ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ОПРЕДМЕТНЕНОЇ ДІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХI-XIII ст.

Анотація

У текстах давньої руськоукраїнської мови ХI-ХIII століть зафіксовано іменники зі значенням опредметненої дії із суфіксом –б(а), виникнення якого сягає ще праіндоєвропейської доби. Формант -ba в праслов’янській мові приєднався до основи на –ь (< -ǐ-), унаслідок чого виформувався суфікс -ьba, за допомогою якого творилися абстрактні іменники. Згадані деривати походили здебільшого від безпрефіксних дієслів, але вряди-годи трапляються відіменні похідні. У статті розглянуто девербативи зі значенням опредметненої дії як у праслов’янський, так і в давньоруськоукраїнський період. Виявлено деривати, що вказують на активну дію в аспекті перебігу, стану, особливостей поведінки людини, характеру стосунків між людьми та результат дії в праслов’янській мові, показано долю цих лексико-словотвірних типів девербативів в українській мові ХI-XIII століть.