Фізичне виховання та спорт

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОРФОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ 12-ТИ ТА 13-ТИ РОКІВ ІЗ ДЕПРИВАЦІЄЮ ЗОРУ

2024-06-13T16:59:01+03:00

Унаслідок депривації зору в дітей знижується рухова активність, яка є біологічною потребою організму людини. Саме завдяки руховій активності забезпечується нормальний фізичний розвиток і діяльність різних функцій та систем у дітей різного віку. Малорухливий спосіб життя є причиною зниження фізіологічних темпів фізичного розвитку дітей із зоровою депривацією. Мета статті – порівняльний аналіз антропометричних показників дітей 12-ти та 13-ти років із зоровою депривацією. Досягнення поставленої мети здійснювалося шляхом розв’язання основних завдань дослідження. З метою виконання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел з представленої теми дослідження; стандартну антропометрію за показниками: маси та довжини тіла, обводу грудної клітки й екскурсії грудної клітки за стандартною методикою; методи статистичного оброблення даних. З огляду на етичні принципи та на основі інформованої згоди було проведено педагогічне дослідження, в якому взяли участь 24 дитини із депривацією зору, з яких 13 дітей було віком 12 років та 11 дітей – у віці 13 років. Результати порівняльного аналізу засвідчили, що всі показники фізичного розвитку, які представлені в абсолютних значеннях, у дітей 13-ти років є вищими за дітей 12-ти років. Таке перевищення підтверджується статистично на рівні р<0,01, принаймні за показниками зросту та обводу грудної клітки на вдиху та на видиху. Водночас важливо звернути увагу й на те, що за похідним показником екскурсії грудної клітки медіана та квартилі розподілу є вищими саме в групі 12-річних дітей. Так саме за сигмальними оцінками маси й довжини тіла досліджувана на даному етапі група має нижчі значення, ніж група дітей, які є на рік молодшими. І хоча статистично значущих відмінностей за цими показниками не виявлено, є підстава зробити попередній висновок про те, що різниця у зрості та обводі грудної клітки цих двох груп дітей має напрям, який відповідає загальній віковій динаміці фізичного розвитку.

СИМБІОЗ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ПСИХОПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ

2024-06-13T16:59:41+03:00

Мета статті – на основі теоретичного матеріалу та практичної діяльності розкрити важливість співіснування рухової активності та психопедагогічної реабілітації для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Для реалізації мети використовувалися теоретичні, соціологічні та математичні методи дослідження. Наукові спостереження показують, що рухова активність відіграє важливу роль у поліпшенні фізичного та психологічного стану дітей, які пережили воєнні події. Фізичні вправи, спрямовані на покращення координації рухів і силові та аеробні тренування, можуть допомогти відновити загальний тонус організму та підвищити настрій. Групові заняття спортивними іграми і спільна фізична активність сприяють формуванню позитивних взаємин та соціальної інтеграції серед дітей. Однак важливо враховувати індивідуальні потреби та обмеження кожної дитини, особливо в разі травм фізичних або психологічних. У проведеному дослідженні визначено психоемоційний стан учителів, учнів та їхніх батьків. Результати свідчать про необхідність додаткових засобів для нормалізації життєдіяльності учасників освітнього процесу. Досліджено також сприйняття завдань шкільної освіти в умовах воєнного стану, що дозволяє визначити пріоритетні напрями реабілітації дітей. Вивчення співіснування рухової активності та психопедагогічної реабілітації допомагає визначити пріоритети успішного відновлення дітей, які постраждали від наслідків війни. При цьому важливо враховувати індивідуальні потреби та бажання кожної дитини, а також створювати умови для самостійного вибору і діяльності. Такий підхід, який поєднує рухову активність і психологічну підтримку, сприяє збереженню та поліпшенню фізичного і психічного здоров’я дітей, які пережили воєнні події. Вивчення рухової активності та психопедагогічної реабілітації підтверджує важливість їх симбіозу для покращення фізичного і психічного стану.

ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ СТИМУЛЮВАННЯ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ПРОЦЕСІ ЗАСТОСУВАННЯ ТРАДИЦІЙНИХ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

2024-06-13T17:00:49+03:00

У статті розглядається питання щодо з’ясування окремих аспектів використання традиційних та інтерактивних методів навчання у формуванні готовності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Зазначимо, що цілеспрямоване стимулювання майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту здійснювалося в процесі вивчення навчальних дисциплін «Рухливі та національні ігри з методикою викладання», «Рекреаційні ігри», «Рухливі та спортивні ігри в дошкільних закладах» і дисципліни варіативного блоку навчального плану «Рухливі та національні ігри в системі формування педагогічної майстерності у ЗВО». Визначено, що результати досягаються завдяки використанню на заняттях різних методів навчання: монологічного (самостійне розкриття викладачем проблемних питань, які він ставить), діалогічного (активізація мислення за допомогою поставлених питань, відповідаючи на які, здобувачі освіти самостійно можуть дійти висновків і узагальнень нової навчальної інформації), методу демонстрації (використання мультимедійних засобів (відеороликі, презентації, фотознімки та цифрові відеофільми), інформаційно-розвивального методу, що виступає як творчо організована сукупність інформаційно-рецептивного методу і методу проблемного викладу. Евристичний (частково пошуковий) метод більшою мірою був орієнтований на засвоєння поелементного досвіду творчої діяльності, тобто окремих її етапів, а також на активну участь студентів у практичній діяльності. Метод педагогічного спостереження в процесі ігрової діяльності яскраво виявляє індивідуальні особливості гравця, тому що розкриваються стримувальні центри, природніше виявляються психічні й фізичні зусилля. Практичний метод формує звичку ретельної організації трудового процесу, також виконує функцію поглиблення знань, умінь, сприяє вирішенню завдань контролю і корекції, стимулюванню пізнавальної діяльності; методи фізичного виховання включають навчання руховим діям, виховання фізичних якостей, ігровий та змагальний методи. Інтерактивний метод (ділові ігри, ігрові ситуації) і метод проблемного викладу передбачають створення проблемної ситуації, допомогу здобувачам вищої освіти в її виокремленні, прийнятті проблемного завдання та спільне його вирішення.

ЗАСОБИ ФУТБОЛУ В РІШЕННІ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-06-17T16:30:11+03:00

Дослідження вказують, що у сфері вищої освіти в Україні щодо реформування фізичної культури за стандартами Європейської клубної спортивної діяльності впродовж фактично десяти років не тільки не покращилися результати цих реформ, а в деяких випадках відбулося навіть скорочення кафедр фізичного виховання у ЗВО. Відчутні наслідки «реформування» проявилися в довоєнних проблемах, таких як знецінення фізичної культури в суспільстві, фінансування, недостатнє регулювання мотивації молодого покоління. Наказ Міністерства освіти i науки України від 15.02.21 р. «Про затвердження Рекомендацій щодо стратегічного розвитку фізичного виховання та спорту серед студентської молоді на період до 2025 року» стверджує, що «незважаючи на революційні зміни в суспільстві, інтеграцію до світової спільноти, сучасна система фізичного виховання студентів перебуває в кризовому стані». За результатами оцінювання у 1260-ти закладах вищої освіти, відповідний рівень стану фізичної підготовленості мають: високий – 7,8%; достатній – 14,8%; середній – 16,1%; низький – 8,4%; не допущено до оцінювання – 52,9%. Отже 77,4% здобувачів вищої освіти у 2018/2019 навчальному році мали недостатній рівень фізичної підготовленості. Протягом 2019/2020 навчального року спостерігалося зниження рухової активності молоді. У 2020 році ситуація ускладнилась через введення карантинних заходів, спричинених значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID–19. Стан війни в Україні суттєво вплинув на психологічне та емоційне здоров’я спортивної молоді. Спортсмени обмежені в можливості брати участь у тренуваннях або змаганнях через військові обов’язки, вважаючи, що захист Батьківщини є важливішим, ніж участь у спортивних заходах. З питання мотивації здобувачів вищої освіти до занять фізичним вихованням засобами футболу було проведено соціологічне дослідження у НУВГП (Національний університет водного господарства та природокористування) – опитано 194 здобувачі вищої освіти. Ключовими питаннями були: «Чи достатньо Ви свідомі для занять фізичним вихованням без засобів контролю»? Аналіз відповідей на нього здобувачів вищої освіти І курсу показав, що майже 80% опитаних юнаків і дівчат не мають бажання систематично займатися фізичними вправами. А щодо запитання: «Якби Вам запропонували заняття фізичним вихованням засобами футболу?» показник зменшився на 15%, але 65% юнаків і дівчат все ж таки не бажають займатися спортом, що свідчить – у більшості першокурсників не сформовано потребу щодо регулярних занять фізичними вправами, а це, зі свого боку, вказує на їх недостатню активність у роботі над собою, відсутність бажання контролювати власний фізичний розвиток й удосконалюватися.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА РУХОВУ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2024-06-17T16:30:38+03:00

Найсприятливішим періодом для розвитку особистості дитини, фізичних та рухових якостей є дошкільний вік. Одним із завдань роботи з дітьми старшого дошкільного віку є підготувати їх до успішного переходу до систематичного організованого шкільного навчання. Фізична та рухова готовність дітей до навчання характеризує функціональні можливості і стан їхнього здоров’я. Одними з головних показників фізичної та рухової готовності дітей до навчання є рівень розвитку фізичних якостей та техніка виконання рухових дій. Мета дослідження – визначити вплив засобів художньої гімнастики на рівень рухової підготовленості дітей 5–6-ти років. Методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, даних мережі Інтернет, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, тестування технічної підготовленості дітей 5–6-ти років, методи математичної статистики. У дослідженні брали участь 80 дітей, які були поділені на 2 групи, експериментальну (24 дівчинки і 16 хлопчиків) і контрольну (22 дівчинки і 18 хлопчиків) по 40 осіб у кожній. Поділ дітей на групи здійснювався з урахуванням вікових особливостей досліджуваного контингенту, особливостей організації освітнього процесу та фізкультурно-оздоровчої роботи дітей старшого дошкільного віку в режимі дня закладів дошкільної освіти (ЗДО). Дослідження проводилось у ЗДО м. Дніпра № 355 «Мрія» та № 123 «Казковий». Початковий рівень рухової підготовленості майже в половини дітей як контрольної, так і експериментальної груп був на низькому рівні. Після експерименту відсотковий приріст рухової підготовленості був вірогідно кращим (p<0,05) в експериментальній групі (13,9%), аніж у контрольній (5,6%). Так, показники в експериментальній групі зросли з низького рівня до середнього у 10,0% дітей, а в контрольній групі цей показник становив 12,5%. Натомість підвищення показників із середнього до високого рівнів відбулося у 12,5% дітей з експериментальної групи, тоді як у дітей із контрольної – лише на 5,0%.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ТА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ

2024-06-17T16:31:13+03:00

Статтю присвячено висвітленню перспектив та можливостей для подальшого розвитку спортивної та рекреаційно-оздоровчої сфери в Центральному регіоні України, а також пропозиції конкретних заходів для досягнення цих позитивних можливостей. Методологічну основу дослідження становлять принципи інституційного та діяльнісного підходів. Автори аналізують поточний стан і тенденції розвитку цих сфер, виокремлюють ключові проблеми та перспективні напрями подальшого розвитку. Розглянуто існуючі програми та ініціативи в галузі оздоровлення, рекреації та спорту в Центральноукраїнському регіоні, а також висвітлено можливості для покращення інфраструктури та стимулювання активності населення в цих сферах. Визначено, що Центральноукраїнський регіон має значний, а за деякими напрямами – унікальний природно-ресурсний потенціал та історико-культурну спадщину, котрі можна використовувати в туристичних, рекреаційних, лікувально-оздоровчих, спортивних та реабілітаційних цілях. Визначено, що зростання конкурентних позицій Центральноукраїнського регіону на світовому та національному туристичних ринках необхідно пов’язувати зі створенням сприятливого інвестиційного клімату на макрорівні (привабливі та передбачувані умови економічної діяльності в країні загалом) та мікрорівні (податкові, митні та інші пільги для підприємств, що спеціалізуються на в’їзному та внутрішньому туризмі) з метою припливу вітчизняного та іноземного капіталу в санаторно-курортне будівництво, модернізацію та реконструкцію здравниць, готелів та оптимізацію інфраструктурних зв’язків, а також проведення спеціальних заходів, націлених на підвищення іміджу Центральноукраїнського регіону на світовому туристичному ринку оздоровчо-рекреаційних послуг, шляхом широкого багатоканального поширення рекламно-інформаційних матеріалів по країні, регулярного проведення інформаційно-ознайомчих заходів у зарубіжних країнах та їх засобах масової інформації, організації рекламних поїздок до Центральноукраїнського регіону представників інших держав та регіонів.

ПІДВИЩЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ ІННОВАЦІЙНИМИ ЗАСОБАМИ

2024-06-17T16:31:40+03:00

Статичні вправи сприяють змінам у нейром’язовій системі, що передбачають покращення синхронізації м’язового скорочення; збільшення ефективності нервових імпульсів, які забезпечують м’язову активацію; покращення контролю над м’язовими рухами; покращення пропріоцепції; поліпшення кровообігу в м’язах, що підвищує їх забезпечення киснем та поживними речовинами, сприяючи ефективнішому відновленню й енергетичному обміну та є критично важливою для точності й ефективності рухів у футболі. Мета дослідження – розробити програму для підвищення фізичної підготовленості дітей середнього шкільного віку на секційних заняттях із футболу. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес секційних занять з футболу. Предмет дослідження – динаміка показників фізичної підготовленості хлопців середнього шкільного віку, які займаються в секції з футболу, під впливом розробленої програми. Суб’єкт дослідження – хлопці 7–8 класів. Для досягнення поставленої мети використовувались теоретичні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних джерел за темою дослідження, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, методика визначення рівня фізичної підготовленості, методи математичної статистики. Результати дослідження. Розроблено програму для підвищення фізичної підготовленості юнаків, що беруть участь у шкільній секції футболу. У результаті експерименту виявлено, що показники фізичної підготовленості хлопців середнього шкільного віку в експериментальній групі значно покращилися під її впливом, яка містила статичні (або ізометричні) вправи. Програма вдосконалення фізичної підготовленості хлопців середнього шкільного віку довела свою ефективність шляхом досягнення низки значущих результатів. Висновки. Застосування статичних вправ у підготовці юних спортсменів забезпечує їх не тільки кращою фізичною формою, а й профілактикою потенційних фізіологічних проблем, пов’язаних з інтенсивними тренуваннями та змаганнями у футболі. Статичні вправи сприяють міофасційній релаксації, що зменшує м’язове напруження та знижує ригідність сполучних тканин, тим самим збільшуючи м’язову еластичність; оптимізують нервово-м’язову взаємодію, поліпшуючи координацію і зменшуючи ризик атаксії та дизартрії при виконанні складних рухових дій; допомагають у профілактиці розвитку тендиніту, а також зменшують ризик м’язових спазмів, що особливо важливо в умовах високої фізичної активності.

ДИСЦИПЛІНА «СПОРТИВНО-МАСОВА РОБОТА В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ» В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2024-06-17T16:32:09+03:00

У статті розглянуто значення дисципліни «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти» в професійній підготовці вчителя фізичної культури закладу загальної середньої освіти, яка викладається для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 014 середня освіта, предметної спеціальності 014.11 Середня освіта (Фізична культура), галузі знань 01 Освіта / Педагогіка. Відповідно до запитів суспільства та змін, які відбуваються в професійній підготовці вчителів фізичної культури закладу загальної середньої освіти, виникла нагальна потреба в удосконаленні змісту дисципліни «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти». До її змісту ввійшли вимоги, які висувають учителям фізичної культури на ринку праці, та академічні засади їхньої професійної підготовки. Зроблений аналіз навчального плану та опитування студентів підтвердили недостатню кількість годин на вивчення основ дисципліни «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти», що й підтвердили дані нашого вхідного опитування студентів. Мета статті полягає в описі розробленого навчального курсу «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти» – його змісту, мети, завдань; характеристиці друкованого посібника, електронного підручника та підсумкового тестового контролю, а також висвітлення результатів апробації курсу. Результати дослідження. Доведено, що вивчення дисципліни «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти» потрібно починати з підвищення рівня мотивації до показників, з якими студенти матимуть змогу до самонавчання й самопланування з поступовим здобуттям фаху вчителя фізичної культури. Розроблений навчальний курс «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти» повністю відповідає сучасному світовому рівню організації навчального процесу в закладах вищої освіти. За результатами розробки та апробації навчального курсу «Спортивно-масова робота в закладах середньої освіти» виявлено та доведено, що під час навчання підвищується якість професійної підготовки студентів, відбувається формування цілей та шляхів їх перспективного зростання як майбутніх учителів фізичної культури закладу загальної середньої освіти. Висновки. Внесені зміни до структури та змісту навчальної дисципліни, а також створене навчально-методичне забезпечення (навчальний посібник та електронний підручник) повною мірою відповідає сучасному рівню організації навчального процесу в закладах вищої освіти та дає змогу сформувати в майбутніх вчителів фізичної культури закладу загальної середньої освіти розуміння процесу опанування необхідних професійних компетентностей.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ, ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 014.11 СЕРЕДНЯ ОСВІТА (ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА)

2024-06-17T16:32:38+03:00

Формування сучасної системи освіти у сфері фізичного виховання і спорту потребує аналізу підходів до підготовки майбутніх фахівців, що сприятиме окресленню нагальних завдань щодо її покращення. Для цього необхідно комплексно оцінити напрями становлення та розвитку майбутнього фахівця в період навчання в закладі освіти. Здійснення констатувального аналізу сучасного стану процесу підготовки майбутніх вчителів фізичної культури потребує вивчення актуальних досліджень науково- методичного характеру, отриманих із відкритих джерел. За результатами проведеного дослідження визначено проблематику підготовки майбутніх учителів фізичної культури спеціальності 014.11 Середня освіта (Фізична культура), яка полягає в необхідності безперервного формування професійної компетентності протягом навчання в закладі вищої освіти. Виявлено, що вагоме значення для набуття професійної компетентності має розвиток мотиваційного складника, яка починається з рішення вступити на конкретну спеціальність і розвивається протягом усього періоду навчання. Доведено, що від мотивації залежить ступінь опанування ключових компетентностей учителя фізичної культури теоретичного й практичного характеру. Визначено, що теоретичний блок підготовки майбутніх учителів фізичної культури передбачає поступове опанування основ і специфіки фізичного виховання різних вікових груп. Установлено, що основна увага має бути приділена формуванню теоретичної підготовленості до роботи з контингентом тих, хто навчається в закладах загальної середньої освіти. Виявлено, що практичний блок підготовки має передбачати безперервність процесу розвитку практичних навичок протягом усього періоду навчання студента в закладі освіти. Стверджується важливість педагогічної практики для формування практичної підготовленості майбутніх учителів фізичної культури. Отже, процес формування професійної готовності майбутніх учителів фізичної культури має здійснюватися комплексно, з урахуванням своєчасного оцінювання стану підготовленості за ключовими ознаками, що характеризують формування професійної компетентності здобувачів освіти спеціальності 014.11 Середня освіта (Фізична культура).

ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КАРДІОРЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМИ СТУДЕНТОК ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ РИТМІЧНОЇ ГІМНАСТИКИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

2024-06-17T16:33:08+03:00

У теперішній час проблема ефективної та якісної організації навчальних занять з фізичного виховання для студентської молоді в дистанційному режимі залишається досить актуальною. У статті наведено дані щодо характеру впливу програми дистанційних секційних занять з ритмічної гімнастики на функціональний стан систем кровообігу та зовнішнього дихання студенток 18–19 років закладу вищої освіти. Проаналізовано також характер змін у внутрішньогруповому розподілі дівчат за інтегральними показниками рівня функціонального стану кардіореспіраторної системи. Доведено, що до завершення дослідження серед обстежених студенток спостерігалося позитивне покращення всіх показників серцево-судинної системи (на 3–12%), системи зовнішнього дихання (на 23–54%) та рівнів функціонального стану цих фізіологічних систем (на 26% та 34% відповідно). Крім цього, до завершення експерименту спостерігалося позитивне збільшення представництва студенток у функціональних класах «вище середнього» (на 8%) і «високий» (на 23%) за рівнем функціонального стану системи кровообігу, у функціональних класах «середній» (на 8%) та «високий» (на 15%) за рівнем функціонального стану системи зовнішнього дихання. Загалом результати проведеного дослідження дали змогу констатувати досить високу ефективність запропонованої студенткам 18–19 років програми дистанційних секційних занять з ритмічної гімнастики, впровадження якої в навчальний процес закладу вищої освіти сприяло суттєвому покращенню функціонального стану кардіореспіраторної системи обстежених дівчат у складних соціально-економічних та політичних умовах життя нашої країни.

ОЦІНЮВАННЯ МАСИ ТІЛА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА 100-БАЛЬНОЮ РЕЙТИНГОВОЮ ШКАЛОЮ

2024-06-17T16:33:42+03:00

Подальше вдосконалення системи фізичної підготовки військовослужбовців Збройних сил України передбачає покращання антропометричних показників їхнього фізичного розвитку. Включення в систему контролю фізичної підготовленості особового складу оцінки маси тіла сприятиме успішному виконанню службових обов’язків, підвищенню рівня функціональних можливостей та збереженню здоров’я. Мета – удосконалення системи оцінювання фізичного розвитку жінок і чоловіків – військовослужбовців Збройних сил України за 100-бальною рейтинговою шкалою. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення; інтерполяція; метод найменших квадратів; регресійний аналіз. Матеріал: за рівняннями нелінійної регресії визначено точність кількісних і якісних показників оцінювання маси тіла жінок і чоловіків. Результати: установлено, що 100-бальна шкала, укладена за рейтинг- оцінками від рівня «відмінно, А» до рівня «незадовільно, F», оцінює якісні показники підготовленості військовослужбовців за рівнянням нелінійної регресії, яке поступається максимально можливому підбору (D = 94,57%) і має точність, що нижча за високу (Ā = 6,88%). Своєю чергою, одержана за кількісними показниками 100-бальна рейтингова шкала забезпечує максимально вдалий добір рівняння нелінійної регресії (D = 100%) та максимальну точність (Ā = 0%) оцінювання маси тіла військовослужбовців ЗСУ. Висновки: запропонована методика дала змогу за рівнянням нелінійної регресії отримати й порівняти точність обчислення за 100-бальною шкалою якісних і кількісних показників оцінювання маси тіла жінок і чоловіків військовослужбовців ЗСУ різного зросту, віку та конституції тіла. Авторська 100-бальною шкала дає змогу оцінювати масу тіла військовослужбовців відповідно до Європейської системи трансферу й накопичення кредитів ECTS, що використовують вищі військові навчальні заклади та системи оцінювання фізичної підготовленості військовослужбовців відповідно до Інструкції з фізичної підготовки в системі Міністерства оборони України.

