Педагогічні науки: теорія та практика

ПОШУКОВО ОРІЄНТОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Л. О. Сущенко — 2024-12-12

У статті визначено й науково обґрунтовано особливості побудови пошуково орієнтованого середовища як базису формування дослідницької компетентності здобувачів початкової освіти. Установлено, що нові виклики часу, реалізація Концепції Нової української школи вимагають кардинальної зміни пріоритетних цілей в організації освітнього процесу в початковій школі, її компетенізації, що сприятимуть розвитку інтелекту дитини, її дивергентного мислення, проблемного бачення, допитливості, фантазії та уяви. З’ясовано: процес формування творчої особистості здобувача початкової освіти, який був би суб’єктом дослідницької діяльності, так і її організатором у сучасній школі, є досить перспективним у відповідному пошуково орієнтованому освітньому середовищі, що створює умови для розвитку творчого потенціалу, інтелектуальної активності, формування й удосконалення умінь здійснювати дослідження. Значний потенціал у вирішенні означених завдань належить створенню й побудові такого пошуково спрямованого освітнього середовища, у якому розгортатиметься міжособистісна взаємодія вчителя й учня на основі стратегічних цілей і планів, а уроки побудовано на дослідницьких засадах, формуючи в учнів такі важливі якості, як інтелектуальна активність, дослідницькі уміння, незалежність мислення, інноваційна компетентність, самокритичність, фантазія та ін. Доведено, що створення інноваційного освітнього середовища в умовах Нової української школи, максимально наближеного до реалій дійсності, є основною умовою успішного розв’язання навчальних завдань засобами науково-дослідної роботи. Для того щоб цей процес відбувався успішно, необхідний педагогічний супровід з боку вчителя, пов’язаний із наданням допомоги учням у виробленні науково-дослідницьких підходів до адекватного й найефективнішого вирішення завдань і ситуацій; поступовий перехід від управління з боку педагога до самоуправління здобувача, його готовність до спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, класифікації, застосування аналогії, узагальнення, підведення підсумків, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, прогнозування й оцінки результату.

ДИДАКТИЗАЦІЯ ВІЗУАЛЬНИХ КАРТИНОК НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Л. М. Басюк — 2024-12-12

У статті йдеться про дидактизацію візуальних картинок для навчання іноземної мови. Визначено роль і мету дидактизації картинок на уроках іноземної мови. Запропоновано алгоритм дидактизації картинок. Схарактеризовано здатність сприймати візуальну картинку учнями різної вікової категорії. Для кожної вікової групи наведено способи дидактизації картинок, які зможуть не лише зацікавити, а й спонукати до переосмислення навчання іноземної мови в легкій невимушеній формі, яка сприяє як розвитку мовленнєвих навичок, так і вдосконаленню та поглибленню знань про предмет на всіх мовних рівнях. Залежно від мети дидактизації картинки проілюстровано різні підходи до розвитку мовленнєвих компетентностей учнів, а саме аудіювання, читання, письма та говоріння. Для розвитку навичок сприймання на слух іноземної мови доцільно буде використовувати аудіосупровід під час дидактизації вибраної картинки. Візуальна картинка як інструмент для навчання читання має радше візуально-опорний характер, який слугує учням як джерело зчитування інформації. Для розвитку навичок письма візуальна картинка може стати безмежним джерелом ідей, опис яких у різноманітних варіаціях від статистичного зображення в моменті певної історії до гіпотетично щасливого її продовження та/або кінця сприяє не лише розвитку каліграфічних, а й граматичних і творчих навичок. Дидактизована картинка як опора для розвитку навичок говоріння є не лише безцінним інструментом, а й джерелом збагачення лексики та засобом тренування граматичних структур, мовних кліше, комунікативних моделей. Про розвиток комунікативної компетентності також варто згадати в контексті театралізації вибраної тематичної візуальної картинки. Розвиток креативності є ключовим моментом як у процесі дидактизації картинки, так і під час використання дидактизованої картинки на уроках іноземної мови. Наведено низку диджитал-інструментів, які можна використовувати для генерації ідей і власне варіацій дидактизації картинок.

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ТА ОСНОВ ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Р. О. Литвиненко — 2024-12-12

У статті висвітлено процес формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів біології та основ здоров’я як комплексного й багатогранного процесу, який потребує інтеграції знань із різних галузей науки, практичних навичок та особистісного розвитку. Наголошено на необхідності часткової трансформації змісту здоров’язбережувальної компетентності під час воєнного стану. Здійснено цілісний аналіз змістовного наповнення вибіркових освітніх компонентів підготовки здобувачів освіти першого (бакалаврського) рівня освітньо-професійної програми «Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)». Названо основні питання, які потребують детального розгляду під час вивчення курсів «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Основи медичних знань» у контексті набуття життєвих навичок, необхідних для збереження життя і здоров’я здобувачів освіти. Наголошено на важливості розвитку практичних навичок, які стосуються здоров’язбереження, питань само- та взаємодопомоги, самозарадності за невідкладних станів в умовах воєнного стану: у разі загострення хвороб, виникнення гострих станів, травмування тощо. Обґрунтовано необхідність сформованості в майбутніх педагогів навичок надання першої домедичної допомоги, у тому числі особам різних вікових категорій. Відзначено специфічність навчання студентів в онлайн- форматі, зокрема, студентам пропонується самостійно відпрацювати техніки накладання турнікета та найбільш поширених пов’язок, методи транспортної іммобілізації, використовуючи запропоновані покрокові відеоінструкції, та представити фотозвіт на оцінювання. Розкрито аспекти методичної підготовки в процесі формування здоров’язбережувальної компетентності, а саме аспекти використання інтерактивних методів навчання, проведення тематичних занять і виховних заходів, спрямованих на підвищення обізнаності школярів про важливість здоров’я. Майбутній учитель повинен уміти організувати освітній процес таким чином, щоб він сприяв не лише всебічному розвитку учнів, але й їхньому фізичному та психічному благополуччю протягом усього життя.

