Фізичне виховання та спорт

ПОКРАЩЕННЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТОК ЗВО ЗАСОБАМИ СИЛОВОГО ФІТНЕСУ

2025-03-05T10:39:02+02:00

Серед головних причин погіршення стану здоров’я студентської молоді науковці вбачають у неефективності сучасної організації фізичного виховання у ЗВО України. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є підвищення у студентської молоді мотивації до систематичних занять фізичними вправами за рахунок упровадження в освітній процес нових видів фізкультурно-оздоровчої діяльності. Одним із відносно молодих видів рухової активності, що сьогодні набирають великої популярності у студентському середовищі, є силовий фітнес. Мета – визначити вплив занять силовим фітнесом на функціональний стан і фізичний розвиток студенток закладів вищої освіти. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: теоретичні; емпіричні; педагогічне тестування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Дослідження проводилися на базі Дніпровського державного технічного університету, заняття відбувалися офлайн. Для перевірки впливу занять силовим фітнесом функціональний стан і фізичний розвиток студенток організовано педагогічний експеримент тривалістю вісім місяців. У дослідженні взяли участь студентки І–ІІ курсів віком 17–19 років. Студентки були поділені на дві групи: КГ – контрольна група (n=43) та ЕГ – експериментальна група (n=45). Контрольна група займалася за загальноприйнятою програмою з фізичної культури, а експериментальна група займалася на заняттях силовим фітнесом. Заняття проводилися два рази на тиждень. Упровадження засобів силового фітнесу на заняттях з фізичної культури протягом навчального року показало, що відбулося значне статистично достовірне (p<0,05) підвищення функціональних показників та фізичного розвитку студенток експериментальної групи. Показники дівчат контрольної групи мали позитивну динаміку, але не досягли статистично достовірних відмінностей (p>0,05). Узагальнюючи результати педагогічного експерименту, можна стверджувати про високу ефективність використання силового фітнесу у системі фізичного виховання, що сприяло покращенню функціональних показників та фізичного розвитку студенток. Упровадження силового фітнесу виконує здоров’язберігаючу роль та формує позитивне відношення до занять фізичною культурою та спортом здобувачів ЗВО.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТРУЮВАННЯ ПІДСИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СПІВРОБІТНИКІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

2025-03-05T10:39:11+02:00

У статті розглядаються питання теоретичних засад конструювання підсистеми підготовки майбутніх співробітників сектору безпеки та оборони в екстремальних умовах, які охоплюють основи, принципи і підходи, що забезпечують ефективність підготовки в умовах високого ризику та стресу. Сьогодні спостерігається загроза на національному та глобальному рівнях, зростає потреба у висококваліфікованих фахівцях для роботи в екстремальних умовах. Для максимальної ефективності підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності в екстремальних умовах, із підвищеним рівнем ризику та стресу теоретичні засади конструювання результативної підсистеми підготовки майбутніх співробітників сектору безпеки необхідними є принципи, основи та підходи, що забезпечують максимально ефективну підготовку до професійної діяльності в умовах високого ризику та стресу. Також важливими є розроблення методів навчання, які дають змогу майбутнім фахівцям набути практичних навичок, розвинути психологічну стійкість, здатність до швидкого прийняття рішень, що є необхідним для специфіки вибраної професії, а також уміння працювати в команді. Уперше запропоновано теоретичні засади, що інтегрують новітні методи навчання, які забезпечують ефективну підготовку майбутніх співробітників сектору безпеки та оборони до професійної діяльності в умовах високого ризику та стресу. Зроблено акцент як на практичних навичках, так і на психологічній стійкості, умінні ефективно та швидко приймати важливі рішення в кризових ситуаціях, що включає нові підходи до тренувальних занять для формування майбутніх фахівців здатності до роботи в умовах стресу як індивідуального, так і колективного характеру для успішного виконання поставлених завдань. Розроблено основні з теоретичних засад, які лежать в основі таких навчальних підходів, як: теорія інтерактивного навчання; концепція побудови знань; стратегії інтерактивного навчання та симуляції; методика навчання через моделювання ситуацій; персоналізоване навчання. Теоретичні засади конструювання підсистеми підготовки майбутніх співробітників сектору безпеки та оборони повинні враховувати комплексний підхід та низку аспектів: фізичних, технічних, психологічних; комплексний підхід, який включає фізичні, психологічні та технічні напрями в умовах підвищеного стресу та ризику. Визначено, що теоретичні засади конструювання результативної підсистеми підготовки майбутнього співробітника сектору безпеки та оборони до професійної діяльності в екстремальних умовах охоплюють основи, принципи і підходи, що забезпечують ефективність підготовки в умовах високого ризику та стресу.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ Й РОЗУМОВОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ВІД РІВНЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ У РІЗНІ ПЕРІОДИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

2025-03-05T10:39:22+02:00

Вивчено та виявлено взаємозв’язки між показниками фізичної, професійно-прикладної, розумової працездатності студентів за результатами тестових навчальних завдань у різні періоди навчального року студентів перших і других курсів навчання. Досліджено та запропоновано оптимальну динаміку підвищення фізичних навантажень на організм студентів та їхній вплив на швидкість протікання процесів мислення під час напружених періодів річного циклу навчання. Відстежено закономірність впливу фізичних навантажень різної інтенсивності на швидкість протікання процесів мислення студентів під час модульних тижнів та екзаменаційних сесій. Зауважено, що контроль, оцінка і своєчасна корекція розумової працездатності і функціонального стану центральної нервової системи за допомогою адекватно спрямованих професійно-прикладних фізичних навантажень мають значне практичне значення, під час яких розумова працездатність і функції нервової системи змінюються циклічно. Зауважено, що фізичні навантаження різної інтенсивності з професійно-прикладною спрямованістю мають як безпосередній вплив на розумову працездатність студентів одразу ж після їхнього виконання в різні періоди навчального року, так і віддалений ефект. Визначено базові вимоги, які характеризують професійну діяльність економістів-аграрників на виробництві. Зауважено, що цілеспрямоване використання професійно-прикладних фізичних вправ і занять прикладними видами спорту слід розглядати як важливий чинник збереження високої й продуктивної не лише фізичної, а й психологічної активності студентів до умов їхньої майбутньої професійної діяльності. Запропоновано найпростіші, умовно названі комплекси «підготовчих», «естетичних» та «оздоровчих» фізичних вправ, які позитивно впливають на психіку студентів, підтримують їхню бадьорість, створюють хороший настрій і мають значне практичне значення як для вдосконалення системи проведення практичних занять, які, своєю чергою, сприяють підвищенню розумової і фізичної працездатності, так і для профілактики перевтоми, психологічних зривів, стресових станів.

ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ У НАСТІЛЬНОМУ ТЕНІСІ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ СКЛАДНИК УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ ГРИ

2025-03-05T10:40:40+02:00

Застосування спеціалізованого обладнання та вдосконалення інвентарю є важливою передумовою прогресу у настільному тенісі, що сприяє його перетворенню на складний вид спорту з різноманітною технікою, великою кількістю техніко-тактичних дій. Сучасні технології як інноваційні складники вдосконалення техніки гри дають змогу розробляти індивідуальні програми тренувань, використовувати штучний інтелект для аналізу результатів і прогнозування успіхів, а також розвивати тактичне мислення через симуляцію реальних ігрових ситуацій. Під час організації дослідження, ураховуючи проаналізовані проблеми технічної підготовки у настільному тенісі, визначено тренажери та обладнання. В експерименті брали участь 20 здобувачів Національного університету водного господарства та природокористування секції спортивного вдосконалення з настільного тенісу підготовчої групи: 10 тенісистів – ЕГ, тренувалися з використанням спеціального обладнання; 10 – КГ, тренування проводилися за звичайною методикою (традиційні вправи, спаринги, заняття проводилися без використання спеціального обладнання). Для оцінювання рівня технічної підготовки учасників експерименту застосували тести: «жонглювання», вправа «трикутник», вправа «вісімка», подачі («накатом», із нижнім обертанням, із боковим обертанням, нижнє-бокове обертання, верхнє-бокове обертання), топ-спін (підставка, підрізування, перекрутка). Показники тестування технічної підготовки з настільного тенісу після закінчення експерименту вказали на покращення результатів спортсменів ЕГ у всіх контрольних вправах: «жонглювання» – 9,1, КГ 8,9 (покращення на 0,2 середнього значення результатів); вправа «трикутник» – правою 18,7/ лівою 18,0, КГ 18,2, 18,0 (0,5); вправа «вісімка» – ЕГ 20,3 (0,7). У виконанні «подачі «накатом» – 8,4, КГ 8,2 (0,2); «нижнє обертання» – 8,4, КГ 8,0 (0,4); «бокове обертання» – 8,2, КГ 8,0 (0,2); «верхнє обертання» – 8,6, КГ 7,5 (1,1); «верхнє бокове обертання» – 8,7, КГ 8,5 (0,1). У вправах «топ-спін»: «підставка» – 8,3, КГ 8,0 (0,3); «підрізування» – 9,0, КГ 8,7 (0,3); «перекрутка» – 7,5, КГ 7,3 (0,2). Отже, застосування спеціалізованого обладнання та вдосконалення інвентарю створюють нові можливості для інновацій у підходах до тренувань та є важливою передумовою прогресу у настільному тенісі.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПІДХОДІВ У ПРОГРАМАХ ОЗДОРОВЧОГО ФІТНЕСУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ

2025-03-05T10:39:40+02:00

У статті зазначено, що оздоровчий фітнес є важливим елементом фізичної активності, який спрямований на підтримку та покращення фізичного стану жінок першого періоду зрілого віку. Указано, що зростає необхідність у диференційованих програмах оздоровчого фітнесу, які враховують індивідуальні потреби жінок та особливості організму. Окрім того, диференціація програм з урахуванням фізичного стану, особистих цілей і соціально-емоційних потреб дає змогу забезпечити максимальну ефективність занять. Зазначено, що популяризація оздоровчого фітнесу та створення доступних умов для занять сприяють формуванню культури здорового способу життя та поліпшенню якості життя цієї вікової групи. Указано, що програми оздоровчого фітнесу базуються на різноманітних підходах, спрямованих на врахування індивідуальних потреб, фізичних можливостей та цілей учасниць. У дослідженні структуровано інформацію про підходи до програм оздоровчого фітнесу для оптимізації фізичного стану жінок першого періоду зрілого віку. Автори акцентують увагу, що кожна програма для жінок першого періоду зрілого віку розробляється з урахуванням особливостей здоров’я, рівня фізичної підготовленості, віку та особистих цілей. Подано класифікацію підходів до програм оздоровчого фітнесу для оптимізації фізичного стану жінок першого періоду зрілого віку, а саме: диференційований, індивідуальний, комплексний, соціально-психологічний, мотиваційний та функціональний. Висвітлено, що такі підходи дають змогу адаптувати вправи до можливостей конкретної особи, запобігаючи перенавантаженням і травмам. Визначено критерії диференціації програм з оздоровчого фітнесу для жінок першого періоду зрілого віку. До основних критеріїв належать: фізичний стан, що враховує рівень підготовленості (початковий, середній, просунутий); показники здоров’я та наявність супутніх захворювань, пов'язаних із малорухливим способом життя; наявність часу для занять фізичною активністю, доступність спортивних об'єктів та соціальна підтримка; особисті цілі, наприклад підтримка оптимальної ваги або зниження ваги; мотивація до занять фізичною активністю, боротьба зі стресом та психологічне благополуччя; психоемоційний стан (поєднання занять із психологічно розвантаженням); використання фітнес-додатків, відеоуроків або спортивного обладнання.

ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СПОРТИВНО-МАСОВИХ ЗАХОДІВ У ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2025-03-05T10:39:53+02:00

Стаття спрямована на вирішення актуальної соціальної проблеми попередження травматизму учнів під час проведення спортивно-масових заходів у навчальних закладів освіти. Розглянуто основні види та причини дитячого травматизму, вікові особливості формування довільних рухів, роль низки психофізіологічних функцій в організації оптимальної форми рухової діяльності. Здійснено теоретичний аналіз досліджень щодо вивчення загальних принципів формування довільних рухів, їхніх вікових особливостей, характеру рухової діяльності в нестандартних і ускладнених умовах, адаптивного значення їх варіабельності; розглянуто причини та основні види шкільного травматизму, причини виникнення травм у дітей різного віку, існуючі засади організації його попередження. Проаналізовано види, характер, причини дитячого травматизму під час занять фізичними вправами. З’ясовано, що, незважаючи на постійні зусилля вчителів, травматизм під час проведення спортивно-масових заходів у школі залишається значним, тому ця проблема є актуальною, найкращим засобом вирішення якої є профілактика. Розроблено класифікацію різних видів падінь. Доведено, що для попередження травматизму під час проведення спортивно-масових заходів була ідея у тому, що із застосуванням спеціальної методики значно зростає варіативність рухових дій, які супроводжуються значним підвищенням адекватних можливостей. Розроблено та апробовано методику попередження травматизму учнів, яка дає змогу цілеспрямовано вирішувати оздоровчі завдання, що стосуються найчастіших порушень здоров’я школярів, – травм. Окрім того, використання даної методики дало змогу підвищити рівень гармонійності розвитку фізичних якостей, сформувати життєво важливі рухові вміння та навички як основу фізичного виховання у школі. Практична значущість дослідження полягає у тому, що рекомендовано спеціальну методику використання фізичних вправ на уроках фізичної культури, яка формує у школярів уміння виконувати травмобезпечні падіння в нестандартних та ускладнених умовах, що дає змогу знизити дитячий травматизм у життєво важливих ситуаціях. Доведено, що дотримання установлених норм, правил поведінки, оволодіння травмобезпечними видами падінь, дають змогу на належному організаційному рівні проводити спортивно-масові заходи, зберегти здоров’я і життя учнів.

ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНО-МАСОВОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2025-03-05T10:40:03+02:00