БІОМЕХАНІКА В АКАДЕМІЧНОМУ ВЕСЛУВАННІ

2024-06-17T16:34:13+03:00

Аналіз літератури з біомеханіки циклів веслування в академічному парному веслуванні показав наявність розбіжностей серед науковців з цього питання. Відсутність оптимальної техніки впливає на спортивний результат. Мета дослідження – оптимізувати технічний процес у веслуванні. Матеріал і методи: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури; аналіз рухової структури у веслуванні; педагогічне спостереження за спортсменами різної кваліфікації для виявлення закономірностей їх циклічних стереотипних рухів під час тренувань і змагань. На підставі третього закону Ньютона про рівність дії та протидії, закону рівноваги Архімеда й векторних сил, що діють на весла, проведено теоретичні розрахунки сили тяги човна під час веслування. За допомогою векторних сил вивчалося, як зближення рукояток весел впливає на силу тяги човна під час гіпотетичної проводки. Результати: у наших прикладах сила тяги човна на початку захоплення лопатями весла води при зближених рукоятках весел була більшою на 4,2 %, ніж при розведених рукоятках, а сила дрейфу була меншою на 13 %. Висновки. В академічному парному веслуванні під час руху на банці рукоятки весел важливо максимально зближувати, що дає змогу збільшити силу тяги човна та зменшити дрейф; за рахунок положення весел під час проводки може виникнути рівність реакцій води у веслярів з різною фізичною підготовкою, при цьому сила тяги слабкого спортсмена може бути більшою за силу тяги сильного спортсмена; момент сили зменшується в будь-яких положеннях рукояток весел тим більше, чим більше вони розведені, водночас зростає сила дрейфу, яка зменшує швидкість човна; слабкий спортсмен може створити рівний тиск лопаті на воду, докладаючи менше зусиль на рукоятку.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МОДИФІКОВАНОЇ ПРОГРАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПІДВИЩЕННІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТОК 17–19 РОКІВ

2024-06-17T16:34:45+03:00

На сьогодні досить актуальною залишається проблема розробки найбільш оптимальних програм дистанційних занять з фізичного виховання для студентів та студенток закладів вищої освіти. У статті наведено дані щодо оцінки ефективності використання серед студенток 17–19 років модифікованої програми дистанційних занять, яка передбачає певний перерозподіл обсягу фізичних навантажень для розвитку окремих фізичних якостей дівчат цього віку. Вивчено особливості змін параметрів загальної фізичної підготовленості студенток 17–19 років під впливом експериментальної та модифікованої програм дистанційних занять з фізичного виховання. Доведено, що на початку дослідження для студенток контрольної та експериментальної груп були характерні майже однакові результати тестування фізичної підготовленості. Встановлено, що впровадження в навчальний процес студенток 17–19 років модифікованої програми дистанційних занять з фізичного виховання сприяло більш суттєвому, порівняно зі студентками контрольної групи, покращенню рівня фізичної роботоздатності (у 6 разів), аеробної продуктивності (у 20 разів), координаційних, силових здібностей, рівня розвитку гнучкості (у 2,5–3 рази відповідно), сили м’язів спини та пресу (у 4 рази). Загалом результати проведеного дослідження дали змогу констатувати високу ефективність модифікованої програми дистанційних занять з фізичного виховання для студенток 17–19 років закладу вищої освіти, використання якої в навчальному процесі сприяло суттєвому покращенню всіх показників загальної фізичної підготовленості студенток цього віку.

АНАЛІЗ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ АКВАФІТНЕСОМ

2024-06-17T16:35:19+03:00

У статті досліджено та проаналізовано морфофункціональні показники жінок першого періоду зрілого віку, які займаються аквафітнесом. Регулярні заняття фізичними вправами не тільки сповільнюють процес старіння м’язової тканини, сприяють збереженню сили, гнучкості та краси тіла, поліпшують поставу та ходу, стабілізують кров’яний тиск, пульс, запобігають відкладенню солей у суглобах та допомагають організму справлятися з перенапругою і стресом, а й покращують загальний фізичний стан. Морфофункціональний стан зумовлений спадковими факторами, соціально-економічними умовами, рівнем рухової активності, дотриманням правил правильного харчування, регулярністю занять фізичною культурою. Оцінка морфофункціонального стану жінок є невід’ємною частиною наукового підходу у визначенні оздоровчої ефективності тренувального процесу з аквафітнесу. Під час побудови програми фітнес-тренування необхідно враховувати як морфологічні показники, що характеризують особливості фігури, так і функціональні, що визначають стан здоров’я. Мета нашого дослідження – визначити рівень морфофункціональних показників жінок першого періоду зрілого віку, які займаються аквафітнесом. У дослідженні взяли участь 60 жінок першого періоду зрілого віку. Під час роботи застосовувались такі методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури й інтернет-ресурсів, методи антропометрії, індексів, функціональні методи дослідження та методи математичної статистики. У процесі дослідження з’ясовано, що при плануванні навантажень із жінками доцільно враховувати наявність у них тенденції до підвищення артеріального тиску. Вибір тренувальних засобів повинен бути адекватним функціональному стану серцево-судинної системи жінок та сприяти нормалізації їх систолічного та діастолічного тиску. Навантаження, яке буде пропонуватись жінкам, повинно бути переважно аеробного характеру. Отримані дані в подальшому варто враховувати під час планування фізичних навантажень у процесі розробки програми оздоровчих занять аквафітнесом із застосування диференційованого підходу в процесі занять з обраним контингентом жінок відповідно до їх типів тілобудови та показники ІМТ.

ДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МЕТОДОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ І СПОРТІ»

2024-06-17T16:35:51+03:00

У сучасному світі відзначається зростання зацікавленості в сучасних технологіях та інтерактивних методах навчання. Означена тенденція відповідає вимогам сучасної освіти, оскільки студенти виростають у цифровому середовищі й активно використовують ці технології в повсякденному житті. Використання інтерактивних платформ у навчальному процесі відповідає їхнім потребам і сприйняттю інформації. Ефективне навчання, яке сприяє розвитку практичних навичок і критичного мислення, має велике значення в сучасному світі. Інтерактивні платформи надають можливість активно взаємодіяти з навчальним матеріалом і здобувати практичний досвід. Мета дослідження – визначення ефективних методологічних підходів та організаційних стратегій для проведення наукових досліджень у сфері фізичного виховання і спорту з метою покращення якості освіти та підвищення результативності спортивної діяльності. Об’єкт дослідження – наукові дослідження у сфері фізичного виховання та спорту. Предмет дослідження – методологія та організація наукових досліджень у фізичному вихованні і спорті. Для досягнення поставленої мети використовувалися теоретичні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних та інтернет- джерел за темою дослідження, кейс-студії, фокус-групи, педагогічні спостереження, компаративний аналіз. Результати дослідження. Використання інтерактивних платформ має великий потенціал для поліпшення процесу викладання дисципліни «Методологія і організація наукових досліджень у фізичному вихованні і спорті». Застосування інтерактивних завдань і вікторин допомагає активізувати навчальний процес та привернути увагу студентів до матеріалу. Елементи гри й можливість конкуренції стимулюють зацікавленість студентів у вивченні та сприяють позитивній атмосфері в класі. Інтерактивні платформи дають змогу проводити швидке й об’єктивне оцінювання знань студентів, що допомагає педагогам зробити процес навчання більш ефективним. Застосування таких платформ сприяє підвищенню взаємодії між викладачем і студентами, а також між самими студентами, що сприяє обміну досвідом та співпраці. Отже, інтерактивні платформи є потужним інструментом для поліпшення навчання та забезпечення успішного вивчення цієї дисципліни. Висновки. Результати аналізу сучасних підходів до методології наукових досліджень у фізичному вихованні та спорті показали, що сучасні підходи варіюються від традиційних квалітативних методів до використання новітніх кількісних і змішаних методологій. Визначено різноманітність методологічних підходів, які використовуються в цій галузі, що дає змогу підвищити якість наукових досліджень та відповідність їх результатів сучасним вимогам і стандартам. Виявлено основні проблеми й виклики, що виникають у процесі організації наукових досліджень у фізичному вихованні та спорті.

МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА ГРАМОТНОСТІ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ І СПОРТІ УЧНІВ 8–9 КЛАСІВ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

2024-06-17T16:36:24+03:00

В умовах сьогодення в китайському суспільстві постають проблеми зниження рухової активності, рівня фізичної підготовленості китайських школярів. Наслідки швидких темпів цифровізації – надмірне захоплення ґаджетами та спілкуванням у соціальних мережах, інтернет-серфінг, відсутність зацікавлення в організованих заняттях рухової активності китайських учнів. У статті зазначено, що покращення рівня здоров’я китайськими школярами є пріоритетним серед мотиваційних установок на організовані заняття різними видами рухової активності у 8-му класі (66,67% і 73,33%) та 9-му класі (у хлопців і дівчат у 73,33%). У китайських хлопців визначено підвищення рівня фізичної підготовленості за результатами опитування 8-го класу (53,33%), тоді як у дівчат на другому місці визначено потребу в збільшенні впевненості в собі. На третьому місці серед визначених мотивів у 8-му класі китайські хлопці визначили підвищення впевненості в собі (40,00%), а у дівчат це рівень фізичної підготовленості (46,67%). Для китайських учнів 9-го класу для хлопців і дівчат є підвищення рівня фізичної підготовленості у відповідях 46,67% опитуваних. Виявлено вплив оточуючих на стимулюючу дію до участі в руховій активності, безпосередньо в організованих формах і видах рухової активності китайських школярів. Основним стимулом є підтримка та заохочення впливу однокласників і вчителів тренерів до занять фізичними вправами в китайських школярів 8-го класу (у хлопців 46,67% і 56,33% у дівчат) і 9-го класу (у хлопців і дівчат у 53,33% відповідях). Хлопці 8-го класу визначають і змагальний дух (40%), у дівчат цей вплив нижчий – 33,33%. Серед китайських учнів змагальний дух і змагання відзначено у 33,33% відповідей респондентів. Виявлено, що мотивація для покращення результату в китайських учнів 8-го класу (33,33 і 46,67% відповідно) та 9-го класу (по 46,67%) має вагомий вплив. Однаково висловилися про страх розчарувати тренера чи команду китайські учні 8-го та 9-го класів (у всіх класах та з урахуванням статі це по 13,33%).

ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЕЛОТУРИСТІВ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ НАВЧАННЯ

2024-06-17T16:36:56+03:00

У статті розглядаються медико-біологічні аспекти практичної підготовки спеціалістів спортивно-оздоровчого туризму. Загальним завданням університетської освіти із цієї спеціальності є: удосконалення знань туризму, культурології, історії, економіки, екології, педагогіки, психології, медицини, гігієни, валеології; збагачення особистості студента моральними, етичними цінностями та розвиток фізичних можливостей його організму. У цьому дуже важливим аспектом є накопичення студентами досвіду контролю можливостей організму туристів, оцінки їх функціонального стану, вміння враховувати оздоровчий ефект систематичних занять спортивно-оздоровчим туризмом. Мета дослідження – вивчення особливостей зміни показників функціональної підготовленості туристів 15–17 років упродовж тренувань за планом навчальної програми початкового рівня для гуртків туристично- краєзнавчого напряму позашкільної освіти. Об’єкт дослідження – тренувальний процес туристів, які займаються за програмою початкового рівня, яка розрахована на 1 рік навчання. Предмет дослідження – показники фізичної працездатності, загальна витривалість спортсменів, які займаються туризмом. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, педагогічні спостереження, методи математичної статистики. У статті наведено дані щодо оцінки ефективності застосування програми побудови тренувального процесу туристів 15–17 років у підготовчому періоді річного макроциклу. Проаналізовано характер змін показників функціональної підготовленості туристів у підготовчому періоді під впливом традиційної програми побудови тренувального процесу. Представлені матеріали дали змогу констатувати ефективність задіяної програми тренувальних занять для цієї категорії туристів, яка передбачала початковий, проміжний і кінцевий контроль фізичної працездатності та функціональної підготовленості. Розроблена програма дала змогу проводити обов’язкові індивідуальні (зміни) внески в тренувальний процес для покращення фізичної форми обстежених спортсменів. Разом із тим нами виявлено недостатню закріпленість показника загальної витривалості у 20% туристів упродовж залікового походу.

СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ В ЛІЦЕЯХ ІЗ ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ НА ПЕРШОМУ РОЦІ НАВЧАННЯ

2024-06-17T16:37:27+03:00

За результатами теоретичного аналізу наукової літератури з теми дослідження з’ясовано, що освітній процес у військових ліцеях орієнтується на забезпечення комплексної підготовки учнів до можливої військової кар’єри, поєднуючи в собі фізичний і військово-професійний напрями та здобуття загальної освіти. Однією з найважливіших є фізична підготовка, від якості організації якої залежить не лише фізична готовність учнів до виконання військових обов’язків, а й загальна підготовленість для майбутньої служби у Збройних Силах. Специфіка занять із фізичної культури полягає в застосуванні диференційованого підходу з метою підвищення рівня фізичної підготовленості. У дослідженні здійснено обґрунтування ефективності організації занять із фізичної культури в ліцеях з посиленою військово- фізичною підготовкою на першому році навчання. Об’єктом дослідження були заняття з фізичної культури в ліцеях із посиленою фізичною підготовкою на першому році навчання. Для ефективної організації занять у ліцеях із посиленою військово-фізичною підготовкою під час планування враховували початковий рівень фізичної підготовленості учнів. Засоби легкої атлетики й баскетболу із застосуванням диференційованого підходу на заняттях фізичною культурою позитивно вплинули на підвищення рівня фізичної підготовленості учнів. За результатами дослідження виявлено, що під впливом засобів легкої атлетики й баскетболу на заняттях із фізичної культури із застосуванням диференційованого підходу на першому році навчання відмічено достовірне покращення результатів у підтягуванні на перекладині, комплексній силовій вправі, бігу на 3000 м, бігу на 1000 м і метанні м’яча на дальність. Таким чином, застосування диференційованого підходу сприяло підвищенню рівня фізичної підготовленості юнаків- ліцеїстів після закінчення навчального року. А позитивна динаміка свідчить про ефективність організації занять фізичною культурою в ліцеях із посиленою військово-фізичною підготовкою.

