Журнал сучасної психології

ІСТОРІЇ УСПІХУ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ КРИЗИ ВОЄННИХ РОКІВ

Е. Л. Бергхауер-Олас — 2024-06-21

Криза – з погляду психології – критичний стан, ситуація, переживаючи яку індивід відчуває емоційну лабільність і змушений знаходити шляхи приборкання життєвих обставин, що ставлять під загрозу його душевну рівновагу. Потрапляючи в таку ситуацію, людина за допомогою звичних для неї засобів не здатна ані знайти вихід з неї, ані запобігти подальшому розвитку подій, які можуть мати негативні наслідки в майбутньому [5]. В арсеналі українців існують різні стратегії подолання таких ситуацій, вони допомагають їм впоратися з психологічними проявами фізичних станів, зумовлених військовим конфліктом. У науковій літературі виділяють два типи стратегії подолання стресових ситуацій: проблемноорієнтоване й емоційно-орієнтоване [7; 14; 13]. Проблемно-орієнтоване подолання (наприклад, активна форма копінг-поведінки, планування, позитивний рефреймінг, інші види психологічної підтримки) допомагає людині знайти вихід із проблемної ситуації, у якій вона опинилася внаслідок тих чи інших подій. У кризових ситуаціях під впливом стресових чинників, а іноді і під час пошуку нових форм безпеки зростає потреба у прив’язаності [19]. У такі моменти наочно простежується поява моделі прив’язаності в житті індивіда, що призводить до запуску того чи іншого поведінкового механізму. Хоча кризова ситуація має згубний вплив на людські відносини, прояви стресу можна зменшити, чи то отримавши підтримку від близьких людей, таких як батьки, вчителі, чи то перебуваючи в довірливих стосунках з оточуючими, тобто зберігши потребу у прив’язаності, яка супроводжує людину впродовж життя [21]. У дослідженні, яке базується на засадах використання кваліметричного підходу, основна увага приділяється аналізу життєвих історій дітей підліткового віку, пов’язаних із війною. У дослідженні взяли участь підлітки, які проживають на території Закарпаття (Україна). Участь в опитуванні була добровільною, тож, зрештою, в анкетуванні взяли участь 84 респонденти, серед яких 26 хлопців і 58 дівчат підліткового віку. Мета нашого дослідження – з’ясувати, як молодь Закарпаття угорського походження сприймає події, пов’язані з війною, та які стратегії подолання кризи застосовують молоді для подолання її наслідків.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ТА АДАПТИВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ЗМІН І КРИЗ

Г. Б. Варіна — 2024-06-21

Наукова стаття присвячена аналізу факторів і предикторів, що впливають на процес активізації життєстійкості й адаптивності вчителя фізичної культури в умовах кризи та невизначеності. Аналіз літературних джерел інформації дав змогу визначити життєстійкість як систему переконань особистості, яка має змогу сприяти розвитку готовності особи із зацікавленістю брати участь у ситуаціях підвищеної для неї складності, тримати контроль над ними та керувати, вміти сприймати навіть негативні події як досвід і успішно справлятися з ними. Проведене дослідження дало змогу визначити чотири фактори суб’єктивно значущих психологічних загроз для вчителя фізичної культури в освітньому середовищі (суспільного характеру, інтенсивності праці, міжособистісних відносин, цифровізації освіти). Виявлено прямі взаємозв’язки задоволеності вчителя фізичної культури значущими характеристиками освітнього середовища, його референтною значимістю, психологічною захищеністю із самопочуттям і життєстійкістю; зворотні взаємозв’язки між загрозами суспільного характеру та самопочуттям педагога, життєстійкістю, психологічною безпекою та референтною значимістю. Встановлено, що основними предикторами життєстійкості вчителя фізичної культури в освітньому середовищі є його референтність і суб’єктивно значущі для вчителя загрози суспільного характеру. З огляду на виявлені предиктори життєстійкості вчителя фізичної культури, стає очевидним, що до завдань школи має входити створення більш емоційно сприятливої для вчителя освітньої екосистеми, яка заохочувала б почуття особистої цінності з боку її суб’єкта, зменшуючи тенденцію до відчуження, підтримуючи референтність середовища. Визначено, що для сприяння більш ефективному розвитку життєстійкості вчителя фізичної культури доцільно проводити навчання навичок міжособистісного спілкування, яке допоможе підготувати фахівців до участі в ефективній взаємодії зі школярами, максимізуючи почуття досягнення та зводячи до мінімуму почуття емоційного виснаження та знеособлення.

