РОЗГЛЯД ТЕОРІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ПОСТНЕКЛАСИЧНІЙ НАУКОВІЙ РЕАЛЬНОСТІ
Анотація
У статті наданого огляд «інтелектуального капіталу» як сучасного поняття, яке здатне впливати на бізнес- процеси та економічне зростання підприємств. Інтелектуальний капітал як невід’ємна складова загального капіталу організації потребує заходів із примноження та якісного відтворення. Запропоновано низку концептуальних підходів, які останнім часом починають використовуватися в економічній науці, і до розгляду інтелектуального капіталу підприємства. У межах транснекласичної наукової реальності та теорії самоорганізації або синергетики розглядаються та обґрунтовуються властивості та риси, яких мають набути сучасні підприємства. Аналіз наукових поглядів засвідчує відсутність вичерпної теорії інтелектуального капіталу підприємства, проте тенденції постіндустріального економічного середовища диктують необхідність та потребу в розбудові та покращенні інтелектуальної компоненти організацій. Доцільно вивчати сутність поняття «інтелектуальний капітал» підприємства з метою подальшого розвитку теорії інтелектуального капіталу постнекласичної наукової реальності. У дослідженні використовувалися принципи системного підходу, економічного аналізу, логічного та комплексного підходів до оцінки економічних явищ та процесів. Також застосовувалися загальні та спеціальні наукові методи (історичний, логічний та абстрактний методи; метод аналізу та синтезу). Отримані висновки, а також огляд теорій, концепцій та підходів у межах постнекласичної наукової реальності можуть бути використані при розробці організаційних методів та удосконалення політики управління людськими ресурсами організацій.
Посилання
2. Ахромеева Т.С., Малинецкий Г.Г., Посашков С.А. Культура. Самоорганизация. Моделирование. Обсерватория культуры. 2017. Т. 14. № 3. С. 260–267.
3. Степин В. С. Теоретическое знание : монография. Москва : ПТ, 2003. 635 с.
4. Лепский В. Е. Эволюция представлений об управлении (методологический и философский анализ) : монография. Москва : Когито-Центр, 2015. 107 с.
5. Евенко Л. И. Эволюция концепций управления человеческими ресурсами. Бизнес-образование. 1996. Вып. 1. С. 22–29.
6. Очерки по экономической синергетике / под ред. В. И. Маевского, С. Г. Кирдиной, М. А. Дерябиной. Москва : ИЭ РАН, 2017. 182 c.
7. Человеческий капитал : теория и практика управления в социально-экономических системах : монография / под общ. ред. Р. М. Нижегородцева, С. Д. Резника. Москва : ИНФРА-М, 2014. 310 с.
8. Большов А. В. Концептуальные подходы к управлению интеллектуальным капиталом. Вестник экономики, права и социологии. 2013. № 2. С. 23–27.
9. Саматова Т. Б., Защепина В. В. Интеллектуальный капитал организации: анализ эффективности управления. Ресурсы Европейского Севера. Технологии и экономика освоения. 2016. № 2. C. 102–112.
10. Теория организаций и организационное проектирование (пособие по неклассической методологии) : учеб. пособ. / под ред. Т. П. Фокиной, Ю. А. Корсакова, Н. Н. Слонова. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1997. 240 с.
11. Waldrop M. M. Complexity : Life of Chaos. New York : S&S, 1992. 105 р.
12. McElroy M. W. Sоcial innоvation cаpital. Journal of Intellectual Capital. 2002. Vol. 30, № 1. P. 35.
13. Смородинская Н.В. Усложнение организации экономических систем в условиях нелинейного развития. Вестник Института экономики Российской академии наук. 2017. № 5. С. 104–115.
14. Запорожцева Л.А. Соотношение теории циклов и закономерностей экономически безопасного развития предприятия в современных условиях хозяйствования. Социально-экономические явления и процессы. 2014. Т.9, № 9. С. 42–50.
15. Kaasa A., Kaldaru H., Parts E. Social capital and institutional quality as factors of innovation: evidence from Europe. Tartu, 2007. Р. 8.
16. Waarden F. V. Institutions and Innovation: The Legal Environment of Innovating Firms. Organization Studies. 2001. Vol. 22, № 5. Р. 765–795.
17. Солодовников С. Ю. Социальный потенциал Республики Беларусь : теория, методология, практика : монография / за общ. науч. ред. П. Г. Никитенко. Минск : Беларусь навука, 2009. 303 с.