СУЧАСНІ ДИДАКТИЧНІ СИСТЕМИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ І УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТИ

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз дидактичних систем України та країн Європейського Союзу з метою виявлення спільних і відмінних рис, а також окреслення перспектив інтеграції та модернізації національної освітньої системи. Розкрито теоретичні засади поняття «дидактична система», уточнено її сучасне трактування в умовах глобалізації та цифровізації освіти. На основі аналізу нормативних документів, наукових праць та освітньої практики виявлено, що сучасні європейські дидактичні моделі ґрунтуються на принципах автономії вчителя, компетентнісного підходу, цифрової доступності та орієнтації на індивідуальну траєкторію учня. Натомість дидактична система України досі демонструє елементи жорстко регламентованої централізації, надмірного акценту на знаннєвих результатах та нерівного доступу до цифрових ресурсів. Водночас виявлено низку спільних елементів, зокрема впровадження компетентнісної парадигми, інклюзивність, увага до якості освітнього процесу. Порівняльне вивчення дидактичних систем України, Фінляндії, Німеччини та Польщі дало змогу виокремити як загальні тенденції розвитку сучасної освіти, так і суттєві структурні, змістові та методологічні відмінності, що зумовлені культурно- історичним контекстом, економічними умовами та освітніми традиціями.Підкреслено, що перспективи модернізації дидактичної системи України полягають у розширенні педагогічної автономії, поглибленні цифровізації, гармонізації освітніх стандартів із європейськими, реформуванні підготовки педагогів.Таким чином, попри наявність спільних орієнтирів, таких як компетентнісна парадигма та інклюзивність, українська дидактична система перебуває на етапі трансформації, що поєднує традиційні й інноваційні елементи та потребує глибших трансформацій задля досягнення відповідності сучасним європейським стандартам. Попри спільні цілі, зокрема компетентнісну орієнтацію, залишаються значні розбіжності у підходах до організації освітнього процесу. Стаття може стати теоретичним підґрунтям для подальших емпіричних досліджень процесів інтеграції в освітній сфері, а також буде корисною для розробників освітньої політики, викладачів, управлінців у сфері освіти.