МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ПРАКТИЧНОГО ДОСВІДУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МАЙСТЕРНІ ТЕАТРАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (ЕКМАТЕДОС)

Анотація

У статті досліджується методика викладання акторської майстерності крізь призму багаторічного практичного досвіду Експериментальної майстерні театральних досліджень (ЕКМАТЕДОС), що функціонує на базі факультету сценічного мистецтва Харківської державної академії культури (ХДАК). Центральним об’єктом аналізу виступають ключові концепції нереалістичного театру як домінуючого художньо-естетичного напряму дослідницької діяльності майстерні та безпосередній вплив театру парадоксу і нереалістичного спрямування на процес формування фундаментальних і специфічних акторських навичок. Розглядаються деталі педагогічної моделі, що практикується в ЕКМАТЕДОС, акцентуючи увагу на її спрямованості на інтенсивний розвиток у майбутніх акторів здатності до глибокого емоційного переживання, свідомого опанування різноманітних технічних прийомів нереалістичної сценічної виразності, а також на поглибленому розумінні філософських засад абсурдистської та екзистенціальної драматургії, що є визначальними для цього театрального напряму.Окрему увагу приділено дослідженню практичних викликів, що неминуче виникають у складному та багатогранному процесі режисури, акторської майстерності та сценографії у специфічному контексті нереалістичного театру. Ці виклики ілюструються конкретними прикладами успішних театральних досліджень та постановок, здійснених майстернею за час існування. Підкреслено особливий експериментальний характер творчої роботи ЕКМАТЕДОС, постійний пошук інноваційних форм сценічної виразності в експериментальній майстерні, що виходять за межі традиційних театральних канонів. Обґрунтовано значний внесок унікального досвіду майстерні у загальний розвиток напряму нереалістичного театру в Україні, його збагачення новими ідеями та практичними знахідками. Також аналізуються конкретні методи, що використовуються для розвитку в акторів навичок імпровізації, здатності до креативного створення альтернативних сценічних реальностей, а також розширення потенційних меж сучасної театральної форми.