МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я І ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ У СПОРТИВНИХ ІГРАХ
Анотація
Здійснено теоретичний аналіз проблеми оцінки впливу фізичного навантаження на організм спортсмена. Показано, що поряд із впровадженням різних інструментальних методів дослідження діяльності апарату кровообігу у спортсменів не втратили свого значення найпростіші методи дослідження. Найбільш поширеним методом, що використовує тренер у практичній діяльності, є визначення частоти пульсу. У разі оцінки даних пульсометрії тренер повинен мати уявлення про фазовий характер змін, що відбуваються у серцево-судинній системі під впливом фізичного навантаження. У ході теоретичного аналізу проблеми встановлено, що у роботі з максимальною інтенсивністю в перші 10–15 с частота пульсу збільшується до 130–150 ударів на хвилину, а потім спостерігається повільне зростання до 180–200 уд/хв. У висококваліфікованих спортсменів слідом за фазою стабілізації іноді можна спостерігати фазу компенсації, за якої у результаті вдосконалення адаптації організму до фізичного навантаження відбувається зниження низки фізіологічних показників. Теоретично доведено, що з ростом рівня тренованості відбувається зниження реактивності серцево-судинної системи на однакове навантаження. При цьому зменшуються почастішання пульсу і підвищення артеріального тиску, прискорюється настання фази стійкого стану, коротшає період відновлення. У разі наростання стомлення у спортсмена реакція на стандартне навантаження супроводжується більш значним почастішанням пульсу, порушенням його ритму, високим систолічним тиском або, навпаки, недостатнім його зростанням. Підтверджено в результаті дослідження, що у разі контролю за функціональним станом спортсмена з використанням тільки часу виконання контрольного тесту та ЧСС необхідно пам’ятати: якщо час виконання тесту зменшується і зменшується сума трьох показників ЧСС, то функціональний стан спортсмена відмінний, а тренувальний процес побудованій правильно; якщо час тесту збільшується, а сума трьох показників ЧСС зменшується, то функціональний стан спортсмена можна оцінити як задовільний; якщо час тесту збільшується і сума трьох показників ЧСС збільшується, то функціональний стан спортсмена незадовільний.
Посилання
2. Платонов В.Н. Плавание. Киев : Олимпийская литература, 2000. 495 с.
3. Сергієнко Л.П. Спортивна метрологія: теорія і практичні аспекти : підручник. Київ : КНТ, 2010. 776 с.
4. Солодков А.С., Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная. Москва : Олимпия Пресс, 2005. 528 с.
5. Бубэ Х., Фэк Г., Штюблер Х., Трогш Ф. Тесты в спортивной практике. Москва : Физкультура и спорт, 1968. 239 с.
6. Gore C.J. Physiological Tests for Elite Athletes. Australian Sports Commission. Champaign, IL. : Human Kinetics, 2000. 464 p.
7. Костюкевич В.М. Теорія і методика спортивної підготовки (на прикладі командних ігрових видів спорту) : навчальний посібник. Вінниця : Планер, 2014. 616 с.