ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ 17–18 РОКІВ НА ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ ДО ВИЩИХ СПОРТИВНИХ ДОСЯГНЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПОБУДОВИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

Проблема суттєвої оптимізації різних видів підготовленості спортсменів, зокрема тих, що спеціалізуються у футболі, на етапах підготовки до вищих спортивних досягнень, максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності наразі залишається однією з найбільш актуальних у сфері спорту вищих досягнень. На думку багатьох фахівців, це зумовлене необхідністю істотного покращення спортивних результатів вітчизняних футболістів на змаганнях європейського та світового рівнів [3; 4; 7].Вочевидь, що нині великого значення набувають наукові дослідження, присвячені пошуку сучасних та ефективних підходів щодо вдосконалення наявних програм тренувальних занять футболістів на вищих щаблях багаторічної спортивної підготовки з урахуванням накопиченого досвіду з цього питання сучасною спортивної наукою та її останніх досягнень У статті наведено дані щодо оцінки ефективності застосування експериментальної програми побудови тренувального процесу серед футболістів 17–18 років у підготовчому періоді річного макроциклу на етапі підготовки до вищих спортивних досягнень. У рамках дослідження вивчено особливості змін показників функціональної підготовленості футболістів вказаного віку, які у період підготовки до змагального сезону тренувалися за типовою та експериментальною програмами побудови тренувального процесу. Встановлено певну однорідність спортсменів контрольної та експериментальної груп на початку дослідження, що є важливим фактором для об’єктивної оцінки ступеня впливу різних тренувальних програм на рівень функціональної підготовленості футболістів, які взяли участь у дослідженні. За результатами дослідження доведено, що впровадження у тренувальний процес футболістів 17–18 років авторської програми побудови тренувального процесу, яка передбачала використання засобів кардіотренування, сприяло суттєвій оптимізації функціональної підготовленості спортсменів експериментальної групи порівняно з їхніми однолітками з контрольної групи. Наприкінці підготовчого періоду у футболістів експериментальної групи спостерігалися достовірно кращі, ніж у спортсменів контрольної групи, показники максимального споживання кисню, алактатної потужності, загальної метаболічної ємності та загальної витривалості на 6%, фізичної працездатності, алактатної ємності, швидкісної та швидкісно-силової витривалості – на 8%, лактатної потужності та ємності – на 9%, резервних можливостей та економічності системи енергозабезпечення м’язової діяльності – на 12% та рівня функціональної підготовленості – на 15%. Загалом отримані дані свідчать про досить високу ефективність розробленої нами програми тренувальних занять у підготовчому періоді річного макроциклу для футболістів 17–18 років, які займаються цим видом спортивних ігор, на етапі підготовки до вищих спортивних досягнень та про можливість її практичного застосування.