ОЦІНКА ЯКОСТІ ҐРУНТІВ В УМОВАХ СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Анотація

У статті досліджуються оцінка якості ґрунтів в умовах сталого землекористування. Обґрунтовано, що ґрунти є одним із головних засобів для виробництва продукції у сільському і лісовому господарстві, має багатоцільове використання та слугує базисом для розміщення і розвитку продуктивних сил, місцем розселення людей. Визначено, що 95 % від всього обсягу продовольчого фонду та дві третини фонду товарів споживання формується завдяки земельним ресурсам. Доведено, що управління ресурсами у сталому сільському господарстві має важливе значення, адже лише при правильному управлінні продовольча безпека може бути досягнута за рахунок збереження та ощадливого використання природних ресурсів – ґрунту, води, повітря. Зауважимо, що на сучасному етапі ґрунти в усьому світі забезпечують продовольством 7 млрд людей, проте доступ є різним і продовольство розподілено нерівномірно, адже 1 млрд людей страждають від голоду. Щоб забезпечити продовольством 9-10 млрд людей до 2050 року, необхідно суттєво покращити біофізичну, а також соціально-економічну доступність продовольства, а також підвищити потужність виробництва. Визначено якість землі як її здатність виконувати певні функції, не втрачати властивості з часом. Виокремлено функції, які повинна виконувати земля, а саме: забезпечувати продовольством, підтримувати або покращувати якість води, підтримувати людське життя. Виділено основні детермінанти якості землі – продуктивність та стійкість ґрунту, можливі комбінації утворюють певні класи якості ґрунту: найкращі сільськогосподарські ґрунти (I, II, III класи) – помірний пояс; класи IV, V і VI зустрічаються переважно в міжтропічних зонах; класи VII, VIII та IX належать до крихких екосистем і включають тундрові та пустельні райони. Розглянуто бонітування як один із способів оцінки якості грунтів, який передбачає визначення показника- бонітету ґрунту, який вказує на його якість, природні властивості та здатність давати очікуваний результат. Доведено необхідність розробки політики та практики, яка сприяє сталому управлінню землею, що включає розвиток методів моніторингу та індикаторів попередження про деградацію землі.