У статті розглянуто значення організації спортивно-масової роботи в закладах середньої освіти. Доведено, що турбота про розвиток фізичної культури і спорту серед школярів – найважливіша функція, стратегічне завдання виховної навчальної лінії школи, яка забезпечує впровадження в життя гуманістичних ідеалів, цінностей і норм, відкриває широкий простір для виявлення здібностей учнів, задоволення їхніх інтересів і потреб, активізації людського чинника. Одним із провідних засобів реалізації цієї функції є спортивно-масова робота фізкультурно-оздоровлювального спрямування. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні організації спортивно-масової роботи в закладах середньої освіти. Результати дослідження. Доведено, що спортивно-масова робота в закладах середньої освіти стає невід’ємною частиною педагогічного процесу, що спрямований на виховання всебічно фізично та духовно розвинутої особистості. Цьому сприяє організація і проведення спортивно-масових заходів. Добре продумана система позакласної роботи багато в чому сприяє фізичному вихованню і розвитку спорту серед школярів. Щоб досягти масового охоплення учнів позакласною роботою, використовуються найрізноманітніші форми організації: спортивні змагання, фізкультурні свята, заняття в спортивних секціях тощо. Під час проведення спортивно-масових заходів потрібно враховувати відповідність навчальному матеріалу, що вивчається на уроках фізичної культури, щоб поєднання позакласних спортивно-масових заходів сприяло вдосконаленню рухових навичок і вмінь дітей, зміцненню здоров’я, прищеплювало учням любов до систематичних занять фізичною культурою і спортом. З’ясовано, що, проводячи спортивно-масові заходи, обов’язково необхідно враховувати вікові особливості розвитку учнів. Ці знання дають змогу проводити спортивно-масові заходи на високому педагогічному рівні. Висновки. Заходи спортивно-масової спрямованості вирішують одне з важливих завдань організації дозвілля – формування здорового способу життя учнів. Під час участі в спортивно-масових заняттях є можливість залучати учнів до систематичних занять фізичною культурою, масовими видами спорту, різноманітними позашкільними заходами та навчанню їх поборювати біль, небажання, слабкість і страх, які зустрічаються в повсякденному житті. На тлі сьогоднішнього військового стану в країні, депресії населення спортивне життя здається чимось особливим. Основні психологічні якості, які виробляються в процесі спортивно-масових заходів, – воля, концентрація уваги, організованість, упевненість в собі, емоційна стійкість, самоконтроль. Побудова системи суспільно-сімейного виховання, що орієнтоване на пріоритет цінностей здоров’я учнів, цілі і завдання проведення заходів спортивно-оздоровчої спрямованості можуть уточнюватися і конкретизуватися залежності від потреб сучасності.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ІНКЛЮЗИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-03-05T10:40:15+02:00

У статті досліджуються особливості організації та методичного супроводу інклюзивного фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку, що стало її основною метою. Поняття «інклюзія», «інклюзивна освіта» «інклюзивне фізичне виховання» поступово стають невід’ємною частиною представників освітянської педагогічної спільноти. Інклюзивне навчання – це рівний доступ до якісної освіти всім дітям, включаючи дітей з особливими освітніми потребами. Відсутні теоретичне обґрунтування, концептуальні та технологічні підходи до вирішення даної проблеми, інтеграційні програми, що дало поштовх для дослідження даної теми. Сьогодні в Україні немає одностайної думки з питання впровадження системи інклюзивної освіти в загальноосвітні школи, особливо в систему фізичного виховання дітей. Багато фахівців не вірять в ефективність подібної системи, а деякі взагалі вважають її нездійсненною, уважаючи, що різні можливості і здібності учнів є непереборною перешкодою для його впровадження. Причому, як відзначають вони, відмінності дітей особливо яскраво проявляються саме в руховій сфері, під час уроків фізичного виховання. Тому було вирішено провести практичне дослідження на базі загальноосвітніх шкіл м. Запоріжжя (ЗОШ № 3) для виявлення особливостей організації та методичного супроводу інклюзивного фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку. У ході дослідження вивчалася науково-інклюзивного фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку. Основне місце в дослідженні відводилося педагогічним спостереженням за дітьми з особливими освітніми потребами під час проведення різних форм фізичного виховання (урок фізичної культури, фізкультхвилинки, фізкультурно-спортивні свята, заняття з ЛФК). Досліджувалися особливості навчання «особливих дітей», матеріально-технічні умови, методи та принципи навчання у процесі фізичного виховання. Як результат дослідження, зроблено висновки про необхідність підвищення ефективності процесу інклюзивного фізичного виховання в освітніх установах учителю, який здійснює інклюзивне фізичне виховання, за допомогою певних рекомендацій.

ІНКЛЮЗИВНІ УМОВИ КОРЕКЦІЇ РУХОВОЇ СФЕРИ ШКОЛЯРІВ ІЗ ВАДАМИ СЛУХУ ЗАСОБАМИ ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ

2025-03-05T10:40:24+02:00

Показано принципи, зміст та організацію інклюзивної та корекційно-розвивальної мовленнєвої роботи та рухової сфери з глухими школярами 12–14 років засобами оздоровчого туризму. У експерименті брали участь 59 школярів, із них 39 глухих. Установлено, що показники кінцевого рівня за всіма роками є кращими в експериментальних групах порівняно з контрольною за винятком ПЗМР. Заняття з глухими школярами 11–15 років на етапі навчального експерименту дали змогу нівелювати розходження між глухими та чуючими школярами. Утрата слуху й недостатній мовний розвиток викликають у глухих школярів істотні утруднення в розвитку рухових якостей і під час занять оздоровчим туризмом. Це вимагає здійснення корекційно-компенсаторної роботи з даною категорією школярів. Недостатня розробленість проблеми корекції рухової сфери глухих школярів на заняттях з оздоровчого туризму стало підставою для вибору теми дослідження. У зв'язку із цим надзвичайно необхідне подальше вдосконалювання корекційно-виховного процесу, реалізації потенційних компенсаторних можливостей розвитку осіб із вадами слуху. У цьому плані важливу роль відіграють фізичні вправи. Педагогічна значущість даної проблеми особливо актуальна в плані прилучення глухих школярів до систематичних занять оздоровчим туризмом. Туризм – це різнобічний виховний засіб для розвитку духовних і фізичних сил, формування характеру та оволодіння життєво необхідними навичками й уміннями. Він є одним із засобів усебічного розвитку й виховання, адже під час подорожей туристи вивчають природні особливості місцевості та ресурси корисних копалин, збирають колекції для краєзнавчих музеїв. Під час подорожей учасники загартовують свій організм, розвивають силу, спритність, витривалість, набувають навичок похідного життя, необхідних у практичній діяльності й побуті.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ» В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

2025-03-05T10:40:32+02:00

У статті висвітлено питання особливостей використання нових інформаційних технологій у процесі викладання навчальної дисципліни «Загальна теорія підготовки спортсменів» для професійної підготовки майбутніх тренерів в умовах дистанційного навчання. Визначено основні завдання та напрями щодо використання сучасних інформаційних засобів для як найкращого засвоєння матеріалу з дисципліни «Загальна теорія підготовки спортсменів». Установлено, що використання саме таких інформаційних технологій у повному обсязі дасть можливість значно покращити викладання навчальної дисципліни «Загальна теорія підготовки спортсменів» в умовах дистанційного навчання. Дисципліна «Загальна теорія підготовки спортсменів» як одна зі складових частин базової освіти, спрямована, перш за все, на формування професійних знань та вмінь здобувачів вищої освіти, удосконалення теоретичної і практичної підготовки майбутніх фахівців, забезпечення можливостей для подальшого вдосконалення професійних знань, самореалізації у майбутній професійній діяльності. На основі аналізу сучасного науково-теоретичного і методологічного підходу визначено певні чинники, що впливають на особливості дистанційного викладання навчальної дисципліни «Загальна теорія підготовки спортсменів» в умовах дистанційного навчання. Ці чинники можна поділити на об'єктивні і суб'єктивні. Проблематикою викладання теоретичних дисциплін на факультетах фізичного виховання займаються багато сучасних вчених, зокрема: В.І. Бобрицька, І.В. Кривенцова, О.С. Попрошаєв, О.Ю. Чумаков та багато інших [2–5]. Головні особливості викладання навчальної дисципліни «Загальна теорія підготовки спортсменів»: надання студентам знань із теоретичними засадами підготовки спортсменів; формування в них уявлення про основні етапи і періоди підготовки та оптимальне застосування навантажень протягом багаторічного тренування; забезпечення фундаментального рівня професійної підготовленості тренерів. Обґрунтовано педагогічні умови, які дадуть їм змогу успішно працювати тренерами в різних ланках системи фізичного виховання; надання знань про основні закономірності змагальної діяльності; формування умінь самостійно приймати рішення про вибір найбільш ефективних засобів і методів спортивного тренування.

