ЗАСОБИ І МЕТОДИ РОЗВИТКУ ШВИДКІСНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПЛАВЦІВ

Анотація

У дослідженні подано теоретичний аналіз проблеми добору засобів та методів виховання швидкісних здібностей у плавців. Встановленим фактом багатьох досліджень є, що процес засвоєння будь-яких рухових дій йде значно успішніше, якщо учень займається плаванням і має міцні, витривалі і швидкі м’язи, гнучке тіло, високорозвинені здатності керувати собою, своїм тілом, своїми рухами. У плаванні важливе значення має розвиток швидкісних якостей плавців, однак цілеспрямований вплив на організм тих, хто займаються плаванням, вимагає раціонально побудованих тренувальних занять. Цим і зумовлена актуальність дослідження. Розглянуто методику тренування плавців в навчально-тренувальних групах, розвитку в них швидкісних якостей за допомогою різних вправ у воді та на суші. Об’єктом дослідження є процес багаторічної технічної і фізичної підготовки плавців. Предметом дослідження було виявлення особливостей методики розвитку швидкісних якостей плавців. Встановлено, що вирішальний стимул для розвитку швидкісних здібностей – максимальна інтенсивність рухів. Швидкісні стимули найбільш ефективні при оптимальному порушенні нервової системи і за умови гарної попередньої розминки м’язів і суглобів. Доведено, що сама розминка повинна бути специфічною і включати елементи або цілісні рухи, в яких буде здійснюватися вдосконалення швидкісних здібностей, що виконуються з помірною інтенсивністю. Принциповим при розвитку швидкісних здібностей є добір оптимальної тривалості одноразового впливу і інтервалів відпочинку між прискореннями. А для досягнення максимального темпу рухів необхідно приблизно 3–4 с, і ще 3–5 с можна підтримувати максимальний темп. Інтервали між навантаженнями швидкісної спрямованості повинні забезпечувати майже повне відновлення працездатності. Тривалість відпочинку повинна бути такою, щоб не відбулося значного зниження рівня збудження ЦНС. У ході розглядання проблеми виявлено, що виховання швидкісних здібностей починається в процесі оволодіння раціональною спортивною технікою. Перш за все домагаються точності і свободи рухів при плаванні в різному темпі на середніх і коротких дистанціях і їх відрізках. Чим досконаліша техніка плавання, тим в більшому обсязі реалізуються фізичні якості плавця, пов’язані зі спринтерським плаванням на коротких відрізках. Важливо приділяти увагу формуванню темпових варіантів техніки для виконання спуртів і фінішних прискорень, освоєння техніки пропливання 10–15-метрових відрізків зі старту і повороту. По мірі міцного оволодіння основами техніки ставиться завдання поступово збільшувати силу гребкових рухів, зберігаючи їх точність і легкість, Найповніше ця задача, як і завдання істотного підвищення рівня анаеробно-алактатної продуктивності, вирішується в групах спортивного вдосконалення і вищої спортивної майстерності.