https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/issue/feedСучасні політичні візії2024-12-17T15:09:12+02:00Open Journal Systemshttps://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4368ФЕНОМЕН ЗАПОРІЗЬКОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ РФ2024-12-17T15:09:12+02:00Д.Ю. Арабаджиєвcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>Фокус цієї статті полягає у висвітленні регіональних аспектів і конкретних прикладів соціальної згуртованості та суспільної стійкості Запоріжжя в умовах повномасштабної військової агресії рф. Метою дослідження є обґрунтування елементів формули суспільної стійкості, бачення післявоєнного відновлення у сучасних реаліях України. Хронологія дослідження охоплює період від 24 лютого 2022 до липня 2024 року. Особливість даного дослідження полягає у необхідності використання теорій інклюзивної комунікації, вироблення політик та стратегування в умовах невизначеності. Моніторинг соціальної згуртованості та стійкості у сучасних реаліях України на прикладі Запорізької області дає підстави для аналізу викликів та загроз, оцінки сильних сторін, потенціалу консолідації суспільства, що дозволяє окреслити тенденції регіонального розвитку в надскладних сучасних умовах. За допомогою моніторингу суспільної стійкості та соціальної згуртованості на регіональному рівні можливо проаналізувати зміни, які спостерігаються щодо згуртованості населення та відстоювання проукраїнської позиції від початку повномасштабного вторгнення рф та окупації українських територій. Все це потребує уважного переосмислення пройденого шляху й визначення перспективних напрямів подальшого розвитку. Саме це й слугувало поштовхом для здійснення даного дослідження. Методологічна основа дослідження заснована на положеннях класичних та сучасних політичних теорій, що стосуються предмету розгляду, використанні спектру філософських, загальнонаукових і конкретно-наукових методів пізнання, напрацьованих у суспільно орієнтованих науках, які дозволяють всебічно розкрити суть поставленої проблеми. Оптимізація дослідницької діяльності в контексті трирівневого моніторингу (окуповані території, лінія зіткнення, контрольована частина) може бути забезпечена в поєднанні з іншими якісними методами дослідження, такими як фокус-група та глибинне інтерв'ю. Науковою новизною дослідження є проведення моніторингу соціальної згуртованості та суспільної стійкості як інструменту вироблення політик у сучасних реаліях України на прикладі Запорізької області.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4369МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЯК СКЛАДОВА ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ2024-12-17T15:09:10+02:00Н.В. Горлоcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>У статті проаналізовано міжкультурну комунікацію територіальних громад України із закордонними муніципалітетами, на основі чого аргументовано суб’єктність територіальних громад у публічній дипломатії України. Розкрито зміст публічної дипломатії та культурної дипломатії як її складової. Зазначено, що реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні зумовила підвищення дієздатності територіальних громад, у тому числі завдяки можливості долучитися до формування позитивного іміджу України у світі. Поширеними формами міжмуніципального співробітництва із зарубіжними партнерами є: розробка спільних культурних проєктів із закордонними муніципалітетами; організація культурних подій; обмін досвідом тощо. Виокремлено чинники активізації участі територіальних громад у міжнародному культурному співробітництві: ініціативність самих громад та їх готовність брати участь у міжнародному партнерстві; якісне кадрово-організаційне забезпечення міжнародного співробітництва; інформаційна та консультаційна підтримка з боку державних та недержавних інституцій; досвід ефективного міжмуніципального співробітництва в Україні. Показано, що міжкультурна комунікація територіальних громад із закордонними партнерами актуалізується в умовах євроінтеграційного курсу України. Аргументовано, що на сучасному етапі потенціал суб’єктності громад у культурній дипломатії використовується не повною мірою, адже повномасштабне вторгнення російської федерації змістило вектор міжнародної співпраці територіальних громад у бік економічного відновлення та вирішення соціальних проблем. Разом з тим і в умовах війни відбувається культурна співпраця, яка є дієвим форматом ознайомлення закордонних партнерів з українською культурою. Доведено, що більше можливостей для міжкультурної комунікації мають громади, які знаходяться у регіонах, що беруть участь у транскордонному співробітництві, а також міські територіальні громади, які мають тривалий досвід відносин із закордонними муніципалітетами у вигляді співробітництва міст-побратимів.