СТАН ПОДРУЖНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ В РОДИНАХ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СІМ’Ї ВНАСЛІДОК АДЮЛЬТЕРУ

Анотація

Стаття присвячена проблемі подружньої взаємодії в родинах з порушенням життєдіяльності сім’ї внаслідок адюльтеру. Дослідження проведено серед 180 пар у «кризовому віці браку» з наявністю адюльтеру та без адюльтеру в сімейному анамнезі. За результатами дослідження, що проводилось за допомогою підходу трикомпонентної моделі любові Р. Стернберга, у парах з адюльтером виявлено порушення інтенсивності та рівноваги у взаємовідносинах, де пристрасть та близькість не розглядалась як такі, що зумовлюють зобов’язання. Бажання та інтереси в парі часто лежать у різних площинах. У парах, де пристрасть і близькість мали високу ступінь зобов’язань, вони ставали стримуючим чинником для факту адюльтеру. У парах з адюльтером виявлена невідповідність сподівань і складності в задоволенні потреб іншого. Проте там, де спостерігалося збереження довірчих відносин та «неруйнівних» порушень життєдіяльності в родині, пара об’єднувалася навколо проблеми адюльтеру. Навпаки, коли пара не витримувала емоційної напруги адюльтеру, це призводило до поглиблення проблем порушення функціонування родини, охолодження стосунків та розчарування. Аналіз спілкування в сім’ї методикою «Діагностика спілкування в сім’ї» Ю.Є. Альошина виявив, що в парах з адюльтером, що мають більший стаж сімейного життя, наявні більш глибокі порушення функціонування родини, а факт адюльтеру є «очікуваний», зі «свідомою налаштованістю» на нього. Тестом опису поведінки К. Томаса виявлено підґрунтя конфліктних та кризових ситуацій, де адюльтер «унаочнював» порушення взаємин і сімейної кризи (суперечливість вербальної і невербальної комунікації, маніпулювання партнером, блокування й спотворення передачі почуттів). Виокремлено варіанти перебігу конфліктів у парах: «уникнення», де фіксувалася готовність «жертвувати» власними інтересами та інтересами іншого; «суперництво» й «пристосування», де один був у «виграші», а інший «програвав»; «компроміс», де програвали обидва, без бажання «жертвувати» власними інтересами; «співробітництво», де вигравали обидва партнери без необхідності «жертвувати» власними інтересами. Встановлено зменшення неконструктивних форм поведінки в конфлікті («суперництво», «уникнення») у пар з більшим стажем спільного життя. У свою чергу «пристосування» зі стажем спільного життя збільшується, «компроміс» є відносно стабільним, а «співпраця» наростає.