ГЕНЕЗИС ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ

О. К. Степаненко — 2024-12-12

У статті проаналізовано генезу вітчизняної методики навчання літератури в школі в період від Київської Русі до 1991 року. Описано п’ять етапів становлення й розвитку методики навчання літератури на теренах України: 1) початковий етап; 2) розвиток предметної методики, обумовлений початком книгодрукування в Україні; 3) постання методики вивчення літератури як самостійної наукової дисципліни; 4) системний розвиток методики навчання літератури як науки; 5) трансформація та розвиток методичної думки в період з 1917 по 1991 рік. З’ясовано, що початковий етап розвитку методики навчання літератури визначений послідовним утвердженням християнських духовних цінностей; формування предметної методики відбувалося з урахуванням досягнень тогочасної педагогічної думки, що були передумовами зародження методики навчання літератури. Зауважено, що dпродовж ХV–ХVІ століть обмін викладачами та студентами між українськими і європейськими навчальними закладами позитивно впливав на розвиток освіти, а отже, і на розвиток методики навчання, який був обумовлений початком книгодрукування в Україні наприкінці ХVІ століття; на початку ХVІІ ст. прогресивні ідеї Я. Коменського сприяли розвитку учнівського інтересу до навчання, формуванню в учнів поняття істини, вихованню високих моральних якостей; у другій половині XVIII ст. було обґрунтовано необхідність вивчати літературу шляхом безпосереднього знайомства з художніми творами; уперше сформульовано визначення методики як наукової педагогічної дисципліни; наприкінці XVIII ст. методика вивчення літератури як наукова дисципліна набула самостійного значення. З’ясовано, що на початку ХІХ ст. у методиці вивчення літератури поширення набули ідеї щодо активізації пізнавальної активності учнів, розумового q морального виховання засобами мистецтва слова, розкриття естетичного значення художнього твору; другу половину ХІХ ст. дослідники вважають початком системного розвитку методики навчання літератури як науки. Підтверджено, що напрацювання в галузі методики вивчення літератури в період шкільної реформи 1984–1991 рр. заклали наукове підґрунтя для перегляду змісту літературної освіти в школі Доведено, що історія методичної думки нероздільно пов’язана із суспільним розвитком.

ВИКОРИСТАННЯ КОМУНІКАТИВНОГО МЕТОДУ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ

О. С. Шляхтіна — 2024-12-12

Стаття має на меті підкреслити роль кoмунiкaтивногo методу в процесі викладання англійської мови для спеціальних цілей студентам технічних спеціальностей. Простежені сучасні методичні підходи викладачів англійської мови для спеціальних цілей (ESP), досвід науковців і наукові джерела із цього питання і зроблено висновок про високий рівень зацікавленості викладачів у впровадженні сучасних методів комунікативного підходу. Виявлено недостатнє висвітлення цієї проблеми серед широких мас, незважаючи на високий рівень актуальності цього питання. Проаналізовано аспекти використання кoмунiкaтивногo методу, ключові характеристики, можливості та принципи його впровадження. Розглянуто поняття кoмунiкaтивнocті, дiяльнicнoї ocнoви кoмунiкaтивнoгo навчання й особливості формування кoмунiкaтивної спрямованості, а саме здатність студентів розуміти й використовувати мову належним чином для спілкування в автентичному середовищі. Вcтaновленo, щo кoмунікaтивний метoд навчaння іноземних мов є перcпективним нaпрямoм, який дaє можливіcть нaвчити cтудентів мoделювaти мoвленнєві взaємодії, викоpиcтовувaти мoву як зacіб coціaльної дії і взaємодії в умoвaх конкpетних cитуaцій cпілкувaння. Сучасний комунікативний метод являє собою гармонійне поєднання багатьох способів навчання від усного й писемного мовлення до читання та сприйняття мови на слух. Використання комунікативного методу навчання знімає мовний бар’єр. Надзвичайно важлива роль викладача та співпраця викладача і студентів під час застосування комунікативного підходу у вивченні іноземних мов. Викладач повинен створити таку атмосферу, щоб студенти позбавлялися боязкості зробити помилку й мали змогу вдосконалювати навички володіння мовою. У роботі зазначається, що за допомогою ефективних прийомів і методів викладачі можуть підвищити мотивацію та зацікавленість студентів і показати їм, наскільки добре вони вивчили мову. Наведено конкретні приклади практичних прийомів і методів (як традиційних: граматико- перекладний, аудіолінгвістичний, так й альтернативних: метод проєктів, ігор, використання мультимедійних технологій, метод інтерактивного навчання, метод контекстного навчання) і форм роботи для кращого засвоєння матеріалу та важливих для технічної аудиторії. Зроблено узагальнюючі висновки щодо вивчення цього питання й наведено перспективи подальшого дослідження комунікативних методів у вищих навчальних закладах. Надано бібліографічний список.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ТРЕНІНГУ

В. В. Баранюк — 2024-12-12

У статті обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування акторської майстерності здобувачів фахової передвищої освіти засобами тренінгу. Встановлено, що акторську майстерність розуміють як щоденну творчу працю, яка потребує готовності систематично розширювати свої знання і вдосконалювати практичні вміння й навички. В авторському трактуванні акторська майстерність є особливим станом переживання ролі, якої можна досягнути за допомогою постійних тренувань. Організаційно-педагогічні умови представлено як обставини процесу навчання, які є результатом відбору, конструювання й використання елементів змісту, форм, методів і прийомів навчання для досягнення дидактичних цілей. Схарактеризовано комплекс організаційно- педагогічних умов, що сприятимуть успішному формуванню акторської майстерності здобувачів фахової передвищої освіти спеціальності 026 «Сценічне мистецтво»: 1) розробка на основі культурологічного й поліхудожнього підходів моделі досліджуваного процесу та її реалізація; 2) здійснення індивідуального підходу та врахування вікових особливостей студентів у процесі формування акторської майстерності; 3) створення та розвиток культурно-освітнього середовища коледжу. Реалізація першої організаційно-педагогічної умови вимагала розробки моделі досліджуваного процесу, в основу якої було покладено культурологічний і поліхудожній методологічні підходи. Структурними складовими розробленої моделі виступали цілеорієнтаційний (мета, завдання, принципи), змістовний (компоненти сформованої акторської майстерності, навчальні дисципліни, спецкурс «Тренінг з майстерності актора»), процесуальний (форми, методи, засоби навчання) і результативний (критерії, показники та рівні сформованості акторської майстерності) блоки. Реалізація другої організаційно-педагогічної умови забезпечувалася завдяки здійсненню індивідуального підходу та врахування вікових особливостей студентів, що дало змогу розвинути їхній особистісно-творчий потенціал, усвідомити сенс майбутньої професійної діяльності. Третя організаційно-педагогічна умова передбачала створення особливого культурно-освітнього середовища коледжу з урахуванням поліхудожнього підходу, акцентованого на одночасне використання різних видів мистецтва.

