МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ДОПІНГОМ У СПОРТІ

Анотація

Стаття присвячена аналізу положень основних міжнародно-правових актів, регулюючих питання боротьби з допінгом у спорті, визначенню поняття допінгу, окресленню процедури допінг-контролю спортсменів, а також наданню інформації щодо груп заборонених речовин та методів. У статті аналізується історія допінгу у професійному спорті та спорті вищих досягнень. Зазначено, що допінг застосовували ще в Стародавній Греції, причому «заборонений плід» ставав все солодшим. Якщо на початку ХХ ст. спортсмени часто використовували наркотики, алкоголь, які дозволяли притупити почуття болю і втоми, то надалі стали застосовуватися більш досконалі види допінгу, в тому числі анаболічні стероїди - речовини, що впливають на людину на гормональному рівні. У подальшому з’явилися ерітропоетіни (які збільшували витривалість і силу), діуретики (які виводили рідину з організму, підвищували гнучкість та маскували застосування спортсменом допінгу). Потім навчилися переливати кров спортсменів, насичувати її киснем, спеціальними речовинами, здійснювати інші маніпуляції із кров’ю. Залежно від виду спорту вони можуть мати зовсім різні і навіть протилежні фармакологічні дії: від психостимулюючого до транквілізуючого, від мочегонного до кардіотропного впливу. Допінг ставав, як зазначали фахівці, не тільки більш різноманітним, вузько спеціалізованим та ефективним, але й небезпечним для здоров’я спортсменів. І саме тому багато міжнародних організації перестали ставитися до допінгу як до звичайного явища, а стали розглядати його як серйозне правопорушення. З цього моменту різко зросла роль міжнародних та національних структур у боротьбі з цим негативним явищем у спорті. Величезна кількість лікарських засобів мають статус заборонених для спортсменів під час змагань. Сучасна концепція у сфері боротьби з допінгом у спорті вищих досягнень наведена в Антидопінговому Кодексі ВАДА (Всесвітнє антидопінгове агентство). ВАДА щороку видає список заборонених препаратів для спортсменів та нові версії так званих стандартів: міжнародний стандарт для лабораторій, міжнародний стандарт для тестування та міжнародний стандарт оформлення терапевтичних винятків.