ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ АКТОРА В УМОВАХ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ: ТВОРЧІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз проходження виробничої практики як важливого етапу професійного становлення майбутнього актора, що дає змогу не лише закріпити навчальні досягнення, а й виявити низку педагогічних, комунікативних і творчих проблем, які не завжди помітні в умовах навчального процесу. Виробнича практика розглядається як частина освітнього простору, де здійснюється перевірка рівня набутих знань та вмінь, професійно важливих особистісних якостей, необхідних для ефективного функціонування актора у театральному колективі.Особливу увагу приділено аналізу формування засобів професійного спілкування, зокрема сценічного мовлення, пластичної виразності, психофізичних якостей, емоційної чутливості та інтелектуальних здібностей. Зосереджено увагу на питанні впливу практичної діяльності на розвиток базових людських якостей, таких як етика спілкування у колективі, дисциплінованість, відповідальність, працездатність, що є невід’ємними компонентами професійної діяльності актора. Автори окреслюють основні педагогічні виклики, що виникають під час проходження практики здобувачами вищої освіти: брак комунікативного досвіду в реальних ситуаціях виконання професійних обов’язків, слабка інтеграція теоретичних знань у сценічну практику, емоційна неготовність до інтенсивних міжособистісних контактів у процесі роботи над виставою. Запропоновано педагогічні підходи до подолання цих труднощів через цілеспрямовану підтримку викладача, керівника практики, створення умов для поступового формування індивідуального виконавського стилю, стимулювання самостійної роботи студента. Зроблено висновок, що виробнича практика – це не лише перевірка фахових знань, а й відображення процесу професійного та особистісного становлення актора й удосконалення педагогічної моделі підготовки майбутніх митців.