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ЯК КОМПЕНСАТОРНА СТРАТЕГІЯ УНИКАННЯ СОРОМУ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Н. О. Губа — 2024-06-21

У статті розглянуто перфекціонізм як стратегією уникнення сорому, яка є характерною для юнацтва, коли ядро особистості набуває сталих форм. Показано, що формат «позитивної досконалості» ґрунтується на правилах і стандартах, які стають формами моральних імперативів. Доведено, що відхилення від таких перфекціоністських стандартів призводить до прояву самокритики, провини та сорому. Проаналізовано сором як когнітивний афект, що породжується оцінкою того, наскільки ми не відповідаємо власним стандартам і стандартам інших людей. Узагальнення теоретичних підходів щодо зв’язків перфекціонізму та сорому зумовило спрямованість емпіричного дослідження щодо підтвердження цього зв’язку в осіб юнацького віку з урахуванням їх гендерної ідентифікації. Основа дослідження – вивчення взаємозв’язку між окремими факторами перфекціонізму, між цими факторами та різними формами сорому, а також пошук різниці поширеності факторів перфекціонізму, форм сорому й кореляції між ними залежно від гендерної ідентифікації респондентів. Обґрунтовано відповідність застосування комплексу методик дослідження поставленим завданням. Отримані результати свідчать, що найбільш поширеним фактором багатовимірної моделі перфекціонізму є самокритичний перфекціонізм, який серед юнацтва виявляється в чотири рази частіше, ніж жорсткий і нарцисичний перфекціонізм. Для юнацтва більш характерним є середнійі підвищений рівень вияву глобального сорому, тобто адаптивна його інтенсивність, однак для юначок і небінарних людей виявлено тенденцію збільшення інтенсивного, дезапдаптивного сорому порівняно з юнаками. У всіх трьох групах наявна кореляція жорсткого перфекціонізму з різними формами сорому. Для групи небінарних осіб статистично значущим є взаємозв’язок між самокритичним перфекціонізмом і румінативним специфічним соромом. Виявлено, що перфекціонізм не передбачає схильність лише до глобальної чи лише до специфічної форми сорому. Самокритичний перфекціонізм визначає інтенсивність різних форм сорому й мотиваційні компоненти, котрі вони в собі втілюють.

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ ДО СКЛАДНИХ УМОВ ЖИТТЯ

О. В. Жарков — 2024-06-21

У статті розглянуто поняття «адаптації молоді з інвалідністю до складних умов життя». Визначено сутність вихідного поняття «адаптація». Проаналізовані найбільш відомі у психологічній науці підходи до дослідження проблеми адаптації особистості: психоаналітичний, неофрейдистський, підхід гештальтпсихології, когнітивний, біхевіористичний, інтеракціоністський, гуманістичний. Окреслюються відмінності видів адаптації у біологічному (зміни в будові або діяльності організму, які дають йому змогу виживати в умовах існування), соціальному (пристосування до умов соціального середовища, формування системи відносин, рольова пластичність поведінки) і психологічному (процес взаємодії особистості із середовищем, за якого особистість повинна враховувати особливості середовища та впливати на нього, щоб забезпечити задоволення власних потреб) контекстах. Наведено сучасні визначення адаптації, надаються трактування сутності цього феномену зарубіжними і вітчизняними науковцями, такими як В. Джонс, О. Чиханцова, Б. Лазоренко. Г. Балл. Представлено власне бачення сутності психологічної адаптації особистості. Проаналізовано поняття інвалідності. Розглянуто складнощі, з якими стикається людина в силу фізичних, розумових, психічних або комбінованих проявів інвалідності, емоції, з якими стикається така людина. І якщо позитивні емоції можуть слугувати джерелом мотивації та розвитку особистості, то негативні – здатні створювати перешкоди для адаптації. Виділено певні психологічні особливості, що сприяють найкращої адаптації молоді з інвалідністю до складних умов життя. Таким чином, визначено низку психологічних, а саме індивідуально-психологічних (особливості темпераменту та певні риси характеру, життєстійкість, самоповага та самооцінка, почуття тривожності тощо) і соціально-психологічних особливостей (взаємовідносин у сім’ї, спілкування з однолітками, психологами, роботодавцями тощо), що сприяють процесу адаптації молоді з інвалідністю до складних умов життя або ускладнюють його. Окремо виділено складні емоційно-психологічні та психічні стани, що ускладнюють процес адаптації (агресивність, депресія).

