ПЕРСПЕКТИВИ ТЕОРІЇ ІГРОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ЯК СКЛАДНИКА КАНОНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

О. М. Хайрулін

doi:10.26661/2310-4368/2024-3-5

О. М. Хайрулін Національний університет оборони України https://orcid.org/0000-0001-7042-7948

DOI: https://doi.org/10.26661/2310-4368/2024-3-5

Ключові слова: канон, гра, вчинок, критерій, постулат, постнекласична наука, онтологічне моделювання, матриця

Анотація

Сучасні умови розвитку національної психології пов’язані з необхідністю врахування особливостей постіндустріального (інформаційного) суспільства, діалектичних змін типів наукової раціональності, актуальністю розвитку психології як постнекласичної науки. Ускладнюються об’єкти психологічного пізнання і, відповідно, емпірична перевірка й верифікація результатів досліджень. Особливо це є характерне для наукових об’єктів, які мають виразний епістемологічний вимір, інтелігібельну сутність і полідисциплінарний характер. Статтю присвячено актуалізації дискурсу канонічної психології як постнекласичної науки нового інтегрального (міждисциплінарного) типу. Уточнено зміст критеріїв канонічної психології як методологічних основ наукової репрезентації нового психологічного знання. На прикладі дослідження ігрового моделювання життєдіяльності суб’єкта в умовах невизначеності проаналізовано функціональну сутність атрибутів психологічної теорії, що претендує стати складником канонічної психології. Установлено, що система критеріїв канонічної психології першочергово містить такі канони: вчинковий, герменевтичний, трансцендентний, епістемологічний, онтологічний, феноменологічний, атрибутивності прагнення людини володіти світом через активність її психологічної сфери, іманентної придатності атрибутів психологічної сфери людини до наукової аксіоматизації, максимальної повноти наукового аналізу життєдіяльності людини. Вчинковий канон для розробки перспективної психологічної теорії має генетичне, системотвірне значення й виконує роль вихідної методологічної диспозиції. Виявлено відповідність основних узагальнень перспективної психологічної теорії ігрового моделювання життєдіяльності суб’єкта в умовах невизначеності критеріям канонічної психології. Концепт-моделями наведеної теорії, які відповідають змісту психологічних канонів, є: структурно-функціональна матриця ігрового моделювання в умовах невизначеності конкурентного середовища; концепт алгоритму ситуативного ігрового моделювання життєдіяльності людини; модель універсальної методологічної архітектоніки утворення психобіотичних систем; концепт габітусу як суб’єктної матриці соціальної гри; підсумкова онтологічна модель психологічного поля гри. Визначено, що застосування критеріїв канонічної психології (канонів) дає змогу продовжувати модернізацію наукового апарату національної психології.