ТРЕНІНГ ЯК ЕФЕКТИВНА ТЕХНОЛОГІЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ

Л. С. Ванюга — 2024-12-12

У статті обґрунтовано актуальність проблеми якісної підготовки майбутніх акторів засобами тренінгу. Тренінг визначено як ефективну інноваційну технологію у професійній підготовці студентів спеціальності 026 «Сценічне мистецтво». Мета наукової роботи полягає у розкритті теоретико-методичних аспектів використання тренінгу як ефективної технології у професійній підготовці майбутніх акторів. З’ясовано, що термін «професійна підготовка» розглядається науковцями як система педагогічних і організаційних заходів, які забезпечують формування в особистості сукупності знань, умінь, навичок, професійної готовності та спрямованості до діяльності. Акторську майстерність визначено як один із найважливіших компонентів професійної компетентності майбутніх акторів. Окреслено переваги використання в освітньому процесі інноваційних, мистецько-педагогічних технологій. Висвітлено сутність поняття «тренінг», яке розглядається як своєрідне поєднання інтерактивних методів, націлених на вдосконалення й розвиток умінь і навичок міжособистісного спілкування, комунікативної компетентності. Визначено мету тренінгових технологій, акторського тренінгу. Наголошено на необхідності використання в освітньому процесі вправ на розвиток уваги, уяви, імпровізації, фантазії. Розглянуто методичні особливості використання тренінгу в професійній підготовці майбутніх акторів. Охарактеризовано психофізичний тренінг і запропоновано методичні рекомендації щодо його проведення. Розкрито переваги фізичного тренінгу для професійної підготовки майбутніх акторів. Запропоновано визначення поняття «ігровий тренінг». Визначено педагогічні умови формування професійних навичок у майбутніх акторів засобами тренінгових технологій. Наведено трактування терміна «готовність до професійної діяльності». Охарактеризовано компоненти готовності майбутніх акторів до професійної діяльності: мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-ігровий, особистісно-професійний. Результати досліджень свідчать, що тренінг є важливою технологією для підготовки високопрофесійних акторів.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ АКТОРІВ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І. Г. Головатюк — 2024-12-12

У статті здійснено аналіз педагогічних умов формування готовності майбутніх акторів сценічного мистецтва до професійної діяльності. Окреслено актуальність дослідження, що визначається необхідністю впровадження інноваційних педагогічних технологій у процес професійної підготовки майбутніх акторів і визначення педагогічних умов як структурної оболонки і обставин, у яких ці технології реалізуються. Проаналізовано сутність поняття «педагогічні умови» з погляду різних наук: філософії, психології, педагогіки. Педагогічні умови формування готовності майбутніх акторів до професійної діяльності визначаються як обставини, за яких може повноцінно функціонувати педагогічна система, як сукупність природних і соціальних внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на фізичний, моральний і психічний розвиток студентів – майбутніх акторів сценічного мистецтва, їхню поведінку, виховання й навчання, формування особистості. Визначення педагогічних умов формування готовності майбутніх акторів до професійної діяльності безпосередньо залежить і визначається компетентностями – загальними і фаховими, формування яких є метою процесу професійної підготовки. За результатами аналізу компетентностей, якими повинні оволодіти випускники спеціальності 026 «Сценічне мистецтво», а також специфіки акторської діяльності визначено основні педагогічні умови формування готовності майбутніх акторів до професійної діяльності: організація творчого навчального середовища в процесі професійної підготовки для мотивування майбутніх акторів до опанування професії і здійснення професійної діяльності засобами інноваційних технологій; удосконалення теоретичної і практичної підготовки майбутніх акторів сценічного мистецтва з фахових дисциплін засобами інноваційних технологій; спрямування професійної підготовки бакалаврів сценічного мистецтва на формування здатності до емоційної саморегуляції, навичок запобігання емоційному вигоранню; заохочення студентів – майбутніх акторів сценічного мистецтва до сталого саморозвитку в процесі професійної діяльності.

РОЛЬ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ І МАТЕМАТИКИ

О. Б. Кобильська — 2024-12-12

Актуальність дослідження полягає в тому, що прикладна спрямованість математики сприяє формуванню в майбутніх учителів математики та інформатики умінь і навичок, необхідних для вирішення засобами математики практичних завдань. У навчальній програмі з математики для учнів 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів зазначено, що для успішної участі в сучасному суспільному житті особистість повинна володіти певними математичними методами та навиками їх застосування до розв’язування практичних завдань. В основі цих методів лежить математичне моделювання, яке необхідне для формування математичної компетентності здобувачів освіти. Розкриття характеру математичних понять з позиції математичних моделей навколишнього світу сприяє повноцінному засвоєнню здобувачами математичних знань. Мета дослідження полягає у з’ясуванні значення математичного моделювання у формуванні математичної компетентності під час підготовки майбутніх вчителів інформатики і математики. У роботі розглянуто основні аспекти ролі математичного моделювання у формуванні математичної компетентності під час підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики, зокрема: роль математичного моделювання у формуванні дослідницької компетентності вчителя інформатики і математики; математичне моделювання в контексті міждисциплінарності освіти; роль математичного моделювання в реалізації Stem-стратегії. На основі розкриття цих аспектів зроблено висновки, що математичне моделювання сприяє формуванню системи природничо-математичних знань, навичок, умінь і математичної компетентності, необхідних у повсякденному житті та майбутній трудовій діяльності вчителя, розвитку конструктивного мислення як невід’ємної складової загальної культури вчителя. Зроблено висновок про важливість математичного моделювання як складової математичних і професійно орієнтованих дисциплін у системі підготовки вчителів інформатики і математики, що забезпечить фундаментальність, професійну та практичну спрямованість освіти майбутніх вчителів математики та інформатики.

СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА: НАУКОВО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ

Г. В. Локарєва — 2024-12-12

У статті розкрито проблему професійного розвитку сучасного педагога як одну з ключових у професійній педагогіці, психології професійного розвитку та психології діяльності. Розкрито зміст понять «розвиток», «професіоналізм», «професійний розвиток». Висвітлено характеристики професійного розвитку педагогічних працівників закладу дошкільної освіти. Доведено, що ефективний професійний розвиток педагогів є ключовим рушієм у реформуванні освіти, адже сприяє запровадженню позитивних змін у знаннях і переконаннях педагогічних працівників, освітній практиці та впливає на покращення якості освіти. Виокремлено сутнісні особливості професійного розвитку вихователя як компонент якісної освіти й успішного навчання та виховання дітей дошкільного віку. Охарактеризовано феномен професійного розвитку, який має певну структурованість, яка відображається в мотивах, компонентах, наукових підходах, принципах організації, умовах і засадах розвитку. У статті виокремлено три групи мотивів професійного розвитку педагогів: реально чинні мотиви, що виникають без допоміжної зовнішньої актуалізації, проявляються в процесі професійної діяльності, свідчать про внутрішню потребу подальшого розвитку, постійний інтерес до змісту роботи, бажання самовдосконалюватися; мотиви розуміння з’являються під впливом конкретних обставин, пов’язаних із необхідністю вдосконалювати освітній процес, і характеризуються звичкою сумлінно виконувати свої обов’язки; мотиви вимушеності характеризуються апатичністю, незацікавленістю педагога подальшим підвищенням своєї кваліфікації і проявляються в ситуаціях незаперечної важливості та необхідності. Розкрито принципи організації професійного розвитку для педагогічних працівників. Охарактеризовано етапи професійного розвитку педагогів. У вивченні досліджуваної проблеми у статті представлено наукові підходи до професійного розвитку педагогів закладів дошкільної освіти: акмеологічний, аксіологічний, системний, синергетичний, компетентнісний, особистісно орієнтований, технологічний підходи, що відіграють важливу роль в організації педагогічної діяльності.

ЗНАЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

С. М. Махнуша — 2024-12-12

У цій науковій статті автор презентує своє дослідження на тему «Роль іноземної мови в професії працівників громадського харчування та використання інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні знань працівників цієї сфери». Актуальність дослідження пояснюється важливістю різноманітних закладів громадського харчування в сучасному житті (серед яких обідні, їдальні, ресторани для гурманів, ресторани на винос, стейк-хауси, ресторани швидкого харчування, кейтерингові служби, кафе-бари, фудтраки, ресторани самообслуговування й інші) та важливістю знання іноземної мови для працівників цієї сфери (серед яких офіціанти, соусники, кондитери, су-шефи, шеф-кухарі, винні офіціанти, барники, бармени, хости й інші) для вирішення різних ситуацій із клієнтами (серед яких спілкування з клієнтом, спілкування з клієнтом телефоном, зустріч гостей, прийняття замовлення з назвами основних страв у меню й обговорення меню, розрахунок гостей, прощання, конфлікти з клієнтами, кухонні обстановки та зберігання продуктів, знання англійської мови для проходження співбесіди в ресторанній сфері й інше). Метою статті є з’ясування ролі та значення іноземної мови в професії працівників громадського харчування та її використання у вирішенні різноманітних проблем під час спілкування зі споживачами та клієнтами закладів громадського харчування й використання інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні таких знань. Основними завданнями статті є огляд основних типів підприємств громадського харчування, основних типів працівників зазначених закладів; огляд основних видів проблем, які доводиться вирішувати цим працівникам, зокрема англійською мовою, під час спілкування зі споживачами та клієнтами закладів громадського харчування, дослідження ролі інформаційно-комунікаційних технологій для формування знань англійської мови для цієї сфери. У статті доведено, що англійська мова є надзвичайно важливою у роботі персоналу закладів громадського харчування, проаналізовано роль ІКТ у формуванні цих знань і основні види вправ, які для цього використовуються. Окремі результати дослідження доводять, що знання англійської мови потрібне працівникам громадського харчування, а сучасні ІКТ допомагають сформувати ці знання.

ЕФЕКТИВНІ ПРАКТИКИ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАТОРІВ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ПРІОРИТЕТ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. В. Пономаренко — 2024-12-12

