АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕННОСТІ СПОРТСМЕНІВ 17–19 РОКІВ УДАРНИХ ВИДІВ ЄДИНОБОРСТВ ПІД ВПЛИВОМ КЛАСИЧНОЇ ПРОГРАМИ

Анотація

Мета статті полягає у проведенні порівняльного аналізу показників загальної фізичної підготовленості спортсменів 17–19 років ударних видів єдиноборств (сават, кікбоксинг, бокс, тайський бокс) для виявлення стилеспецифічних профілів і практичних орієнтирів індивідуалізації тренувань. Дослідження виконано на базі двох дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста Харкова (ДЮСШ № 9 та ДЮСШ «ХТЗ») за участі 40 спортсменів, розподілених на чотири групи: I – сават (n = 8), II – кікбоксинг (n = 12), III – бокс (n = 10), IV – тайський бокс (n = 10).Для оцінювання загальної фізичної підготовки застосовано педагогічне тестування, як-от: динамометрія кисті (кг), підтягування на поперечині (раз/хв), кількість заходжень на платформу 50 см (раз/хв), підйом тулуба в сід з положення лежачи (раз/хв), утримання горизонтальної планки (хв). Міжгрупові відмінності визначено за t-критерієм Стьюдента (р < 0,05–0,001). Результати засвідчили виразну стилеспецифічність компонентів загальної фізичної підготовки. У боксерів зафіксовано максимальні значення сили хвату, що достовірно перевищують показники савату (I: t₁, ₃ = 2,82; p < 0,05), кікбоксингу (II: t₂, ₃ = 3,20; p < 0,01), тайського боксу (IV: t₃, ₄ = 2,30; p < 0,05). Силова витривалість верхнього плечового пояса (підтягування) була найвищою в тайбоксерів (IV: 20,5 ± 1,8 раз/хв), з достовірною перевагою над саватом (I: 14,1 ± 1,2; t₁, ₄ = 2,96; p < 0,05); боксери також випереджали саватистів (t₁, ₃ = 2,15; p < 0,05). Показники «аеробно-анаеробної» витривалості нижніх кінцівок (заходження на платформу 50 см) найкращі в кікбоксерів (II: 49,1 ± 2,4) і тайбоксерів (IV: 47,1 ± 2,8) порівняно з боксерами (III: 32,2 ± 2,9; t₂, ₃ = 4,49; p < 0,001; t₃, ₄ = 3,70; p < 0,01) і саватистами (I: 37,2 ± 3,1; t₁, ₂ = 3,04; p < 0,05; t₁, ₄ = 2,37; p < 0,05). Динамічна витривалість верхнього плечового пояса (підйом тулуба в сід) та статична стабільність верхньої частини тіла (планка) також були найвищими в тайбоксерів (IV: 48,3 ± 1,6 раз/хв; 5,5 ± 0,4 хв), з достовірними перевагами над саватистами (t₁, ₄ = 3,66; p < 0,01; t₁, ₄ = 2,83; p < 0,05) та кікбоксерами (t₂, ₄ = 3,00; p < 0,05; t₂, ₄ = 2,40; p < 0,05). Сукупність відмінностей відбиває техніко-тактичну специфіку видів: ударно-серійний акцент руками в боксі, високий обсяг роботи нижніми кінцівками та кор-навантажень у кікбоксингу й тайському боксі. Виявлено стиль-специфічні профілі загальної фізичної підготовки у спортсменів 17–19 років: боксери переважають у максимальній силі верхніх кінцівок (хват), тоді як кікбоксери й тайбоксери – в аеробній/анаеробній витривалості нижніх кінцівок і кор- витривалості. Рекомендовано системно моніторити наведені індикатори загальної фізичної підготовки, коригувати обсяг та інтенсивність навантажень з урахуванням виявлених міжвидових відмінностей.