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

2024-06-17T16:38:02+03:00

У статті визначаються головні особливості фізичної підготовки військовослужбовців під час воєнного стану. Зазначено, що головний пріоритет у підготовці військовослужбовців і підрозділів в умовах воєнного стану надається військово-прикладній та спеціальній фізичній підготовці, яка досягається за допомогою концентрації зусиль на формування й розвиток найбільш важливих військово- прикладних навичок і вмінь; у пріоритеті використання фізичних вправ, які відображають особливості військово-професійної діяльності військовослужбовців за видами та напрямами діяльності; додання до змісту занять військово-прикладних і спеціальних вправ, прийомів та дій; створення режиму фізичних і психологічних навантажень, які відповідають рівню напруження військовослужбовців під час бойової діяльності; проведення комплексних занять із фізичної підготовки в поєднанні з елементами тактико-спеціальної підготовки й іншими предметами бойової підготовки. Обґрунтовано, що високий рівень фізичної та функціональної підготовленості військовослужбовців є одним із найважливіших аспектів, що сприяє підвищенню їхньої професійної майстерності та відповідальному виконанню службових обов’язків. Фізична підготовка є важливою складовою професійної підготовки військовослужбовців та необхідною частиною загальної системи виховання й навчання особового складу. Визначено головні особливості фізичної підготовки військовослужбовців залежно від місця її проведення. Зроблено висновок, що фізична підготовка військовослужбовців є основою бойової готовності та повинна бути невід’ємною частиною життя кожного військовослужбовця. Фізична підготовка готує військовослужбовців до виконання завдань у фізично важких умовах, під впливом різноманітних загроз, у складних оперативних умовах і з використанням нових технологій. Фізична підготовка – це фізичний компонент, який сприяє підвищенню тактичної та технічної компетентності й забезпечує фізичну основу для служби.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

2024-06-17T16:38:34+03:00

Сучасні технології, засоби озброєння та військова техніка трактують відповідні вимоги бойової готовності, які поставлені перед кожним військовослужбовцем. Ці вимоги визначаються потребою в ефективному використанні сучасного озброєння та техніки в різних умовах, включно з бойовими діями й екстремальними ситуаціями. Очевидно, що концепція підготовки вимагає високого рівня функціональної підготовленості. Таким чином, функціональна підготовленість стає необхідною передумовою для успішного виконання військових завдань і забезпечення оптимального функціонування військового контингенту загалом. Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі форм, засобів і методів формування функціональної підготовленості військовослужбовців. Для досягнення поставленої мети ми використовували такі методи дослідження: методи теоретичного аналізу, зокрема аналіз науково-методичної літератури та документальних матеріалів, системний аналіз, аксіологічний аналіз, концептуальний аналіз та узагальнення інформації з вітчизняних і зарубіжних джерел. Результати дослідження. Проаналізовано значущість впливу функціональної підготовленості особового складу на результативність та оперативність досягнення поставлених завдань, спрямованих на забезпечення державних інтересів, збереження цінностей, утвердження міжнародних відносин і забезпечення загальної безпеки. З’ясовано, що традиційні педагогічні інструменти, які спрямовані на формування та розвиток функціональної підготовленості військовослужбовців, недостатньо ефективні та в деяких випадках є запорукою чисельних травм. Саме це було однією з причин пошуку та переходу від традиційних засобів фізичної підготовки до засобів із використанням фітнес-технологій, які пов’язані з функціональним тренуванням різної інтенсивності. Висновки. Основними методами, які використовуються військовослужбовцями під час занять, є інтервальний, комбінований, коловий і безперервний. Варто зазначити, що вибір того чи іншого методу залежить від конкретної мети, завдань, місця й умов проведення тренувальних занять.

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ ЗАСОБАМИ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2024-06-17T16:39:14+03:00

У статті розглядається важливість реабілітації інвалідів і ветеранів війни та АТО. Показано, що синдром посттравматичного стресового розладу (ПТСР) є найпоширенішим уражувальним фактором серед ветеранів воєнних дій. Це захворювання є найважливішою важкопереборною й фінансово витратною проблемою реабілітації та реінтеграції ветеранів в умовах мирного життя навіть для найбагатших країн світу. Показано, що Україна в умовах зруйнованої економіки та інфраструктури повинна використовувати всі доступні види й форми реабілітації ветеранів та інвалідів війни. Одним із малобюджетних напрямів є психофізична реабілітація засобами спортивно-оздоровчого туризму. У статті розглянуто досвід реабілітації ветеранів та інвалідів війни й АТО засобами спортивно-оздоровчого туризму в Україні, починаючи з 2016 року. Показано, що за ці роки для інвалідів і ветеранів війни та їхніх сімей уже організовано понад сотню безкоштовних сходжень і походів. Реалізується ця діяльність за рахунок спонсорської, грантової та благодійної діяльності, а також ентузіазму волонтерів, психологів й організаторів. У статті проаналізовано діяльність громадських, волонтерських, ветеранських організацій, а також благодійну діяльність туроператора «Nomad.live» у цьому напрямі. У статті подано рекомендації щодо організації системної діяльності з психофізичної реабілітації ветеранів та інвалідів війни засобами спортивно-оздоровчого туризму за умови цілеспрямованого фінансування з боку держави. Висловлено думку, що найефективнішою формою організації системної реабілітаційної діяльності будуть комплексні спільні проєкти волонтерських організацій і туроператорів активних подорожей похідного типу. Надано рекомендації щодо розподілу функцій партнерів у межах реалізації спільних проектів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ВІЙСЬКОВИХ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

2024-06-17T16:39:51+03:00

За прогнозами психіатрів, у кращому випадку у 20% з учасників бойових дій в Україні в наступні роки буде діагностовано хронічний посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Травматичний досвід, отриманий під час бойових дій, негативно впливає на стан здоров’я військовослужбовців – учасників бойових дій. Метою цієї роботи було вивчення ефективності комплексної програми реабілітації посттравматичних стресових розладів у учасників бойових дій. Для досягнення мети дослідження застосовували такі методи – теоретичний аналіз науково-методичної літератури, аналіз медичної документації, обстеження за допомогою Міссісіпської шкали для оцінки посттравматичних реакцій (військовий варіант), оцінка ступеня больового синдрому в м’язах спини за шкалою БАШ, дослідження функціонального стану хребта щодо обмежень рухів тулуба за допомогою тестів Шобера та Томайера, визначення рівня самопочуття, активності й настрою за опитувальником САН, а також методи математичної статистики. На основі результатів дослідження, яке було організовано на базі одного з навчальних центрів військової частини ЗС України, було встановлено, що застосування постізометричної релаксації м’язів спини, міопресурного масажу тригерних точок, комплексу фізичних вправ для саморегуляції, самомасажу для зняття бойового стресу, регулювання психоемоційного стану за допомогою дихання з урахуванням стандартів НАТО достовірно покращує (p < 0,05) рівень психічних реакцій за наявності ПТСР, ступень больового синдрому та функціональний стан поперекового відділу хребта в комплексній програмі реабілітації військових – учасників бойових дій. Запропонована програма є ефективнішою за стандартну та відповідає встановленим критеріям ефективності: позитивна динаміка клінічних проявів захворювання; максимально можливе відновлення фізичної активності хворих шляхом усунення хронічного больового синдрому; нормалізація фізіологічної амплітуди рухів і нормалізація психоемоційного стану.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ: АНАЛІЗ, СТРАТЕГІЇ ТА АДАПТАЦІЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ГАНДБОЛІСТОК ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

2024-06-17T16:40:26+03:00

Гандбол як вид спорту продовжує набирати популярності по всьому світу, що вимагає постійного вдосконалення підходів до тренувального процесу, адаптованого до зростаючого рівня конкуренції. Підвищення ефективності тренувань стає можливим лише з урахуванням глибоких наукових досліджень щодо фізіологічних основ фізичної підготовленості спортсменів. Актуальність дослідження зумовлена прагненням до глибокого розуміння фізіологічних процесів, що лежать в основі фізичної підготовленості гандболісток, та розроблення науково обґрунтованих методів тренування, що сприяють підвищенню спортивної майстерності та досягненню високих результатів. Мета статті – оцінити рівень фізичної підготовленості гандболісток високої кваліфікації на констатувальному етапі дослідження. Об’єкт дослідження – тренувальний процес жіночої гандбольної команди «Галичанка». Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості. У дослідженні взяли участь 34 кваліфіковані гандболістки з основного складу та резерву гандбольного клубу «Галичанка» м. Львів. Віковий діапазон учасниць варіювався від 18,2 до 27,3 років, середній вік становив 21,3 р. Для досягнення поставленої мети використовувались теоретичні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних джерел за темою дослідження, педагогічні спостереження, методи математичної статистики. Результати дослідження. Дані, отримані в ході тестування експериментальної та контрольної груп, демонструють різноманітність у досягненні нормативів серед учасниць, виявляючи галузі, в яких потрібне посилення тренувальних зусиль для подальшого покращення фізичних якостей. Особливу увагу в дослідженні приділено аналізу фізіологічних аспектів підготовленості, включаючи аеробну та анаеробну витривалість, м’язову силу та експлозивність, а також нейром’язову координацію та спритність. Результати підкреслюють значущість індивідуалізованого підходу в тренувальному процесі, що дозволяє адаптувати навантаження та вправи з урахуванням специфіки та потреб кожної спортсменки. Крім того, дослідження наголошує на необхідності комплексного підходу до тренувань, що включає розвиток фізичних, технічних і тактичних навичок для ефективної змагальної діяльності. Виявлено значні індивідуальні відмінності в адаптації спортсменок до різноманітних тренувальних навантажень, підкреслено критичну важливість обліку цих відмінностей під час розроблення та адаптації тренувальних планів. Висновки. Результати дослідження відкривають багаторівневе розуміння фізіологічної підготовленості гандболісток високої кваліфікації, виявляючи не тільки поточний стан їхніх фізичних здібностей, а й надаючи цінні дані для подальшої оптимізації тренувальних процесів.

ОЦІНЮВАННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ТА РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ АКРОБАТІВ РІЗНОЇ СТАТІ ТА ВІКУ В ПЕРЕДЗМАГАЛЬНОМУ МЕЗОЦИКЛІ

2024-06-17T16:41:03+03:00

Представлено результати дослідження психологічного стану спортсменів, що спеціалізуються в парно-групових видах акробатики на різних етапах багаторічного вдосконалення з урахуванням статевого диморфізму. Мета статті – дослідження психоемоційного стану, рівня тривожності акробатів різної статі та кваліфікації в динаміці передзмагального мезоциклу. В експерименті взяли участь акробати двох вікових категорій: 1) дівчата (n=32) та хлопці (n=36) 12–15-ти років, 2) дівчата (n=30) та юнаки (n=32) 16-ти–23-х років (субеліта та елітні атлети). Результати. Використовували методику САН (спортивне самопочуття, активність, настрій), де порівняльна характеристика проводилась у трьох напрямах: 1) з урахуванням статі; 2) з урахуванням показників до та після експерименту; 3) між показниками на початку та наприкінці передзмагального мезоциклу. Загальногрупові показники вказали на середній рівень за всіма шкалами тесту САН. Але під час індивідуального розгляду отриманих даних виявлено, що у 30% піддослідних наприкінці передзмагального мезоциклу спостерігається погіршення показників із «середнього» рівня до «нижче за середній». Спортсмени такого типу часто не витримують ситуації очікування виступу та можуть насамперед показати результаті, гірші за очікувані. Також було впроваджено колірний тест Люшера (оцінювався рівень психоемоційної напруженості та тривожності) на початку, в середині та наприкінці передзмагального мезоциклу. Результати порівнювались до та після експерименту як у контрольній, так і в експериментальній групах спортсменів різної статі. Після впровадження авторської методики планування навантажень в експериментальних групах спостерігались позитивні зміни психічного стану акробатів у відповідності до тих тренувальних навантажень, які було запропоновано (достовірність відмінностей до та після експерименту при р˂0,05; р˂0,01). Порівняльна характеристика показників до та після експерименту в контрольних групах дівчат та юнаків не показала значущих відмінностей (р>0,05). Виявлено статистично значущі відмінності за гендерного порівняння даних за більшістю показників, що досліджували (р˂0,05), що необхідно враховувати в навчально-тренувальному процесі.

КЛЮЧОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ТА СТРАТЕГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ТРЕНУВАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ЮНИХ ПЛАВЦІВ

2024-06-17T16:41:32+03:00

Сучасний світ спорту характеризується стрімким розвитком технологій, що впливають на методи тренувань, тактики підготовки та загалом на підходи до фізичного розвитку спортсменів. У цьому контексті плавання як один із базових та популярних видів спорту заслуговує на детальне дослідження з метою оптимізації тренувальних процесів, особливо для молодих атлетів. Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз рівня спеціальної фізичної підготовленості юних плавців, визначити ключові аспекти їх енергетичного забезпечення під час виконання різних типів навантажень, а також оцінити ефективність існуючих тренувальних методик з метою їх подальшого вдосконалення. Об’єкт дослідження – аналіз стану фізичної підготовленості юних плавців та ключові напрями для покращення тренувального процесу в контексті сучасних вимог і тенденцій в українському спорті. Предмет дослідження – показники спеціальної фізичної підготовленості плавців 10–11-ти років. Методи дослідження: аналіз і узагальнення спеціальної літератури та матеріалів мережі Інтернет; педагогічні дослідження; педагогічне тестування; методи математичної статистики. Методологічний підхід до дослідження дозволив забезпечити цілісне розуміння проблематики дослідження, враховуючи як теоретичні, так і практичні аспекти спеціалізованої фізичної підготовки молодих плавців. Результати дослідження. Емпірична частина дослідження базувалась на проведенні серії тестів, спрямованих на оцінювання анаеробного алактатного, анаеробно- лактатного та аеробного механізмів енергозабезпечення, що включало тестування на короткі дистанції (25 м вільним стилем із максимальною швидкістю) для оцінювання анаеробної міцності; середні дистанції (4×50 м вільним стилем із інтервалом відпочинку) для визначення анаеробної витривалості; довгі дистанції (800 м вільним стилем), що дозволяли оцінити рівень аеробної витривалості спортсменів; 50 м різними стилями тощо. Результати дослідження виявили значні варіації в спеціалізованій фізичній підготовленості молодих плавців, що вказує на необхідність індивідуалізації тренувальних програм. Аналіз механізмів енергозабезпечення виявив специфічні потреби в оптимізації тренувальних навантажень для розвитку відповідних енергетичних систем. Висновки. Проведене дослідження підкреслює важливість комплексного підходу до підготовки юних плавців з акцентом на розвитку анаеробної та аеробної витривалості, швидкості, технічної майстерності. Рекомендується подальше вдосконалення методик тренування з урахуванням індивідуальних особливостей кожного спортсмена й для максимізації їх спортивного потенціалу в плаванні.

ВПЛИВ АЕРОБІКИ НА РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ БАСКЕТБОЛІСТІВ ГРУПИ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2024-06-17T16:42:08+03:00

У статті розглядається розвиток координаційних здібностей баскетболістів групи початкової підготовки засобами аеробіки. Координаційні здібності є важливим аспектом успішної гри в баскетбол і визначають здатність юних спортсменів виконувати точні рухи, контролювати своє тіло, оцінювати і регулювати просторові, просторово-часові, динамічні параметри рухів, зберігати рівновагу, відчувати ритм, довільно розслабляти м’язи. Проведений аналіз наукової літератури щодо впливу фітнес-тренувань з аеробіки на розвиток координаційних здібностей в юних баскетболістів вказує, що регулярні заняття з аеробіки сприяють покращенню загальної та спеціальної координації, реакції на зовнішні подразники, розумінню просторових відношень та підвищенню рівня техніки виконання рухів. Експеримент проводився на базі Дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 2 м. Краматорська з баскетболістами 2008 року народження в кількості 30-ти дітей. Контрольні вправи, які використовувалися для визначення рівня розвитку спеціальних та загальних координаційних здібностей баскетболістів: переміщення в захисній стійці баскетболіста, ведення м’яча (зі зміною руху та обведенням конусів), статична рівновага (стійка на одній нозі, друга зігнута вперед, руки вбік), передача м’яча в ціль. Зміст експериментальної методики спирався на специфічні принципи спортивного тренування, такі як поступове збільшення тренувального навантаження, поєднання загальної та спеціальної фізичної підготовки, безперервність тренувального процесу, хвилеподібність і варіативність навантаження, циклічність підготовки юних спортсменів. До тренувальних занять були включені вправи з аеробіки, які доповнили традиційні методи і засоби тренування баскетболістів, які використовувалися раніше. Одержані експериментальним шляхом дані засвідчують статистично достовірне підвищення рівня показників за контрольним тестуванням у представників експериментальної групи, на відміну від контрольної, в межах t = 2,09–2,95 (Р ≤ 0,05–0,001). Результати проведеного дослідження підтверджують необхідність включення аеробіки в тренувальні заняття з юними баскетболістами для поліпшення загальної та спеціальної координації.

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНОК НОМІНАЦІЇ ФІТНЕС-МОДЕЛІНГ У ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ РІЧНОГО МАКРОЦИКЛУ

2024-06-17T16:42:44+03:00

Метою статті є обґрунтування вдосконалення методики тренувального процесу кваліфікованих спортсменок номінації фітнес-моделінг у підготовчому періоді річного макроциклу. Дослідження проводилися у фітнес-клубах: «Феромон», «Пульс жим» та «Металіст» м. Харкова, а також у ньому взяли участь спортсменки «Харківської федерації бодібілдингу та фітнесу». До експерименту були залучені 20 спортсменок, що займаються фітнес-моделінгом, з яких: 4 кандидата в майстри спорту, 10 спортсменок першого розряду та 6 – другого розряду, віком 20–22 роки, середня маса тіла спортсменок становила 55±2– 58± 2 кг. Учасниць було розподілено за спортивною кваліфікацією на дві групи – контрольну та експериментальну. Особливості тренувального процесу кваліфікованих спортсменок номінації фітнес-модель дозволяє вважати, що в експериментальній групі ефект був більш виражений і рівень підготовленості може бути оцінений як найоптимальніший. Динаміка навантаження в цій групі суттєво зменшує ймовірність формування несприятливих зрушень функціонального стану спортсменок (надмірне напруження, перетренування, травми), дозволяє досягти необхідного рівню спортивної форми без перенапруження адаптаційно- компенсаторних механізмів. Щодо вдосконалення тренувального процесу в експериментальній групі методика тренування більше сприяє виконанню поставленого завдання – збільшенню м’язової маси тіла не за допомогою жирового прошарку та підшкірної води, а завдяки тільки м’язам, що було достовірно доказано. У спеціально-підготовчому етапі підготовчого періоду розходження приросту маси тіла в контрольній групі становив 1,59 кг, тоді як в експериментальній – 0,66 кг, про що свідчить середній рівень достовірності (t=2,91; р<0,01). Також вірогідні розходження виявлено між змінами в окружності стегна (t=2,15; р<0,05), гомілки (t=2,18; р<0,05), також висока ймовірність достовірності була виявлена в окружності талії в контрольній групі – 1,58 см, в експериментальній – 0,75 см (t=-4,82; р<0,001). Методика тренувального процесу, що була розроблена для спортсменок номінації фітнес-моделінг 20–22-х років у підготовчому періоді спеціально- підготовчого етапу, може бути рекомендована для підготовки до змагальної діяльності в разі дотримання вимог спортивного та медичного контролю, забезпечення ефективного та якісного тренування в підготовчому періоді.

ВПЛИВ АЕРОБНИХ ТРЕНУВАНЬ НА ФІЗИЧНУ ПІДГОТОВКУ МОЛОДИХ ПЛАВЦІВ

2024-06-17T16:43:19+03:00

На сучасному етапі спортивної підготовки акцент зміщується з однобічних навантажень на всебічний розвиток фізичних якостей спортсменів. Аеробні тренування відіграють ключову роль у формуванні міцної основи для витривалості, що є критичним компонентом успіху в багатьох видах спорту, включаючи плавання. Дослідження спрямовано на визначення оптимальних методів тренування для молодих плавців, що дозволить тренерам більш ефективно планувати тренувальний процес, забезпечувати належний рівень фізичної підготовки та сприяти здоровому розвитку молодих спортсменів. Незважаючи на розуміння важливості аеробних навантажень у спортивній підготовці, існує потреба в детальнішому науковому аналізі їх впливу на молодих плавців. Дослідження спрямовано на заповнення цих прогалин, запропоновано обґрунтовані рекомендації для тренувань. Мета дослідження – вивчити вплив систематичних аеробних тренувань на показники фізичної підготовки молодих плавців віком 12 років з метою покращення їхньої витривалості, швидкості та загальної фізичної кондиції. Предмет дослідження – аеробні тренування та їх вплив на різні аспекти фізичної підготовки молодих плавців, що включає аналіз змін у витривалості, швидкості, частоті серцебиття під час і після навантаження, а також загальної фізичної кондиції спортсменів у відповідь на систематичні аеробні тренування протягом визначеного періоду. Установлено, що систематичні аеробні тренування мають значний вплив на підвищення фізичної підготовки молодих плавців віком 12 років. Аналіз результатів показав, що регулярні аеробні навантаження сприяють збільшенню аеробної витривалості, покращенню швидкісних показників та загальної фізичної кондиції спортсменів. Зокрема, виявлено, що протягом трьох місяців тренувань середня частота серцебиття під час виконання стандартних вправ знизилася, що вказує на поліпшення ефективності серцево-судинної системи та здатності організму економніше використовувати кисень. Також зафіксовано значне зниження часу, необхідного для відновлення пульсу до вихідного рівня після інтенсивних навантажень, що свідчить про покращення відновлювальних здібностей організму плавців. Аналіз спортивних результатів учасників дослідження демонструє зростання загальної ефективності плавання, вимірюване як скорочення часу проходження дистанції на 100 метрів брасом. Результати підкреслюють важливість аеробних тренувань у тренувальному процесі молодих плавців, надаючи основу для подальшого планування тренувальних програм з метою всебічного розвитку фізичних якостей спортсменів та підвищення їхнього спортивного потенціалу.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ БІОМЕХАНІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНІКИ ЗМАГАЛЬНОЇ ВПРАВИ РИВКА КЛАСИЧНОГО ПРИ ВИКОНАННІ ЮНИМИ ВАЖКОАТЛЕТАМИ 13 РОКІВ

2024-06-17T16:43:51+03:00

Мета статті – здійснити порівняльний біомеханічний аналіз елементів техніки змагальної вправи ривка класичного при виконанні юними важкоатлетами 13 років. Дослідження проводилося у двох ДЮСШ: у місті Ромни в ДЮСШ імені Калнишевського та в місті Харків у ДЮСШ ХТЗ. У ньому брало участь 42 спортсмени етапу попередньо-базової підготовки віком 13 років у категорії до 60 кілограмів. Проведене дослідження показників кута біоланок нахилу тулуба відносно горизонталі при виконанні ривка класичного юними важкоатлетами 13 років показало, що в кожній фазі були виявлені найбільш істотні достовірні показники виконання технічного складника змагальної вправи. Так, у першій фазі достовірних відмінностей не спостерігалося (р>0,05). У другій фазі попереднього розгону спортсмени з високим рівнем мали результат 21,2±2,69° та високу достовірність (t1,3=4,80; р1,3<0,001). У фазі амортизації спортсмени з високим рівнем мали середній рівень достовірності (t1,3=3,42; р2,3<0,01). Четверта фаза – фінальний розгін – мала середній рівень достовірності в спортсменів з високим рівнем фізичної підготовленості та становила (t1,3=3,46; р1,3<0,01). У фазі безопорного присіду спортсмени з високим рівнем фізичної підготовленості мали слабку достовірність, про що свідчать результати (t1,3=2,16; р1,3<0,05). П’ята фаза опорного присіду виконана 13 важкоатлетами і мала, як і в попередній фазі, слабку достовірність у спортсменів з високим рівнем фізичної підготовленості (t1,3=2,42; р1,3<0,05). В останній фазі змагальної вправи ривка класичного вставання та фіксація виконані спортсменами з високим рівнем фізичної підготовленості, які показали достовірний результат відносно інших груп спортсменів (t1,3=4,18; р1,3<0,001). Тож можна стверджувати, що проведене дослідження показників кута біоланок нахилу тулуба відносно горизонталі при виконанні ривка класичного юними важкоатлетами 13 років підтвердило, що є суттєва різниця між технічними складниками виконання вправи в кожній фазі у спортсменів з різними групами, але найкращий результат спостерігався в групах з високим та середнім рівнями фізичної підготовленості.

