ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ ДАВАЛЬНОГО ВІДМІНКА В СИСТЕМІ ТРАНСПОЗИЦІЙНИХ ЗМІН

Анотація

Стаття продовжує цикл досліджень, присвячених питанню граматичної транспозиції в межах категорії відмінка у зв’язку із ситуативно-прагматичними настановами контексту. У розвідці йдеться про внутрішньокатегорійні перехідні процеси, проблему виявлення первинних і вторинних семантико-синтаксичних функцій, їх валентність і здатність до розвитку й розширення контекстуального ареалу на прикладі форми давального відмінка; представлено семантичну парадигму спеціалізованих значень відмінкових грамем, виокремлено та класифіковано транспозиційні семантико-синтаксичні функції давального відмінка; здійснено семантико-граматичний і семантико-стилістичний аналіз функціювання граматичних транспозитів, вивчено контекстуальні умови та своєрідність їх уживання. Давальний відмінок у своїх транспозиційних інтенціях найбільш тяжіє до суб’єктності номінатива, також може набувати об’єктних значень із різноманітними семантичними відтінками. Проте його первинна адресатна функція залишається поза межами транспозиційних змін і тому виражається тільки грамемою давального відмінка. Зі свого боку, первинна сема адресата зумовлює виникнення та функціювання вторинних значень давального відмінка. У зв’язку із цим семантична парадигма розгляданого відмінка порівняно нерозгалужена, обмежується не тільки лексично (йдеться переважно про категорію особи), але й у семантико-синтаксичному плані. Вторинні функції давального відмінка зумовлені транспозиційними зміщеннями переважно в площину називного та знахідного відмінків і утворюють підсистему таких значень: суб’єкта стану, потенційного суб’єкта дії, призначення (зокрема, з відтінком обмеження), об’єкта дії та стану. Периферійні значення давального відмінка – адресатно-посесивне, означальне та ін. – виникають зазвичай унаслідок часткової або повної ад’єктивації. Метафоризація давального відмінка – досить рідкісне, проте специфічне явище. Розглядана граматична форма дає змогу акцентувати увагу на вираженій суб’єктивності, інтимності, емоційності, подекуди наголосити на адресатній обмеженості дії, вираженої предикатом. Давальний відмінок, транспонуючись, може змінювати стильове забарвлення контексту, додаючи йому розмовного забарвлення, підкреслюючи категоричність сказаного або посилюючи наказову модальність. Використані у статті принципи аналізу процесів транспозиції дають змогу виявити глибинні системні зв’язки граматичних одиниць і категорій, що сприяє збагаченню теорії функціональної граматики української мови, граматичної стилістики. Наукова новизна роботи визначається комплексним характером дослідження транспозиційних модифікацій у межах граматичної категорії відмінка, висвітленням ролі валентності предиката і транспозиційних змін у формуванні неспеціалізованих значень відмінків.