Фізичне виховання та спорт

КРИКЕТ: ІСТОРІЯ, ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСВІТНІЙ ПОТЕНЦІАЛ

Ram Mohan Singh — 2025-11-28

Стаття присвячена аналізу історичних витоків, техніко-тактичних особливостей та освітнього потенціалу крикету як одного з наймасовіших видів спорту у світі. Обґрунтовано актуальність інтеграції цього виду спорту у систему фізичного виховання і професійної підготовки фахівців із фізичної культури і спорту. Висвітлено багатовимірний характер крикету як спортивного, культурного й освітнього феномена, що сприяє розвитку фізичних, психічних і соціальних компетентностей. Розглянуто основні етапи становлення крикету – від народної гри до сучасного глобального феномена. Проаналізовано структуру та правила змагань, охарактеризовано техніко-тактичні особливості діяльності гравців різних амплуа. Запропоновано порівняльну характеристику трьох основних форматів гри (Тест-матч, One Day International, Twenty20), яка дозволяє простежити відмінності у динаміці, тривалості та цільовій аудиторії.Наголошено, що освітній потенціал крикету полягає у формуванні комунікативних навичок, стратегічного мислення, емоційної стійкості та здатності до командної взаємодії, що відповідає сучасним освітнім стратегіям розвитку «soft skills». Практична значущість дослідження полягає у можливості використання крикету як засобу розширення спектра ігрових видів спорту в освітньому процесі, а також у професійній підготовці майбутніх фахівців із фізичної культури. Перспективи подальших досліджень пов’язані з адаптацією методик навчання крикету для різних освітніх рівнів та порівнянням його ефективності з традиційними ігровими видами спорту.

ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАСОБІВ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОГО СТАНУ ЖІНОК 35–45 РОКІВ

І. О. Бейгул — 2025-11-28

У статті розглянуто вплив занять оздоровчим бігом на психофізичний стан жінок віком 35–45 років. Показано, що оздоровчий біг є доступним і корисним видом фізичної активності, а також ефективним інструментом для покращення фізичного і психічного здоров’я. Мета статті – дослідити вплив оздоровчого бігу на психофізичний стан жінок 35–45 років.Методи: теоретичні; емпіричні; педагогічне тестування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Дослідження проводилось на базі Дніпровського державного технічного університету, СК «Клуб шанувальників бігу», в експерименті взяли участь 48 жінок віком 35–45 років. Жінки займалися оздоровчим бігом 3 рази на тиждень, заняття тривало 60–90 хв., експеримент продовжувався 8 місяців.Результати дослідження. Аналіз отриманих результатів свідчить, що наприкінці експерименту у жінок було зафіксовано достовірні (р < 0,05–0,01) позитивні зміни функціональних показників. Зокрема, силовий індекс підвищився на 15,1% (р < 0,01), тоді як індекс Робінсона знизився на 15,8 у. од. (р < 0,05). Артеріальний тиск мав тенденцію до зниження: систолічний – на 3,1 мм рт. ст. (р < 0,01), діастолічний – на 3,2 мм рт. ст. (р < 0,01). ЧСС зменшилася на 7,7 с (р < 0,05). Показник життєвого індексу збільшився на 9,6 мл/кг (р < 0,01), показник проби Руф’є покращився на 2,87 у. од. (р < 0,05). Показники дихальних проб також мали позитивну динаміку: час затримки дихання за пробою Штанге зріс на 5,7 с (р < 0,05), а за пробою Генча – на 4,9 с (р < 0,05). Час відновлення частоти серцевих скорочень після виконання 20 присідань протягом 30 секунд скоротився на 58,3 с (р < 0,05), індекс Скибинського збільшився на 616,4 у. од. (р < 0,01).Крім того, отримані статистично достовірні (р < 0,05–0,01) результати щодо позитивних змін психоемоційного стану жінок. Зокрема, показник «Самопочуття» зріс на 1,25 бала (р < 0,01), показник «Активність» – на 1,25 бала (р < 0,05), тоді як показник «Настрій» підвищився на 1,14 бала (р < 0,05). Висновки. Отримані статистично достовірні (р < 0,05–0,01) результати підтверджують ефективність використання оздоровчого бігу та дають підстави рекомендувати його як засіб оптимізації психофізичного стану осіб, які займаються.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

О. П. Гнидюк — 2025-11-28

У статті розглядається роль фізичної підготовки як ключового елемента формування готовності військовослужбовців, поліцейських та працівників сектору безпеки до виконання завдань у складних і небезпечних умовах воєнного стану. Показано, що фізична підготовка є не лише засобом розвитку базових фізичних якостей, а й комплексною технологією, яка поєднує тренування витривалості, сили, швидкості, координації, а також формування стресостійкості, навичок командної взаємодії та психологічної саморегуляції. Війна в Україні актуалізувала проблему оперативного підвищення бойової готовності та адаптивності військовослужбовців, прикордонників та інших представників силових структур до екстремальних навантажень, дефіциту ресурсів, непередбачуваних змін тактичної обстановки.У роботі на підставі сучасних наукових джерел висвітлено методологічні засади та практичні підходи до організації фізичної підготовки.Особливу увагу приділено впровадженню здоров’язбережувальних технологій, індивідуалізації та циклічності тренувального процесу, систематичному моделюванню бойових ситуацій, проведенню функціональної діагностики та моніторингу стану здоров’я. Показано, що результативність фізичної підготовки тісно пов’язана з формуванням психофізіологічної стійкості, вмінням оперативно діяти у групі, приймати рішення у стресових умовах, а також із профілактикою професійного вигорання та збереженням морально-психологічного клімату в колективі.У статті наведено порівняльний аналіз спеціальної фізичної підготовки для різних категорій військовослужбовців і працівників сектору безпеки, проаналізовано специфіку підготовки у відомчих закладах освіти, визначено основні напрями вдосконалення тренувального процесу на основі міждисциплінарної інтеграції знань із медицини, психології, фізіології та педагогіки.Обґрунтовано необхідність розгляду фізичної підготовки як стратегічного компонента державної політики у сфері безпеки та оборони, а також важливість системного підходу до її організації у поєднанні з інноваційними технологіями й сучасними методиками. Доведено, що забезпечення високого рівня фізичної підготовленості та психофізіологічної стійкості особового складу виступає основною умовою ефективного функціонування сектору безпеки в умовах війни, сприяє збереженню функціонального резерву, мотивації та життєздатності кадрів, підвищенню стійкості до стресу і загальних ризиків професійної діяльності.

ОРГАНІЗАЦІЯ МАСОВОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

А. П. Конох — 2025-11-28

У статті розглянуто теоретико-методичні й організаційні засади розвитку масової фізичної культури і спорту в умовах ринкової економіки.Визначено актуальність дослідження, що зумовлена потребою суспільства у збереженні та зміцненні здоров’я населення, підвищенні рівня рухової активності й формуванні культури здорового способу життя. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку фізкультурно-спортивної сфери, серед яких – зростання ролі приватного сектору, комерціалізація спортивних послуг, інтеграція масового спорту з туристично-рекреаційною діяльністю. Окреслено основні проблеми, що перешкоджають ефективній організації масової фізичної культури: брак державного фінансування, нерівномірність розвитку інфраструктури, низька мотивація населення, обмежені можливості співпраці між державними структурами, бізнесом і громадськими організаціями. Особливу увагу приділено аналізу впливу ринкових механізмів на розвиток сфери фізичної культури і спорту, зокрема конкуренції, диверсифікації послуг, залученню інвестицій, меценатству та ґрантовій підтримці. Розглянуто сучасні моделі організації масового спорту: державні програми, муніципальні ініціативи, діяльність приватних фітнес-клубів і корпоративних структур, громадських організацій, а також зарубіжний досвід, що може бути адаптований в Україні.Підкреслено необхідність застосування комплексного підходу, що поєднує державне регулювання, приватну підприємницьку ініціативу та громадську активність. У висновках доведено, що ефективна організація масової фізичної культури і спорту в ринкових умовах потребує впровадження моделей державно-приватного партнерства, використання цифрових технологій у сфері фізичної активності, розвитку туристично-рекреаційних форм масового спорту, а також формування нової соціальної культури здорового способу життя. Отримані результати можуть стати основою для подальших наукових досліджень та практичних рішень у сфері фізичної культури і спорту.

ПЕДАГОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

С. В. Трачук — 2025-11-28

У статті розглянуто педагогічні орієнтири майбутніх учителів фізичної культури в контексті реалізації компетентнісного підходу в умовах реформування загальної середньої освіти згідно з концепцією «Нова українська школа» (НУШ). Обґрунтовано, що ключову роль у впровадженні компетентнісного навчання відіграє саме вчитель, від рівня його фахової підготовки залежить ефективність формування в учнів ключових компетентностей, передбачених державними стандартами.Мета – визначити змістові характеристик педагогічних орієнтирів майбутніх учителів фізичної культури щодо реалізації компетентнісного підходу. У дослідженні взяли участь здобувачі вищої освіти спеціальності 014.11 Середня освіта (Фізична культура) НУФВСУ. Застосовано анкетування, методи теоретичного аналізу, узагальнення і математичної статистики (χ²-критерій). Результати. Отримані дані засвідчили, що більшість респондентів мають загальне уявлення про зміст ключових компетентностей, хоча трапляються розбіжності в інтерпретаціях їхнього функціонального призначення. Найвищу підтримку серед компонентів компетентності «інноваційність» отримало використання мультимедійного обладнання та цифрових ресурсів. Компетентність «навчання впродовж життя» переважно ототожнюється з розробкою індивідуальних оздоровчих програм. Формування громадянських і соціальних компетентностей пов’язується з участю в командних видах рухової діяльності й організацією активностей. Висновки. Узагальнені результати свідчать про необхідність удосконалення підготовки майбутніх учителів фізичної культури з урахуванням цифрових технологій, інноваційних методик і змістових акцентів компетентнісного підходу в освіті.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ СПОРТИВНИХ ТРАВМ У КУРСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ З УРАХУВАННЯМ БІОМЕХАНІЧНИХ РИЗИКІВ

І. В. Шафранський — 2025-11-28

Мета дослідження – здійснити теоретичне обґрунтування принципів профілактики спортивного травматизму у фізичному вихованні з акцентом на врахування біомеханічних факторів ризику. У статті висвітлено актуальність проблеми травматизму у процесі фізичного виховання, який останніми роками суттєво зріс серед молоді та негативно впливає на здоров’я і мотивацію до занять. Проаналізовано результати сучасних досліджень та публікацій, зокрема праць вітчизняних науковців (О.Д. Дубогай, Т.Ю. Круцевич, О.С. Куц, О.В. Гребік, Я.М. Ніфака й інші), присвячених проблемі профілактики травматизму у сфері фізичного виховання. За результатами дослідження визначено, що основними причинами травм слугують недотримання методичних принципів проведення занять, ігнорування індивідуальних можливостей студентів, неналежні матеріально-технічні умови та помилки в техніці виконання фізичних вправ. Особливу увагу приділено біомеханічним аспектам травматизму (неправильній поставі, некоординованим рухам, м’язовому дисбалансу, відсутності розминки тощо, які значно підвищують ризик отримання ушкоджень). Надано науково обґрунтовані рекомендації щодо профілактики травматизму (обов’язковий медичний контроль і поступове підвищення фізичних навантажень, суворе дотримання правил техніки безпеки та застосування страховки, упровадження в навчальний процес знань з біомеханіки для вдосконалення техніки рухів, зміцнення опорно- рухового апарату й розвитку необхідних фізичних якостей). У статті акцентується увага на тому, що творчий підхід до профілактичної роботи, який заснований на глибокому розумінні медико-біологічних основ рухової діяльності (анатомії, фізіології, біомеханіки тощо), сприяє формуванню культури безпеки серед учасників освітнього процесу.За результатами дослідження сформульвано висновок, що реалізація запропонованих засад профілактики з урахуванням біомеханічних ризиків дозволить мінімізувати випадки травматизму під час фізичного виховання і тим самим підвищити ефективність і оздоровчий вплив рухової активності.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ В ГАНДБОЛІ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

О. І. Верітов — 2025-11-28

Фізична реабілітація у гандболі є ключовим напрямом спортивної медицини, оскільки високий рівень травматизму в цьому виді спорту зумовлений його інтенсивним, контактним та швидкісно-силовим характером. Сучасні дослідження підтверджують, що найчастіше ушкоджуються плечовий суглоб, гомілковостопний комплекс і передня хрестоподібна зв’язка, що вимагає цілеспрямованих, науково обґрунтованих програм відновлення. Мета дослідження – проаналізувати сучасні підходи до фізичної реабілітації гандболістів після травм та обґрунтувати ефективність інтеграції відновлювальних програм у тренувальний процес. Об'єкт дослідження – процес фізичної підготовки та відновлення спортсменів. Предмет дослідження – методи та засоби фізичної реабілітації, спрямовані на відновлення функціональної готовності гандболістів і профілактику повторних травм. Результати аналізу свідчать, що найбільш ефективними є персоналізовані та функціонально орієнтовані протоколи, які враховують індивідуальні особливості спортсмена, специфіку ігрової діяльності та клінічний профіль ушкодження. Медичне підґрунтя персоналізації полягає у варіативності темпів регенерації тканин, впливі вікових, гендерних і гормональних факторів, а також у необхідності контролю нейром’язового дисбалансу й психофізіологічного стану. Функціональна спрямованість програм відповідає принципу специфічності SAID і забезпечує відновлення кінетичних ланцюгів, міжм’язової координації та ігрових рухових патернів, критично важливих для запобігання повторним травмам. Технологічна підтримка базується на використанні HRV-моніторингу, GPS та інерційних сенсорів для контролю навантажень, біологічного зворотного зв’язку для розвитку саморегуляції та VR/AR-технологій для стимуляції нейропластичності. Комплексні програми, що поєднують пропріоцептивний тренінг, plyometric drills, силову підготовку, дихальні техніки й психоемоційний супровід, довели свою ефективність у зниженні ризику повторних ушкоджень, пришвидшенні повернення до змагань і підтриманні спортивного довголіття. Практична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні доказових моделей інтеграції реабілітаційних протоколів у структуру тренувального процесу гандболістів. Перспективи подальших робіт пов’язані зі стандартизацією методик оцінювання ефективності реабілітації, аналізом каузальних механізмів взаємодії когнітивних, емоційних і фізіологічних факторів та розробкою персоналізованих програм для спортсменів різних вікових груп із використанням цифрових технологій.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ГРАВЦІВ У ВЕЛИКИЙ ТЕНІС

О. Ф. Баканова — 2025-11-28

Змагальна діяльність у тенісі характеризується високою інтенсивністю, необхідністю швидких переміщень по корту, виконанням потужних ударів і підтримкою високого рівня фізичної працездатності під час довгих матчів, які можуть тривати від кількох хвилин до п’яти годин, як на турнірах Grand Slam.Фізична підготовка відіграє важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності тенісистів, оскільки вона формує основу для розвитку фізичних якостей, необхідних для виконання складних технічних елементів, таких як подачі, удари з обох сторін і гра біля сітки.Належна фізична підготовка не лише сприяє підвищенню спортивних результатів, а й забезпечує зниження ризику травм, таких як тенісний лікоть, ушкодження плечового суглоба чи колін.Недостатня увага до фізичної підготовки може призводити до зниження технічної ефективності, підвищеного ризику травматизму та психоемоційного вигорання, що особливо актуально для юних спортсменів і професіоналів, які змагаються на високому рівні.Мета дослідження: вивчити особливості загальної та спеціальної фізичної підготовки гравців у великий теніс.Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури.Результати дослідження. У дослідженні розглянуто особливості загальної і спеціальної фізичної підготовки гравців у великий теніс. Надано методичні рекомендації щодо удосконалення цього процесу у тенісистів на різних етапах багаторічної спортивної підготовки.Висновки. Фізична підготовка є основою успішної змагальної діяльності тенісистів, забезпечуючи розвиток швидкості, сили, спритності, витривалості та гнучкості, які тісно пов’язані з оволодінням технічними елементами гри. Систематичне застосування комплексних вправ, сучасних технологій і періодизації тренувань дає можливість оптимізувати підготовку на всіх етапах спортивної кар’єри.Перспективи подальших досліджень: вивчити вплив харчування і гідратації на рівень фізичної підготовленості у гравців у теніс.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В БАСКЕТБОЛІ: АНАЛІТИКА ТА ВІДЕОАНАЛІЗ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Д. П. Батечко — 2025-11-28

У статті представлено результати комплексного дослідження впливу сучасних цифрових технологій на організацію, зміст та ефективність тренувального процесу в баскетболі. Розглянуто можливості аналітичних систем, трекінгових технологій та відеоаналізу як інноваційних інструментів підвищення рівня технічної і тактичної підготовки спортсменів. Проаналізовано сучасні тенденції цифровізації спорту, що змінюють підходи до планування, контролю та корекції тренувальних програм, сприяючи підвищенню індивідуальної майстерності й командної злагодженості. Особливу увагу приділено ролі відеоаналізу у деталізації технічних дій, виявленні помилок, формуванні зворотного зв’язку та прийнятті оперативних рішень у процесі підготовки. Висвітлено переваги застосування аналітичних платформ для тактичних тренувань, розробки ігрових стратегій та моделювання змагальних ситуацій. Детально розглянуто способи інтеграції цифрових рішень у навчально-тренувальний процес, передматчеву підготовку та матчеву діяльність команд різного рівня. Наведено приклади використання трекінгових систем (Second Spectrum, SportVU), сенсорів і платформ аналітики (Catapult, Kinexon, Hudl, Noah) у провідних командах NBA – Golden State Warriors, Houston Rockets та Toronto Raptors. Такі системи забезпечують збір великих масивів даних, просторово-часовий аналіз дій гравців, побудову теплових карт, прогнозування ігрових сценаріїв і створення персоналізованих програм. Зазначено, що цифрові технології сприяють об’єктивному оцінюванню ефективності технічних елементів, оптимізації навантажень, профілактиці травм, підвищенню результативності командної взаємодії та формуванню конкурентних переваг. Впровадження таких інструментів відкриває нові можливості для підвищення якості підготовки баскетболістів і досягнення стабільно високих спортивних результатів на міжнародній арені.

ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ТРЕНЕРА: ПЕДАГОГІЧНИЙ І ПРОФЕСІЙНИЙ ВИМІР У СПОРТИВНІЙ ПІДГОТОВЦІ

О. І. Верітов — 2025-11-28

У статті здійснено комплексний аналіз професійної майстерності тренера як інтегрованого феномена, що поєднує педагогічні, методичні, психологічні та професійно-етичні складники. Визначено ключові аспекти майстерності тренера: комунікативні вміння, методичні знання, педагогічну етику, інноваційні технології та психолого- педагогічні навички. Наголошено на ролі ефективної комунікації у формуванні позитивного психологічного клімату команди та підвищенні результативності спортсменів. Розглянуто методичний компонент тренерської діяльності, що передбачає поєднання фізичної, технічної, тактичної та психологічної підготовки з урахуванням особливостей конкретного виду спорту (зокрема, гандболу). Підкреслено значення педагогічної етики у вихованні спортсменів, дотриманні принципів справедливості та турботи про їхню безпеку. Особливу увагу приділено використанню інноваційних технологій (відеоаналіз, носимі датчики, VR) та інтерактивних педагогічних підходів у навчально-тренувальному процесі. Висвітлено психолого-педагогічні аспекти діяльності тренера, зокрема його здатність мотивувати спортсменів, підтримувати їхній емоційний стан та запобігати професійному вигоранню. У висновках обґрунтовано, що ефективна підготовка тренерів потребує інтеграції теоретичних знань, педагогічних умінь і сучасних технологій, що забезпечує підвищення спортивної майстерності вихованців та розвиток професійної культури у спортивній галузі.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТ СПОРТИВНИХ КЛУБІВ: ІННОВАЦІЙНІ Й ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

О. І. Верітов — 2025-11-28

Стаття присвячена комплексному аналізу організації професійних спортивних клубів у сучасних соціально-економічних та технологічних умовах. Визначено сутність та особливості управлінських процесів, охарактеризовано багаторівневу систему менеджменту клубу, що включає стратегічне планування, маркетинговий та PR-менеджмент, кадрову політику, фінансове й інформаційне забезпечення. Розглянуто відмінності між лінійною та лінійно-функціональною структурами управління, наведено приклади їх застосування у клубах різного масштабу. Проаналізовано кадровий склад спортивних організацій, де поєднуються функції тренерів, менеджерів, медичних і технічних фахівців, а також наголошено на ключовій ролі особистісних якостей, професійної етики та культури керівників. Окрему увагу приділено інфраструктурному забезпеченню клубів, зокрема стану спортивних споруд, рівню інклюзивності та потребам у цифровізації. Розглянуто актуальні виклики у сфері фінансування, конкуренції та публічності діяльності клубів, а також перспективи впровадження інноваційних рішень, включно з інформаційними технологіями, аналітичними системами та VR-інструментами. У висновках підкреслено, що ефективна організація спортивного клубу можлива лише за умови інтегрованого управлінського підходу, орієнтації на інновації, формування професійної культури та соціальної відповідальності, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності клубів і розвитку спортивної галузі загалом.

ЗМІНИ МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ БОКСЕРІВ

М. Ворончак — 2025-11-28

У сучасному боксі фізична та функціональна підготовка є одним із вирішальних факторів успіху. Особливо актуальною ця проблема є для підлітків 15–16 років, коли відбувається активне формування організму. Метою цього дослідження було оцінити ефективність інноваційної експериментальної програми, спрямованої на оптимізацію складу тіла боксерів-юніорів, порівнюючи її з результатами, досягнутими за допомогою традиційних тренувань. Методи дослідження: порівняльний аналіз та узагальнення даних літератури, антропометрія та імпедансометрія, методи математичної статистики. Результати.У дослідженні проведено порівняльний аналіз морфо-функціональних показників юних боксерів (15–16 років), які упродовж 10 місяців займалися за стандартною програмою тренувань (контрольна група) та експериментальною програмою (експериментальна група). На початковому етапі суттєвих відмінностей між групами за основними антропометричними характеристиками (вік, зріст, маса тіла, індекс маси тіла) не виявлено, що свідчить про однорідність вибірки та коректність поділу спортсменів. Середні значення ІМТ відповідали нормам Всесвітньої організації охорони здоров’я (18,5–24,9 кг/м²) та межам, описаним у літературі для спортсменів цього віку. Аналіз динаміки за 10 місяців виявив позитивні зміни у складі тіла спортсменів експериментальної групи. Спостерігалося достовірне зниження відсотка жирової тканини (–17,16 %; p< 0,05) та вісцерального жиру (–13,99 %; p < 0,05), водночас відзначено приріст відсотка скелетної мускулатури (+4,75 %; p < 0,05). Незважаючи на відсутність значущих змін у масі тіла та ІМТ (p > 0,05), основний обмін зріс на 1,07 %, що свідчить про підвищення метаболічної активності спортсменів. Висновки.Отримані результати дозволяють зробити висновок про ефективність експериментальної програми тренувань у формуванні оптимального складу тіла та покращенні функціонального стану юних боксерів.

ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ 17–18 РОКІВ НА ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ ДО ВИЩИХ СПОРТИВНИХ ДОСЯГНЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПОБУДОВИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

М. В. Гвоздьов — 2025-11-28

Проблема суттєвої оптимізації різних видів підготовленості спортсменів, зокрема тих, що спеціалізуються у футболі, на етапах підготовки до вищих спортивних досягнень, максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності наразі залишається однією з найбільш актуальних у сфері спорту вищих досягнень. На думку багатьох фахівців, це зумовлене необхідністю істотного покращення спортивних результатів вітчизняних футболістів на змаганнях європейського та світового рівнів [3; 4; 7].Вочевидь, що нині великого значення набувають наукові дослідження, присвячені пошуку сучасних та ефективних підходів щодо вдосконалення наявних програм тренувальних занять футболістів на вищих щаблях багаторічної спортивної підготовки з урахуванням накопиченого досвіду з цього питання сучасною спортивної наукою та її останніх досягнень У статті наведено дані щодо оцінки ефективності застосування експериментальної програми побудови тренувального процесу серед футболістів 17–18 років у підготовчому періоді річного макроциклу на етапі підготовки до вищих спортивних досягнень. У рамках дослідження вивчено особливості змін показників функціональної підготовленості футболістів вказаного віку, які у період підготовки до змагального сезону тренувалися за типовою та експериментальною програмами побудови тренувального процесу. Встановлено певну однорідність спортсменів контрольної та експериментальної груп на початку дослідження, що є важливим фактором для об’єктивної оцінки ступеня впливу різних тренувальних програм на рівень функціональної підготовленості футболістів, які взяли участь у дослідженні. За результатами дослідження доведено, що впровадження у тренувальний процес футболістів 17–18 років авторської програми побудови тренувального процесу, яка передбачала використання засобів кардіотренування, сприяло суттєвій оптимізації функціональної підготовленості спортсменів експериментальної групи порівняно з їхніми однолітками з контрольної групи. Наприкінці підготовчого періоду у футболістів експериментальної групи спостерігалися достовірно кращі, ніж у спортсменів контрольної групи, показники максимального споживання кисню, алактатної потужності, загальної метаболічної ємності та загальної витривалості на 6%, фізичної працездатності, алактатної ємності, швидкісної та швидкісно-силової витривалості – на 8%, лактатної потужності та ємності – на 9%, резервних можливостей та економічності системи енергозабезпечення м’язової діяльності – на 12% та рівня функціональної підготовленості – на 15%. Загалом отримані дані свідчать про досить високу ефективність розробленої нами програми тренувальних занять у підготовчому періоді річного макроциклу для футболістів 17–18 років, які займаються цим видом спортивних ігор, на етапі підготовки до вищих спортивних досягнень та про можливість її практичного застосування.

СПЕЦИФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕРИВЧАСТОЇ ВИТРИВАЛОСТІ СПОРТСМЕНІВ ІГРОВИХ ВИДІВ СПОРТУ

А. Ю. Дяченко — 2025-11-28

Актуальність. Функціональні резерви спортсменів пов’язані з високим рівнем потужності енергетичних реакцій. Є дані, які свідчать, що реалізація енергетичної потужності залежить від структури реактивних властивостей кардіореспіраторної системи (КРС), які відображають адаптаційний потенціал спортсменів у більшості видів спорту. Їх визначення є вагомим чинником оптимізації структури функціонального забезпечення спеціальної працездатності.Мета. Виявити провідні компоненти функціонального забезпечення спеціальної працездатності спортсменів, які спеціалізуються в ігрових видах спорту (на прикладі футболу, гандболу, регбі) Матеріал. Кваліфіковані гравці вікової категорії U19.Методи. Газоаналіз, біохімічні методи дослідження, моніторинг спеціальної працездатності.Результати. Виявлено високоспеціалізовані прояви реактивних властивостей КРС, які впливають на структуру реакції енергозабезпечення відповідно до вимог функціонального забезпечення спеціальної працездатності. Характеристики EqO2 test 1 свідчили про швидкість і ємність аеробного енергопостачання в умовах інтенсивних повторних навантажень; EqСO2 test 1 – про швидкість реакції в умовах інтенсивного зростання напруженості навантаження. Характеристики EqO2 test 2 і EqCO2 test 2 свідчили про економічність дихання, раціональне використання аеробного резерву і ступінь активації реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу.Висновки. Характеристики реактивних властивостей КРС є умовою оцінки функціонального забезпечення спеціальної працездатності футболістів, гандболістів і регбістів, її провідних компонентів – швидкої кінетики, стійкого стану і сталого розвитку функцій. Попри певні відмінності, вони відіграють провідну роль у досягненні необхідного рівня енергетичної потужності і формуванні структури енергетичного забезпечення ігрової діяльності юних кваліфікованих спортсменів.

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ПАУЕРЛІФТИНГОМ НА ПРОЯВ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ОКРУЖНОСТЕЙ ЧАСТИН ТІЛА ПАУЕРЛІФТЕРІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

К. А. Єзик — 2025-11-28

Мета дослідження полягала у встановленні залежності впливу занять пауерліфтингом за класичною програмою на прояв антропометричних показників окружностей частин тіла пауерліфтерів на різних етапах багаторічної підготовки. У дослідженні взяли участь 65 спортсменів другої групи вагових категорій (83, 93, 105 кг), яких розподілено на чотири групи відповідно до етапів багаторічної підготовки (І – 12 років, n = 20; ІІ – 14 років, n = 17; ІІІ – 17 років, n = 15; IV – 21 рік, n = 13). Для оцінки морфологічної адаптації використовували маркери: окружність плеча (на «піку» скорочення), грудної клітки, талії та стегна (верхня третина).Тестування проводили наприкінці кожного етапу, результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням t-критерію Стьюдента.Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Окружність плеча зросла від 29,5 ± 1,72 см до 43,4 ± 1,75 см (t₁,₄ = 5,66; p < 0,001, також значущі I–III: t₁,₃ = 4,52; p <0,001; II–IV: t₂,₄ = 3,37; p < 0,01). Окружність грудної клітки збільшилася з 87,1 ± 3,52 см до 118,8 ± 3,45 см (I–III: t₁,₃ = 4,44; p < 0,001; I–IV: t₁,₄ = 6,43; p < 0,001; II–IV: t₂,₄ = 3,02; p < 0,01).Окружність талії зросла з 60,0 ± 1,98 см до 73,9 ± 1,98 см (I–III: t₁,₃ = 3,45; p < 0,01; I–IV: t₁,₄ = 4,96; p < 0,001; II–IV: t₂,₄ = 2,88; p < 0,05). Окружність стегна збільшилася з 47,2 ± 2,58 см до 64,8 ± 2,48 см (I–IV: t₁,₄ = 4,92; p < 0,001; I–III: t₁,₃ = 3,24; p < 0,01; II–IV: t₂,₄ = 2,16; p < 0,05). Сукупність змін відображає гіпертрофічну адаптацію до силових навантажень і тенденцію до вирівнювання приростів на спеціалізованих етапах. Найбільші міжгрупові відмінності зафіксовано між І та IV етапами, між суміжними етапами зрушення мали помірний або вибірковий характер. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми пауерліфтингу щодо поступового збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і можуть бути використані для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу окружностей, з урахуванням віку, стажу та вагової категорії. Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між сегментними приростами та результатами у присіданні, жимі й становій тязі (1ПМ), а також інтеграція компонентного складу тіла в моделі планування навантаження.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КОМПЛЕКСНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ У ЗМІШАНИХ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВАХ (ММА): ІНТЕГРАЦІЯ ФІЗИЧНИХ, ТЕХНІКО-ТАКТИЧНИХ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ

О. А. Журавель — 2025-11-28

У статті розглядається комплексний науково обґрунтований підхід до підготовки спортсменів у змішаних бойових мистецтвах (ММА), який інтегрує фізичну, техніко-тактичну, психофізіологічну та психологічну підготовку в єдину систему. Проаналізовано сучасний стан науково- методичного забезпечення тренувального процесу, виявлено проблемні зони та напрями вдосконалення. Визначено специфічні особливості підготовки ММА-бійців, зумовлені поєднанням різних бойових стилів, високими вимогами до універсальності технічного арсеналу, швидкої тактичної адаптації та стабільності психоемоційного стану спортсмена в екстремальних умовах змагальної діяльності. Узагальнено та систематизовано сучасні методики, засоби й підходи до організації тренувань, що застосовуються провідними школами змішаних єдиноборств.Наголошено на важливості системної інтеграції фізичних, техніко- тактичних і психофізіологічних блоків з урахуванням закономірностей адаптації організму, етапності підготовки та періодизації навантажень.Такий підхід сприяє підвищенню ефективності тренувального процесу, покращенню спортивних результатів та суттєвому зниженню ризику травматизму. Представлено приклад комплексного тижневого мікроциклу тренувань, який враховує індивідуальні особливості спортсмена, поточний функціональний стан, фазу підготовчого періоду та поєднує різні типи занять – від розвитку силової витривалості до вдосконалення техніко-тактичних дій у стресових умовах. Особливу увагу приділено використанню сучасних технологій контролю, включно з відеоаналізом техніки, моніторингом психофізіологічних показників та цифровими інструментами для оцінювання навантажень у реальному часі. Окреслено перспективи подальших досліджень, серед яких: розробка адаптивних програм для представників різних бойових стилів, інтеграція біомеханічних та психофізіологічних методів у тренувальний процес, удосконалення технологій моніторингу та створення науково обґрунтованих комплексних моделей багаторічної підготовки спортсменів у ММА. Результати дослідження можуть бути використані тренерами, методистами, спортивними психологами та науковцями для оптимізації системи підготовки, підвищення результативності та розвитку сучасної науково-методичної бази змішаних бойових мистецтв.

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА КОДОКАНА: ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ЦІЛІСНОЇ ОСВІТИ

В. Журавко — 2025-11-28

У цьому дослідженні розглядається педагогічна система Кодокан, заснована Дзігоро Кано у 1882 році, як новаторська модель цілісного морального виховання, що поєднує фізичну дисципліну з етичним формуванням особистості. У роботі аналізується, як Кано перетворив традиційне японське дзюдзюцу на дзюдо, створивши не лише бойове мистецтво, а й всеохопну освітню філософію, яка синтезувала східну мудрість із західною педагогічною наукою. Мета дослідження – здійснити всебічний аналіз педагогічної системи Кодокан як унікальної моделі морального виховання, що сформувалася в Японії наприкінці XIX століття. Об’єкт дослідження = феномен морального виховання через фізичну дисципліну, що проявився в історії японської освіти, зокрема, в період трансформацій кінця XIX – початку XX століття.Предмет дослідження – Інститут дзюдо Кодокан, заснований Дзігоро Кано в Токіо у 1882 році, та педагогічна система, яку він розробляв протягом наступних десятиліть аж до своєї смерті в 1938 році. Методи дослідження – міждисциплінарний методологічний підхід, який поєднує історичний аналіз, філософське осмислення, педагогічну теорію та культурологічні студії з метою всебічного розуміння Кодокану як освітнього феномена. Результати дослідження. Проведене вивчення педагогічної системи Кодокан дозволило сформувати цілісне уявлення про унікальний феномен морального виховання через фізичну дисципліну та виявити його багатовимірне значення для теорії та практики освіти. Результати дослідження структуровано за кількома ключовими напрямами, що охоплюють філософські, методологічні, соціальні та історичні аспекти системи Кано. Доведено, що педагогічна система Кодокан є видатним досягненням освітньої думки, яка запропонувала інноваційну модель цілісного формування людини. Система Кано продемонструвала, як фізична активність може стати засобом глибокої особистісної трансформації, як моральні цінності можуть не просто викладатися, а втілюватися у практичній діяльності, як освітня спільнота може функціонувати як лабораторія ідеальних соціальних відносин. Незважаючи на історичні обмеження та суперечливі епізоди, основоположні принципи та методологічні інновації Кодокану залишаються актуальними для сучасної освітньої практики та пропонують цінні орієнтири для розробки педагогічних підходів, що поєднують фізичний, інтелектуальний і моральний розвиток у єдиний процес формування особистості.

