«НОВА» ЯДЕРНА ДИПЛОМАТІЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ КРИЗИ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу сучасної ядерної дипломатії в контексті кризи глобальної системи міжнародної безпеки, викликаної передусім повномасштабною війною Росії проти України та загостренням конфлікту на Близькому Сході між Ізраїлем та Іраном. Сучасні події продемонстрували критичну слабкість чинних міжнародних механізмів контролю над ядерною зброєю, що призвело до підвищення ядерних ризиків і поглиблення недовіри між державами. Ядерна дипломатія, яка ще з часів Холодної війни забезпечувала стримування конфліктів шляхом загрози відплати, сьогодні переживає глибокі трансформації, що пов’язані зі зростанням ядерного шантажу з боку деяких держав, передусім Росії. У статті розглянуто еволюцію ядерної дипломатії, починаючи від теорії ядерного стримування, заснованої на працях Томаса Шеллінга та Роберта Джервіса, до сучасних викликів, пов’язаних із руйнуванням системи багатосторонніх договорів, таких як Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-ІІІ). Особливу увагу приділено аналізу порушень міжнародних зобов’язань з боку Росії, зокрема виходу з договорів про контроль над озброєнням та використання ядерної риторики як інструменту геополітичного тиску. У статті обґрунтовано необхідність сутнісного осучаснення ядерної дипломатії, її механізмів та інструментарію для адекватного реагування на нові виклики глобальної безпеки. Авторка наголошує на важливості перегляду традиційних механізмів ядерної дипломатії та пошуку нових форм міжнародної взаємодії, що дозволить значно знизити ризики ядерної ескалації. Основні висновки статті підкреслюють, що сучасна ядерна дипломатія має враховувати нові реалії, у яких ядерні держави, такі як Росія, злочинно використовують свій ядерний потенціал для політичного тиску на світову спільноту. Зокрема, міжнародна спільнота має розробити нові механізми контролю над озброєннями, зміцнити багатосторонні договори та посилити відповідальність ядерних держав за порушення міжнародних норм. У статті підкреслюється, що «нова» ядерна дипломатія має потужний стратегічний потенціал як інноваційної практики зміцнення, з одного боку, національної безпеки демократичних держав та їх цивілізаційної суб’єктності, а з іншого – солідарності світу та світової безпеки загалом.