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4370СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ2024-12-17T15:09:07+02:00І.А. Єремєєваcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>Стаття розкриває ключові аспекти функціонування міжнародної системи, її структуру та елементи, а також роль міжнародних інститутів у забезпеченні стабільності та розвитку співпраці між акторами на глобальній арені. Автор узагальнює існуючі наукові підходи та тенденції до визначення поняття «міжнародна система» та аналізу структурно-функціонального підходу до її вивчення. Автор здійснив порівняльний аналіз концепцій представників різних наукових напрямків теорії міжнародних відносин. Представник британського інституціоналізму Хедлі Булл визначав міжнародну систему як сукупність політичних акторів, що взаємодіють між собою на постійній основі, впливаючи один на одного. На відміну від нього, політолог-реаліст Реймонд Арон акцентував увагу на анархічності міжнародної системи через «плюралізм суверенітетів», що може призводити до масштабних військових конфліктів між державами. Неореаліст Кеннет Уолтц розглядав систему через «принцип розподілу здібностей», підкреслюючи, що її структура визначає поведінку держав, а основним завданням є підтримка рівноваги та стабільності системи. У статті представлено інституціональний підхід, що акцентує на ролі міжнародних інститутів, які сприяють пом’якшенню анархічних тенденцій міжнародної системи. Інститути створюють норми та правила співпраці між акторами, що робить їх поведінку більш передбачуваною і сприяє вирішенню системних проблем. Зазначено, що міжнародні інституції зменшують рівень недовіри між акторами та сприяють розвитку співпраці у різних сферах, зокрема економіці, політиці, безпеці та культурі. У статті розглянуто структуру міжнародної системи, до якої входять держави, міжнародні організації, транснаціональні корпорації та інші недержавні актори. Особливу увагу приділено взаємодії між цими елементами у різних сферах – від політики до культури. Автор наголошує на динамічності міжнародної системи та взаємозалежності її елементів. Аналізуються чинники, що впливають на функціонування міжнародної системи, зокрема конкуренція між державами, суперечності в трактуванні міжнародно-правових норм, а також баланс сил, який забезпечує стабільність системи. Представлено класифікацію міжнародних систем за різними критеріями: просторовим, хронологічним та змішаним, що дозволяє краще зрозуміти еволюцію та різноманітність міжнародних відносин.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4371«НОВА» ЯДЕРНА ДИПЛОМАТІЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ КРИЗИ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ2024-12-17T15:09:05+02:00Н.В. Лепськаcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>Стаття присвячена аналізу сучасної ядерної дипломатії в контексті кризи глобальної системи міжнародної безпеки, викликаної передусім повномасштабною війною Росії проти України та загостренням конфлікту на Близькому Сході між Ізраїлем та Іраном. Сучасні події продемонстрували критичну слабкість чинних міжнародних механізмів контролю над ядерною зброєю, що призвело до підвищення ядерних ризиків і поглиблення недовіри між державами. Ядерна дипломатія, яка ще з часів Холодної війни забезпечувала стримування конфліктів шляхом загрози відплати, сьогодні переживає глибокі трансформації, що пов’язані зі зростанням ядерного шантажу з боку деяких держав, передусім Росії. У статті розглянуто еволюцію ядерної дипломатії, починаючи від теорії ядерного стримування, заснованої на працях Томаса Шеллінга та Роберта Джервіса, до сучасних викликів, пов’язаних із руйнуванням системи багатосторонніх договорів, таких як Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ). Особливу увагу приділено аналізу порушень міжнародних зобов’язань з боку Росії, зокрема виходу з договорів про контроль над озброєнням та використання ядерної риторики як інструменту геополітичного тиску. У статті обґрунтовано необхідність сутнісного осучаснення ядерної дипломатії, її механізмів та інструментарію для адекватного реагування на нові виклики глобальної безпеки. Авторка наголошує на важливості перегляду традиційних механізмів ядерної дипломатії та пошуку нових форм міжнародної взаємодії, що дозволить значно знизити ризики ядерної ескалації. Основні