Розвиток освіти, загальної та вищої, у першій половині ХХІ століття переживає бурхливі часи. До низки концептуальних новацій у законодавчих документах, таких як «Закон про освіту», «Закон про вищу освіту», «Національна доктрина розвитку освіти» тощо, додалися зміни соціально-економічних умов розвитку українського суспільства та російська військова агресія. Усе це унеможливлює управління та розвиток освіти на традиційних засадах, сповільнює реформи, а управлінська ціннісна ідеологія минулого в наш час спрацьовує не ефективно. Сучасні підходи до організації дошкільної освіти, Нова українська школа, перспективи реформи старшої школи, організація дистанційного та змішаного навчання, осучаснення професійно-технічної та фахової передвищої та вищої освіти актуалізують питання на кшталт, кого ми хочемо бачити в ролі керманичів і провідників цих реформ. Парадокс, однак, полягає у тім, що, незважаючи на складну природу педагогічної діяльності порівняно з усіма іншими в організації навчального процесу й освіті взагалі, ми не свідомі щодо всіх переваг сучасного освітнього менеджменту. Так, підготувати вихователя, вчителя, майстра виробничого навчання чи викладача закладу вищої освіти потребує тривалого часу. Але якщо на державному рівні ми бачимо цілу низку законодавчих змін і новацій, то на нижніх поверхах освітньої піраміди все ще багато роботи в запровадженні змін щодо організації сучасного та безпечного освітнього середовища. Наприклад, у Запоріжжі за ініціативою департаменту освіти і науки Запорізької міської ради вже багато років успішно функціонує Школа освітніх лідерів «Управлінська сотня». Короткотермінові курси чи зустрічі для обміну досвідом не в змозі змоделювати всі можливі типи поведінки сучасного успішного керівника. Системно ця проблема може бути вирішена шляхом підготовки в університетах спеціалістів у галузі 011 «Освіта», за освітнім рівнем «магістр». Таке завдання поставила перед собою кафедра педагогіки та психології освітньої діяльності Запорізького національного університету, започаткувавши у 2024 році магістерську програму «Організація освітнього середовища». Предметна область: галузь знань – 01 «Освіта / Педагогіка»; спеціальність – 011 «Освітні, педагогічні науки». Об’єкт вивчення та діяльності майбутніх організаторів освітнього середовища: системи освіти, освітні процеси у формальній і неформальній освіті, узагальнення соціально-педагогічного досвіду, який висвітлений у педагогічних теоріях, концепціях, контекстних (професійно-орієнтованих) практиках, методики викладання освітніх курсів у закладах передвищої та вищої освіти. Теоретичний зміст предметної області освітньої програми «Організація освітнього середовища»: основні поняття, концепції, принципи освіти та педагогіки, теоретичні основи освітніх досліджень, освітня статистика, освітні вимірювання, управління освітою, підготовка майбутніх фахівців до професійної (викладацької) діяльності в закладах освіти. Предметна область освітньої програми зумовлює перелік методів, методик і технологій освітньої діяльності, які будуть вивчатися та застосовуватися в майбутній практичній роботі, а саме: методи організації, здійснення, стимулювання, мотивації та контролю за ефективністю освітньо- пізнавальної діяльності; бінарні, інтегровані, індивідуально-орієнтовані, коучингові та консалтингові освітні технології; соціологічні та статистичні методи, сучасні технології навчання й організації освітнього процесу, цифрові технології.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

О. Є. Халло — 2024-12-12

У статті розкривається проблема сучасних освітніх технологій у вищій освіті. Окреслено важливість використання інноваційних технологій у процесі підготовки майбутніх фахівців медичної галузі, їх перевагу над традиційними методами навчання. Зазначено, що педагогічні інновації реалізуються в контексті загального інноваційного процесу та державної політики щодо впровадження нововведення в освітній процес України. Аналізуються базові поняття «інновація», «педагогічна інновація», «інноваційні технології». Розглянуто, що педагогічна інновація є процесом розвитку, виникнення й широкого впровадження в освітню галузь педагогічних нововведень. Акцентовано увагу на тому, що використання освітніх технологій на сучасному етапі в навчальному процесі значно впливає на якість підготовки кваліфікованих фахівців, зокрема майбутніх медичних працівників. Зазначено, що інноваційні технології – це сукупність форм, методів і засобів навчання, спрямованих на вирішення певних навчально-виховних завдань. Досліджено використання в навчальному процесі ділової і рольової ігор, які допомагають формувати у студентів комунікативні здібності, самостійність мислення. Проаналізовано ігрові технології, які посідають одне з провідних місць у підготовці фахівців медичної галузі. Розглянуто використання таких інноваційних методик, як навчальна дискусія та Case-study. Виділено кейс-технологію, яка вдало комбінує навчальну, аналітичну та виховну діяльність, що підвищує ефективність засвоєння матеріалу й актуалізує певний комплекс знань, необхідний для засвоєння під час занять. Кейс-технологія пропонує студентам реальну ситуацію, сприяє осмисленню конкретного завдання. Доведено, що використання інноваційних технологій у навчанні майбутніх фахівців медичної галузі впливає на якість їх підготовки та сприяє розвитку особистісних якостей.

ФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

О. А. Хроленко — 2024-12-12

Актуальність дослідження зумовлена практичною необхідністю розробки сучасних шляхів навчання майбутніх судноводіїв в умовах воєнного стану. Виходячи з безпекових міркувань, чимала кількість занять сьогодні проводиться дистанційно. Тож навчання англомовного діалогічного мовлення майбутніх фахівців морської галузі проходить завдяки використанню технології змішаного навчання як однієї із сучасних форм побудови навчального процесу. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та практична розробка методів і прийомів навчання майбутніх судноводіїв англомовного діалогічного мовлення засобом технології змішаного навчання, під яким розуміється процес набуття знань, розвиток умінь і формування навичок у межах певних навчальних дисциплін, частина якого проходить у віддаленому режимі із застосуванням інформаційно-комунікативних технологій і мобільних приладів, а інша частина – у традиційному аудиторному університетському форматі навчання з безпосереднім спілкуванням із викладачем. Встановлено алгоритм методичних дій щодо навчання курсантів 2-го курсу спеціалізації «Навігація і управління морськими суднами» англомовного діалогічного мовлення майбутніх фахівців морської галузі в умовах змішаного навчання. Навчання англомовного діалогічного мовлення майбутніх фахівців морської галузі здійснювалося із застосуванням інформаційно-комунікативних технологій, педагогічний потенціал яких значно більше за потенціал традиційних методів навчання. Для продуктивної роботи рекомендувалося застосовувати: дистанційні навчальні платформи, онлайн-інструменти, електронні дошки, віртуальні «стіни» та тренажери, чати, кімнати обговорення, Skype-технології, запроваджувати доступ до web-сторінок викладачів із демонстраційними матеріалами лекцій, практичних матеріалів, посиланнями на освітні інтернет-ресурси, віртуальні карти, наявність і доступність яких має бути для курсантів в будь-який час, з будь-яких пристроїв та мереж. Найбільш ефективними методичними діями з навчання англомовного діалогічного мовлення є такі: структурувати смислове ціле із серії висловів; уточнювати й розширювати відповіді співрозмовника власними висловлюваннями; складати професійні діалоги за аналогією; проводити парні ділові ігри; моделювати навчальні комунікативні ситуації з фаху та їх драматизувати; створювати діалог на основі непередбачуваних обставин – у зв’язку зі спонтанно виниклими подіями; з’ясовувати додаткову інформацію у зв’язку з недостатньо зрозумілою ситуацією; вирішувати проблемні завдання.