Посилання

1. Басюк, Т. М., Досін, Д. Г. & Литвин, В. В. (2017). Онтологічний інжиніринг. Львів : Видавництво Львівської політехніки.
2. Ловка, О. В. (2019). Загальна психологія. Теоретико-методологічні основи науки. Борисенко, Л. А., Музичко, Л. В. & Ловка, О. В. (Ред.). Київ : КНЕУ.
3. Мельник, О.А. (2014). Формування предметної області психологічної науки. Становлення психологічної думки в Україні: провідні ідеї та історія розвитку. Сердюк, Л. З., Рождественський, Ю. Т. & Турбан, В. В. (Ред.). Київ, Кіровоград : Імекс-ЛТД.
4. М’ясоїд, П. А. (2016). Психологічне пізнання : історія, логіка, психологія. Київ : Либідь.
5. Петрушенко, В. Л. (2024). Психологічна онтологія. Львів : Новий Світ-2000.
6. Роменець, В. А. (1995). Основи психології. Татенко, В. О., Титаренко Т. М. & Киричук, О. В. Київ : Либідь.
7. Роменець, В. А. (2016). Академік В. А. Роменець. В. А. Роменець, А. В. Фурман, П. А. М’ясоїд & Л. О. Шатирко (Ред.). Київ : Либідь.
8. Роменець, В. А. (2012). Психологія вчинку. Балл, Г. О., Татенко В. О. & Фурман, А. В. (Ред.). Київ : Либідь.
9. Роменець, В. А. & Маноха, І. П. (2017). Історія психології ХХ століття. Київ : Либідь.
10. Роменець В. А. (2006). Вчинок і постання канонічної психології. Людина. Суб’єкт. Вчинок. Фурман, А. В., М’ясоїд, П. А. & Татенко, В. О. (Ред.). Київ : Либідь.
11. Степанов, О. М. (2006). Психологічна енциклопедія. Київ: «Академвидав».
12. Філософський енциклопедичний словник (2002). Київ: Абрис.
13. Фурман, A. B. (2016). Ідея і зміст професійного методологування. Тернопіль : ТНЕУ.
14. Фурман, А. В. (2022). Методологічна оптика як інструмент мислевчинення. Психологія і суспільство, 2. 6–48. https://doi.org/10.35774/pis2022.02
15. Фурман А. В. (2019). Метатеоретична реконструкція предметного поля канонічної психології. Психологія особистості, 1. 5–21. https://doi.org/10.15330/ps.10.1.5-21
16. Фурман А. В. (2019). Методологія як сфера науки, миследіяльності, методологування. Методологія та психологія гуманітарного пізнання. С. К. Шандрук, С. К., Ревасевич, І. С. & Фурман, А. В. (Ред.). Тернопіль: ТНЕУ.
17. Фурман, А. В. (2019). Методологічна схема відновлення предметного поля канонічної психології. Вітакультурний млин, 21. 4–27.
18. Хайрулін, О. М. (2019). Каскад ігрового моделювання життєдіяльності суб’єкта. Психологія і суспільство, 2. 66–97. https://doi.org/PSM.2019.1-2.001
19. Хайрулін, О. М. (2023). Габітус як суб’єктна матриця соціальної гри. Психологія і суспільство, 1. 79–101. https://doi.org/10.35774/pis2019.03.073
20. Хайрулін, О. М. (2020). Гра як психологічна програма життєдіяльності суб’єкта. Психологія і суспільство, 4. 24–53. https://doi.org/10.35774/pis2020.04.024
21. Хайрулін, О. М. (2021). Діапазон розвивального потенціалу гри як суб’єктної програми. Психологія і суспільство, 1. 82–116. https://doi.org/10.35774/pis2020.04.024.
22. Хайрулін, О. М. (2024). Ігрове моделювання життєдіяльності людини як предмет психологічного дослідження. Науковий журнал «Габітус», 57. 73–79. https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.57.11
23. Хайрулін, О. М. (2023). Онтологічне моделювання психологічного поля гри. Психологія і суспільство, 2. 106–141. https://doi.org/10.35774/pis2023.02.106
24. Хайрулін, О. М. (2018). Психологічні виміри ігрового моделювання у військовій справі. Психологія і суспільство, 1-2. 83–108.
25. Хайрулін, О. М. (2021). Психологія ігрового моделювання соціального життя суб’єкта. Тернопіль : ЗУНУ.
26. Хайрулін, О. М. Репрезентації ігрового моделювання життєдіяльності людини. Психологічні перспективи, 43. 161–186. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2024-43-kha
27. Чепелєва, Н. В. (2009). Проблеми психологічної герменевтики. Зарецька, О. А., Титаренко Т. М. & Чепелєва, Н. В. (Ред.). Київ : Видавництво Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.
28. Games of Strategy. (2015). Avinash, Dixit, Susan, Skeath & David Reiley. W. W. Norton & Company Inc.
29. Gamification. Encyclopedia of Information Science and Technology. (2015). Volume IV. Categories: Ed-Geo. IGI Global.
30. Gundolf S. Freyermuth. (2015). Games. Game Design. Game Studies: An Introduction. Transcript Verlag, Bielefeld, Germany.
31. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English (6th edition) (2000). Oxford : Oxford University Press.
32. Reber, A.S. (1995). The Penguin dictionary of psychology (2nd ed.). Harmondsworth : Penguin.
33. Schell, Jesse. (2008). The Art of Game Design. A Book of Lenses. Morgan Kaufmann Publishers.
34. Schultz, Duane P. & Schultz Sydney E. (2008). A History of Modern Psychology. Thomson Learning, Inc.
35. The Enciclopedia of Games. (1998). Aurum Press. Amber Books.
36. VandenBos & Gary, R. (2015). APA dictionary of psychology (1st ed.). American Psychological Association.