висновки статті підкреслюють, що сучасна ядерна дипломатія має враховувати нові реалії, у яких ядерні держави, такі як Росія, злочинно використовують свій ядерний потенціал для політичного тиску на світову спільноту. Зокрема, міжнародна спільнота має розробити нові механізми контролю над озброєннями, зміцнити багатосторонні договори та посилити відповідальність ядерних держав за порушення міжнародних норм. У статті підкреслюється, що «нова» ядерна дипломатія має потужний стратегічний потенціал як інноваційної практики зміцнення, з одного боку, національної безпеки демократичних держав та їх цивілізаційної суб’єктності, а з іншого – солідарності світу та світової безпеки загалом.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4372ПОЗИЦІОНУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ2024-12-17T15:09:04+02:00Ю.Г. Мальованаcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>У статті розглядається політичне позиціонування як важлива технологія у політичному маркетингу, що забезпечує його ефективність. В умовах сучасного інформаційного простору, де конкурують десятки політичних сил і кандидатів, успішне позиціонування стає одним з вирішальних факторів політичного успіху. Уточнено поняття «позиціонування», що узагальнено трактується як вибудовування системи уявлень, стереотипів цільової аудиторії стосовно політичного актора для створення його зрозумілого, безпечного образу, відмінного від інших. Позиціонування вважається одним з найскладніших елементів політичного маркетингу, який реалізовується через інструменти політичної реклами й політичного PR у цілому. Визначено напрямки та підстави для створення провідних стратегій позиціонування у політичному маркетингу, серед яких висвітлення основних цінностей і принципів, що поділяються кандидатом та співзвучні з виборцями, побудова стратегії комунікативної поведінки політика за різними каналами сприйняття інформації, акцентування уваги на конкретних питаннях або проблемах, які хвилюють виборців. Наведено приклади використання технології позиціонування у виборчих кампаніях американських політичних діячів, окреслено основні підстави, за рахунок яких було сформовано потрібний образ. Як технологія політичного маркетингу позиціонування представляє собою процес створення унікального образу продукту, послуги чи бренду в свідомості споживачів, який буде легким для сприйняття, адаптивним до суспільно-політичних змін та корелювати із запитами цільової аудиторії. Вдале позиціонування може допомогти політичним лідерам отримати прихильність виборців, збудувати довіру та досягти електорального успіху, що і було розкрито через наведені приклади з політичної практики США. Це складний процес, що вимагає чіткого аналізу, грамотної стратегії та постійної адаптації до змін у суспільстві та інформаційному просторі.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4373ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИБОРЧИХ ПОЛІТИЧНИХ КОМУНІКАЦІЯХ2024-12-17T15:09:02+02:00А.О. Руднєваcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>У статті розглядається роль цифрових технологій у сучасних виборчих політичних комунікаціях та аналізується їхній вплив на електоральні процеси. Автор аналізує основні інструменти, такі як соціальні мережі, вебсайти, мобільні застосунки, чат-боти та аналітику великих даних, що активно використовуються у сучасних політичних кампаніях. Розглядаються цифрові платформи як інструмент мобілізації виборців. Одним з основних способів використання цифрових технологій у виборчих кампаніях є залучення виборців через соціальні мережі та інші онлайн-платформи. Політичні партії та кандидати використовують Facebook, X, Instagram, YouTube, TikTok, а також спеціалізовані додатки для поширення своїх повідомлень. Аналізується роль соціальних мереж у виборчих комунікаціях президентської кампанії К. Гарріс та Д. Трампа, а також досвід використання цифрових технологій у політичних кампаніях Індії, зокрема використання мобільного застосунку Narendra Modi App. Аналізується використання штучного інтелекту у сучасних виборчих комунікаціях. Зокрема наведено приклад використання ШІ на місцевих виборах у Великобританії, на виборах 2024 року до Парламенту Індії, а також використання штучного інтелекту у створенні дипфейків у політичних комунікаціях Д. Трампа. Визначено ключові переваги цифрових технологій, зокрема швидкість поширення інформації, персоналізація та доступність для широкого загалу. Також окреслено виклики, пов’язані з дезінформацією, розповсюдженням фейків, дипфейків та маніпуляціями громадською думкою. Стаття підкреслює важливість використання цифрових технологій у політичних кампаніях та їхню роль у формуванні сучасних політичних комунікацій. Аналізуються перспективи розвитку цифрових технологій у виборчих процесах, зокрема за допомогою штучного інтелекту та блокчейн-технологій.