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ’Я ПЛАВЦІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2024-06-17T16:44:54+03:00

Під час теоретичного аналізу спеціальної літератури встановлено, що увагу дослідників привертає вивчення впливу занять плаванням на здоров’я на етапі попередньої базової підготовки саме з метою гармонійного розвитку. Отже, заняття плаванням сприяють гармонійному розвитку всіх м’язів тіла, зміцнюють опорно-руховий апарат, підвищують функції серцево-судинної й дихальної систем. Для занять з плавання ключове значення має витривалість, зокрема швидкісна. Виховання витривалості сприяє підвищенню фізичної роботоздатності організму. Зі свого боку, від рівня фізичної роботоздатності залежить здоров’я людини. Отже, фізична працездатність у широкому значенні є інтегральним вираженням можливостей людини та характеризує її здоров’я. У науковій літературі «фізична працездатність» – поняття комплексне. Однак більшість фахівців розглядають фізичну працездатність у вузькому розумінні – як функціональний розвиток кардіореспіраторної системи. У роботі представлено практичний доказовий матеріал щодо позитивного впливу плавання на фізичну роботоздатність дітей середнього шкільного віку з метою збереження та підвищення їхнього здоров’я. У дівчат достовірні зміни наприкінці дослідження зафіксовані за показниками індексу Робінсона, індексу Руф’є, коефіцієнта витривалості, індексу Кердо, адаптаційного потенціалу. У хлопців серед усіх показників достовірних змін не зафіксовано лише за індексом Кердо. Ступінь адаптації організму до навантаження наприкінці дослідження також зазнав позитивних змін як у хлопців, так і в дівчат. Покращився рівень тренованості з доброго на відмінний хлопців- спортсменів наприкінці дослідження за показником індексу Гарвардського степ-тесту. У дівчат рівень не змінився, але зазнав достовірних змін. Порівняно з початком дослідження рівень загальної витривалості школярів підвищився наприкінці дослідження за тестом Купера – 12 хв бігу та 12 хв плавання. Як у дівчат, так і в хлопців рівень змінився з дуже поганого на норму. За всіма тестами спеціальної фізичної підготовленості зафіксовано достовірний приріст результатів дівчат і хлопців, що підтверджує оздоровчий вплив занять плаванням. Наприкінці дослідження зафіксовано достовірні позитивні зміни фізичної роботоздатності організму дітей 12–13 років за показниками абсолютної й відносної фізичної працездатності (aPWC170, вPWC170) та абсолютним і відносним максимальним споживанням кисню (аМСК, вМСК).

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНИХ ДІЙ У ФРАНЦУЗЬКОМУ БОКСІ САВАТ

2024-06-17T16:45:39+03:00

Між спортивною боротьбою й спеціальними напрямами бойових мистецтв, зокрема французьким боксом сават, разом з великою кількістю спільних ознак, що належать до вдосконалення тактичної й технічної майстерності, розвитку фізичних якостей, психологічної підготовленості, є також принципові відмінності, які вливають на тренувальний процес. Значна частина прийомів і фізичних вправ у французькому боксі сават суворо детермінована правилами змагань. Це дає змогу більшу частину технічного арсеналу бійців сформувати у вигляді досить стійких рухових навичок, підкріплених відповідним рівнем розвитку фізичних якостей, технічної майстерності та психологічної підготовленості. Мета статті – проаналізувати особливості техніко-тактичних дій у французькому боксі сават. Результати дослідження. Сават – це дисциплінований вид єдиноборств, який поділяє олімпійські цінності участі, чесної гри, поваги до правил. Специфіка ведення бою у французькому боксі – уміти завдавати кожного важливого удару рукою та ногою так, щоб противник намагався вас ударити. Неправильно намагатися навчати початківців ударів руками та ногами й захисних рухів водночас. Більшість людей не можуть мати два ставлення до одного предмета одночасно. Робота ніг, а саме пересування рингом чи татамі, є важливою для того, щоб регулювати дистанцію в розділах Assaut (технічний) і Combat (повний контакт). Оскільки в сават боксують взутими й ударів завдають лише стопою, це робить такий вид спорту чистішим у технічному виконанні, з огляду на що збільшується дистанція між спортсменами, що дає змогу завдавати ударів з великою амплітудою. Висновки. Отже, аналізуючи особливості техніко-тактичних дій у французькому боксі сават, розуміємо, що робить цей вид єдиноборств настільки видовищним та цікавим. Чистота ведення поєдинку за рахунок дальньої дистанції, що зумовлюють також правила французького боксу, а саме те, що удар ногою завдають тільки саваткою. Таке поєднання ударів класичного боксу з ударами ногами робить цей вид спорту популярним у всьому світі.

ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ ФЕХТУВАЛЬНИКІВ

2024-06-17T16:46:09+03:00

Спортивне тренування у фехтуванні спрямоване на досягнення високого рівня фізичної, технічної, тактичної й психічної підготовки для здобуття максимально високих результатів у змагальній діяльності. Швидкість, сила, витривалість, спритність (координаційні здібності), гнучкість та час рухової реакції – це фехтування. Для виконання рухових дій у фехтуванні потрібна гнучкість і сила, яка, як відомо, є дуже важливою технікою для отримання переваги у фехтувальній атаці. Мета дослідження – аналіз використання засобів фітнес-технологій у процесі спортивного тренування фехтувальників. Об’єкт дослідження. Тренувальний процес фехтувальників Предмет дослідження. Вплив засобів фітнес-технологій на фізичну підготовку фехтувальників. Методами дослідження слугували аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури й програмно-нормативних документів, інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Результат. Для вдосконалення системи спортивного тренування кваліфікованих фехтувальників має проводитись комплексна оптимізація фізичної та функціональної підготовки. До того ж дедалі гостріше виражається необхідність використання нових методик цілеспрямованих впливів на організм спортсменів. У спортивній підготовці фехтувальника важливим є врахування диференціації навантаження, адаптації, об’єктивізації методики контролю ефективності та їх впливів залежно від індивідуальних особливостей та етапу багаторічного підготовки. Висновки. Аналіз літературних джерел показав, з одного боку, перспективність впровадження сучасних фітнес-технологій у тренувальний процес спортсменів як засобу фізичної підготовки, а з іншого – обмежену кількість досліджень цієї проблематики в спортивних єдиноборствах, зокрема у фехтуванні. Під сучасними фітнес- технологіями у фехтуванні розуміють сукупність наукових методів, прийомів, що сформовані у відповідний алгоритм дій, який реалізується для підвищення загальної, спеціальної фізичної та функціональної підготовленості в процесі розвитку домінантних рухових здібностей спортсменів. Їх активне впровадження в систему спортивної підготовки фехтувальників дасть змогу сформувати підґрунтя для ефективної реалізації наявного рухового потенціалу фехтувальників у змагальній діяльності.

БІОМЕХАНІЧНІ ЯКОСТІ ОРГАНІЗМУ ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

2024-06-17T16:46:39+03:00

У статті розглядається тема біомеханіки спорту, а саме вивчення рухів спортсменів та їх вплив на спортивні результати. Біомеханіка спорту досліджує механічні властивості тіла спортсмена та взаємодії між тілом і навколишнім середовищем під час виконання фізичних вправ. Описуються основні засади біомеханіки, а також їх застосування в процесі тренувань і змагань. Окрема увага приділяється ролі біомеханіки в запобіганні травмам та оптимізації спортивних показників. Біомеханіка спорту може бути застосована в різних галузях, а саме: тренування спортсменів, оскільки може допомогти тренерам розробити більш ефективні програми тренувань, враховуючи індивідуальні особливості кожного спортсмена; при профілактиці травм, бо розуміння принципів біомеханіки дає змогу розробляти методи запобігання травмам, пов’язаним з неправильним виконанням вправ або неправильним екіпіруванням; при поліпшенні спортивних результатів, тому що знання біомеханіки може допомогти спортсменам покращити свої показники, оптимізуючи техніку виконання вправ та знижуючи енерговитрати; при реабілітації після травм, бо біомеханіка також може використовуватись для розробки програм реабілітації після травм, щоб прискорити відновлення та запобігти повторним травмам. Одним з основних напрямів біомеханіки спорту є вивчення механіки рухів людини, включно з ходьбою, бігом, стрибками, метанням та іншими видами фізичної активності. У статті визначено поняття про біомеханіку спорту та якості організму; описано технології біомеханічного дослідження локомоцій організму людини; представлено вибір систем біомеханічного аналізу рухів для підвищення спортивної майстерності спортсменів у різних видах спорту, оскільки аналіз біомеханіки рухів дає також широкі можливості у встановленні механізмів відновлення спортивної майстерності після перенесених оперативних втручань. Отже, біомеханіка спорту – це перспективна галузь науки, яка має вагоме значення для покращення спортивних результатів, профілактики травм та розробки нових методів тренувань.

ОСОБЛИВОСТІ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ВЕСЛЯРІВ-АКАДЕМІСТІВ У ЗМАГАЛЬНИЙ ПЕРІОД

2024-06-17T16:47:15+03:00

У статті проаналізовано особливості тренувального процесу спортсменів з веслування академічного в змагальний період спортивного тренування. Мета статті – на основі наукового аналізу сучасного стану проблеми особливостей тренувального процесу веслувальників у змагальний період визначити перспективні напрями коригування цього процесу. Для цього виокремлено основні аспекти для підвищення ефективності тренувального процесу в змагальний період спортивного тренування; проаналізовано аспекти інтегральної підготовки. Використано такі методи: аналіз та узагальнення літературних джерел. Вивчено та поглиблено проаналізовано літературні джерела з особливостей тренувального процесу веслувальників у змагальний період. Обґрунтовано аспекти підвищення ефективності тренувального процесу в змагальній діяльності веслярів. Проаналізовано дослідження з проблематики процесу підготовки веслувальників. Вітчизняні та закордонні автори мають єдину думку щодо більшості аспектів підготовленості веслувальників, однак визначено, що є декілька розбіжностей між методами підготовки веслувальників вітчизняних і закордонних науковців, які передбачають методи силової підготовки під час зимового змагального періоду. Також проаналізовано дослідження закордонних авторів, які визначили взаємозв’язок фізичної й технічної підготовленості веслярів у змагальний період під час веслування на воді. Авторами закордонних досліджень визначено методи оцінки та прогнозування проходження змагальної дистанції 2 000 метрів під час використання спеціальних тестів. Також проаналізовано профілактику перетренованості під час змагального періоду. Визначено, що для розв’язання цієї проблеми необхідно провести практичні дослідження щодо визначення подальших перспектив розробки й корекції тренувального процесу під час змагального періоду. Використання результатів додаткових експериментальних досліджень дасть змогу більш ефективно здійснювати підготовку спортсмена з урахуванням індивідуальних можливостей.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ ГАНДБОЛІСТОК ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