ОПИС СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ АСПЕКТІВ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТИВНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Чжоу Хунсюань — 2024-12-12

У статті розглядаються важливі елементи професійної адаптації студентів в умовах швидких соціокультурних змін і науково-технічного прогресу. Професійна адаптивність є ключовим фактором для успішної інтеграції молодих фахівців у професійне середовище та їх здатності реагувати на зміни в суспільному житті, що стає особливо актуальним в умовах освітніх реформ та глобалізації. Аналіз структурно-функціональних аспектів формування професійної адаптивності охоплює як внутрішні, так і зовнішні фактори, що впливають на становлення професійної компетентності студентів. Автори виявляють, що рівень адаптованості студентів закладів вищої освіти є недостатнім, що зумовлює необхідність створення ефективних соціально-педагогічних умов для підвищення інтеграції студентів у соціокультурне середовище. Запропонована соціально-педагогічна модель адаптації студентів враховує основні етапи адаптаційного процесу: мотиваційно-цільовий, змістовно- діяльнісний і діагностично-корекційний. Мотиваційно-цільовий етап передбачає активну роботу з формування мотивацій життєдіяльності та самовизначення студентів. Змістовно-діяльнісний етап сприяє розвитку пізнавальних, комунікативних і поведінкових компонентів адаптації. Діагностично-корекційний етап відображає результати попередніх етапів та охоплює рефлексивну діяльність. Модель також підкреслює важливість використання гуманістичного, особистісно-діяльнісного, культурологічного й аксіологічного підходів у соціально-педагогічній взаємодії. Гуманістичний підхід забезпечує включення особистості в систему суспільних відносин, аксіологічний – орієнтує на визнання людини як вищої цінності, особистісно-діяльнісний – сприяє соціальній активності, а культурологічний – формує толерантність до культурних взаємин. Запропонована модель є гнучкою та може бути творчо застосована кураторами академічних груп у закладах вищої освіти. Ця модель спрямована на створення сприятливих умов для успішної адаптації студентів у вищих навчальних закладах та їх ефективної інтеграції у соціокультурне середовище.

ДІАГНОСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

М. О. Чувасов — 2024-12-12

У статті на основі психолого-педагогічної літератури, розуміння готовності майбутніх учителів до діагностичної діяльності виокремлено такі критерії: мотиваційно-потребнісний (характеризує професійні цінності, мотиви, потреби, бажання q установки студентів як суб’єктів діагностичної діяльності, що передбачає позитивне ставлення до неї та потребу реалізації творчого суб’єктного потенціалу в ній, а також розвиток креативних і рефлексивних здібностей та професійне зростання в умовах професійної підготовки, ставлення майбутніх педагогів до розвитку здатності до діагностування), змістовно-процесуальний (містить знання та розуміння теоретичних основ діагностичної діяльності, уміння збирати діагностичну інформацію, використовувати набуті знання у вирішенні діагностичних завдань, синтезувати, узагальнювати, структурувати діагностичну інформацію, здатність до аргументацій діагностичних висновків, уявлення про діагностичний інструментарій), контрольно- вимірювальний (передбачає здатність проводити діагностичні процедури, розробляти діагностичний інструментарій з використанням діагностичних технологій, діагностичний супровід (аналіз, створення індивідуальної траєкторії навчання студентів, уміння володіти стратегіями й тактиками комунікації для досягнення діагностичної мети), здатність вимірювати рівень обізнаності студентів з особливостями, різновидами діагностичних інструментів, методиками діагностування), результативно- корекційний (характеризує здатність майбутніх педагогів до усвідомлення їх як суб’єктів діагностичної діяльності, до самооцінювання, рефлексії, корекції результатів). Під час дослідження нами виявлені низький, середній і високий рівень сформованості готовності майбутніх учителів до діагностичної діяльності, які відрізняються між собою ступенем вираженості критеріїв та показників, що характеризують структурні компоненти цього складного особистісного утворення: мотиваційно-установчий, когнітивно- процесуальний, моніторингово-інструментальний, аналітично-оцінний.

ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я В ПРИРОДНОМУ І СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАСОБАМИ МОВНИХ ЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ

Т. Т. Андреєва — 2024-12-12

У статті розглянуті питання формування ціннісного ставлення до здоров’я в природному й соціальному середовищі засобами мовних логічних задач Доведено актуальність і необхідність здійснення такої роботи з дітьми, особливо в старшому дошкільному віці. Проаналізовано праці сучасних науковців України з досліджуваної проблеми та виявлено, що цей аспект потребує додаткового вивчення. Виявлено, що сучасні соціологічні дослідження доводять, що відбувається стійкий процес переусвідомлення традиційних цінностей і виникнення нових, які відображають зростання свободи людини й усвідомлення складної безпекової ситуації на сучасному етапі в Україні. Показано, що особистісні цінності тісно пов’язані з універсальними, починають виходити на перший план, тому велика увага приділяється дослідженню суті феноменів «цінності», «ціннісне ставлення», «мовна логічна задача», «педагогічна майстерність». Вказано, що критерії підходу до оцінки феноменів «цінності», «ціннісне ставлення», мають конкретно-історичний і національний характер і залежать від ментальності, соціального стану індивіда, його потреб, віку, професійної діяльності та є важливою умовою регуляції поведінки та взаємовідносин індивідуумів. Зроблено висновок, що цінності – це властивості буття, які створює сам Homo sapiens або які мають важливе значення для нього. Вічними загальнолюдськими цінностями є Любов, Істина, Краса, Добро, Справедливість, Здоров’я. Розроблено методику формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до здоров’я в природному й соціальному середовищі. Наведено приклади мовних логічних задач. У наведених мовних логічних задачах казкові персонажі або ровесники дітей, перебуваючи в складних життєвих ситуаціях у природному або суспільному середовищі, шукають разом із дітьми правильні відповіді, які допоможуть старшим дошкільникам в реальному житті зробити правильні дії у схожих життєвих ситуаціях. Мовні логічні задачі спонукають до роздумів, висловлення власних оцінних суджень, сприяють розвитку мовлення. Тільки творчий педагог, який володіє педагогічною майстерністю може в повній мірі використати виховний потенціал мовних логічних задач.