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕННОСТІ СПОРТСМЕНІВ 17–19 РОКІВ УДАРНИХ ВИДІВ ЄДИНОБОРСТВ ПІД ВПЛИВОМ КЛАСИЧНОЇ ПРОГРАМИ

Р. С. Ісаєв — 2025-11-28

Мета статті полягає у проведенні порівняльного аналізу показників загальної фізичної підготовленості спортсменів 17–19 років ударних видів єдиноборств (сават, кікбоксинг, бокс, тайський бокс) для виявлення стилеспецифічних профілів і практичних орієнтирів індивідуалізації тренувань. Дослідження виконано на базі двох дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста Харкова (ДЮСШ № 9 та ДЮСШ «ХТЗ») за участі 40 спортсменів, розподілених на чотири групи: I – сават (n = 8), II – кікбоксинг (n = 12), III – бокс (n = 10), IV – тайський бокс (n = 10).Для оцінювання загальної фізичної підготовки застосовано педагогічне тестування, як-от: динамометрія кисті (кг), підтягування на поперечині (раз/хв), кількість заходжень на платформу 50 см (раз/хв), підйом тулуба в сід з положення лежачи (раз/хв), утримання горизонтальної планки (хв). Міжгрупові відмінності визначено за t-критерієм Стьюдента (р < 0,05–0,001). Результати засвідчили виразну стилеспецифічність компонентів загальної фізичної підготовки. У боксерів зафіксовано максимальні значення сили хвату, що достовірно перевищують показники савату (I: t₁, ₃ = 2,82; p < 0,05), кікбоксингу (II: t₂, ₃ = 3,20; p < 0,01), тайського боксу (IV: t₃, ₄ = 2,30; p < 0,05). Силова витривалість верхнього плечового пояса (підтягування) була найвищою в тайбоксерів (IV: 20,5 ± 1,8 раз/хв), з достовірною перевагою над саватом (I: 14,1 ± 1,2; t₁, ₄ = 2,96; p < 0,05); боксери також випереджали саватистів (t₁, ₃ = 2,15; p < 0,05). Показники «аеробно-анаеробної» витривалості нижніх кінцівок (заходження на платформу 50 см) найкращі в кікбоксерів (II: 49,1 ± 2,4) і тайбоксерів (IV: 47,1 ± 2,8) порівняно з боксерами (III: 32,2 ± 2,9; t₂, ₃ = 4,49; p < 0,001; t₃, ₄ = 3,70; p < 0,01) і саватистами (I: 37,2 ± 3,1; t₁, ₂ = 3,04; p < 0,05; t₁, ₄ = 2,37; p < 0,05). Динамічна витривалість верхнього плечового пояса (підйом тулуба в сід) та статична стабільність верхньої частини тіла (планка) також були найвищими в тайбоксерів (IV: 48,3 ± 1,6 раз/хв; 5,5 ± 0,4 хв), з достовірними перевагами над саватистами (t₁, ₄ = 3,66; p < 0,01; t₁, ₄ = 2,83; p < 0,05) та кікбоксерами (t₂, ₄ = 3,00; p < 0,05; t₂, ₄ = 2,40; p < 0,05). Сукупність відмінностей відбиває техніко-тактичну специфіку видів: ударно-серійний акцент руками в боксі, високий обсяг роботи нижніми кінцівками та кор-навантажень у кікбоксингу й тайському боксі. Виявлено стиль-специфічні профілі загальної фізичної підготовки у спортсменів 17–19 років: боксери переважають у максимальній силі верхніх кінцівок (хват), тоді як кікбоксери й тайбоксери – в аеробній/анаеробній витривалості нижніх кінцівок і кор- витривалості. Рекомендовано системно моніторити наведені індикатори загальної фізичної підготовки, коригувати обсяг та інтенсивність навантажень з урахуванням виявлених міжвидових відмінностей.

УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ СПОРТИВНИХ ТАНЦІВ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

С. І. Караулова — 2025-11-28

У статті висвітлено особливості управління у сфері спортивних танців в Україні та світі. Спортивні танці розглянуто як неолімпійський вид спорту, який має усталені міжнародні організаційні структури та систему регламентацій. Проаналізовано діяльність провідних світових федерацій – World Dance Council (WDC) та World Dance Sport Federation (WDSF), розкрито їхні ключові відмінності в підходах до розвитку спорту, оцінювання та організаційної побудови. Встановлено, що World Dance Council віддає перевагу культурному й естетичному розвитку танцівників, тоді як World Dance Sport Federation орієнтується на спортивний складник, динаміку та використання сучасної суддівської системи “Judging System 2.1”, на відміну від традиційної системи “Skating”, яка застосовується у World Dance Council. Окреслено стан управління спортивними танцями в Україні, де існує велика кількість федерацій, серед яких офіційно діють Всеукраїнська федерація танцювального спорту (ВФТС, член WDSF) і Асоціація спортивного танцю України (АСТУ, член WDC). Визначено, що обидві організації підпорядковуються Міністерству молоді та спорту України, проводять чемпіонати та кубкові змагання, забезпечують присвоєння спортивних звань і розрядів. Розглянуто бюрократичні аспекти підготовки спортсменів до офіційних заходів, які вимагають комплексного оформлення заявочних документів, медичних допусків і страхових полісів. Звернено увагу на роздробленість федерацій, існування неофіційних організацій і ризики тіньової діяльності. Показано, що в умовах воєнного стану загострилися проблеми монополізації проведення змагань у прифронтових містах, посилився тиск на організаторів і суддівський корпус. Зроблено висновок, що сучасна система управління спортивними танцями в Україні потребує оптимізації, підвищення прозорості та чіткого державного контролю, що дозволить створити ефективні умови для розвитку цього виду спорту та його інтеграції в міжнародному просторі. Додатково підкреслено необхідність гармонізації національної моделі управління зі світовими практиками, розширення міжнародної співпраці та підготовки нових управлінських кадрів, здатних забезпечити конкурентоспроможність українських спортсменів.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПОТРЕБИ У ВПРОВАДЖЕННІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ОЦІНЮВАННЯ ТРЕНЕРСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У СИСТЕМУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ІГРОВИХ ВИДІВ СПОРТУ

І. М. Квасниця — 2025-11-28

У статті проведено аналітико-обґрунтоване дослідження потреби в упровадженні міжнародних стандартів оцінювання тренерських компетентностей у систему підготовки фахівців з ігрових видів спорту. Підкреслено, що в умовах реформування спортивної освіти України постає необхідність переходу від традиційної кваліфікаційної моделі, зорієнтованої на оцінювання результатів змагальної діяльності спортсменів, до компетентнісної парадигми, що розглядає тренера як суб’єкта педагогічної, аналітичної, управлінської та етичної діяльності.Обґрунтовано, що така трансформація відповідає сучасним тенденціям розвитку міжнародного тренерства, де ключову роль відіграють моделі цілісної професійної компетентності. Розкрито зміст і структуру міжнародних нормативно-методичних документів, які визначають домени компетентностей і рівні кваліфікації тренера. Акцентовано, що ці рамки узгоджуються з Європейською рамкою кваліфікацій (EQF) і принципами Болонського процесу, сприяють взаємному визнанню освітніх результатів, професійній мобільності та єдності стандартів сертифікації.Проаналізовано успішні практики країн, які впровадили компетентнісну модель підготовки тренерів. Визначено, що ефективність цих моделей забезпечується поєднанням модульних освітніх програм, безперервного професійного розвитку, цифрових інструментів моніторингу досягнень, менторингу та процедур ресертифікації. Вітчизняна науково-освітня практика нині зберігає орієнтацію на кваліфікаційні вимоги та кількісні показники успішності спортсменів, що обмежує можливості оцінювання комплексних компетентностей тренера. Водночас останні дослідження українських учених демонструють поступове усвідомлення необхідності інтеграції міжнародних підходів, створення єдиної національної рамки тренерських компетентностей і удосконалення механізмів атестації.Результати проведеного аналізу дозволяють стверджувати, що впровадження міжнародних стандартів сприятиме системній модернізації української спортивної освіти та підвищенню кваліфікації тренерів. Це забезпечить підвищення якості підготовки фахівців, прозорість процедур оцінювання і сертифікації, розвиток міжінституційної взаємодії, професійну мобільність та інтеграцію в європейському освітньому просторі.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКА ПОКАЗНИКА РІВНЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ У ВЕСЛУВАННІ АКАДЕМІЧНОМУ

Р. В. Клопов — 2025-11-28

У статті розглядається проблема об’єктивного оцінювання рівня підготовленості веслярів-академістів категорії юніорів до 19 років у змагальному періоді із застосуванням інтегрального показника оцінювання. Уточнено теоретичні передумови доцільності інтегрального підходу, що об’єднує різні компоненти підготовленості спортсмена (фізичну, технічну, психологічну, тактичну та теоретичну), для формування єдиного показника – рівня інтегральної підготовленості.Проаналізована наукова література із проблеми дослідження, яка дає можливість зазначати ефективність мультикомпонентного оцінювання в циклічних видах спорту, а саме у веслуванні академічному. Представлено результати педагогічного експерименту, у межах якого було опитано 15 експертів (від 2-ї категорії до заслужених тренерів України) з метою визначення значущості кожного компонента у формуванні загального рівня підготовленості. За результатами опитування обчислено середні значення і ранги, визначено коефіцієнт конкордації Кендала (W = 0,83), який свідчить про високий рівень узгодженості оцінок. Емпіричне значення критерію χ² = 49,6 перевищує табличне значення (χ²кр = 9,5), що засвідчує вірогідність результатів. Запропоновано систему вагових коефіцієнтів: фізична – 0,33; технічна – 0,23; психологічна – 0,22; тактична – 0,12; теоретична – 0,10. Визначено цільову функцію для розрахунку інтегрального показника рівня інтегральної підготовленості веслярів-академістів категорії юніорів до 19 років. Обґрунтовано й розроблено спосіб оцінювання інтегральної підготовленості, який дає можливість здійснювати персоніфікований моніторинг готовності веслувальника, своєчасно виявляти дисбаланс у структурі підготовленості, оптимізувати навантаження та прогнозувати ефективність змагальної діяльності у веслуванні академічному.