ВИКОРИСТАННЯ ТАБАТА-ТРЕНУВАНЬ З ЕЛЕМЕНТАМИ ВОЛЕЙБОЛУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

2025-03-05T10:40:52+02:00

Сьогодні у закладах вищої освіти під час проведення практичних спортивних занять використовуються різні методики викладання, інструментарій яких дає змогу покращити процес навчання та досягти передбачених освітньою програмою, загальних та спеціальних компетенцій здобувачів освіти. Одним з ефективних методологічних підходів, що дають змогу переосмислити сучасний стан педагогічної діяльності як освітнього простору та намітити шляхи його модернізації в країні, є впровадження інновацій у педагогічну діяльність. У статті розглядається актуальність упровадження інноваційної системи – табата-тренування на заняттях із волейболу для студентів, яка розвиває не лише необхідні фізичні якості, а й удосконалює технічну підготовку з волейболу, а саме: передачу м’яча двома руками зверху, прийом м’яча двома руками знизу, блокувальні дії, нападаючі удари, переміщення тощо. Показано певні особливості занять волейболом із додаванням до них нової системи тренувань з елементами «Табата», компоненти якої позитивно впливають на фізичне навантаження студентів і на розвиток їхніх фізичних якостей. Актуальність питання підтверджується постійним удосконаленням методики навчання гри у волейбол. Виходячи із цього, основна мета нашої статті – дослідити систему «Табата» й адаптувати її до тренувальних занять із волейболу для студентів. Додаються комплекси вправ без предметів та з м’ячом за системою «Табата» для студентів-початківців та необхідні вимогі до їх використання, а також представлено комплекс інтервального тренування по системі «Табата», яка показала свою ефективність під час практичних занять. Статтю присвячено актуальним проблемам, які вирішуються у процесі спортивної освіти студентів на навчальних заняттях, спрямованих на освоєння програмного матеріалу, що дає змогу забезпечити загальну та професійно-прикладну фізичну підготовленість, визначальну психофізичну готовність студента до вибраної професії.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ВИКЛАДАННІ СПОРТИВНОЇ МЕТРОЛОГІЇ МАЙБУТНІМ ФАХІВЦЯМ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

2025-03-05T10:41:03+02:00

У статті досліджується впровадження компетентнісного підходу у викладанні дисципліни «Спортивна метрологія» для підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання. Мета дослідження – обґрунтування необхідності впровадження компетентнісного підходу у викладанні дисципліни «Спортивна метрологія». Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання в умовах упровадження компетентнісного підходу. Предмет дослідження – методика викладання дисципліни «Спортивна метрологія» з урахуванням компетентнісного підходу, спрямована на формування професійних компетентностей студентів. У ході дослідження використано методи аналізу наукових джерел, навчальних програм, педагогічне спостереження. Результати дослідження. Результати дослідження свідчать, що впровадження компетентнісного підходу у викладання дисципліни «Спортивна метрологія» забезпечує формування ключових професійних компетентностей, включаючи здатність здійснювати об'єктивний аналіз фізичних параметрів, інтерпретувати отримані дані та застосовувати сучасні статистичні методи для оцінки ефективності освітніх програм у фізичному вихованні. Інтеграція теоретичних знань із практичним складником, зокрема впровадження адаптованих лабораторних робіт, сприяє глибшому розумінню навчального матеріалу та підвищує його практичну значущість. Використання цифрових технологій (SPSS, Excel, R) дає змогу реалізувати високий рівень аналітичної підготовки студентів, що підкреслює їхню готовність до інноваційної діяльності в галузі фізичного виховання. Отримані результати демонструють значне зростання рівня мотивації студентів до навчання, що підтверджується якісними та кількісними показниками. Застосування компетентнісного підходу підтвердило свою ефективність у контексті підготовки високоосвічених фахівців, здатних до професійного саморозвитку та практичної реалізації сучасних методик. Висновки. Упровадження компетентнісного підходу у викладанні «Спортивної метрології» забезпечує формування у студентів професійних компетентностей, спрямованих на оцінку фізичного стану та функціональної готовності. Інтеграція теоретичних знань із практичними завданнями, зокрема використання цифрових технологій, сприяє підвищенню аналітичних навичок і мотивації студентів. Орієнтація на здоров’язбережувальні технології дає змогу формувати фахівців, здатних упроваджувати ефективні програми фізичного виховання. Компетентнісний підхід довів свою ефективність у підготовці сучасних педагогів фізичного виховання.

УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАННЯ БІОМЕХАНІКИ МАЙБУТНІМ УЧИТЕЛЯМ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2025-03-05T10:41:13+02:00

У сучасному освітньому процесі підготовка вчителів фізичної культури вимагає удосконалення методик викладання фундаментальних дисциплін, таких як біомеханіка, яка є основою для розуміння рухових процесів, котрі лежать в основі фізичної активності. Однак традиційні методи викладання часто не враховують потреб сучасної системи освіти, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів. Мета дослідження – розробити рекомендації для вдосконалення викладання біомеханіки майбутнім учителям фізичної культури з урахуванням сучасних освітніх технологій та інтерактивних методів навчання. Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання в умовах упровадження компетентнісного підходу. Предмет дослідження – методика викладання дисципліни «Спортивна метрологія» з урахуванням компетентнісного підходу, спрямована на формування професійних компетентностей студентів. У ході дослідження використано методи аналізу наукових джерел, навчальних програм, педагогічне спостереження. Результати дослідження. Використання інтерактивних методів, таких як кейс-метод, групові проєкти та рольові ігри, сприяє активному залученню студентів до навчального процесу, формуванню аналітичного мислення та вмінь застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності. Застосування цифрових інструментів, таких як програмне забезпечення для аналізу рухів (Dartfish, Kinovea), віртуальні лабораторії та системи моніторингу рухової активності, забезпечує підвищення точності аналізу та формування у студентів навичок роботи із сучасними технологіями. Розроблення та впровадження модульного підходу до викладання біомеханіки дають змогу забезпечити систематичне освоєння матеріалу, формуючи у студентів здатність аналізувати техніку виконання вправ, розробляти рекомендації для оптимізації рухів та впроваджувати здоров’язбережувальні технології. Адаптація лабораторних робіт до завдань фізичного виховання дала змогу підвищити їхню практичну значущість, орієнтуючи студентів на реальні професійні завдання, включаючи оцінку техніки рухів, розроблення індивідуальних програм фізичної активності та аналіз ефективності вправ. Висновки. Результати дослідження підтверджують ефективність упровадження сучасних методів і технологій у викладання біомеханіки, що сприяє підготовці висококваліфікованих спеціалістів у сфері фізичного виховання.

