СІМЕЙНА ВЗАЄМОДІЯ В РАКУРСІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ: ПОКАЗНИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ

О. М. Скнар

doi:10.26661/2310-4368/2020-2-24

О. М. Скнар Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України

DOI: https://doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-24

Ключові слова: громадянська компетентність, взаємодія в сім’ї, середовище сімейної взаємодії, показники дослідження, кордони, ієрархія, гнучкість, згуртованість

Анотація

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та окресленню показників дослідження взаємодії у сім᾽ї як чинника розвитку громадянської компетентності особистості, що зростає. Актуальним завданням для сучасної науки визначено дослідження соціально-психологічних чинників, що сприяють формуванню готовності молодих людей до компетентної громадянської поведінки, завдяки якій вони зможуть продуктивно діяти в суспільно-політичному просторі, приймати самостійні рішення й відповідати за них, колективно вирішувати спільні проблеми, зважаючи на соціальні наслідки своїх дій й довгострокову користь для суспільства тощо. Обґрунтовано доцільність дослідження особливостей впливу взаємодії в сім᾽ї (в підсистемі «батьки – діти») на подальший розвиток громадянської компетентності молоді. Виходимо з розуміння ролі сім᾽ї як такої, що визначає не лише розвиток дитини, а й врешті-решт – всього суспільства. Сімейне середовище розглянуто як майданчик для засвоєння настанов та правил і норм, опанування навичок взаємодії, яке може сприяти / перешкоджати розвитку компетентності дитини, а в подальшому – компетентної поведінки громадянина в суспільстві. Визначено показники для оцінювання середовища сімейної взаємодії. Конкретизовано індикатори для кожного показника, за якими буде оцінюватись розвивальний потенціал сімейної взаємодії: зовнішні і внутрішні кордони (наявність і визнання норм і правил взаємодії, готовність їх дотримуватись; відповідальне ставлення до власних обов’язків; право на власну думку; право на участь у прийнятті рішень; готовність добровільно об’єднуватись з іншими заради спільної мети); ієрархія (баланс домінування – підпорядкування у взаємодії; здатність визнавати авторитет влади; контроль прийняття рішень; здатність підпорядковувати власні наміри, дії спільним інтересам); гнучкість норм і правил (змінюваність правил взаємодії при зміні ситуації у сім᾽ї (спільноті); відкритість переговорів щодо норм і правил; можливість зміни ролей в разі необхідності); згуртованість (образ «Ми», здатність до емпатії, співпереживання, спів-причетності та розуміння потреб й інтересів Інших, баланс автономності – емоційної зв’язаності).

Посилання

1. Варга А.Я. Системная семейная психотерапия. Санкт-Петербург : Речь, 2001. 144 с.
2. Васютинський В.О. Інтеракційна психологія влади : монографія. Київ, 2005. 492 с.
3. Гюру Э. Взаимодействие в семье. Самооценка у детей и подростков : книга для родителей. URL : https://psy.wikireading.ru/63541 (дата звернення: 17.09.2019 р.)
4. Карабанова О.А. Психология семейных отношений : учеб. пособие. Москва ; Самара : СИОКПП, 2001. 119 с.
5. Кижаева Е.Е., Лидерс А.Г. Системный подход в современной семейной психологи. Психолог в детском саду. 2004. № 3. С. 3–31.
6. Клауд Г., Таунсенд Дж. Барьеры / пер с англ. 7-е изд. Санкт-Петербург : Мирт, 2006. 382 с.
7. Маданес К. Стратегическая семейная психотерапия / пер. с англ. Т.В. Снегиревой. Москва : Независимая фирма «Класс», 1999. 272 с.
8. Нартова-Бочавер С.К. Новая версия опросника «Суверенность психологического пространства – 2010». Психологический журнал. 2014. Т.35. № 3. С. 105–119.
9. Олифирович Н.И., Зинкевич-Куземкина Т.А., Велента Т.Ф. Психология семейных кризисов. Санкт-Петербург : Речь, 2006. 360 с.
10. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. Москва : Политиздат, 1982. 255 с.
11. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация. Москва : КОГИТО-ЦЕНТР, 2002. 396 с.
12. Сидоркіна М.Ю. Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунків : дис. … канд. психол. наук : 19.00.05 / Ін-т соц. та політ. психології НАПН України. Київ, 2011. 216 с.
13. Скнар О.М. Взаємодія в сім’ї як чинник розвитку громадянської компетентності молоді: основні поняття дослідження. Проблеми політичної психології. 2019. Вип. 8. С. 74–88.
14. Хлебова В. От невежества к многообразию. Москва : ИОИ, 2016. 216 с.
15. Черников А.В. Системная семейная терапия: Интегративная модель диагностики. Москва : Класс, 2001. 208 с.
16. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапія. Санкт-Петербург : Речь, 2005. 336 с.
17. Madanes C. Strategic family therapy. San Francisco : Jossey-Bass, 1991. 272 p.
18. Minuchin S. Families and family therapy. Cambrige : Harvard University Press, 1974. 268 p.