САМОВИРАЖЕННЯ ДІТЕЙ П’ЯТОГО РОКУ ЖИТТЯ: ДІАГНОСТИЧНИЙ АСПЕКТ

В. О. В’юнник — 2024-12-12

Статтю присвячено висвітленню результатів перебігу констатувального етапу експериментального дослідження щодо формуванння самовираження у дітей п’ятого року життя у ЗДО. Підкреслено актуальність змін у дошкільній освіті України відповідно до світових освітніх тенденцій, сформульованих згідно із загальними змінами у світі. Зроблено аналітичний огляд сучасних освітніх траєкторій щодо дошкільної освіти згідно з вимогами суспільства. Зазначено важливість створення умов для самовираження дітей в освітньому середовищі закладу дошкільної освіти за допомогою спеціально створеного середовища. Здійснено аналітичний огляд щодо середовищного підходу запропонованого Реджіо Емілія підходу та впливу такого середовища на розвиток гармонійної особистості. Описано діагностичний етап перебігу експериментального дослідження у закладах дошкільної освіти. Наведено дефінітивні характеристики основного поняття дослідження щодо дітей п’ятого року життя. Окреслено «рівні», «показники» та «критерії» «самовираження» дитини п’ятого року життя. Виведені діагностичні зрізи констатувального етапу експериментального дослідження, на підставі результатів яких уточнено формулювання дефініції самовираження дитини п’ятого року життя. Підняті питання щодо зміни у фрагментах життєдіяльності дітей в експериментальних групах з метою створення умов для надання можливостей дітям реалізовувати творчий потенціал у самостійних діях під час вибору власної діяльності, не нав’язаної дорослим. «Вибір дитини» є важливим і пропонується на основі спостережень протягом двох тижнів за інтересами й вибором дитиною матеріалів у просторі. Описано діагностичний інструментарій, застосований на першому етапі дослідження, і зазначено важливий інструмент, який вплинув на зміни зроблені в середовищі та формування осередків відповідно до інтересів кожної дитини на наступному етапі дослідження. Акцентовано увагу на методиці, яка була взята за основу для визначення наявного стану розвиненості самовираження в дітей середнього віку, а саме ECERS-3, яка стала базовою для формування анкет для спостережень за кожної дитиною. Презентовано результати анкетування рівнів самовираження дітей середнього віку в експериментальних ЗДО на констатувальному етапі.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: РЕЖИМИ НАВЧАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

К. Ю. Істоміна — 2024-12-12

Стаття є теоретичним дослідженням дистанційного навчання, що є актуальною проблемою сучасної педагогічної науки. Результати цієї наукової розвідки покладаються на наукові праці сьогодення, актуальні цифрові джерела наукового пізнання, нормативно-правові документи, які регулюють діяльність у цій сфері. Під час дослідження було розглянуто передумови формування необхідності застосування дистанційного навчання в освітньому процесі; визначено важливість розвитку цифрової грамотності як однієї з найбільш актуальних навичок усіх членів суспільства; описано особливості організації навчального процесу онлайн; проаналізовано методи та прийоми, які часто використовують під час дистанційного навчання; висвітлено позитивні та негативні аспекти взаємодії між усіма учасниками дистанційного навчального процесу, а також особливості взаємодії між викладачем і студентами під час дистанційного навчання. У статті з’ясовано відмінність між синхронним, асинхронним та гібридними режимом взаємодії у контексті дистанційного навчання, описано позитивні й негативні аспекти цих видів організації навчального процесу для викладачів і студентів. Окрім вищевказаного, у статті розглянуто такі елементи навчального процесу, як оцінювання роботи та досягнень студенів, а також мотивація наукового пізнання студентів під час дистанційного навчання. У процесі дослідження було з’ясовано, що стрімка диджиталізація є неминучим шляхом розвитку освіти, беззаперечним викликом для всіх сторін навчального процесу, потребує сталого професійного розвитку й розширення спектра професійних знань, умінь та навичок. У висновку було з’ясовано, що ефективність дистанційного навчання залежить від готовності викладачів і студентів розвивати свою цифрову грамотність для досягнень поставлених освітніх цілей під час дистанційного навчання.

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ АНАЛОГІЇ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

І. А. Марчук — 2024-12-12

У статті розглядається застосування методу аналогії в освітньому процесі університету як одного з інструментів для полегшення розуміння й покращення запам’ятовування матеріалу, що вивчається. Практично визначено, що аналогія може виступати як міст між новими абстрактними поняттями та поняттями, якими здобувачі вже володіють. Із застосуванням цього методу здобувач освіти має можливість на доступному рівні осмислювати суть явищ, процесів, закономірних зв’язків, що зрештою позитивно відбивається на результатах навчання. Окреслено теоретичні основи цього методу й зазначено його переваги та недоліки. Показано, що набуття навичок із використання методу аналогії в професійній діяльності є складовою однієї з компетентностей авіаційного фахівця. З досвіду викладання фахової дисципліни «Хімія та паливно-мастильні матеріали» наведено практичні приклади аналогій, які використовували під час вивчення різних тем курсу. Показано, що для пояснення нового матеріалу корисними в деяких випадках можуть бути «зворотні аналогії». Зазначено, що метод аналогії є перспективним, гнучким, додатковим інструментом пояснення нового матеріалу та має широкий потенціал для розвитку креативного мислення здобувачів освіти. Серед студентів першого курсу проведено педагогічну діагностику у форматі онлайн- опитування за шкалою Лайкерта. Визначено ставлення студентів до впровадження методу аналогії на заняттях з курсу «Хімія та паливно-мастильні матеріали». Аналіз отриманих результатів свідчить, що понад 70 % респондентів відповіли, що метод аналогії допомагає швидше і якісніше зрозуміти новий матеріал і робить заняття більш цікавими. За результатами кореляційного аналізу підтверджено тісний взаємозв’язок між ставленням студентів до впровадження в освітній процес методу аналогії та застосуванням аналогій протягом навчання. Значення коефіцієнтів рангової кореляції Спірмена для тверджень, які аналізували, перебувають у межах від 0,88 до 0,99. У роботі узагальнено коло питань щодо особливостей методу аналогії та обмеження його у використанні.

