ЗАСОБИ ФУТБОЛУ В РІШЕННІ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Дослідження вказують, що у сфері вищої освіти в Україні щодо реформування фізичної культури за стандартами Європейської клубної спортивної діяльності впродовж фактично десяти років не тільки не покращилися результати цих реформ, а в деяких випадках відбулося навіть скорочення кафедр фізичного виховання у ЗВО. Відчутні наслідки «реформування» проявилися в довоєнних проблемах, таких як знецінення фізичної культури в суспільстві, фінансування, недостатнє регулювання мотивації молодого покоління. Наказ Міністерства освіти i науки України від 15.02.21 р. «Про затвердження Рекомендацій щодо стратегічного розвитку фізичного виховання та спорту серед студентської молоді на період до 2025 року» стверджує, що «незважаючи на революційні зміни в суспільстві, інтеграцію до світової спільноти, сучасна система фізичного виховання студентів перебуває в кризовому стані». За результатами оцінювання у 1260-ти закладах вищої освіти, відповідний рівень стану фізичної підготовленості мають: високий – 7,8%; достатній – 14,8%; середній – 16,1%; низький – 8,4%; не допущено до оцінювання – 52,9%. Отже 77,4% здобувачів вищої освіти у 2018/2019 навчальному році мали недостатній рівень фізичної підготовленості. Протягом 2019/2020 навчального року спостерігалося зниження рухової активності молоді. У 2020 році ситуація ускладнилась через введення карантинних заходів, спричинених значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID–19. Стан війни в Україні суттєво вплинув на психологічне та емоційне здоров’я спортивної молоді. Спортсмени обмежені в можливості брати участь у тренуваннях або змаганнях через військові обов’язки, вважаючи, що захист Батьківщини є важливішим, ніж участь у спортивних заходах. З питання мотивації здобувачів вищої освіти до занять фізичним вихованням засобами футболу було проведено соціологічне дослідження у НУВГП (Національний університет водного господарства та природокористування) – опитано 194 здобувачі вищої освіти. Ключовими питаннями були: «Чи достатньо Ви свідомі для занять фізичним вихованням без засобів контролю»? Аналіз відповідей на нього здобувачів вищої освіти І курсу показав, що майже 80% опитаних юнаків і дівчат не мають бажання систематично займатися фізичними вправами. А щодо запитання: «Якби Вам запропонували заняття фізичним вихованням засобами футболу?» показник зменшився на 15%, але 65% юнаків і дівчат все ж таки не бажають займатися спортом, що свідчить – у більшості першокурсників не сформовано потребу щодо регулярних занять фізичними вправами, а це, зі свого боку, вказує на їх недостатню активність у роботі над собою, відсутність бажання контролювати власний фізичний розвиток й удосконалюватися.