СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТНОСТІ МАЛИХ ГРУП (СПОРТИВНИХ КОМАНД)

Анотація

Розглянуто соціально-психологічні умови становлення малої групи (спортивної команди) як суб’єкта спільної діяльності, яка базується на складній взаємодії індивідуальної та групової діяльності залежно від особливостей основної організації та більш широкого соціуму. Ефективність діяльності (тренувальної та змагальної) індивідуального та групового суб’єкта відбувається через ініціацію та розвиток специфічних засобів – регулятивних ресурсів – і залежить від організації його суб’єктної активності. У ході дослідження враховувалося те, що спортсмен може стати суб’єктом, розкрити та реалізувати свій суб’єктний потенціал лише у складі різних соціальних об’єднань. Тому так важливо, щоб команди, до складу яких входять спортсмени, насамперед тренувальні, виступали як цілісні суб’єкти. Визначено характер групової суб’єктності у спортивних командах із різним типом взаємодії та групах спортсменів різної кваліфікації. У дослідженні брали участь кваліфіковані спортсмени віком 17–28 років (231 особа), які розподілялися за принципом взаємодії партнерів у командах і рівнем кваліфікації. Проведено анкетування спортсменів за допомогою тест-опитувальника, застосовано методи математичної статистики (середніх величин, непараметричний дисперсійний аналіз Крускала – Уолліса). Відзначено, що найвищі дані групової суб’єктності зафіксовано у спортивних командах зі спільно- синергічним типом взаємодії за показником реальної суб’єктності, й у командах зі спільно-індивідуальним типом взаємодії за показником рефлексуючої суб’єктності. Це характеризується ретельною узгодженістю спільних дій спортсменів, їх високою сенситивністю та щільністю внутрішньокомандних стосунків, необхідних для високого групового результату. У спортсменів різних кваліфікаційних груп за достовірним показником рефлексуючої суб’єктності спостерігається динаміка змін показників від найвищого у майстрів спорту міжнародного класу до найнижчого у групи спортсменів першого розряду. Механізмом взаємодії спортсмена і команди виступає усвідомлення характеру і динаміки цієї взаємодії через призму власного статусу або підготовленості в первинному колективі та в основній команді.