2024-06-17T16:47:55+03:00

Гандбол – це спорт із високим рівнем фізичного та технічного навантаження. Підготовка гандболістів вимагає відповідних методик, щоб гарантувати їхню готовність до викликів на міжнародному рівні. Використання інноваційних методів, як-от високоінтенсивне інтервальне тренування та вправи з обтяженнями, дає змогу підвищити ефективність тренувань та досягнути оптимальних результатів. Адаптація методик з урахуванням останніх досліджень дає змогу оптимізувати підготовку гандболісток і досягати кращих результатів на полі, сприяючи вдосконаленню їхніх спортивних навичок та підвищенню ефективності гри. Мета дослідження – розробити інноваційну програму для вдосконалення фізичної підготовленості жіночої гандбольної команди. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес жіночої гандбольної команди. Предмет дослідження є динаміка показників фізичної підготовленості жіночої гандбольної команди під впливом розробленої програми. Результати дослідження. Під впливом програми вдосконалення фізичної підготовки гандболісток відбулися статистично вірогідні зміни за всіма вимірюваними показниками протягом тривалості дослідження. Означені зміни виявилися значущими та консистентними, свідчачи про ефективність й успішність застосованої програми тренувань. Аналіз показників фізичної підготовки гандболісток підтвердив позитивні зміни у м’язовій силі, витривалості, гнучкості та координації. Порівняльний аналіз прикінцевих значень показників фізичної підготовленості обох груп у педагогічному експерименті засвідчив значущу достовірну різницю за показниками: гандбольний Т-тест (в ЕГ – 12,1± 0,3 с; у КГ – 13± 0,3 раза при t=2,12); кидковий тест (у ЕГ 8,6раза; у КГ – 5,3± 0,6 раза при t=2,73); «Beer-тест» (у ЕГ – 7,4± 0,3 с; у КГ – 5,3± 0,3 с при t=3,89). Висновки. Аналіз показників до та після впровадження програми виявив статистично значущі поліпшення, що свідчить про високу ефективність обраної методології. Позитивна динаміка протягом усього періоду дослідження свідчить про стабільність та тривалість отриманих покращень. Застосування статистичних методів та об’єктивний аналіз показників забезпечують достовірність отриманих результатів. Отже, розроблена та відповідально реалізована програма показує свою суттєвість і практичну важливість у досягненні визначених дослідницьких цілей. Модернізація методик підготовки створює сприятливий контекст для підвищення результативності спортсменів, зробивши їх більш конкурентоспроможними та готовими до викликів у сучасному спорті.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

2024-06-17T16:48:27+03:00

У статті доведено, що на розвиток спеціальностей галузі фізичної культури і спорту впливають соціокультурні та економічні фактори. Зміни в суспільних уподобаннях, розвиток спортивної індустрії та фінансове забезпечення спортивних програм значно впливають на попит фахівців у галузі фізичної культури і спорту. Вагомим аспектом є наукові дослідження. Вони відіграють важливу роль у вдосконаленні методик навчання та тренувань, розробці нових спортивних технологій та встановленні зв’язків між фізичною активністю та здоровцям. Встановлено, що, наприклад, розвиток спеціальності «017 Фізична культура і спорт» є комплексним процесом, який залежить від взаємодії різноманітних факторів, включно з нормативно-правовими документами, соціокультурними та економічними чинниками, науковими дослідженнями та технологічним прогресом. Розвиток спеціальності «017 Фізична культура і спорт» у сучасному світі не лише відображає загальні тенденції розвитку суспільства, а й впливає на них, створюючи нові можливості та виклики. Ця спеціальність стає дедалі важливішою в контексті сучасного життя, де зростає увага до здорового способу життя, фізичного та психічного благополуччя. Виявлено, що спеціальність «017 Фізична культура і спорт» продовжує активно розвиватися, відповідаючи сучасним викликам суспільства та надаючи нові можливості для збереження й підвищення фізичного та психічного здоров’я. Щораз вища увага до здорового способу життя та фізичної активності створює позитивний прогноз для подальшого розвитку цієї галузі й спеціальності «017 Фізична культура і спорт». Нами виявлено та розкрито особливості й тенденції щодо розвитку спеціальності «017 Фізична культура і спорт», до них ми зараховуємо: збільшення ролі фізичної активності в суспільстві; зростання інтересу до спорту серед різних верств населення; появу нових форматів спортивних заходів; науково-технологічний прогрес у сфері фізичної культури і спорту. Разом з позитивними тенденціями щодо розвитку спеціальності «017 Фізична культура і спорт» існують і виклики. Щораз вища конкуренція у сфері спорту вимагає від фахівців постійного професійного розвитку та впровадження інноваційних методів роботи.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФІЛЮ ВИМОГ ДО ЗВ’ЯЗУВАЛЬНОГО ГРАВЦЯ В СУЧАСНОМУ ВОЛЕЙБОЛІ

2024-06-17T16:49:04+03:00

У статті розглянуто сучасні вимоги до зв’язувального гравця в олімпійському виді спорту – волейболі. Зазначено, що цей гравець відіграє організаційно-комунікативну роль та управління психологічними аспектами гри, відповідає за передачу м’яча з оптимальною траєкторією, виконання атакувальних комбінацій та адаптацію стратегії гри під час матчу. Розігрувальний гравець повинен володіти руховими навичками, включно з координаційними здібностями, володіти технікою виконання широкого арсеналу передач та комбінацій, а також високим рівнем загальної й спеціальної фізичної підготовки. Незважаючи на те що вони мають менші антропометричні показники, пасувальники відзначаються високою точністю у виконанні передач м’яча та успішністю в подачі. Однак їхній найменш задовільний показник – прийом м’яча. Зв’язувальні також активно беруть участь у захисних діях, включно з блокуванням та організацією групового блоку. Проведено опитування серед гравчинь вищої ліги чемпіонату України та 3-ї ліги Чемпіонату Німеччини для створення профілю вимог до гравця в категоріях технічні, тактичні та психологічні якості. Визначено, що ефективність команди значно залежить від професіоналізму та універсальності розігрувального гравця. Психологічна стабільність та прогнозування техніко-тактичних дій зв’язувального також відіграють важливу роль у формуванні успішної командної гри. Тактичні вміння пасувальника полягають у виборі оптимальних стратегій та комбінацій, що сприяють досягненню максимального результату. Відповідно до отриманих результатів 90,8% опитуваних волейболісток вважають, що зв’язувальна має грати «розумну гру», 64,6% вважають, що розігрувальна має адаптувати свої паси до нападників і володіти широким арсеналом комбінацій, найменш важливою є «надійна гра».

ДОСЛІДЖЕННЯ СЕНСОМОТОРНИХ РЕАКЦІЙ СПОРТСМЕНІВ, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ ФРИФАЙТОМ

2024-06-17T16:50:44+03:00

Розглянуто важливість дослідження психофізіологічних функцій, які характеризують у навчально-тренувальній діяльності спортсменів, що займаються фрифайтом, процеси формування та вдосконалення спеціальних рухових навичок. Мета – дослідження сенсомоторних реакцій спортсменів, що спеціалізуються на фрифайті, з урахуванням рівня їх кваліфікації та дивізіонів, які розширюють і доповнюють результати попередніх науковців із цього напряму. У дослідженнях використано методику В. В. Романенко (2020) з комплексу тестів, яку викладено у вигляді комп’ютерної програми для планшетних персональних комп’ютерів. У дослідженнях брали участь 24 спортсмени, що спеціалізуються на фрифайті, різної кваліфікації (дивізіони Аматор, Еліта, Мастерс). Досліджувались: прості та складні реакції, рухливість центральної нервової системи, специфічні сприйняття. У процесі дослідження зафіксовано, що чим вища кваліфікація фрифайтерів, тим вищі рівні м’язово-рухових, зорових, вестибулярних та слухових відчуттів. Чим вищий дивізіон, до якого належать піддослідні спортсмени, тим вищий рівень значень психофізіологічних функцій, що важливо для досягнення змагального результату. Складні сенсомоторні реакції та специфічні сприйняття фрифайтерів за рівнем мають статистично вірогідні зміни р˂0,05 між дивізіонами. Виняток становить показник реакції на об’єкт, що рухається (мс), – між спортсменами, які належать до різних дивізіонів, не зафіксовано статистично вірогідних відмінностей (р>0,05). При індивідуальному розгляді отриманих результатів дослідження в одного спортсмена з дивізіону Аматор (за трьома показниками) та в одного з дивізіону Еліта (за чотирма показниками) виявлено значущі відмінності за показниками сенсомоторних реакцій, що може вказувати на процеси розвитку втоми або перенапруження. Тому регулярне діагностування функціонального стану спортсменів і своєчасне виявлення небажаних явищ перенапруження, втоми важливі в навчально- тренувальній діяльності на всіх етапах багаторічного процесу. Той факт, що функціональний стан спортсменів за наявності стомлення нервових центрів при м’язовій діяльності може показати процеси перенапруження, у процесі своєчасної корекції дасть змогу якісно скоригувати заплановані обсяги навантажень.

СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ОДНОВІДОМЧИХ ЦЕНТРІВ ІЗ РОЗВИТКУ ОЛІМПІЙСЬКИХ ВИДІВ СПОРТУ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОЇ РОЗВІДКИ)

2024-06-17T16:51:12+03:00

У статті розглядається досвід роботи зі створення й ефективної діяльності відомчих центрів із розвитку олімпійських видів спорту в Одеській області, який є цінним для вдосконалення роботи окремих регіонів України. Мета дослідження – розкрити та проаналізувати досвід створення й результати діяльності одно відомчих центрів із розвитку олімпійських видів спорту в Одеській області в період 1969–1977 рр. Матеріал та методи дослідження. Дослідження організоване в Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Основна частина дослідження проведена у фондах Одеського обласного державного архіву й охоплювала вивчення службових документів організацій області з розвитку спорту. Результати. Під час дослідження було встановлено, шо наприкінці 1960-х і в 1970-х роках в Одеській області були створені і протягом восьми років успішно діяли так звані одновідомчі центри з розвитку олімпійських видів спорту (ОВЦ). Ідея полягала в тому, що лише ті олімпійські види спорту, які мали гарну перспективу свого розвитку, були включені до складу ОВЦ. У такий спосіб спортсмени та їх тренери з усіх спортивних товариств мали перейти до однієї спортивної організації, де й утворювалася так звана піраміда цього виду спорту у формі не області, а ОВЦ. Отже, в Одеській області за радянських часів було фактично впроваджено той спосіб менеджменту, що присутній капіталізму. А саме – конкуренція серед тренерів, а не спортивних організацій. Це й була та інновація, яка забезпечила швидкий підйом спортивних результатів. Аналіз підсумків участі в олімпіадах за кількістю медалей свідчить, що в період існування ОВЦ було забезпечене стрімке зростання результатів кращих одеських спортсменів. Діяльність ОВЦ за підсумками року оцінювалася за такими показниками: кількість осіб, які займаються в ОВЦ; кількість осіб, які займаються в ОВЦ на один вид програми; кількість балів, набраних спортсменами ОВЦ у змаганнях керівних організацій; кількість балів, набраних спортсменами ОВЦ в першостях радянських часів; кількість балів, набраних спортсменами на змаганнях вищих організацій, поділених на кількість тренерів, котрі виставляли цих спортсменів; кількість балів, набраних спортсменами ОВЦ у змаганнях керівних організацій, поділених на число видів програми в цьому виді спорту; кількість учасників внутрішніх змагань, поділених на число тренерів ОВЦ, які працюють у цьому виді спорту. Зокрема, шість одеських спортсменів на іграх ХХ Олімпіади, які потрапили до складу збірної СРСР, завоювали 4 золоті і 1 бронзову нагороду, встановивши 2 світові й олімпійські рекорди. Умовно кажучи, ці шість одеських спортсменів виступили краще за збірні України зразка 2000 р. (у Сіднеї – 3 золоті медалі), 2016 р. (у Ріо-де-Жанейро – 2 золоті медалі) і 2021 р. (у Токіо – 1 золота нагорода) чисельністю відповідно 230, 206 і 158 атлетів. Висновки. Встановлено, що на сторінках наукових і періодичних видань і в архівних матеріалах не вдалося знайти опису логіки, якою керувалися ініціатори «Одеського експерименту», тож залишається поле для тлумачення витоків зазначеного у статті досвіду. Єдине, що можна впевнено стверджувати, це те, що проведений в Одесі в часи побудови в країні розвиненого соціалізму натурний організаційний експеримент щодо вдосконалення системи підготовки спортсменів за своєю ідеєю і якістю організаційної роботи значно, на десятиліття випереджав свій час. Так чи інакше, але за роки державної незалежності в Україні не відбулося жодної подібної за масштабами спроби, яка була б результатом ініціативи спортивного керівництва окремої області як втілення бажання якісно, по-новому розвивати спорт вищих досягнень на своїй території. Доведено, що переведення особистості тренера і спортсмена на перший план спортивного життя (адже головними і в той час, і на тепер розглядаються спортивні організації) є кроком, що характерний для ринкового способу господарювання, побудованого на умовах жорсткої конкуренції між творчими і яскравими особистостями. Така конкуренція, очевидно, була неприродньою в умовах розбудови соціалізму. Як видно, переходу до подібної конкуренції між фахівцями все ще остерігаються навіть в умовах сучасної України.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ В ОЛІМПІЙСЬКОМУ ТА ПРОФЕСІЙНОМУ СПОРТІ

