ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЗАПОРУКИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Анотація

У статті розглянуто стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності, які конкретизують основні шляхи реалізації концептуальних ідей і поглядів на розвиток сфери інтелектуальної власності в Україні. Внесено пропозиції щодо удосконалення стратегій напрямів розвитку в сфері інтелектуальної власності. Підкреслено, що інтелектуальна власність у сучасному господарському розвитку стає головним фактором конкурентоспроможності, а тому значно зростає її роль при переході до економіки знань. Проведено систематизацію загальних ознак інтелектуального продукту. Обґрунтовано докази нераціональності протиставляння духовної та інтелектуальної власності в умовах імперативу виживання людства. Розкрито положення про те, що в умовах ринкових відносин і посилення глобальної нерівномірності розвитку між розвиненими і країнами, рівень розвитку яких нижче, захист національної інтелектуальної власності в останніх повинна зводиться не тільки до ліцензуванню та патентуванню, а її необхідною складовою має стати запровадження принципу платності "витоку мізків" в розвинені держави, на розвиток яких були витрачені національні бюджетні кошти. Освітні бюджетні витрати, понесені цими країнами, повинні не тільки повертатися, але і приносити певну інтелектуальну ренту для їх національного розвитку, яка повинна розраховуватися на основі втраченого країною доходу. Інтелектуальною власністю є сукупність прав на нематеріальні активи, що є результатами інтелектуальної діяльності. Вони мають економічну цінність і властивість бути вільно відчуженими з урахуванням обмежень, встановлених в інтересах охорони особистих прав власників відповідних об’єктів і публічних інтересів суспільства. Правові та економічні відносини у сфері інтелектуальної власності існують нерозривно. У такій єдності метою правового регулювання є забезпечення юридичних та фізичних осіб охороною їх прав в процесі створення і використання об’єктів інтелектуальної власності.