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: СУЧАСНИЙ НАУКОВИЙ ПІДХІД

2025-03-05T10:41:29+02:00

Дисципліна «Теорія і методика фізичного виховання у закладах вищої освіти» є ключовим складником підготовки магістрів у галузі фізичної культури та спорту. Проведене дослідження актуальності та шляхів удосконалення дисципліни показало необхідність підвищення її практичної спрямованості, інтеграції сучасних цифрових технологій та оновлення матеріально-технічної бази. Мета дослідження – розширити та поглибити знання студентів про сучасні засоби, методи та теоретико-методичні основи фізичного виховання у закладах вищої освіти; сформувати компетенції для розроблення та впровадження інноваційних підходів до організації фізичної активності, спрямованих на зміцнення здоров’я, профілактику захворювань, підвищення фізичної та психофізичної готовності студентів до професійної діяльності. Об’єкт дослідження – система фізичного виховання у закладах вищої освіти, її вплив на фізичну підготовленість, мотивацію та загальний рівень здоров’я студентів. Предмет дослідження – методика та технології організації фізичного виховання у закладах вищої освіти, що враховують індивідуальні особливості студентів, сучасні підходи до здорового способу життя, інноваційні тренувальні методи і використання цифрових технологій. Результати дослідження. Результати опитування магістрів продемонстрували високу значущість дисципліни для їхньої професійної підготовки, проте вказали на низку аспектів, що потребують удосконалення. Найбільш ефективними формами навчання студенти визначили практичні заняття, а серед тем – професійно-прикладну підготовку. Недостатня цифровізація процесу, зокрема використання мобільних додатків та гаджетів, а також обмеженість матеріально-технічної бази були визначені як ключові виклики. На основі отриманих даних розроблено рекомендації щодо інтеграції сучасних технологій, зокрема онлайн-платформ і мобільних додатків, посилення практичного складника навчання, упровадження інтерактивних методів викладання та оновлення інфраструктури. Реалізація цих заходів сприятиме підвищенню ефективності дисципліни та формуванню у студентів стійких навичок здорового способу життя, необхідних для їхньої професійної діяльності. Висновки. Дисципліна «Теорія і методика фізичного виховання у закладах вищої освіти» є важливою для професійної підготовки магістрів, але потребує вдосконалення. Рекомендується посилити інтерактивні методи, оновити інфраструктуру і підвищити мотивацію до самостійної активності.

СУЧАСНІ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІ ПРОГРАМИ ТА МЕТОДИ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2025-03-05T10:41:37+02:00

Статтю присвячено аналізу сучасних фізкультурно-спортивних програм та методів, їхнього впливу на підвищення фізичної активності різних вікових груп населення. Розглянуто основні підходи до програмування занять із використанням сучасних технологій і методик. Визначено ключові тенденції розвитку, зокрема впровадження інтерактивних технологій, орієнтація на індивідуальні потреби клієнтів та використання міждисциплінарних знань. Мета дослідження – обґрунтувати ефективні підходи до викладання дисципліни «Сучасні фізкультурно-спортивні програми та методи» з акцентом на формування практичних навичок у бакалаврів спеціальності 014 «Середня освіта» освітньої програми «Середня освіта (014.11 Фізична культура)» для організації занять із фізичного виховання різних груп населення. Об’єкт дослідження – процес вивчення сучасних фізкультурно-спортивних програм і методів у системі фізичного виховання. Предмет дослідження – методичні підходи до викладання дисципліни «Сучасні фізкультурно-спортивні програми та методи», які сприяють формуванню практичних навичок та професійної компетентності у студентів. У ході дослідження використано методи аналізу наукових джерел, навчальних програм, педагогічне спостереження, методи порівняння та узагальнення. Результати дослідження. Дослідження підтвердило високу ефективність використання сучасних фізкультурно-спортивних програм у підготовці студентів. Застосування практико-орієнтованих методів навчання дало змогу забезпечити формування у студентів необхідних професійних компетентностей, таких як складання комплексів вправ для розвитку рухових якостей, адаптація фізкультурних програм до потреб різних вікових та соціальних груп населення, а також використання сучасних цифрових інструментів. Активне використання фітнес-трекерів, мобільних додатків і програм для відеоаналізу виконання вправ забезпечило об'єктивний моніторинг ефективності занять та можливість оперативного коригування навчального процесу. Інтеграція онлайн-платформ створила умови для ефективного управління навчальними матеріалами, автоматизації оцінювання знань та налагодження інтерактивного зворотного зв’язку між викладачами та студентами. Проведене підсумкове тестування дало змогу оцінити рівень сформованості професійних компетентностей студентів. Середній бал теоретичного тестування становив 85, практичних завдань – 88, а компетентності студентів були оцінені у 87 балів за 100-бальною шкалою. Зменшення кількості студентів на етапах практичного тестування свідчить про ускладнення завдань, однак збереження високих середніх балів підтверджує ефективність застосованих методик навчання. Висновки. Результати дослідження демонструють доцільність інтеграції цифрових технологій у процес викладання дисципліни, а також підтверджують значення міждисциплінарного підходу, що забезпечує підвищення мотивації студентів, якість підготовки до професійної діяльності та адаптивність майбутніх фахівців у сфері фізичного виховання.

УДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНАКІВ ЗАСОБАМИ ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНОГО БАГАТОБОРСТВА

2025-03-05T10:41:46+02:00

Сьогодні відбувається пошук нових ефективних форм організації навчального процесу з фізичного виховання у навчальних закладах, що сприяє збільшенню рухової активності та зміцненню і збереженню здоров’я дітей. Констатувальний експеримент спрямовано на оцінку фізичної підготовленості юнаків, що стало передумовою розроблення програми занять із пріоритетним використанням засобів військово-спортивного багатоборства, реалізація якої здійснювалася в процесі позакласної діяльності. Метою програми було патріотичне виховання хлопців старшого шкільного віку, підвищення рівня їхньої фізичної підготовленості. Програма містила такі модулі: теоретична підготовка, загальна та спеціальна фізична підготовка, техніко-тактична підготовка. Реалізація програми позакласних занять із пріоритетним використанням засобів військово-спортивного багатоборства здійснювалася протягом трьох місяців. Ефективність програми позакласних занять із пріоритетним використанням засобів військово-спортивного багатоборства була підтверджена динамікою фізичної підготовленості юнаків. Відзначено якісну зміну рівня компетентності виконання тестових вправ із середнього до достатнього. У процесі аналізу показників фізичної підготовленості юнаків було встановлено, що на початку дослідження 86,7% мали середній рівень компетентності виконання тесту підтягування у висі на перекладині, а 13,3% – низький; у 20% хлопців рівень компетентності виконання стрибка у довжину з місця був низьким, у 66,7% – середнім, а у 13,3% – достатнім; низький рівень компетентності виконання тесту біг на 1 500 м мали 6,7% юнаків, середній – 73,3%, достатній – 20%; 53,3% юнаків мали середній рівень компетентності у бігу на 100 м, 46,7% – достатній; 6,7% хлопців був притаманний низький рівень компетентності виконання тесту нахил із положення сидячи, 60% – середній, 33,3% – достатній; 80% юнаків був притаманний середній рівень компетентності виконання метання малого м’яча на дальність, а ще 20% – достатній; низький рівень компетентності виконання тесту човниковий біг 4×9 м мали 13,3% юнаків, середній – 66,7%, достатній – 20%.