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4374МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ГЕНДЕРНОЇ ІНКЛЮЗИВНОСТІ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ2024-12-17T15:09:00+02:00Т.І. Сергієнкоcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>У статті автор досліджує, чому у сучасному світі питання гендерної інклюзивності в секторі безпеки стає надзвичайно актуальним. Проведено дослідження міжнародного досвіду в цій сфері та продемонстровано, що багато країн активно впроваджують політики і стратегії, спрямовані на забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків у військових і правоохоронних структурах. Також у даній статті проведено порівняльний аналіз гендерної інклюзивності у секторі безпеки на прикладі п'яти країн: Швеції, Канади, Ісландії, Норвегії та Великобританії. Зокрема, розглянуто їх законодавчі ініціативи, політики та програми підтримки, що сприяють інтеграції жінок у військову та правоохоронну діяльність. У Швеції та Канаді акцент зроблено на реалізації політик, які забезпечують рівний доступ жінок до всіх військових і правоохоронних посад, а також на спеціалізованих програмах для їх підтримки та розвитку кар'єри. Ісландія, відзначаючи високу гендерну рівність, запровадила прогресивні законодавчі норми і активно працює над усуненням стереотипів. Норвегія демонструє інноваційний підхід до інклюзії, фокусуючи увагу на освітніх ініціативах і зміні культури в організаціях безпеки. Великобританія, у свою чергу, реалізує політику нульової терпимості до дискримінації і насильства, що включає комплексні заходи щодо підтримки жінок у секторі безпеки. Аналіз зазначених країн показує, що ефективна інклюзія вимагає не лише законодавчих змін, але й культурних та організаційних трансформацій. Оцінка міжнародного досвіду дозволяє виявити найкращі практики та підходи, які можуть бути адаптовані для покращення гендерної інклюзивності у безпековому секторі інших країн. Крім того, досвід цих країн демонструє, що комплексний підхід, який включає освітні ініціативи, підтримку кар'єрного розвитку та боротьбу з дискримінацією, є критично важливим для досягнення сталих результатів у цій сфері.</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c) https://journalsofznu.zp.ua/index.php/political/article/view/4375ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ЄС У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОРЯДКУ ДЕННОГО2024-12-17T15:08:50+02:00Л.С. Хорішкоcherdaklieva@npkmercury.com.ua<p>Екологічний порядок денний ЄС визначений Європейською зеленою угодою. Йдеться про досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, забезпечення стійкості економічного розвитку та добробуту європейської спільноти. Реалізації амбітних кліматичних цілей сприяє різноформатний політичний діалог зі стейкхолдерами, спрямований на пошук ефективних інструментів колективного реагування на ймовірні кліматичні ризики. Політичне лідерство в реагуванні на кліматичні ризики є ключовим інструментом стратегування майбутнього ЄС. Публічна дипломатія сприяє синхронізації політико-комунікативної діяльності суб’єктів політики задля спільного реагування на глобальні виклики. Вона забезпечує популяризацію цінностей, напрямів діяльності за допомогою залучення лідерського потенціалу та формування довгострокового партнерського співробітництва. До основних форм публічної дипломатії відносять: організацію спеціальних подій, політичний діалог та співробітництво зі стейкхолдерами. ЄС активно долучається до організації спеціальних подій з метою привернення уваги стейкхолдерів до екологічної проблематики й активізації зеленого партнерства. Йдеться про Зелений тиждень Європи, відзначення премією Natura 2000 передового екологічного досвіду. Участь провідних очільників ЄС у спеціальних подіях сприяє позиціюванню значущості екологічного порядку денного й активізації співробітництва зі стейкхолдерами. ЄС відіграє провідну роль у синхронізації зусиль світової спільноти у питаннях досягнення кліматичної нейтральності та пошуку інструментів реагування на екологічні виклики. Йдеться про постійний політичний діалог з державами-партнерами щодо питань кліматичної нейтральності, екологічні ініціативи у межах «Global Gateway» та «Global Methane Pledge».</p>2024-12-17T00:00:00+02:00Авторське право (c)