СТРАТЕГІЯ ДІЙ, АБО АМБІТНА ПЛАТФОРМА ТРАНСФОРМАЦІЇ СПОРТУ В КАНАДІ (ЧАСТИНА 3. «ГАНДБОЛ ДЛЯ ВСІХ»)

В. В. Кобезький — 2025-11-28

Дослідження продовжує аналітичну трилогію “Strategy of Action or an Ambitious Platform for the Transformation of Sport in Canada” і зосереджується на третьому стратегічному напрямі Плану розвитку Федерації гандболу Канади (CTHF) 2025–2028 – “Handball for All”.Метою дослідження є обґрунтування концептуальних, соціальних і методологічних засад цього напряму як інтегрованої моделі сталого розвитку канадського гандболу. Об’єкт дослідження – система соціальних, освітніх і управлінських механізмів інклюзивного розвитку спорту. Предмет дослідження – стратегія “Handball for All” як практичний інструмент реалізації принципів сталості, рівності й залучення громад.Методологічну основу становили системний, порівняльний і структурно- функціональний аналіз, SWOT-аналіз, підходи LFA та SMART- моніторинг. Результати дослідження засвідчили ключові соціально- організаційні й екологічні чинники впливу на сталий розвиток: фінансову нестабільність, регіональну асиметрію, дефіцит тренерських кадрів, недостатню поінформованість щодо інклюзії та цифрову нерівність.Розроблено адаптивні механізми – партнерські програми, менторські моделі підготовки тренерів, цифрові освітні інструменти. Три аналітичні таблиці систематизують стратегії мінімізації ризиків, трансформацію тренерської освіти та SMART-індикатори моніторингу національного прогресу (2025–2028). Доведено, що “Handball for All” функціонує не лише як програма участі, а як комплексна модель управління й соціальних інновацій, що інтегрує інклюзію, сталість і освіту. Стратегія узгоджується із Цілями сталого розвитку ООН, Європейською спортивною хартією та національною політикою Sport Canada щодо інклюзії та доступності. Сформульовано практичні рекомендації, як-от: модернізація тренерської освіти через онлайн-сертифікацію та програму “Coach-to-Coach”, створення інклюзивних і парагандбольних таборів, екологічне проєктування спортивних подій, підтримка волонтерів і впровадження прозорої системи цифрового моніторингу. Наукова новизна полягає в концептуалізації “Handball for All” як платформи сталого розвитку, що поєднує продуктивність, управління та участь у єдину систему спортивної трансформації Канади.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ У РІЧНОМУ МАКРОЦИКЛІ ПІДГОТОВКИ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Ю. О. Коваленко — 2025-11-28

У результаті проведеного теоретичного аналізу проблеми встановлено, що на сучасному етапі розвитку футболу європейського рівня ментальний компонент виступає одним із базових факторів, що суттєво впливає на досягнення спортивних результатів нарівні з фізичними, технічними, тактичними та стратегічними складниками. Європейська асоціація футбольних клубів визнає психологічні інструменти як важливі ресурси для тренерського складу, оскільки систематичний аналіз індивідуальних сильних і слабких сторін футболістів дає змогу формувати персоналізовані моделі розвитку на різних етапах підготовки, що, у свою чергу, дозволяє тренерам розробляти адаптивні програми тренувань, які враховують не лише фізичні, але й психологічні особливості спортсменів, сприяють підвищенню їхньої результативності та забезпеченню гармонійного психологічного розвитку й психоемоційного благополуччя. Наукова спільнота одностайно підкреслює необхідність інтеграції психофізичної підготовки як єдиного цілісного компонента тренувального процесу.Особливу увагу приділяють розвитку психічної адаптивності з раннього віку, оскільки такі чинники, як концентрація уваги, мотиваційна готовність і здатність до стрес-контролю, є критичними для успішної діяльності як у спортивній, так і в повсякденній сферах життя.Індивідуалізація тренувального процесу з урахуванням типології нервової системи спортсмена є ключовим чинником оптимізації навантажень та методичних підходів. Результати дослідження акцентують увагу на необхідності впровадження міждисциплінарних стратегій, спрямованих на підтримання високого рівня психічної та фізіологічної готовності спортсменів. Такий комплексний підхід не лише покращує спортивні показники, а й забезпечує ефективний профілактичний механізм зниження ризику виникнення функціональних порушень і травматичних станів, що має безпосереднє значення для збереження здоров’я гравців. У рамках проведеного дослідження представлені результати педагогічного експерименту, спрямованого на інтеграцію двох ключових компонентів підготовки футболістів – психологічного та фізичного.Актуальність тематики обґрунтована необхідністю акцентувати увагу тренерського складу українських футбольних клубів на розробленні та впровадженні внутрішніх стандартів оцінювання рівня готовності спортсменів до прояву максимального функціонального потенціалу, що передбачає обов’язковий моніторинг індикаторів психологічної готовності. У дослідженні брали участь футболісти запорізьких клубів різного рівня кваліфікації. Для кількісного оцінювання динаміки фізичної підготовленості застосовано сім валідних тестових методик, які охоплюють ключові параметри розвитку витривалості, швидкісних та швидкісно-силових здібностей. Результати експерименту підтвердили ефективність розробленої моделі, основним компонентом якої є цілеспрямована психологічна підготовка – упровадження психологічних технік на різних етапах річного циклу підготовки (постановка цілей, самонавіювання, образна практика, концентрація уваги) створює сприятливі умови для підвищення фізичної та технічної результативності футболістів. Після завершення експериментального періоду було зафіксовано статистично значущий приріст показників фізичної підготовленості спортсменів високої кваліфікації, що свідчить про підвищення мобілізаційних ресурсів організму завдяки впровадженню комплексної моделі підготовки. Представлена модель має потенціал для широкого застосування як у молодіжному, так і у професійному спорті.Водночас дослідження обґрунтовує необхідність переходу на європейські стандарти моніторингу й оцінки розвитку здібностей футболістів, що забезпечить системність і ефективність підготовки.

ВИМОГИ ДО ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ГРАВЦІВ У ВОЛЕЙБОЛ

В. І. Крамаренко — 2025-11-28

Сучасний волейбол висуває підвищені вимоги до техніко-тактичної та фізичної підготовки гравців. Зростання інтенсивності змагань, швидкості виконання ігрових прийомів і складності тактичних комбінацій потребує комплексного підходу до підготовки спортсменів.Мета дослідження – вивчити вимоги до технічної, тактичної та фізичної підготовки гравців у волейбол.Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури.Результати дослідження. У дослідженні розглянуто вимоги до технічної, тактичної і фізичної підготовки волейболістів.Висновки. Технічна підготовка волейболістів базується на опануванні основних ігрових прийомів із високою точністю, стабільністю та координованістю рухів. Виконання цих прийомів залежить від розвитку швидкісно-силових якостей, спритності та гнучкості, що забезпечуються спеціальними вправами, як-от імітаційні та підвідні вправи, а також використанням сучасних технологій.Тактична підготовка є критично важливою для формування стратегічного мислення та командної взаємодії. Гравці мають швидко аналізувати ігрові ситуації, передбачати дії суперника й адаптувати тактику до умов гри. Ефективність тактичної підготовки залежить від синхронізації дій між гравцями, використання складних комбінацій і врахування ігрових ролей.Фізична підготовка, що включає загальний і спеціальний складники, забезпечує розвиток швидкості, сили, витривалості, спритності та гнучкості, необхідних для виконання інтенсивних ігрових дій і профілактики травм. Зокрема, високий рівень розвитку стрибкової витривалості, швидкості реакції та сили є основою для виконання потужних подач і ударів нападу.Комплексний підхід до підготовки волейболістів, який ураховує вимоги до технічної, тактичної та фізичної підготовки, створює міцну основу для успішної змагальної діяльності, зниження травматизму та максимального розкриття потенціалу гравців.Перспективи подальших досліджень – вивчити вимоги до психологічної підготовки гравців у водейбол.