ПРАВИЛЬНІСТЬ ФІКСАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТУ ПІД ЧАС ПРИЙОМУ СИЛОВИХ НОРМАТИВІВ У СТУДЕНТІВ ЗВО

2025-03-05T10:41:54+02:00

У статті розглянуто ключові аспекти правильності фіксації результатів під час прийому силових нормативів у студентів закладів вищої освіти (ЗВО). Проаналізовано питання, пов’язані із засвоєнням теоретико-методичних знань оздоровчого та прикладного спрямування щодо занять фізичною культурою і спортом, системи забезпечення працездатності та її відновлення засобами фізичної культури. Зазначено, що силові види тренувань включають великий вибір напрямів. Усі вони різняться специфікою й тонкістю вправ, мають явні зовнішні відмінності, але основною їхньою метою є збільшення витривалості й фізичної сили, а також створення красивого рельєфного тіла. Заняття силовими видами спорту сприяють зміцненню здоров’я, підвищенню працездатності. Зазначено, що легкоатлетичні вправи для розвитку сили – це комплекс занять, спрямованих на зміцнення м’язів, підвищення витривалості та покращення фізичної форми. Силові вправи важливі для розвитку базових фізичних якостей спортсмена. Для правильності фіксації результату під час прийому силових нормативів у студентів закладів вищої освіти вибрано декілька основних випробувань. Наприклад, для рук – це підтягування на поперечині, згинання-розгинання рук в упорі лежачи, згинання-розгинання рук в упорі на брусах, для черевного пресу – піднімання в сід за 1 хв та підйом ніг до поперечини. Для оцінювання сили ніг використовують як вправи з «вибуховим» компонентом-стрибки з місця у довжину і вгору, так і вправи статично ізокінетичного характеру, такі як присідання на одній нозі або навіть присідання зі штангою на плечах. Силовим випробуванням, що дає комплексну оцінку, можна вважати підйом із переворотом. Наголошено на тому, що установам, які відповідають за фізичну культуру в системі освіти, варто звернути увагу на чіткішу стандартизацію у питанні фіксації результату, силових випробувань, довівши згадані стандарти до кожного вчителя фізкультури через роз’яснення. Студенти закладів вищої освіти повинні отримати детальні пояснення щодо методики виконання вправи, вимог та критеріїв оцінки. Дотримання цих рекомендацій забезпечить об’єктивність, точність і надійність фіксації результатів під час прийому силових нормативів у студентів ЗВО.

СЕНСОРНА ІНТЕГРАЦІЯ У РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ

2025-03-05T10:42:04+02:00

Стаття розглядає роль сенсорної інтеграції в реабілітації дітей із затримкою психомоторного розвитку, визначення поняття «сенсорна інтеграція»; підкреслює важливість використання сенсорних технік для покращення фізичних та когнітивних навичок у дітей з особливими потребами. Робота розглядає основні критерії розвитку дитини, основні причини затримки розвитку. Висвітлено статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров'я та Міністерства охорони здоров'я України щодо зростання кількості дітей з обмеженими можливостями. Розглянуто основні проблеми, з якими зустрічаються батьки дітей з особливими освітніми проблемами. Визначено основні дії для реабілітації дітей із затримкою розвитку. Ознайомлено з методикою засновниці сенсорної інтеграції Джин Айрес та принципами інших сенсорних терапевтів. Проведено порівняння методик сенсорної інтеграції. Визначено стадії реалізації сенсорної інтеграції в реабілітації дітей із затримкою психомоторного розвитку, завдання, методи і прийоми кожної стадії реалізації. У статті також обговорюється важливість індивідуалізації підходів до сенсорної інтеграції з урахуванням особливостей кожної дитини. Оцінено вплив реабілітаційної програми із сенсорної інтеграції для дітей старшого дошкільного віку із затримкою психомоторного розвитку. У роботі застосовано методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Сенсорна інтеграція як метод реабілітації цілісна; вона задіює усе тіло, усі органи чуттів і весь мозок. Коли м'язи працюють цілісно, формуючи адаптивний рух усього тіла, вони разом із відповідними суглобами надсилають у мозок добре організовані почуття. Рух, у котрому залучено все тіло, також утворює багаточисленні вестибулярні стимули, що допомагають об'єднати інші сенсорні системи. Здатність організовувати ці почуття і правильно на них відповісти сприяє організації різних мозкових функцій.

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗРОБЛЕНОЇ ПРОГРАМИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНОК НОМІНАЦІЇ «ФІТНЕС-МОДЕЛЬ» ПРОТЯГОМ ЗАГАЛЬНОПІДГОТОВЧОГО ЕТАПУ

2025-03-05T10:42:16+02:00

Мета статті полягає в оптимізації експериментальної програми тренувального процесу кваліфікованих спортсменок номінації «фітнес-модель» протягом загальнопідготовчого етапу. Дослідження проводилися у фітнес клубах «Феромон», «Пульс жим» та «Металіст» м. Харкова, а також брали участь кваліфіковані бодібілдерки номінації «фітнес-модель» Харківської федерації бодібілдингу та фітнесу. Під час експерименту було залучено 20 спортсменок, які займаються бодібілдінгом у номінації «фітнес-модель». Серед них чотири учасниці мали звання кандидатів у майстри спорту, а 16 – перший спортивний розряд. Вік учасниць становив 20–22 роки, середня маса тіла варіювалася в межах 52,0±2,2 – 57,0±2,4 кг. Для проведення дослідження спортсменок було розподілено на дві групи відповідно до спортивної кваліфікації: контрольну та експериментальну. Представниці контрольної групи тренувалися шість разів на тиждень, тоді як учасниці експериментальної групи виконували тренування п'ять разів на тиждень. Особливістю тренувального процесу спортсменок у загальнопідготовчому етапі є низький відсоток використання невеликих обтяжень. У Базовому (загальної фізичної підготовки) мезоциклі цей показник для експериментальної групи (ЕГ) становить 40–50%, тоді як у контрольній групі (КГ) – 70–80%, що демонструє суттєву різницю. У Базовому (спеціальної фізичної підготовки) мезоциклі в ЕГ обтяження становлять 60–80%, а в КГ – 80–100%. Розроблена методика тренувального процесу сприяла досягненню необхідного рівня спортивної статури без надмірного навантаження на адаптаційно-компенсаторні механізми. Експериментально оптимізована програма тренувального процесу в ЕГ була спрямована на досягнення поставленої мети – зниження жирового прошарку в різних групах м’язів і зменшення кількості підшкірної води. Це було підтверджено статистично достовірними результатами. У підготовчому періоді загальнопідготовчого етапу зміни маси тіла показали, що в контрольній групі (КГ) зменшення становило 4,59 кг, тоді як в ЕГ – 2,66 кг (t=2,69; р<0,05). Окрім того, було виявлено достовірні відмінності у змінах окружності стегна (t=2,31; р<0,05), окружності грудної клітки на вдиху та видиху (t=2,43 та t=2,98 відповідно; р<0,05). Особливо значущі зміни спостерігалися в окружності талії, яка у КГ зменшилася на 3,28 см, тоді як в ЕГ – лише на 1,25 см (t=3,15; р<0,01).

ОСОБЛИВОСТІ БІОМЕХАНІЧНОЇ СТРУКТУРИ РУХІВ ЖИМУ ШТАНГИ ЛЕЖАЧИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИМИ ПАУЕРЛІФТЕРАМИ

2025-03-05T10:42:33+02:00

Мета статті полягає у проведенні біомеханічної фазової структури рухів змагальної вправи жиму штанги лежачи на горизонтальній лаві висококваліфікованими пауерліфтерами. Дослідження проводилося у місті Харків у ДЮСШ № 9, де брали участь 12 висококваліфікованих спортсменів (9 МСУ та 3 МСУМК) вагової категорії до 105 та 120 кг. Для аналізу техніки жиму штанги лежачи на горизонтальній лаві була проведена відеозйомка виконання даної вправи висококваліфікованих спортсменів із різним навантаженням від максимуму. Відеозйомка проводилася відеокамерою, розташованою перпендикулярно напрямку грифа штанги. Кожен спортсмен виконував вправу жиму штанги лежачи протягом 10 спроб. Проведене дослідження показників кута біоланок плечового суглобу під час виконання вправи жиму штанги лежачи висококваліфікованими пауерліфтерами показало, що в кожній фазі були виявлені найбільш істотні достовірні показники виконання технічного складника змагальної вправи. Так, у фазі прийняття стартового положення висококваліфіковані спортсмени мали технічне розходження між 30% вагою від максимальної піднятої ваги та 90% про що свідчить достовірна різниця результатів (t1,3=2,24; р1,3<0,05). Під час виконання фази опускання штанги на груди висококваліфіковані пауерліфтери мали достатню кількість помилок між 30% та 90% вагою від максимуму (t1,3=3,08; р1,3<0,01). Дослідження виконання фази старту з грудей у плечових суглобах під час виконання вправи жиму штанги лежачи на горизонтальній лаві висококваліфікованими пауерліфтерами показало, що за використання ваги 30%, 103,9±2,85° – при 60% і 111,1±2,20° – при 90%. Достовірна різниця результатів спостерігалася між виконанням фази з вагою 30% та 90% (t1,3=3,62; р1,3<0,01), що підтверджується. В інших фазах змагальної вправи жиму штанги лежачи достовірної різниці між виконаннями з різним навантаженням не відбулося. Тож можна стверджувати, що проведене дослідження показників кута біоланок плечового суглобу під час виконання жиму штанги лежачи на горизонтальній лаві висококваліфікованими пауерліфтерами за різних вагових навантажень є несуттєвою. Виконання фаз вправи демонструє загальну стабільність технічних характеристик незалежно від рівня навантаження.

