти. З’ясовано вплив на становлення майбутніх фахівців освітнього середовища. Визначено, що освітнє середовище закладу вищої освіти у регіональному вимірі як сукупність організаційних та психолого-педагогічних умов націлене на успішне професійне становлення майбутніх фахівців, їх розвиток та самореалізацію. Виявлено зовнішні та внутрішні чинники впливу на освітнє середовище становлення майбутніх психологів за допомогою експертної оцінки стейкхолдерів, науково- педагогічних працівників, студентів. До зовнішніх чинників віднесено: соціальні і демографічні зміни в суспільстві, взаємодію з громадськими організаціями, залучення стейкхолдерів до оновлення освітніх програм, співпрацю з вітчизняними академічними колами, вивчення міжнародного досвіду підготовки сучасних психологів. Внутрішніми чинниками визначено: психологічний супровід професійної підготовки, мотиваційне забезпечення навчальної діяльності, характер педагогічного спілкування, залучення до викладацької діяльності провідних фахівців-практиків, актуальну практичну підготовку. Побудовано модель освітнього середовища, яке сприяє успішному професійному становленню студентів-психологів. Розкрито мету та завдання інтегрованого курсу «Самоорганізація та саморозвиток», які полягають у: з’ясуванні студентом моделі майбутньої професійної діяльності; об’єктивній самооцінці студентом власних професійних і особистісних якостей; позитивній самомотивації студента до професійної підготовки; професійному спілкуванні майбутніх фахівців із носіями професійної культури та майстерності; професійному середовищі, у якому студент може проявити особистісні якості, професійні компетентності. Висвітлено основну мету та завдання спецкурсу «Креативна особистість», а саме: формування у студентів теоретичних уявлень про креативність, складники креативного мислення, технології креативної діяльності; усвідомлення значущості креативного мислення у структурі діяльності психолога та усвідомлення себе як креативної особистості; оволодіння прийомами творчої дії; формування мотиваційної установки на подальший розвиток креативності. Підкреслено велике значення психологічного супроводу як комплексу психологічних заходів, спрямованих на формування психологічної культури та професійного розвитку здобувачів вищої освіти. Зазначено вагомий вплив мотиваційного забезпечення на результати навчальної діяльності майбутніх фахівців. Представлено шляхи підвищення пізнавального інтересу студентів до вивчення фахових дисциплін, підходи до організації практичної підготовки та роль культури педагогічного спілкування у професійному становленні майбутніх психологів.

ЕКОНОМІЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

І. К. Зубіашвілі — 2024-12-06

Статтю присвячено теоретичному дослідженню особливостей процесу економічної соціалізації. Розглядаються три основні підходи до її вивчення: соціально-психологічний, етнопсихологічний та економіко-психологічний. Виокремлюються проблеми економічної соціалізації в умовах соціальної транзитивності. Підкреслюється, що дослідження економічної соціалізації мають вагомий фундаментальний потенціал, пов’язаний із тим, що цей вид соціалізації у згорнутому вигляді відображає різноманіття та суперечливість конструювання особистістю своїх відносин із соціумом. Із усіх видів соціалізації саме економічна найбільше пов’язана з актуальним станом соціуму. У загальному вигляді вона визначається як процес, у якому люди навчаються діяти в економіці: те, як вони плануватимуть бюджет, позичатимуть гроші, навчаються економити, купувати, сприймати рекламу, а також розуміти ширше призначення економіки. Економічну соціалізацію можна розглядати як процес становлення та розвитку економічної свідомості. Зазначається, що важливою характеристикою сучасного суспільства є його транзитивність, яка є відносно новим та неоднозначним для гуманітарного знання поняттям, що відображає високий динамізм сучасного життя, множинність та невизначеність будь-якої конкретної соціальної ситуації. Нині вплив транзитивності істотно зростає, торкаючись усіх сфер повсякденного життя. Нова ситуація транзитивності характерна для всіх поколінь, хоча, звісно, найбільш значущою стає для молоді та підлітків. Ситуація транзитивності пов’язана з кількома причинами: кризовим станом у сучасному світі, що виявився на межі зміни століть, зміною часу та простору організації товариств, появою нового технологічного та інформаційного простору. Процес економічної соціалізації у транзитивному суспільстві вимагає розгорнутого та всебічного вивчення. У сучасній ситуації у зв’язку з виникненням нового типу соціально-економічних відносин саме економічна соціалізація більшою мірою відображає усе різноманіття та суперечливість конструювання особистістю своїх відносин із соціумом.

ПРОФЕСІЙНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ДЕВЕЛОПЕРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

О. О. Мамедов — 2024-12-06

Статтю присвячено вивченню професійних компетентностей персоналу девелоперських організацій. Досліджено професійну діяльність 175 осіб у період 2023–2024 рр. Методики дослідження: «Визначення діяльнісної ефективності організації», «Діагностика емоційного інтелекту», «Діагностика мотивації досягнень». Виокремлено три групи чинників впливу на ефективність діяльності організації у групі керівників (ГК) та фахівців (ГФ): розвиваючі – «продуктивні», що підвищують ефективність, у яких тип управління та відносини зрілі, демократичні; провокуючі – «утримуючі», що розбалансовують ефективність та в яких тип управління й відносини нераціональний, конфліктний; застрягаючі – «непродуктивні», що знижують ефективність та у яких тип управління та відносини незрілі, авторитарно руйнуючі. У групі керівників установлено зв’язок між показниками шкал «емоційна обізнаність» і «розпізнавання емоцій інших людей», що свідчить про якість і точність розпізнавання емоцій інших осіб. Також виявлено зв’язок шкал «самомотівація» та «управління власними емоціями», що свідчить про знижену здатність управляти своїми емоціями та зниження самомотивації. У групі фахівців виявлено зв’язок між шкалами «емоційна обізнаність» і «розпізнавання емоцій інших людей», що свідчило про знижену здатність виявляти та розпізнавати емоції інших людей. Також виявлений зв’язок між «емоційною обізнаністю» і «емпатією» свідчив про вплив низької емоційної обізнаності на зниження якісної емпатії з іншими людьми та низьку самомотівацію (p<0,05). ГК мала високий рівень стриманості в прояві емоцій, а респонденти ГФ краще розуміли та розпізнавали емоції інших людей, могли підтримувати власний емоційний стан за рахунок демонстрації своїх почуттів (p<0,05). Установлено, що емоційний інтелект є головним складником у досягненні успішної самореалізації досліджених ГК та ГФ, коли персонал розуміє свої емоції і застосовує їх конструктивним способом, що покращує його ерудованість та інтелектуальні здібності, допомагає особистісному розвитку, продуктивній взаємодії в організації та з бізнес-партнерами, клієнтами.

ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ЙОГО КОРЕЛЯЦІЇ З КОМОРБІДНИМИ СТАНАМИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

О. М. Миколайчук — 2024-12-06

У статті представлено результати емпіричного дослідження емоційного вигорання, визначення психологічних детермінант та аналіз кореляцій із гіпотетично коморбідними станами у військовослужбовців Збройних сил України. Емоційне вигорання визначено як складний конструкт специфічного професійного виснаження військовослужбовців, що індукується впливом таких чинників, як загальна втома, соціальна відчуженість, зниження адаптаційного потенціалу, емоційна дезорієнтація та моральна дезадаптація. Супутніми проявами є зниження почуття особистої компетентності, редукція особистих досягнень та поява психологічних та психосоматичних скарг. Превентивними предикторами є військово-професійна спрямованість, стресостійкість, високі моральні принципи та адаптивність. У процесі емпіричного дослідження виявлено, що для більшості респондентів характерний середній та низький рівні емоційного вигорання, хоча показники втоми та виснаження мають середній і високий рівні. Установлено, що військовослужбовці-чоловіки мають більше переживань щодо психотравмуючих обставин, що пов’язано зі специфікою виконання поставлених завдань, більш схильні до негативних думок та емоцій, редукції особистих досягнень, аніж військовослужбовиці-жінки. Однак суттєвої різниці у загальних проявах емоційного вигорання між цими групами немає, тобто цей феномен не пов’язаний зі статтю. Більш травматогенними чинниками для комбатантів є перебування під обстрілами та втрата побратимів, аніж отримання поранень. Помірні стресові умови стимулюють адаптаційні можливості організму та запобігають розвитку вигорання на початку. За результатами кореляційного аналізу робочі гіпотези було підтверджено. Установлено статистично значущі кореляції між рівнем емоційного вигорання та наявністю депресії, тривожних розладів і посттравматичних стресових переживань, що свідчить про необхідність комплексного підходу до психічного здоров’я військовослужбовців. У процесі дослідження зроблено висновок про потребу в розробленні та впровадженні програм психологічної підтримки та реабілітації, орієнтованих на диференційну діагностику й комплексну профілактику емоційного вигорання та супутніх психоемоційних розладів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦІВНИКІВ АГРОБІЗНЕСУ В ДОВГОТРИВАЛИХ КРИЗОВИХ УМОВАХ