РІВЕНЬ ПРОЯВУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ВАЖКОАТЛЕТОК НА ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ВПЛИВОМ ЗАНЯТЬ ВАЖКОЮ АТЛЕТИКОЮ ЗА ПРОГРАМОЮ ДЮСШ

О. Б. Півень — 2025-11-28

Мета дослідження полягає у визначенні змін показників функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем важкоатлеток віком 12–20 років під впливом систематичних занять за класичною програмою дитячо-юнацької спортивної школи. У дослідженні взяли участь 64 спортсменки першої групи вагових категорій (до 53 кг), які протягом чотирьох етапів багаторічної підготовки (від початкового етапу до етапу підготовки до вищих досягнень) проходили навчально-тренувальний процес у дитячо-юнацьких спортивних школах Харкова та Ромен. Для оцінювання функціональних можливостей застосовано такі маркери, як: частота серцевих скорочень у спокої, артеріальний тиск (систолічний і діастолічний), життєва ємність легень (ЖЄЛ), проби Штанге й Генчі.Тестування проводили наприкінці кожного етапу; результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням критерію Стьюдента.Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Частота серцевих скорочень у спокої знизилась від 85,1 ± 3,2 уд.·хв⁻¹ до 68,5 ± 3,1 уд.·хв⁻¹ (t1, 4 = 3,73; p < 0,001). Артеріальний тиск підвищився в межах тренувальної норми: САТ – 110,0 ± 2,4 – 124,1 ± 2,9 мм рт. ст.; ДАТ – 67,4 ± 2,6 – 80,8 ± 2,4 мм рт. ст. (t1, 4 = 3,75 та 3,79; p < 0,001). Гіпоксична стійкість зросла: Штанге – 35,4 ± 2,6 – 55,9 ± 2,3 с (t1, 4 = 5,91; p < 0,001), Генчі – 37,5 ± 3,1 – 56,1 ± 2,7 с (t1, 4 = 4,52; p < 0,001). Життєва ємність легень збільшилась із 2,13 ± 0,08 до 3,30 ± 0,10 л (t1, 4 = 9,06; p < 0,001). Сукупність змін відображає «економізацію» серцевої діяльності, посилення дихальної витривалості та розширення функціональних резервів. Найбільші відмінності зафіксовано між 12- та 20-річними групами, між суміжними етапами зрушення були помірними або вибірковими. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми тренувань дитячо- юнацької спортивної школи, що передбачає поступове збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і поєднання розвитку сили, швидкості, координації та спеціальної витривалості. Динаміка змін не виходила за межі допустимих фізіологічних варіацій, що свідчить про безпечність програми для юних спортсменок та її відповідність завданням етапної підготовки. Виявлені закономірності узгоджуються із сучасними даними та створюють підґрунтя для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, життєвої ємності легень і показників гіпоксичної стійкості з урахуванням віку, стажу й морфологічних особливостей.Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між функціональними маркерами й ефективністю змагальної техніки, інтеграція фаз ОМЦ і соматотипу в моделі планування навантаження.

НОВІ ВИМІРИ СПОРТИВНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ: ПРО ШКОДУ СИСТЕМІ РОСІЙСЬКОГО СПОРТУ

В. В. Приходько — 2025-11-28

У статті розглянуто результати впливу спортивної дипломатії України на стан спорту в Росії під час її війни проти України, що розкриті слабко.Звідси потреба розроблення концепцій відповідних розвідок та їх перевірки у процесі пошукових досліджень. Визначено й узагальнено дані про здобутки спортивної дипломатії України, зосередивши увагу головно на втратах для системи спорту в Росії під час війни та в перспективі. Використані такі методи дослідження: вивчення і узагальнення даних літератури й інформації з інтернету, абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також опитування експертів за допомогою анкетування. Результати наукового дослідження свідчать, що всі учасники, які брали участь в опитуванні, погодились, що неучасть спортсменів Росії в міжнародних змаганнях зменшує увагу керівництва країни до спорту: «Так, згоден» – 61,7%, «Скоріше згоден» – 11,8%, інші варіанти зібрали 26,5%. Неучасть спортсменів Росії в міжнародних змаганнях і економічні негаразди негативно впливають на створення сучасної спортивної бази: «Так, згоден» – 61,8%, «Скоріше згоден» – 20,6%. Вказане негативно впливає й на масовість участі в заняттях спортом: «Так, згоден» – 64,7%, «Скоріше згоден» – 23,5%, «Скоріше не згоден» і «Ні, не згоден» – по 5,9%. Окрім того, вказане зменшує інтерес частини населення до внутрішньоросійських змагань: «Так, згоден» – 58,9%, «Скоріше згоден» – 23,4% (разом 82,3%). Вивчені потреба й різноманітні наслідки зусиль України у сфері спортивної дипломатії в умовах воєнних дій. Так, жоден із 34 опитаних тренерів не обрав варіант «Ні, не згоден» щодо необхідності зосередити значну увагу Міністерства молоді та спорту України й національних федерацій на прикладах підтримки спортсменами Росії розпочатої війни (85,3% обрали варіанти «Так, згоден» і «Скоріше згоден»). Тренери погодились, що спортивна дипломатія України під час війни шкодить Росії у справах Міжнародного олімпійського комітету та міжнародних федерацій з видів спорту. Щодо оцінки твердження про те, що спортивна дипломатія України зводить до мінімуму олімпійські види спорту, у яких спортсмени Росії можуть виступати на міжнародних змаганнях: «Так, згоден» відповіли 82,4% тренерів, 17,6% дали відповідь «Скоріше згоден». Підтверджено теоретичні положення про важливість і дієвість спортивної дипломатії України під час війни, розпочатої Росією.Отримані відомості про втрати власне для всієї системи російського спорту як ще один результат застосування засобів спортивної дипломатії.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ДОПОВНЕНОЇ І ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВАЖКОАТЛЕТІВ

Л. О. Рядова — 2025-11-28

У спорті високих досягнень психологічна підготовка відіграє велику роль у досягненні високих спортивних результатів.Важка атлетика, як вид спорту, що потребує високого рівня концентрації, емоційної стійкості та технічної майстерності, ставить перед спортсменами складні виклики, пов’язані зі змагальним стресом і необхідністю швидкого відновлення ментальних ресурсів.З появою інноваційних технологій, як-от доповнена та віртуальна реальність, відкриваються нові можливості для вдосконалення психологічної підготовки. Ці технології дозволяють створювати іммерсивні симуляції змагальних ситуацій, сприяють розвитку технік візуалізації та допомагають спортсменам долати психологічні бар’єри (страх перед травмами чи невдачею, невпевненість у своїх силах, залежність від чужої думки, змагальна тривожність, нездатність упоратися зі стресом на змаганнях, втрата мотивації, емоційне вигорання тощо).Мета дослідження – вивчити ефективність використання доповненої і віртуальної реальності у психологічній підготовці спортсменів- важкоатлетів і надати методичні рекомендації щодо їх застосування.Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури.Результати дослідження. Дослідження присвячене вивченню ефективність використання доповненої і віртуальної реальності у психологічній підготовці важкоатлетів. Надано методичні рекомендації щодо їх застосування у психологічній підготовці спортсменів.Висновки. Використання доповненої та віртуальної реальності у психологічній підготовці важкоатлетів сприяє поліпшенню розвитку концентрації, стресостійкості, мотивації до навчально-тренувальних занять та технічних елементів важкої атлетики без ризику для здоров’я. Доповнена реальність сприяє поліпшенню реального часового аналізу рухів, зниженню тривожності через біозворотний зв’язок і гейміфікацію, забезпечує індивідуальну підготовку. Віртуальна реальність сприяє створенню іммерсивних симуляцій змагань, тренуванню ментальної витривалості до невдач, підвищенню впевненості та рівня мотивації до систематичних навчально-тренувальних занять із потенціалом зростання спортивних результатів. Доповнена й віртуальна реальність мають практичне значення для підвищення конкурентоспроможності важкоатлетів, зниження вигорання та оптимізації спортивної підготовки з урахуванням специфіки виду спорту у спортсменів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНИХ 1,2,4-ТРІАЗОЛУ В СИСТЕМІ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПІДГОТОВКИ ГРАВЦІВ КОМАНДНИХ ІГРОВИХ ВИДІВ СПОРТУ (ЧАСТИНА 1)