КОНТИНЕНТАЛЬНІ ІГРИ ЯК РУШІЙНА СИЛА ДЛЯ КОНСОЛІДАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ

2025-03-05T10:42:42+02:00

У статті проаналізовано роль Асоціації національних олімпійських комітетів (ANOC) у зміцненні глобального спортивного середовища та розвитку олімпійського руху. Указано, що континентальні ігри є не лише засобом стимулювання спортивних досягнень, а й важливим інструментом міжкультурного діалогу та взаємодії, що є надзвичайно важливим для консолідації міжнародного олімпійського руху. Окрім того, континентальні ігри виступають ефективним засобом виявлення нових спортивних талантів, які в подальшому можуть брати участь у глобальних спортивних подіях, таких як Олімпійські ігри. Зазначено, що кожен національний олімпійський комітет (НОК) є членом однієї з п’яти континентальних олімпійських асоціацій, що представляють різні частини світу. Указано, що ці асоціації відіграють критичну роль у розвитку регіонального спорту, сприяючи інтеграції спортивних систем та підтримці олімпійських цінностей на глобальному рівні. У дослідженні структуровано інформацію щодо міжнародних, континентальних і регіональних олімпійських комітетів, які відповідають за організацію численних спортивних заходів. Ця класифікація подана на основі офіційних даних, опублікованих на офіційних вебсайтах Міжнародного олімпійського комітету (IOC), а також відповідних континентальних організацій, серед них – Європейський олімпійський комітет (EOC), Азіатський олімпійський комітет (OCA), Панамериканський олімпійський комітет (PASO) та Тихоокеанський олімпійський комітет (ONOC). Автори акцентують увагу, що на міжнародному рівні Міжнародний олімпійський комітет відповідає за проведення літніх та зимових Олімпійських ігор, які є найважливішими подіями світового спорту. Висвітлено, що континентальний рівень включає такі заходи, як Європейські ігри, Панамериканські ігри, Африканські ігри, Азіатські ігри та Тихоокеанські ігри, що підкреслюють специфіку спортивної діяльності окремих регіонів. Зазначено, що регіональний рівень охоплює такі змагання, як Ігри малих держав, Центральноазійські ігри, Ігри Середземномор’я та інші події, що об’єднують країни з певними географічними, культурними чи історичними зв’язками. Наведена класифікація дає змогу здійснити глибокий аналіз багаторівневої структури управління міжнародним спортом. Заначено, що використання англійських назв у поєднанні з українськими термінами сприяє підвищенню академічного рівня дослідження цієї тематики, полегшує інтеграцію результатів у міжнародні дослідження та сприяє формуванню системного уявлення про діяльність олімпійських організацій на глобальному рівні.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ НА ПОКАЗНИКИ ШВИДКІСНО-СИЛОВОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДИХ БОКСЕРІВ ВІКОМ 14–15 РОКІВ

2025-03-05T10:42:50+02:00

Мета статті полягає у розробленні та впровадженні в тренувальний процес юних спортсменів 14–15 років, які займаються боксом, програми розвитку швидкісно-силових якостей протягом річного макроциклу. У дослідженні взяли участь юні боксери віком 14–15 років у кількості 32 осіб, які були розподілені на дві групи: контрольну (16 спортсменів) та експериментальну (16 спортсменів). Рівень спортивної кваліфікації учасників відповідав вимогам III та ІІ спортивних розрядів. Для реалізації дослідження використовувалися методи визначення показників абсолютної та відносної сили ударів, а також спеціальної вибухової роботи м’язів верхніх кінцівок. Оцінка здійснювалася за такими показниками: результати восьми секундного тесту (кількість ударів), сумарний тоннаж, потужність роботи, коефіцієнт вибухової витривалості (КВВ), індекс креатин-фосфатної працездатності (ІКФП) та індекс вибухової витривалості (ІВВ). Для вимірювань застосовувалася хроно-динамометрія моделі SPUDERG-10. Для реалізації дослідження була розроблена експериментальна програма, спрямована на розвиток швидкісно-силових якостей у юних боксерів віком 14–15 років упродовж річного тренувального циклу. У дослідженні взяли участь 32 спортсмени, які були поділені на контрольну та експериментальну групи (по 16 учасників у кожній). Попередньо було проведено оцінювання показників абсолютної та відносної сили ударів, а також спеціальної вибухової роботи м’язів верхніх кінцівок. Кінцеві результати тестування були отримані після впровадження експериментальної методики. Розроблення експериментальної методики передбачало диференційований розподіл засобів швидкісно-силової підготовки у межах мікроциклів, що здійснювався як на початку, так і наприкінці тренувального заняття. При цьому враховувалося використання вправ із непрямим та прямим впливом. Вправи непрямого впливу були спрямовані на розвиток загальних фізичних якостей і використовувалися переважно в межах мезоциклів загальної фізичної підготовки. Водночас вправи прямого впливу переважно впроваджувалися в мезоциклах спеціальної підготовки. Ці вправи відповідали структурі рухів і характеру зусиль, характерних для боксу, що сприяло формуванню інтегрованої роботи функціональних систем організму спортсменів.

АНАЛІЗ ЗМІНИ КУТІВ БІОЛАНОК НАХИЛУ ТУЛУБА ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ГОРИЗОНТАЛІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СТАНОВОЇ ТЯГИ В СТИЛІ СУМО ЮНИМИ ПАУЕРЛІФТЕРАМИ 12 РОКІВ