ПРОБЛЕМА АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ В КОНТЕКСТІ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

К. О. Яндола — 2024-12-12

Стаття присвячена одному з актуальних питань, яке стосується сучасних закладів вищої освіти, – питанню порушення принципів академічної доброчесності у зв’язку із широким використанням штучного інтелекту учасниками освітнього процесу. У фокусі цієї статті – два поняття: «штучний інтелект», який розглядається авторами з погляду соціально- поведінкового підходу, та «академічна доброчесність» (виходячи з положень Закону України «Про освіту»). Авторами зазначено, що сучасне освітнє середовище вже не може існувати без штучного інтелекту, який проникає у всі сфери людського життя, зокрема в освітній процес. Доказом цього є наведені результати опитування, що проводилося в межах педагогічного експерименту, виконаного науково-педагогічними працівниками кафедри психології та педагогіки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба протягом 2023/2024 навчального року. Опитування показало наявність позитивної диспозиції учасників освітнього процесу до використання штучного інтелекту в процесі виконання різного роду завдань, а отже, підтвердило актуальність виокремлення етичних проблем, які виникають під час його застосування. Виходячи з визначення поняття «академічна доброчесність» відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту», а також пунктів, що є її порушенням, автори надали можливі варіанти впливу штучного інтелекту на прояви академічної недоброчесності. Особливу увагу було приділено таким порушенням, як плагіат, фальсифікація, фабрикація, списування, обман. Оскільки єдиної норми, яка б регулювала використання штучного інтелекту в освітній та науковій діяльності, немає (хоч і існують певні програми, які дають змогу виявити плагіат чи фальсифікацію, що спричинені використанням штучного інтелекту), автори пропонують розглядати напрями формування відповідальної поведінки в цьому аспекті на трьох рівнях: здобувачі освіти, заклади вищої освіти, держава. Серед провідних заходів найбільш ефективними вважаються: на рівні здобувачів освіти – підвищення обізнаності, впровадження особистої відповідальності; на рівні закладів вищої освіти – забезпечення підтримки та ресурсів, розробка чітких правил і політик, на рівні держави – створення нормативно-правової бази, підтримка досліджень та інновацій.

РОЗВИТОК КІБЕРБЕЗПЕКОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТЕХНОЛОГІЙ НУЛЬОВОГО РОЗГОЛОШЕННЯ

Ю. В. Колесніченко — 2024-12-12

У статті детально розглянуто переваги та виклики застосування технологій нульового розголошення (Zero-Knowledge, ZK) у криптографічному шифруванні фінансових даних, особливо у сфері професійної та професійно-технічної освіти. Ці технології стають все більш актуальними в сучасному цифровому світі, де безпека й конфіденційність даних є пріоритетом. Розкрито основні принципи роботи ZK-технологій, зокрема, як вони дають можливість довести істинність певного твердження без розголошення додаткової інформації. Описано різні види ZK-протоколів, такі як інтерактивні й неінтерактивні докази, а також zk-SNARKs та zk-STARKs, їх особливості та сфери застосування. Особливу увагу приділено практичній інтеграції ZK-технологій в освітній процес і розвитку кібербезпекової компетентності здобувачів освіти. Описано кроки створення вузла для підключення до блокчейну як навчального інструменту, включно з налаштуванням програмного забезпечення та виконанням смарт-контрактів із використанням ZK. Розглянуто можливості застосування ZK у фінансовій сфері: забезпечення анонімності транзакцій, захист конфіденційної інформації та підвищення безпеки операцій. Визначено переваги цих технологій, зокрема високий рівень конфіденційності та масштабованість. Також проаналізовано виклики впровадження ZK, такі як складність реалізації, високі обчислювальні витрати й потреба в спеціалізованих знаннях. Обговорено питання стандартизації та сумісності з наявними системами. Запропоновано методики впровадження ZK-технологій в освітній процес закладу професійної освіти, включно з практичними заняттями та проєктною діяльністю. Це сприяє розвитку навичок роботи із сучасними блокчейн-технологіями, підготовці здобувачів освіти до викликів цифрової епохи та розвитку в студентів кібербезпекової компетентності.

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ США В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВЦІ БАКАЛАВРІВ З ІТ

П. Д. Павлига — 2024-12-12

Статтю присвячено порівнянню силабусів навчальних дисциплін з ІТ (інформаційних технологій) у провідних університетах США в аспекті використання хмарних технологій в навчальному процесі. Основна мета полягає у виявленні найбільш успішних практик, які можуть бути впроваджені в закладах вищої освіти України. У статті розглядалися загальнодоступні хмарні сервіси (платні та безкоштовні), а також вивчався досвід створення нових систем, які вирішують потреби конкретного університету, що пов’язані зі специфікою його навчального процесу, та нестандартних проблем. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій та їх впливом на сферу освіти, зокрема в контексті пандемії COVID-19, військової агресії країни-терориста та переходу на дистанційне навчання. Також під час дослідження було виявлено, що багато викладачів навчають майбутніх бакалаврів з ІТ використовувати вузькоспеціалізовані сервіси, що стануть їм у пригоді в їх майбутній професійній діяльності. Причому навчальні курси не мають на меті навчити цим сервісам, а самі сервіси використовуються для вдосконалення навчального процесу. Тим самим сама організація процесу навчання, побудована на комбінації різних програм, розвиває у студентів навички, необхідні в майбутній професійній діяльності. У статті використано дані з різних рейтингів з навчання ІТ бакалаврів для обрання пʼятьох найкращих університетів в цій галузі. І потім розкрито основні аспекти використання хмарних сервісів у навчанні ІТ-фахівців з огляду на аналіз силабусів навчальних дисциплін зі схожих тематик цих університетів. У дослідженні використані різноманітні методи аналізу, зокрема порівняльний огляд рейтингів кращих університетів, вивчення структури навчальних програм і оцінка використання технологій у навчальному процесі. Отримані результати дають змогу краще зрозуміти роль хмарних сервісів у сучасній ІТ-освіті, виокремити кращі практики й надати рекомендації для вдосконалення освітніх програм закладів вищої освіти України в майбутньому.