КІНЕМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ КВАЛІФІКОВАНИХ СТРИБУНОК У ДОВЖИНУ

Т. І. Дух; В. Г. Конестяпін; А. В. Дунець-Лесько

doi:10.26661/2663-5925-2020-2-19

Т. І. Дух Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
В. Г. Конестяпін Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
А. В. Дунець-Лесько Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського

DOI: https://doi.org/10.26661/2663-5925-2020-2-19

Ключові слова: просторово- часові характеристики, динамічні характеристики, технічна підготовленість, розбіг, стрибки у довжину, кваліфіковані стрибунки

Анотація

Проаналізовано основні напрями удосконалення технічної підготовки стрибунів у довжину. Встановлено, що технічна підготовка кваліфікованих стрибунок повинна базуватися на інтегрованій сукупності відокремлених характеристик і параметрів педагогічного, біомеханічного та медико- біологічного профілів з урахуванням принципу індивідуалізації. У статті розглянуто кінематичні показники технічної підготовленості кваліфікованих стрибунок у довжину. У дослідженні брали участь вісім кваліфікованих стрибунок у довжину (МСУ та КМСУ). Розрахунки виконано з використанням оптичної електронної системи реєстрації рухових дій тіла спортсмена OptoJump. Здійснено порівняльний аналіз показників технічної підготовленості кваліфікованих стрибунок у довжину. Досліджено неоднорідність результатів динамічних характеристик кваліфікованих стрибунок у довжину (V=19,03%), а саме показника тривалості відштовхування на останньому кроці розбігу. Встановлено, що на передостанньому й останньому кроці відштовхування стрибунок спостерігається зменшення тривалості відштовхування перед стрибком. З’ясовано, що останній крок розбігу коротший від передостаннього на 16 см у зв’язку зі зменшенням тривалості польотного періоду. Середній показник тривалості польотного періоду передостаннього кроку знаходиться в межах 0,15 с. У призерів змагань цей показник становить (0,030–0,050 с). Середній показник швидкості передостаннього кроку швидкості становить 8,63 м/с, а швидкість останнього кроку значно вища – 10,48 м/с. Найбільші зміни темпу кроків виявлено на останньому кроці перед відштовхуванням. Середній показник досягає величини 5 кроків/с. Тобто різниця між передостаннім (темп – 3,84 кроків/с) і останнім кроком розбігу становить більше 1 кроку/с. Встановлено, що з підвищенням кваліфікації збільшується швидкість на останніх кроках розбігу; зменшується тривалість опорних періодів; зменшується тривалість польотних періодів в останньому кроці розбігу, стабілізується динаміка довжини кроків розбігу та збільшується темп кроків у кінці розбігу.

Посилання

1. Заборский Г.А. Индивидуализация техники отталкивания у прыгунов в длину и высоту с разбега на основе моделирования движений : автореф. дисс. … канд пед. наук. Омск, 2000. 20 с.
2. Ахметов Р.Ф. Моделювання в системі управління багаторічною підго-товкою спортсменів високої кваліфікації швидкісно-силових видів легкої атлетики. Матер. ХІV Міжнар. наук. конгресу «Олімпійський спорт і спорт для всіх». Київ, 2010. С. 532.
3. Дух Т., Лемешко В., Дунець-Лесько А., Свищ Я. Легкоатлетичні горизонтальні стрибки : навчально-методичний посібник. Львів : ЛДУФК, 2018. 112 с.
4. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Киев : Олимпийская литература, 2004. 808 с.
5. Козлова О., Ван Вей. Удосконалення технічної майстерності кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у стрибку у довжину. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2020. № 1. С. 9–14 DOI: 10.32652/tmfvs.2020.1.9-14.
6. Бобровник В.И, Козлова Е.К. Легкоатлетические прыжки. Легкая атлетика / Аурутин С.Ю., Артюшенко А.Ф., Беца Н.Н. и др. Киев : Логос. 2017. С. 405–552.
7. Коzlova Е, Wang Wei, Коzlov К. Individual peculiarities of long jump technique of skilled athletes. Journal of Physical Education and Sport. 2020. № 20. С. 408–412.
8. Ян Цзінь Тянь. Вдосконалення техніки виконання стрибків у довжину на основі моделі подвійного відштовхування : автореф. дис. … канд. наук з фіз. виховання та спорту. Львів, 2002. 16 с.
9. Adams G., Harris R., Woodard D., Dudley G. Mapping of electrical muscle stimulation using MRI. Journal of Applied Physiology. 1993. № 74 (2). P. 532–537.
10. Попов Г.И. Биомеханические обучающие технологии на основе средств искусственной управляющей и предметной сред. Наука в олимпийском спорте. 2005. № 2. С. 159–168.
11. Тер-Ованесян И.А. Подготовка легкоатлета: современный взгляд. Москва : Терра-спорт, 2000. 128 с.
12. Полищук Д.А. Особенности адаптации нервно-мышечной системы спортсменов к воздействию больших физических нагрузок. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фіз. виховання і спорту. 2003. № 10. С. 106–118.