ЙМОВІРНІСТЬ: ВІД ПОЛІНОМІВ ЕРМІТА ДО КВАДРАТУРИ ГАУССА

Ключові слова: кусково- лінійна інтерполяція, функція- «кришка», геометрична ймовірність, закон Ерміта розподілу ймовірностей, щільність розподілу Ерміта, числові характеристики розподілу Ерміта, квадратурні правила Гаусса

Анотація

Стаття присвячена використанню ймовірнісних моделей у неймовірнісних задачах. Нові приклади, що наведені в роботі, допоможуть збільшити кількість прихильників рандомізації в математичному моделюванні. Розглядаються задачі відновлення фінітних функцій (функції-«кришки», функції Ерміта), які дуже поширені в методі скінченних елементів (МСЕ). Функція-«кришка» – це інша назва барицентричної координати, запропонованої Мьобіусом. На відміну від інтерполяції за Лагранжем, інтерполяція за Ермітом передбачає наявність у вершинах контрольного інтервалу інформації про функцію та її похідну. Зростаючі поліноми Ерміта на канонічних інтервалах [0; 1] і [-1; 1] розглядаються як функції розподілу ймовірностей. Порівнюються два методи побудови поліномів Ерміта: традиційний (матричний) і нетрадиційний (ймовірнісний). Показано, що щільність і середнє квадратичне відхилення закону розподілу ймовірностей Ерміта мають тісний зв’язок із формулами наближеного інтегрування (квадратурами) підвищеної точності: Гаусса- Бернуллі (два вузли на [0; 1]), Гаусса-Лежандра (два вузли на [-1; 1]), Гаусса-Лобатто (для чотирьох вузлів). Ці результати свідчать про наявність «зворотного руху» ідей і методів із теорії ймовірностей в інші математичні науки. На гостру необхідність «зворотного руху» неодноразово звертав увагу видатний український науковець, фахівець з теорії ймовірностей і випадкових процесів академік А.В. Скороход. Дуже важливо, щоб «зворотний рух» підтримували усі математики, як «ймовірнісники», так і «неймовірнісники» (термін А.В. Скорохода). Отримані результати вже не вперше переконують, що геометрична ймовірність – це простий, наочний і дуже ефективний метод математичного моделювання. Не дивно, що сучасні інформаційні технології починаються з когнітивних моделей прикладної геометрії. Такі моделі, як правило, математично обґрунтовані і фізично адекватні.

Посилання

1. Скороход А.В. Особливий характер теорії ймовірностей в математичних науках. У світі математики. 1997. Т. 3, вип. 2. С. 2–4.
2. Шіллінг М. Ймовірність: від Монте-Карло до геометрії. У світі математики. 2000. Т. 6, вип. 3. С. 20–23.
3. Хомченко А.Н. Некоторые вероятностные аспекты метода конечных элементов. Ивано-Франк. ин-т нефти и газа. 1982, 9 с. Деп. в ВИНИТИ 18.03.82 г. № 1213-82 Деп.
4. Хомченко А.Н., Литвиненко О.І., Астіоненко І.О. Ймовірнісні моделі у неймовірнісних задачах. Вісник Херсонського національного техн. університету. 2019. № 2 (69), ч. 3. С. 88–92.
5. Хомченко А.Н., Литвиненко О.І., Астіоненко І.О. Когнітивно-графічний аналіз ієрархічних базисів скінченних елементів : монографія. Херсон : ОЛДІ-плюс, 2019. 260 с.
6. Деклу Ж. Метод конечных элементов : монография. Москва : Мир, 1976. 95 с.
7. Марчук Г.И., Агошков В.И. Введение в проекционно-сеточные методы. Москва : Наука, 1981. 416 с.
8. Жермен-Лакур П., Жорж П.Л., Пистр Ф., Безье П. Математика и САПР: в двух кн. Кн. 2. Москва : Мир, 1989. 264 с.
9. Постнов В.А. Численные методы расчета судовых конструкций. Ленинград : Судостроение, 1977. 279 с.
10. Немчинов Ю.И. Расчет пространственных конструкций (метод конечных элементов). Киев : Будівельник, 1980. 231 с.
11. Астионенко И.А., Литвиненко Е.И., Хомченко А.Н. Когнитивно-графический анализ кривых Эрмита-Кунса пятого порядка. Системні технології. 2016. Вип. 3 (104). С. 73–78.
12. Мэтьюз Дж., Уокер Р. Математические методы физики. Москва : Атомиздат, 1972. 397 с.
Опубліковано
2021-09-06
Як цитувати
Хомченко, А. Н., Литвиненко, О. І., & Астіоненко, І. О. (2021). ЙМОВІРНІСТЬ: ВІД ПОЛІНОМІВ ЕРМІТА ДО КВАДРАТУРИ ГАУССА. Computer Science and Applied Mathematics, (1), 74-80. https://doi.org/10.26661/2413-6549-2021-1-09