2025-03-05T10:43:00+02:00

Мета статті полягає у проведенні аналізу змін кутів біоланок нахилу тулуба по відношенню до горизонталі під час виконання змагальної вправи станової тяги в стилі сумо юними пауерліфтерами 12 років. Дослідження проводилося у ДЮСШ «Полтава», м. Полтава, та в ДЮСШ № 9 м. Харків, де брали участь 32 спортсмени етапу початкової підготовки другого року навчання віком 12 років у категорії до 55 кг. Проведений аналіз показників кутів нахилу тулуба стосовно горизонтальної площини під час виконання станової тяги у стилі сумо юними пауерліфтерами віком 12 років виявив, що в кожній фазі вправи були зафіксовані найбільш значущі показники, що характеризують технічний складник виконання змагальної вправи. На етапі прийняття вихідного положення спостерігалися суттєві відмінності у техніці виконання між навантаженнями 30% та 90% від максимальної ваги. Це підтверджується високою достовірністю розбіжностей у результатах (t1,3=4,63; р1,3<0,001). У другій фазі під час підйому штанги було виявлено значну кількість помилок між цими ж рівнями навантаження (t1,3=4,82; р1,3<0,001). На етапі попереднього розгону також спостерігалася висока достовірна різниця між технічними показниками за обтяження 30% та 90% від максимальної ваги (t1,3=5,05; р1,3<0,001). Аналіз виконання фази фінального розгону показав, що за навантаження 30% кут нахилу тулуба становив 158,5±5,64°, за 60% – 133,7±5,45°, а за 90% – 110,5±5,67°. Результати демонструють суттєві технічні розбіжності між обтяженнями 30% та 90%, що підтверджується високою достовірністю отриманих даних (t1,3=6,00; р1,3<0,001). У фазі фіксації технічні помилки також були вираженими. Достовірна різниця між результатами виконання вправи за обтяження 30% та 90% підтверджує значні розбіжності у технічному складнику цієї фази (t1,3=4,90; р1,3<0,001). Таким чином, проведені дослідження підтверджують наявність суттєвих технічних відмінностей у виконанні станової тяги в стилі сумо у юних пауерліфтерів, які змінюються залежно від фаз вправи та рівня навантаження. Тож можна стверджувати, що проведене дослідження показників кута біоланок нахилу тулуба по відношенню до горизонталі під час виконання станової тяги в стилі сумо юними пауерліфтерами 12 років підтвердило, що існує суттєва різниця між технічними складниками виконання вправи у кожній фазі у спортсменів із різними обтяженнями від максимальної піднятої ваги, але особливі відмінності спостерігалися між вагою 30% та 90% від максимуму.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ УДОСКОНАЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ СПОРТСМЕНІВ-ТАНЦЮРИСТІВ У СТАНДАРТНІЙ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПРОГРАМІ (АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД)

2025-03-05T10:43:09+02:00

Ретроспективний аналіз класичної і сучасної літератури виявив тенденції розвитку фізичної підготовки в танцювальному розвитку протягом років існування виду спорту, визнаного МОК. Визначено сучасні підходи до вдосконалення функціонального забезпечення спеціальної працездатності, зокрема спеціальної працездатності спортсменів високого класу в танцювальному спорті. Мета. Систематизувати чинники, які визначають сучасні тенденції розвитку спеціальної витривалості спортсменів-танцюристів у стандартній європейській програмі, визначити провідні чинники її удосконалення на основі застосування пролонгованих навантажень. Методи. Аналіз та узагальнення даних спеціальної літератури і джерел Інтернету (ретроспективний аналіз). Результати. Система вдосконалення фізичної підготовки спортсменів високої кваліфікації у спортивному танці є процесом, що динамічно розвивається, ґрунтується на визначенні й удосконаленні функціонального забезпечення спеціальної працездатності з урахуванням високоспеціалізованих проявів підготовленості спортсменів-танцюристів – хореографічної і артистичної підготовленості. Дані сучасної літератури надають якісні та кількісні характеристики функціональної підготовленості, які лежать в основі спеціальної витривалості спортсменів-танцюристів. Виділено три групи чинників, які визначають спрямованість фізичної підготовки на етапах підвищення спортивної майстерності: 1. Аеробна потужність та анаеробна ємність. 2. Швидкість розгортання реакції, рухливість і стійкість реакцій при розвитку втоми. 3. Цілісна структура функціонального забезпечення спеціальної працездатності. Кількісні та якісні характеристики, стійкість реакцій і компенсація втоми визначають прояви витривалості, формують спеціалізовану функціональну спрямованість тренувальних навантажень. Висновки. Сучасні підходи до розвитку спеціальної витривалості ґрунтуються на якісних і кількісних характеристиках пролонгованих навантажень, які дають змогу підтримувати належний рівень інтенсивності та якості тренувальної й змагальної роботи за умови збереження стійкого стану та високоспеціалізованих артистичних і хореографічних характеристик працездатності.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНІВ У СПОРТИВНИХ БАЛЬНИХ ТАНЦЯХ

2025-03-05T10:43:19+02:00

Дослідження спрямоване на розкриття особливостей фізичної та функціональної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються на спортивних бальних танцях. Спортивні бальні танці є унікальним поєднанням мистецтва та спорту, що висуває особливі вимоги до підготовки танцюристів. У роботі акцентується увага на ключових аспектах фізичної підготовки, таких як координація, витривалість, спритність і швидкісно-силові можливості, а також на їхньому впливі на якість виконання змагальних програм. Особливу увагу приділено аналізу змагальної діяльності, яка характеризується високими енергетичними витратами, складнокоординаційними елементами та специфікою темпо-ритмічної структури танцювальних рухів. Зазначено, що виконання танцювальних програм вимагає максимальної мобілізації функцій кардіореспіраторної системи та енергозабезпечення, що зумовлює потребу в удосконаленні аеробних та анаеробних механізмів енергозабезпечення. Дослідження висвітлює важливість збалансованого підходу до фізичної підготовки, який поєднує загальну, спеціальну та допоміжну підготовку. Окремо розглянуто використання сучасних фітнес-технологій, варіативних видів спорту та індивідуалізованих програм, що сприяють розвитку функціональних можливостей спортсменів. Визначено, що підвищення функціональної підготовленості, зокрема аеробної та анаеробної витривалості, є основою для збереження високого рівня працездатності, ефективної компенсації втоми та забезпечення артистичної виразності виконання. У роботі представлено рекомендації щодо оптимального співвідношення засобів загальної, спеціальної та допоміжної підготовки на різних етапах річного циклу підготовки танцюристів. Виявлено, що підготовчий період є сенситивним для розвитку енергозабезпечення, а також закладення основ для підвищення спеціальної працездатності без втрати естетичного складника танцювальної діяльності. Перспектива подальших досліджень включає розроблення методик, які б сприяли покращенню змагальної діяльності через удосконалення фізичних та функціональних характеристик танцюристів, зокрема в аспекті їхньої спеціальної працездатності.

ПЕРЕДУМОВИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2025-03-05T10:43:28+02:00

Стаття розглядає передумови та напрями вдосконалення військово-прикладної фізичної підготовки жінок-військовослужбовців у сучасних умовах. Вивчення вітчизняних літературних джерел, узагальнення практичного досвіту та емпіричні дослідження свідчать, що низький рівень витривалості та гнучкості жінок-військовослужбовців знижує ефективність виконання службових завдань та значно збільшує ризики травматизму. Погано розвинуті вибухова сила м’язів і координація також є чинниками, які впливають на ризик перевантажень під час інтенсивних фізичних навантажень. Ретроспективний аналіз фізичної підготовки у Збройних силах України та інших країн дає змогу виділити основні концепції, що застосовуються у провідних арміях світу під час підготовки жінок-військовослужбовців. Кожна з них має специфічні особливості у виборі засобів і методів фізичної підготовки. У ході проведеної роботи запропоновано адаптацію існуючих тренувальних програм у Збройних силах України до специфічних викликів під час реалізації військово-прикладної фізичної підготовки жінок у сучасних умовах. Рекомендації передбачають усебічний підхід до формування фізичних, психологічних та професійних якостей. Реалізуючи програму фізичної підготовки, важливо враховувати не лише фізіологічні, а й психологічні особливості організму жінок-військовослужбовців. Доцільно застосовувати комбіновані методики, що поєднують фізичні вправи з психологічною підготовкою, спрямованою на подолання страху, розвитку лідерських якостей та командної взаємодії. Упровадження сучасних тренувальних комплексів, мобільних тренажерів та програм психологічної підготовки сприятиме створенню умов для підвищення ефективності військово-прикладної фізичної підготовки жінок-військовослужбовців, підвищенню їхньої професійної готовності та ефективній адаптації до бойових умов.