РОЛЬ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДОВІРИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Н. О. Мосол — 2024-06-21

У статті висвітлено важливу роль організаційної довіри в забезпеченні ефективності та продуктивності сучасної організації. Висока організаційна довіра сприяє спільній, узгодженій та ефективній роботі колективу, адже організаційна довіра є ключовим чинником співпраці та впровадження соціальних технологій на практиці. Концепт організаційної довіри визначає динаміку соціальних змін у сучасному світі й описує спосіб впорядкування складних соціальних відносин на основі взаємних очікувань. Рівень організаційної довіри базується на різних чинниках, таких як неформальні угоди, офіційні положення, довгострокова практика або норми, що формуються організаційною культурою та підтримують довіру. Акцентовано, що довіра, психологічна атмосфера й корпоративна культура є не тільки важливими для економічної ефективності підприємства чи організації, а й ключовими показниками їх психологічної ефективності. Підкреслено зв’язок організаційної довіри із зобов’язаннями, відповідальністю та ризиком, вона сприяє виникненню відчуття захищеності і надійності, а також ефективній взаємодії. Результати наукових досліджень показують важливість організаційної довіри, яка полягає в здатності колективу працювати разом, узгоджено й ефективно. Високий рівень організаційної довіри приводить до повної задоволеності працею та відданості організації. Також виявлено, що довірчі відносини між співробітниками сприяють підвищенню співпраці, лояльності та прихильності до організації, а також знижують імовірність негативних явищ, включно з наміром звільнитися. Розкрито роль керівника у формуванні високого рівня організаційної довіри в самій організації та його вплив на формування довіри з боку партнерів до організації. У довірчій атмосфері співробітники відчувають більшу відкритість до критики, обговорюють свої помилки й вільно висловлюють свої думки. Встановлено, що високий рівень організаційної довіри сприяє підвищенню ефективності та продуктивності роботи організації, що робить його ключовим чинником успішності в сучасному світі.

ПАРТНЕРСТВО В СТОСУНКАХ – ПОГЛЯД УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК УКРАЇНИ ТА КАНАДИ НА ЦЕ ПОНЯТТЯ

Н. В. Паламарчук — 2024-06-21

У статті здійснено розкриття поняття партнерські сімейні стосунки, а також проведено аналіз уявлення жінок України щодо цього поняття. Представлено результати порівняльного аналізу впливу зміни країни проживання на уявлення й очікування жінки в партнерських стосунках на прикладі українок, що проживають в Україні, та українок, які мігрували до Канади та проживають там понад 9 років (далі – канадки). Виявлено ключові асоціації та відмінності в уявленнях обох груп щодо партнерства, розподілу обов’язків, очікувань, відповідальності. Так, ключовою асоціацією обох груп опитуваних жінок виступила повага, що справді є основою будь-яких успішних стосунків, проте саме уявлення про партнерський тип сімейних відносин виявилося досить неточним в обох групах. Зокрема, партнерство передбачає спільні цілі, сформовані на основі домовленостей, у яких узгоджуються обов’язки партнерів, а відповідальність розподіляється рівно, проте лише одиниці жінок зазначили про цілі, угоди, визнання потреб іншого. Більшість респонденток обох груп зауважували, що це стосунки, у яких добре разом, у яких люди вміють слухати, чути, обговорювати й домовлятися, де є любов, підтримка, де люди відчувають себе в безпеці, але майже ніхто не зазначав, що це стосунки, які насамперед будуються на домовленостях, що враховують здібності, вільний час, бажання партнерів. Загалом уявлення жінок України, що мігрували до Канади, досить схожі до уявлень, що були виявленими в українок на території України, проте пріоритетність асоціацій є різною. Коли українки говорять про підтримку, іммігрантки зазначають взаєморозуміння, для українок у пріоритеті – розвиток, спільна мета, іммігрантки ж говорять про рівноправність і допомогу. Серед ключових відмінностей було виявлено, що українські жінки в Україні значно частіше зазначали, що саме чоловік несе відповідальність за матеріальне благополуччя сім’ї. Також лише українки в Україні говорили, що жінка повинна мотивувати, надихати та підтримувати чоловіка, повинна бути берегинею дому й оберігати сімейне вогнище. Українки ж, що прожили в Канаді понад 9 років, на перший план ставлять те, що ніхто нікому нічого в партнерських стосунках не повинен і може робити лише за власним бажанням. У статті здійснено детальне порівняння уявлень канадок та українок про партнерство й очікування від нього.

СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ЕГО-ДИСТОННОСТІ ГОМОСЕКСУАЛІВ: ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

І. І. Сняданко — 2024-06-21

Стаття присвячена аналізу формування его-дистонності людей із гомосексуальною орієнтацією. Здійснено аналіз сексуальних орієнтацій особистості (гетеросексуальна, гомосексуальна та бісексуальна). Розглянуто основні підходи до розуміння природи гомосексуальної та бісексуальної орієнтацій, зокрема концепції З. Фройда та А. Кінсі. Розкрито поняття его-дистонності, ідентичності, его-ідентичності. Розглянуто вплив соціальних чинників на формування его-дистонності особистості, зокрема его-дистонності гомосексуалів – неприйняття / часткове неприйняття себе, своїх ролей, своєї поведінки тощо. За твердженням автора, на формування его-дистонності особистості провідний вплив має суспільство, його цінності, традиції, соціальні установки, родина, близьке оточення, батьки. У статті досліджено поняття сексуальності особистості як однієї з базових характеристик особистості, тому сексуальну орієнтацію не можна розглядати окремо від особистості, заперечувати її тощо. Сексуальність людини охоплює сукупність біологічних, психофізіологічних, емоційних реакцій, переживань і вчинків людини, пов’язаних із проявом і задоволенням сексуального потягу. Визначено основні проблеми, з якими гомосексуали звертаються по психологічну допомогу – здійснення камінг-ауту, прийняття своєї сексуальної орієнтації, образу себе, спілкування з рідними, наслідки від психологічного насильства й булінгу. Визначено основні тенденції у психологічному консультуванні – переорієнтація з доведення до гетеросексуальної аудиторії думки, що ЛГБТІК+ не є патологією, що є відмінності між ЛГБТІК+ та гетеросексуальними людьми, на тезу про те, що робота має відбуватися всередині для спільноти через цінності спільноти, наявність певних знань і навичок у спеціаліста – вживання коректної лексики, знання про гендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію, супутні теми – робота з постраждалими від насильства, знання про травму тощо.

ФРУСТРАЦІЙНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ

Н. Ф. Шевченко — 2024-06-21

Стаття висвітлює проблему фрустраційної толерантності як важливої складової професійного становлення фахівця. Для глибшого розуміння поняття «фрустраційна толерантність» детально проаналізовано феномен фрустрації. Акцентовано увагу на етимології поняття «фрустрація». Визначено, що фрустрація є одним із чинників виникнення неврозів, що, зі свого боку, негативно впливає на особистість та її професійну діяльність зокрема. Акцентовано увагу на визначенні фрустрації як психічного стану, що виникає в разі перешкоди в задоволенні важливих потреб і виявляється в почутті невдоволення та психічної напруги, спричинених неможливістю реалізувати певні цілі. Визначено типи поведінки особистості під час впливу на неї ситуацій, що фруструють. Зокрема, висвітлено такий тип реагування на фрустратор, як фрустраційна толерантність, що дало змогу виділити форми фрустраційної толерантності. Вивчено ряд ідей, концепцій і підходів щодо фрустраційної толерантності. Проаналізовано феномен фрустраційної толерантності. Визначено, що фрустраційна толерантність проявляється не лише у спокійному стані, але й у напруженні, зусиллях і стримуванні небажаних імпульсивних реакцій. Наголошено на тому, що кожна людина має власні способи подолання стресових ситуацій: вона може зменшувати значення актуальної проблеми та переорієнтувати увагу на інші аспекти життя, що також має позитивний вплив на процес професійного становлення. Розглянуто думку, що фрустраційна толерантність є здатністю особистості справлятися з різноманітними труднощами, стресовими ситуаціями та невдачами без втрати ентузіазму й мотивації. Визначено, що подібна поведінкова реакція на ситуації, що фруструють, формується ще в підлітковому віці й укріплюється протягом життя. Висока фрустраційна толерантність сприяє професійному становленню, даючи фахівцю змогу ефективно справлятися з труднощами, вчитися на своїх помилках і розвивати навички адаптації до змінних умов роботи. На основі вивчення наукових джерел виділено компоненти фрустраційної толерантності фахівця, які сприяють більш адаптивному професійному становленню.