ВИТРАТИ НА АМОРТИЗАЦІЮ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ: ОБЛІКОВО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті виконано критичний аналіз економічної сутності амортизації як механізму поступового включення вартості основних засобів до поточних витрат, що обґрунтовується втратою їхніх споживчих властивостей (корисності) та, відповідно, вартості. Визначено, що комплексно сутність процесу амортизації може бути розкрита шляхом виокремлення таких її функцій, як контрольно-відновлювальна (корпоративна), витратна, оціночна та податкова. Виявлено та досліджено суперечність між податковою функцією амортизації та іншими її функціями, вирішення якої потребує принципового розмежування облікової політики щодо амортизації основних засобів і нарахування амортизації в податковій площині. Доведено, що в площині фінансового обліку нарахування амортизації має максимально відповідати процесу втрати основними засобами корисності та відповідно вартості. Проаналізовано, наскільки традиційні методи амортизації здатні моделювати процес втрати основними засобами корисності у формі морального зносу, а також  внаслідок експлуатаційного навантаження та інших факторів фізичного зносу. Запропоновано для основних засобів, які зазнають насамперед морального зносу, нарахування амортизації прямолінійним методом,  що дозволить умовно «усереднити» вплив науково-технічного процесу, передбачити який надзвичайно складно. Обґрунтовано, що амортизацію основних засобів, які зазнають зносу насамперед внаслідок експлуатаційного навантаження, доцільно здійснювати виробничим методом. Розроблено та обґрунтовано модифікований виробничий метод амортизації основних засобів, сутність якого полягає у встановленні строку корисного використання в умовах нормального експлуатаційного навантаження і визначенні як виробничого ресурсу об’єкта обсягу експлуатаційного навантаження за умови роботи в обсягах нормальної потужності протягом встановленого строку. Практична реалізація розроблених пропозицій дозволить суттєво розширити можливості нарахування амортизації  залежно від інтенсивності експлуатаційного навантаження, що  своєю чергою сприятиме підвищенню якісного рівня інформації щодо витрат на амортизацію, зокрема в розрізі окремих центрів та об’єктів витрат.