В. О. Тищенко — 2025-11-28

Сучасний професійний і аматорський спорт вимагає від спортсменів швидкої реакції, витривалості та швидкого відновлення. Незважаючи на активне використання у спортивній науці дозволених нині нутрицевтиків і допінгових препаратів, ведеться постійний пошук нових біоактивних сполук для ефективного відновлення спортсменів, захисту серцево- судинної, нервової та імунної систем за екстремальних навантажень. «Фармакологічна підтримка» також сприяє профілактиці травм і перевтоми.Однак не всі речовини можуть використовуватися спортсменами як «підтримка» та дозволені Всесвітнім антидопінговим агентством (ВАДА).Мета дослідження – наукове обґрунтування доцільності впровадження похідних 1,2,4-тріазолу у тренувальний процес гравців командних ігрових видів спорту для відновлення функцій, підвищення якості ухвалення рішень, емоційної стійкості й адаптивності до змін ігрової ситуації. Об’єкт дослідження: біоактивні сполуки (похідні 1,2,4-тріазолу), що можуть застосовуватись у спортивній медицині. Предмет дослідження: ефективність, безпечність та використання похідних 1,2,4-тріазолу в системі медико- біологічного супроводу в підготовці гравців командних ігрових видів спорту.Методи дослідження: аналіз і узагальнення наукових джерел, комп’ютерне прогнозування біологічної активності (PASS), скринінг та порівняльний огляд клінічних і експериментальних даних. Результати дослідження.У статті розглядається застосування перспективних біоактивних сполук на основі похідних 1,2,4-тріазолу, важливих в умовах висококонкурентного спорту. Також обґрунтовано роль похідних 1,2,4-тріазолу в підвищенні фізичної працездатності, у покращенні процесів відновлення, підвищенні когнітивної стійкості та профілактики перевтоми. Запропоновано можливість використання наведених біоактивних сполук як ефективних засобів у системі медико-біологічного супроводу спортсменів командних ігрових видів спорту та перспективні напрями введення біоактивних речовин у програми спортивної підготовки з урахуванням безпеки, індивідуальних особливостей спортсменів і сучасних регуляторних вимог.

СУЧАСНІ МОДЕЛІ ТА ТРЕНДИ ПІДГОТОВКИ ЕЛІТНИХ ПЛАВЦІВ У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Ф. Ф. Товстоп’ятко — 2025-11-28

Стаття має аналітичний характер, критичний погляд на ситуацію щодо вдосконалення сучасного стану особливостей підготовки спортсменів із плавання в Україні. Підготовка плавців вищої кваліфікації в Україні потребує найшвидшого системного вдосконалення, щоб відповідати сучасним вимогам світового спорту. Конкуренція на міжнародній арені зростає, і для досягнення стабільних результатів необхідно впроваджувати новітні методики тренувань. Українські спортсмени мають значний потенціал, але часто обмежені в доступі до сучасного обладнання та наукових ресурсів, а також фінансової підтримки. Використання бюджетних технологічних рішень, партнерських програм і міжнародного досвіду допоможе створити умови для підготовки, що наближатиметься до світових стандартів. Це дозволить підвищити конкурентоспроможність українських плавців і забезпечити їхні стабільні успіхи на міжнародних змаганнях. Метою дослідження є вивчення та критичний аналіз сучасних світових моделей підготовки плавців елітного рівня, виявлення їхніх сильних і слабких сторін, а також обґрунтування перспектив їхнього розвитку й адаптації до українських умов. Методи дослідження: у роботі використано методи теоретичного аналізу й узагальнення наукових джерел, порівняльний аналіз тренувальних систем, а також елементи контент-аналізу програмно-методичних матеріалів. Результати дослідження: проаналізовано багаторівневі моделі підготовки, що включають довгострокове планування, періодизацію навантажень, поєднання загальної і спеціальної фізичної підготовки, інтеграцію технічних, тактичних і психологічних компонентів. Особливу увагу приділено ролі спортивної науки, використанню цифрових технологій моніторингу та контролю тренувального процесу, застосуванню сучасних засобів відновлення, харчування та психологічної підтримки. Висновки.Виявлено спільні риси та відмінності у підходах США, Австралії, Великої Британії, Китаю та інших лідерів світового плавання. Результати дослідження дали змогу сформувати рекомендації для вдосконалення національної системи підготовки плавців, підвищення ефективності тренувального процесу та досягнення високих результатів на міжнародній арені. Виклики, які треба терміново долати, – це обмежене фінансування на високотехнологічне обладнання, нестача мультидисциплінарних команд (особливо спортивних психологів і дієтологів), різний рівень підготовки й замала обізнаність тренерів із плавання в регіонах зі світовими тенденціями.

ОРІЄНТАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ У ПРОЦЕСІ ВІДБОРУ ТА БАГАТОРІЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОРТСМЕНІВ

А. М. Улан — 2025-11-28

У статті розглянуто актуальні питання спортивного відбору та спортивної орієнтації в системі багаторічної підготовки спортсменів. Метою дослідження було визначення та встановлення актуальності спортивної орієнтації у процесі відбору перспективних спортсменів на етапах багаторічної підготовки на сучасному етапі розвитку спорту. Підкреслено, що зростання інтенсивності тренувального процесу, високий рівень конкуренції на міжнародній арені та збільшення обсягів навантаження вимагають від спортсменів максимальної мобілізації функціональних резервів і психологічної стійкості, що зумовлює увагу до орієнтації спортивної підготовки з урахуванням задатків та індивідуальних здібностей спортсменів. Особливий акцент зроблено на ролі спадкових показників, зокрема генетично детермінованих задатків і функціональної асиметрії, які забезпечують високу прогностичну цінність та дозволяють більш обґрунтовано визначати перспективність спортсменів для визначених видів спорту та в конкретних дисциплінах. Проаналізовано сучасні наукові підходи до вивчення та здійснення спортивної орієнтації у процесі відбору спортсменів. Дослідження дозволило встановити, що ефективна спортивна орієнтація повинна здійснюватися поетапно, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей розвитку спортсменів. Так, під час проведення аналізу спеціальної літератури були встановлені три рівні в багаторічній підготовці спортсменів, коли варто здійснювати відбір і орієнтацію спортивної підготовки: підготовка, відбір і орієнтація віддаленого резерву, найближчого резерву та підготовка, відбір і орієнтація в національні збірні команди з видів спорту. Визначено, що критерії та завдання відбору й орієнтації спортивної підготовки змінюються на різних етапах спортивної кар’єри відповідно до цілей і завдань підготовки. Перспективою подальших досліджень є поглиблене вивчення питання спортивної орієнтації в різних видах спорту з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, їхніх природних задатків, здібностей; розроблення моделей і алгоритмів відбору й орієнтації спортивної підготовки, що сприятимуть раціоналізації та підвищенню ефективності тренувального процесу та багаторічної підготовки загалом.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПОБУДОВИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА РІВЕНЬ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДЗЮДОЇСТІВ 15–17 РОКІВ НА ЕТАПІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Ю. В. Черніков — 2025-11-28

Натепер проблема вдосконалення тренувального процесу спортсменів на перехідних, до етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей, періодах багаторічної спортивної підготовки є надзвичайно актуальною у спорті вищих досягнень, зокрема в такому популярному виді спортивних єдиноборств, як дзюдо. Пов’язане це з необхідністю якісної та ефективної підготовки спортивного резерву до змагань найвищого рівня (чемпіонатів Світу, Європи, Олімпійських ігор) з метою досягнення високих спортивних результатів [3; 8; 13].У зв’язку з вищевикладеним зараз велике значення мають наукові дослідження, які передбачають наукове обґрунтування, розроблення та практичне впровадження у тренувальний процес дзюдоїстів на етапах спеціалізованої базової підготовки та підготовки до вищих спортивних досягнень нових програм побудови тренувального процесу з урахуванням сучасних вимог до обраного виду спорту, останніх досягнень спортивної науки та досвіду інших науковців із вказаної проблеми. У статті наведено дані щодо оцінювання ефективності застосування експериментальної програми побудови тренувального процесу серед дзюдоїстів 15–17 років у підготовчому періоді річного макроциклу на етапі спеціалізованої базової підготовки.Проведено порівняльний аналіз особливостей змін показників загальної фізичної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються у дзюдо, під впливом типової та авторської програми організації тренувальних занять у період підготовки до змагального сезону. Доведено, що на початку дослідження можна було констатувати деяку однорідність спортсменів контрольної та експериментальної груп у зв’язку з тим, що в них реєструвалися майже однакові, середні, величини практично всіх показників їхньої загальної фізичної підготовленості. Установлено, що використання у тренувальному процесі дзюдоїстів 15–17 років запропонованої нами програми побудови тренувального процесу з елементами кардіотренування сприяло значно більш суттєвому, порівняно з контрольною групою дзюдоїстів, покращенню рівня їхньої фізичної працездатності та спритності (на 4%), швидкісних, швидкісно-силових здібностей і загальної витривалості, на 7, 5 та 5% відповідно, безпосередньо силових здібностей – на 20%, гнучкості – на 16%, на 9% рівня загальної фізичної підготовленості.Загалом отримані дані свідчили про досить високу ефективність розробленої нами програми тренувальних занять у підготовчому періоді річного макроциклу для дзюдоїстів 15–17 років, які займаються цим видом спорту на етапі спеціалізованої базової підготовки, та про можливість її практичного застосування.