Д. А. Міщенко — 2024-12-06

Статтю присвячено вивченню психологічних особливостей працівників агробізнесу в довготривалих кризових умовах. Досліджено 165 осіб у період 2023–2024 рр. Методики дослідження: «Оцінка міжособистісних стосунків», «Шкали реактивної та особистісної тривожності», «Ціннісні орієнтації». За всіма якостями у групі менеджерів виявлено поведінку особи, яка їй властива. Своєю чергою, у групі спеціалістів, навпаки, виявлено переважання очікуваної від інших поведінки (р<0,05). Реактивна тривожність у групі менеджерів за перебігом розвитку є «прогресуюча», з динамікою до більшого ступеню вираженості. У групи спеціалістів особистісна тривожність є «непостійною», з динамікою до високого рівня, що не має «регресійного» механізму розвитку. Досліджені особи з групи менеджерів характеризувалися високим сприйняттям загрози самооцінці та професійній діяльності у контексті довготривалих кризових умов (p≤0,05). Досліджені групи спеціалістів у помірному рівні мали зниження асоціативного опрацювання дезадаптуючих почуттів, невпевненість у діяльності, помірно знижену мотивацію, активність, зацікавленість у професійній діяльності, відповідальність у прийнятті рішення. У групі спеціалістів у довготривалих кризових умовах виявлено «тривожний фон», який впливає на відмову від професійної діяльності в контексті кар’єрного зростання. В обох групах переважали інструментальні цінності-засоби, проте більшість із цих цінностей не була пріоритетною над термінальними (цінностями-цілями), а ієрархія цінностей була ланкою між ними та середовищем. Ціннісні орієнтації досліджених забезпечують гармонію внутрішнього світу особистості в довготривалих кризових умовах, сприяють реалізації очікувань. Узагальнюючі, можна стверджувати, що у групі менеджерів та групі спеціалістів життєві цінності є зміненими, а у поєднанні з показниками реактивної та особистісної тривожності у високому ступені виразності впливали на всі сфери життя (p<0,05). Перспектива подальшого дослідження у даному напрямі полягає у науковому пошуку особливостей професійної діяльності працівників агробізнесу в довготривалих кризових умовах.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ

Т. В. Скрипаченко — 2024-12-06

Процес формування та розвитку особистості не являє собою лінійний процес. У ході цього розвитку відбуваються певні психологічні, фізіологічні, світоглядні, ціннісні зміни особистості, які впливають на сприйняття та усвідомлення людиною себе, світу, інших людей, своїх потреб, цілей, компетентностей, труднощів, обмежень, криз. Статтю присвячено дослідженню психологічного феномену відповідальності як одного з чинників особистісної зрілості. Визначено, що відповідальність можна розглядати як таку психологічну якість, властивість особистості, яка в суттєвому ступені детермінує, визначає, стимулює процес особистісного розвитку і є необхідним індикатором процесу дорослішання особистості. Зроблено аналіз досліджень відповідальності в працях таких психологів, як К. Хорні, Е. Фромм, Ф. Перлз, Ф. Хайдер, Л. Колберг, В. Франкл та ін. Важливим і цікавим у цьому сенсі є розгляд відповідальності у зв`язку з формуванням невротичної особистості, свободи і кохання, усвідомлення потреб і способів їх задоволення, стадій відповідальності, формуванням моральної системи особистості, сенсів життя. Визначено, що особистісна зрілість також являє собою системне, інтегративне поняття. По-перше, особистісна зрілість характеризує психологічно здорову особистість. По-друге, формування особистісної зрілості детерміновано багатьма чинниками, критеріями, серед яких однин із найважливіших – відповідальність особистості. У психології особистісна зрілість стає одним із предметів дослідження в гуманістичному напрямі, зокрема у К. Роджерса, Г. Олпорта та ін. Традиція розгляду поняття зрілості особистості пов`язана з аналізом близьких до нього понять, таких як самореалізація, самоактуалізація, особистісне зростання. Показано також, що важливим є розгляд зв`язку між відповідальністю та особистісною зрілістю у контексті психотерапевтичних відносин, про що говорили такі відомі психологи, як К. Хорні та І. Ялом. Усвідомлення людиною власної відповідальності за свої дії, їхні наслідки є неодмінним індикатором динаміки психотерапевтичних відносин між психотерапевтом і клієнтом.

