ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ ГАНДБОЛІСТОК У ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ ЕТАПУ МАКСИМАЛЬНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Анотація

Гандбол, як любий вид спорту, позитивно впливає на фізичний і біомеханічний розвиток, а також на самооцінку, емоційну регуляцію, тривожність гравчинь, що призводить до розвитку інших компетенцій, нових установок і сприйняття, та має позитивний вплив на загальну самооцінку, в основному опосередковану спортивною самооцінкою. На даний час результативність є найбільш переважаючою цінністю у переважної більшості спортсменів. Незалежно від рівня продуктивності та досвіду в змагальному спорті, їх змагальна тривожність є повсюдною. Знання рівня їх самооцінки видається значущим у процесі розвитку спортивних навичок, оскільки тренери можуть впливати на її зниження при надто високій самооцінці або її підвищення при надто низькій. Таким чином, самооцінка може бути під загрозою через стресові ситуації. Ось чому видається особливо актуальним розгляд самооцінки в моделі тривоги та стресу. Мета дослідження. Дослідити особливості самооцінки як провідного чинника регуляції спортсмена. Методи дослідження: аналіз, синтез, систематизація й узагальнення даних, методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна, педагогічні спостереження, методи математичної статистики. Результати дослідження. У цьому дослідженні використовувалися риса конкурентної тривожності та загальна самооцінка, оскільки вони є особистісними схильностями, які є стабільними протягом тривалого часу. Наша припущення полягало в тому, що на відміну від самооцінки, яка є всеохоплюючою, конкурентна тривога є специфічною для домену та стосується лише спортивної сфери. Тренери та спортивні психологи у своїй роботі мають справу зі значними міжгруповими відмінностями індивідуально-психологічних якостей, врахування яких сприятиме індивідуалізації тренувального процесу та оптимізації відбору спортсменів в основний склад. Критичний аналіз реальних досягнень психології спорту у форматі згаданого проблемного поля показує, що, незважаючи на наявність достатньої інформації про індивідуально-психологічні особливості гравців та вимоги гри до спортсмена, існує майже відсутність експлікації цих зв'язків як умови максимальної реалізації гравця в певній ігровій ролі. Визначено, що найвищий рівень змагальної тривожності був присутній у спортсменок із низьким рівнем самооцінки, а найнижчий рівень змагальної тривожності – у гандболісток із високим рівнем самооцінки. Висновок. Отримані результати чітко свідчать про необхідність роботи над підвищенням самооцінки гандболісток. Дослідження може стати внеском у дослідження особистості гандболістів і мати практичне застосування, представляючи інтерес для спортивних психологів і тренерів, які працюють з гандболістами.