2024-06-17T16:51:44+03:00

У цій даній науковій розвідці розглянуто проблему використання інструментів штучного інтелекту для оптимізації та автоматизації управлінських процесів у спортивному менеджменті професійного й олімпійського спорту. Адже, зважаючи на реалії, керівники спортивних клубів, громадських організацій та асоціацій дуже часто поєднують тренерську й управлінську роботу, що завжди позначається на якості виконуваних обов’язків через брак часу та надлишок паперової роботи. Було виявлено, що управлінська робота вимагає постійної освіти та поліпшення навичок управління персоналом, що передбачає не тільки контроль якості виконуваних обов’язків членами асоціації чи клубу, а й відбір і пошук персоналу, його адаптацію, навчання, ініціювання й імплементацію новітніх технологій і методів роботи тощо. Більша частина з перелічених вище завдань може бути передана на опрацювання штучному інтелекту, який за належного та доцільного використання може на 60% звільнити менеджера від паперової та рутинної роботи, яка в разі автоматичного опрацювання буде виконана ще більш точно та ретельно, а менеджер матиме більше часу для виконання тих управлінських завдань, де потрібні саме незамінні людські якості, живий досвід і спілкування. Доведено, що цей підхід є особливо актуальним для менеджменту в спорті, адже, як уже зазначалося, саме спортивний менеджер є тим спеціалістом, що поєднує в собі навички професійної роботи зі спортсменами, тренерами, батьками, представниками державної влади та інвесторами та має той безцінний досвід, від розвитку й поглиблення якого залежить майбутнє українського і світового спорту. Через характеристику способів використання інструментів штучного інтелекту в управлінських процесах професійного й олімпійського спорту нами було розглянуто стратегії оптимізації у сфері спортивного менеджменту з метою аналізу та виявлення способів покращення умов роботи спортивних менеджерів, особливо у сфері професійного й олімпійського спорту, для створення умов для розвитку вітчизняного та міжнародного спорту, оптимізації роботи тренерів і персоналу спортивних об’єднань та громадських організацій.

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ ПЛАВАННЯ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ ПІДГОТОВКИ

2024-06-17T16:52:15+03:00

Розглянуто особливості методики вдосконалення техніки плавання на етапі попередньої підготовки як найважливішого напряму, що визначає спортивні досягнення. Метою дослідження стали розробка й апробація методики вдосконалення техніки плавання на етапі попередньої підготовки у спортсменів віком 10–12 років. У дослідженні взяли участь 14 спортсменів-плавців групи спортивного вдосконалення, які тренуються на базі спортивного комплексу «Мотор Січ». Учасники дослідження були розподілені на дві групи – контрольну й експериментальну, по 7 осіб у кожній. Особливістю запропонованої авторами методики було те, що завдання на воді складалися здебільшого з коротких відрізків із застосуванням спеціальних вправ, що коригують техніку виконання елементів спортивного плавання. До 30% від усього об’єму роботи на суші відводилося спеціалізованим засобам, що сприяють ефективній корекції та вдосконаленню техніки. Основними технічними засобами були гімнастична палиця, шведська стінка, перекладина, гриф, скакалка. Під час навчання та вдосконалення техніки переважали спеціальні вправи з використанням методу поділу спортивного способу на окремі частини: робоча частина гребка (захоплення, підтягування, відштовхування); підготовча частина гребка (вихід руки з води, пронос, вхід руки у воду). Експертна оцінка елементів техніки плавання підтверджує позитивний вплив запропонованої авторами дослідження експериментальної методики. Це засвідчується паралельним покращенням показників як економічності техніки, так і технічної майстерності. У техніці плавання на руках вільним стилем відзначено покращення траєкторії робочої частини гребка. Відбулося збільшення довжини гребка, це виразилося в зниженні кількості гребкових рухів (зміна результатів становила 24,2% в експериментальній та 17,06% у контрольній групі. Більше виражені поліпшення відзначені. Це пов’язано з меншою координаційною складністю елемента техніки. Зміна результатів у техніці плавання на ногах вільним стилем – 34,8% в експериментальній групі та 28,1% – у контрольній. Експертна оцінка техніки плавання в повній координації вільним стилем підтверджує тенденцію до покращення, проте динаміка результатів менш виражена. Найбільші труднощі викликало узгодження рухів рук, ніг і дихання. Динаміка результатів становить 17,8% в експериментальній групі та 14,6% – у контрольній.

СИНЕРГІЯ СИЛИ ТА НЕЙРОПЛАСТИЧНОСТІ: КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ І ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ МАЙСТЕРНОСТІ В ММА

2024-06-17T16:52:45+03:00

ММА, або змішані бойові мистецтва, є унікальним видом спорту, який поєднує в собі елементи різних бойових дисциплін, таких як бразильське джиу-джитсу, тайський бокс, карате, бокс та інші. Застосування цього багатогранного підходу дає змогу бійцям використовувати різноманітні стратегії та техніки в бою залежно від їхніх сильних сторін та унікального стилю. Мета дослідження – вивчення впливу силових тренувань на фізіологічні та нейропластичні адаптації у бійців ММА, а також оцінка змін у психологічній стійкості та технічній майстерності, що випливають із цих тренувань. Об’єкт дослідження – фізіологічні механізми і психологічні аспекти, які впливають на виконання та бойову готовність бійців ММА під час інтенсивних силових тренувань. Для досягнення поставленої мети використовувалися теоретичні методи дослідження: системний аналіз, синтез та узагальнення наявних теоретичних знань для створення цілісного уявлення про вплив тренувань на різні аспекти підготовки в ММА. Результати дослідження. Запропоновано комплексний підхід до вивчення фізіологічних і психологічних аспектів майстерності у ММА, зокрема взаємозв’язок між тренуваннями, фізіологічними адаптаціями, нейропластичністю та психологічними чинниками в цій спортивній дисципліні. Ефективне використання сили в ММА безпосередньо залежить від володіння технічними навичками. Розвиток сили без одночасного поліпшення техніки може не принести бажаного результату в покращенні бойової ефективності. Витривалість є ключовим аспектом підготовки бійців ММА, що забезпечує їм здатність підтримувати високий рівень продуктивності протягом усього бою. Аеробна й анаеробна витривалість вимагають спеціалізованих тренувань для досягнення успіху в ММА. Ментальна стійкість і здатність керувати стресом відіграють життєво важливу роль в успіху бійців ММА. Спортивні психологи можуть надати їм інструменти для кращого управління емоціями та стратегічним мисленням під час бою. Для досягнення оптимальних результатів в ММА потрібно інтегрувати силові тренування, технічну підготовку, тактику, стратегію та психологічну стійкість. Кожен аспект тренувального процесу повинен бути узгоджений з іншими для досягнення кращих результатів. Висновки. Володіння технікою є ключем до ефективного застосування сили в ММА. Витривалість є важливою для підтримки продуктивності протягом бою. Ментальна стійкість та управління стресом є необхідними для успіху в ММА. Інтеграція силових тренувань, техніки, тактики та психологічної підготовки є ключем до досягнення оптимальних результатів.

СИНЕРГІЯ ФІЗІОЛОГІЇ, ПСИХОЛОГІЇ І ТАКТИКИ: КЛЮЧ ДО УСПІХУ В ГАНДБОЛІ

2024-06-17T16:53:20+03:00

У статті висвітлюється унікальний досвід розвитку гандболу в Австралії. Дослідження фокусується на участі команди Sydney Uni Handball Club у турі Europe Tour 2024, що є важливим кроком на шляху до міжнародного визнання. Мета дослідження – оцінити взаємозв’язок між фізіологічною підготовкою, психологічною стійкістю, тактичною гнучкістю та їх внеском у спортивну продуктивність команди. Об’єкт дослідження – процес підготовки у гандболі на професійному рівні. Предмет дослідження – фізіологічні аспекти підготовки в контексті специфіки тренувального процесу в гандболі. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних джерел за темою дослідження, педагогічні спостереження. Результати дослідження. Автори аналізують ключові аспекти, що впливають на результати виступів команди, включно з проблематикою адаптації до нових умов, тактичною гнучкістю, управлінням втомою та відновленням, а також ефективністю завершальних атак. Особлива увага приділяється впливу джетлага на фізичну та когнітивну функціональність спортсменів, наголошується на необхідності розробки стратегій адаптації до перельотів і зміни часових поясів. Запропоновані заходи спрямовані на мінімізацію негативного впливу джетлага та підвищення конкурентоспроможності спортсменів на міжнародних змаганнях. Акцентується увага на тому, наскільки важливо для спортсменів і тренерських штабів не тільки розробляти різноманітні тактичні плани, а й швидко переоцінювати ігрову ситуацію та адаптуватися до стратегій противника в реальному часі, що вимагає від гравців не лише високого рівня фізичної підготовленості, а й розвинених когнітивних здібностей, таких як увага, концентрація в умовах стресу, тиску та невизначеності. Висновки. Успіх у міжнародних змаганнях вимагає не лише високого рівня техніко-тактичної та фізичної підготовки, а й розробки ефективних стратегій відновлення, адаптації до різних умов змагань та управління психофізіологічним стресом. Дослідження робить внесок у розуміння того, як маловідомі види спорту можуть розвиватися та досягати значних успіхів на міжнародній арені, наголошуючи на важливості міжкультурного та спортивного обміну в глобалізованому світі. Таким чином, для досягнення оптимальних результатів командам потрібно впроваджувати тренувальні програми, які стимулюють розвиток як фізичних, так і ментальних здібностей гандболістів, готуючи їх до високих вимог змагальної діяльності. Результати роботи становлять інтерес не лише для фахівців у галузі спортивної науки, але й для тренерів, спортивних психологів та управлінців, які займаються розвитком гандболу й інших видів спорту в умовах обмеженої популярності та ресурсів.

СТАНОВЛЕННЯ ЗМАГАНЬ У ПРОФЕСІЙНОМУ ФУТБОЛІ (НА ПРИКЛАДІ СУПЕРКУБКУ, ЛІГИ КОНФЕРЕНЦІЙ UEFA ТА КЛУБНОГО ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ)

2024-06-17T16:53:49+03:00

У практиці спорту за останнє століття розвинувся потужний напрям професійного спорту. На думку багатьох дослідників, однією з самостійних моделей професійного спорту є європейська модель. З’ясування й інтерпретація ключових чинників розвитку європейського професійного футболу дасть змогу визначити еволюцію моделі змагань у цьому виді спорту. Мета – охарактеризувати становлення змагань у професійному футболі (на прикладі Суперкубку, Ліги конференцій UEFA та клубного Чемпіонату світу). Методи: теоретичний аналіз та узагальнення, системний аналіз, історико-логічний, абстрагування, порівняння, формалізація, моделювання. Результати. Організації FIFA та UEFA опікуються змаганнями як національного, так і клубного рівнів. Зважаючи на специфіку розвитку окремих професійних видів спорту, увагу зосереджено на історичних і сучасних аспектах становлення та розвитку систем змагань клубних футбольних змагань як яскравого прояву професійного напряму розвитку виду спорту, зокрема, у Європі. Аналізуючи історичні факти розвитку професійного футболу у Європі, слід відзначити, що до сьогодні в цій частині світу футбол – найбільш популярний вид спорту. Саме цей факт зумовлює постійні зміни форматів змагань, появу нових турнірів тощо для забезпечення ще більшого рівня видовищності та, як наслідок, зростання прибутків керівних організацій. Сучасна система змагань у європейському професійному футболі характеризується своєрідною пірамідою, внизу якої розташовані чемпіонати національних асоціацій-членів UEFA, наступним щаблем є загальноєвропейський турнір – Ліга конференцій UEFA. Крім того, з переважно комерційною метою проводиться розіграш Суперкубку між чемпіонами Ліги Європи та Ліги чемпіонів. Висновки. Європейські турніри на сьогодні також здебільшого уніфікували системи розіграшів. Існують окремі відмінності в кількості команд, кваліфікаційних раундів тощо, проте загальна структура збережена в усіх трьох ключових змаганнях.