СПЕЦИФІКА ПОДОЛАННЯ СТРАХІВ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

А. І. Стеценко — 2024-12-06

Статтю присвячено дослідженню специфіки подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку. У роботі розглядаються психологічні особливості дітей цієї вікової категорії, які сприяють виникненню страхів, а також соціальні та сімейні чинники, що впливають на їхній розвиток. Аналізується класифікація страхів у молодших школярів, охоплюючи соціальні, академічні страхи, страхи, пов’язані з фізичною безпекою, утратою або відділенням, а також специфічні фобії. Особливу увагу приділено страхам, пов’язаним із війною, які стали актуальними в умовах сучасної ситуації в Україні. У статті підкреслюється важливість урахування індивідуальних особливостей дітей та їхнього соціального середовища під час розроблення програм психологічної підтримки та інтервенцій, спрямованих на подолання страхів. Окремо розглядаються наслідки тривалого впливу страхів на емоційний розвиток та соціальну адаптацію дитини, що може призвести до формування стійких тривожних станів та поведінкових порушень. Розглядаються методи, які можуть бути використані для виявлення та корекції страхів у дітей; акцентується на ролі сім’ї та школи у забезпеченні психологічного добробуту молодших школярів. Підкреслюється необхідність системного підходу до подолання страхів у дітей, який включає активну взаємодію між батьками, педагогами та психологами. Це сприятиме формуванню у дітей емоційної стійкості, упевненості в собі та ефективної адаптації до соціального середовища, що є важливими передумовами їхнього гармонійного розвитку. Результати дослідження можуть бути використані для розроблення освітніх програм, спрямованих на профілактику та подолання дитячих страхів, а також для надання практичних рекомендацій батькам та педагогам щодо підтримки емоційного розвитку дітей.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ДО ЗДОРОВ’Я

М. В. Сурякова — 2024-12-06

Стаття містить результати теоретичного та емпіричного дослідження психологічних особливостей ставлення до здоров’я сучасних молодих людей. Ставлення до здоров’я визначено як систему індивідуальних, виборчих зв’язків особистості з різними явищами навколишньої дійсності, які сприяють або, навпаки, загрожують здоров’ю людей. Показано, що ставлення до здоров’я проявляється у вчинках, переживаннях і вербально реалізованих судженнях людей стосовно чинників, які впливають на їхнє фізичне і психічне благополуччя. Представлено структуру теоретичного конструкту «ставлення до здоров’я»: когнітивний компонент, емоційний компонент, поведінковий компонент, мотиваційно-ціннісний компонент. Визначено вікові та соціально-економічні аспекти ставлення до здоров’я. Відповідно до мети роботи, представлено результати емпіричного дослідження. В основу емпіричного дослідження було покладено припущення, що вікові та соціально-економічні чинники визначають особливості ставлення молодих людей до здоров’я. Виявлено загальну тенденцію визначення юнаками здоров’я як цінності, але домінуючими цінностями вказуються близькі та дружні стосунки згідно з віковими завданнями. Установлено, що більш молоді люди за віком та люди у кращому соціально-економічному становищі більшою мірою усвідомлюють зв’язок між здоров’ям та матеріальним благополуччям. Дослідження когнітивного аспекту ставлення молодих людей до здоров’я виявило різницю у розумінні фізичного, психоемоційного та соціального здоров’я. Головними чинниками впливу на своє здоров’я досліджувані вважають екологічну ситуацію та якість медичного обслуговування, тобто зовнішні чинники. Установлено відмінності емоційного компоненту ставлення до здоров’я: молоді люди недостатньою мірою здатні відчувати своє здоров’я. Вивчення особливостей поведінкового компоненту ставлення до здоров’я показало, що у цілому він має недостатній рівень розвитку. Установлено низький рівень здатності молоді контролювати стан власного здоров’я та самостійно виконувати певні дії, спрямовані на збереження фізичного і психологічного здоров’я. Вивчення мотиваційно-ціннісного аспекту ставлення до здоров’я виявило, що недостатню турботу про власне здоров’я молодші юнаки схильні пояснювати зовнішніми чинниками середовища, старші юнаки пояснюють внутрішніми чинниками. Вимірювання локусу контролю здоров’я виявило уявлення молодих людей, що їхнє здоров’я більше залежить від інших людей, аніж від них самих. За результатами кореляційного аналізу виявлено зв’язки когнітивного та ціннісного компонентів ставлення до здоров’я.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ РИС ОСОБИСТОСТІ ТА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

