НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПЛАВЦІВ НА ЕТАПАХ ПІДГОТОВЧОГО ПЕРІОДУ

Анотація

Подано матеріали аналізу різних режимів гіпоксичного тренування, рекомендації фахівців, які вирішують завдання підвищення ефективності тренувального процесу шляхом застосування переривчастих гіпоксичних впливів. Покращення показників функціонального й фізичного стану плавців під час використання (ГТ) відбувається внаслідок адаптації провідних функцій і якостей спортсмена до впливу застосовуваних засобів і методів тренування. Представлені матеріали були використані під час розробки методики застосування гіпоксичного тренування в підготовці плавців на етапах підготовчого періоду. Розроблена методика заснована на принципі доповнення впливу, коли засоби гіпоксичних умов і фізичні навантаження носять рівноспрямований характер. У дослідженнях узяли участь 2 групи плавців (15–17 років, кваліфікація – 1 розряд, КМС, МС). У їх підготовці використовувались однакові тренувальні програми. В контрольній групі (n-8) застосовувались традиційні засоби й методи тренування, в експериментальній групі (n-10) традиційні методи тренування доповнювались різними варіантами ГТ. Метою дослідження було обґрунтування впливу режимів гіпоксичного тренування на рівень функціональної та фізичної підготовленості плавців. Зафіксовано, що покращення показників функціонального й фізичного стану плавців у процесі використання гіпоксичного тренування відбувається внаслідок адаптації провідних функцій і якостей спортсмена до впливу застосовуваних засобів і методів тренування. У тренуваннях плавців використовувались в основному спрощені способи створення гіпоксичних умов, які не потребують застосування спеціальної апаратури. Переважно застосовувались екстенсивні навантаження на середні, довгі дистанції й короткочасні спринтерські вправи. Тренування в гіпоксичних умовах за одних і тих же характеристик тренувальної роботи викликає значно глибші зміни у внутрішньому середовищі організму спортсменів. Отже, доведено, що цілеспрямоване застосування у тренуванні плавців дихання в умовах помірної гіпоксії й гіперкапнії (ДМП), а також гіповентиляційних режимів дихання безпосередньо зумовило істотне підвищення як швидкісної (анаеробної), так і особливо загальної (аеробної) витривалості.