І. К. Чанчиков — 2024-12-06

У статті розглянуто результати дослідження взаємозв’язку між рисами особистості та емоційним станом, що є важливим складником психологічного благополуччя людини. Основна мета дослідження полягала у визначенні того, як окремі риси характеру можуть впливати на емоційні переживання індивідів, зокрема на позитивні та негативні емоції, а також на тривожно-депресивні стани. Для оцінки рис особистості використовувалася методика «Цінності у дії» (VIA), яка дає змогу виміряти ключові чесноти та сильні боки, орієнтовані на розвиток особистісного потенціалу. Емоційна сфера досліджувалася за допомогою «Шкали диференційних емоцій» К. Ізарда, яка дає можливість детально аналізувати спектр емоційних проявів. У дослідженні взяли участь 147 респондентів (29 чоловіків і 118 жінок), які дистанційно пройшли опитування. Результати кореляційного аналізу показали, що риси особистості, пов’язані з творчістю, вдячністю, любов’ю, мають позитивний зв’язок із позитивними емоціями. Зокрема, вдячність виявилася найбільш вираженою серед позитивних рис, що сприяють позитивному емоційному стану. Креативність і любов також були тісно пов’язані з позитивними емоційними переживаннями, що підкреслює важливість цих рис для емоційного благополуччя. Водночас виявлено, що риси, такі як любов до пізнання, допитливість та ентузіазм, мають значний негативний зв’язок із тривожно-депресивними станами. Ці риси допомагають знижувати рівень тривожності та депресивних проявів, сприяючи емоційній стійкості та загальному психологічному комфорту. Наприклад, любов до пізнання та почуття гумору показали значний вплив на зниження негативних емоцій, що може свідчити про роль інтелектуальних та соціальних якостей у підтримці емоційної стабільності. Дослідження підкреслює важливість розвитку позитивних рис характеру, таких як вдячність, креативність, любов до пізнання, для підвищення рівня емоційного благополуччя. Отримані результати можуть мати практичне значення для розроблення психологічних програм, орієнтованих на зміцнення емоційної стійкості, профілактику тривожних та депресивних станів, а також загальне покращення якості життя через розвиток сильних боків особистості.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СОЦІАЛЬНИХ СТРАХІВ ТА МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ У СТУДЕНТСЬКОМУ ВІЦІ

Н. Ф. Шевченко — 2024-12-06

У статті представлено результати емпіричного дослідження особливостей взаємозв’язку мотивації досягнень та переживання соціальних страхів в осіб студентського віку. Зіткнення з кардинальними змінами у політичній, соціально-економічній та культурній сферах призводить до втрати адаптаційних механізмів, появи невпевненості, тривоги та страху, що особливо гостро проявляється у студентському віці – періоді активної участі у соціальних сферах, виконання різноманітних соціальних ролей та зосередження на професійному становленні. Вивчення взаємозв’язку між мотивацією досягнень і соціальними страхами стає надзвичайно важливим у сучасних умовах, оскільки відкриває складні механізми регулювання соціальної поведінки, даючи змогу глибше зрозуміти, як соціальні оцінки впливають на мотивацію та успішність особистості. Результати дослідження показують, що для більшості досліджуваних осіб студентського віку характерний середній рівень прояву мотивації досягнення. Розподіл досліджуваних за рівнями прояву мотивації досягнення демонструє наявність чотирьох груп за проявом цієї мотиваційної тенденції (від низького до надто високого рівня). Вивчення особливостей прояву соціальних страхів засвідчило, що за загальною вибіркою в досліджуваних студентів на високому рівні проявляється страх невдачі та поразки, на середньому рівні – страхи неприйняття, пригнічення та самостійності, а на низькому – страхи втрати та комунікації. За результатами кореляційного аналізу зроблено висновок про те, що високий рівень мотивації досягнення успіху є оптимальним для зниження різних типів соціальних страхів. Негативні (обернені) зв’язки між високою мотивацією досягнення успіху і соціальними страхами вказують на те, що зі зростанням мотивації зменшується інтенсивність страху невдачі й поразки, страху неприйняття та пригнічення, страху втрати, страху самостійності та страху комунікації. Підтвердилося припущення про те, що соціальні страхи характеризуються віковою специфікою в період студентства; існують відмінності у прояві соціальних страхів залежно від рівня мотивації досягнення успіху.