ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ГРИ ЯК ФЕНОМЕНУ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЙСНОСТІ

С.С. Куликовський

С.С. Куликовський

Ключові слова: гра, діяльність, процес, дитяча гра, взаємодія

Анотація

Дефініція «гра» є обʼєктом вивчення багатьох наук. Стаття висвітлює універсальні та вузькоспеціалізовані наукові підходи до розуміння та визначення процесу гри. Розглянуто гру як елемент соціальної дійсності та один із аспектів життя сучасної людини,визначено головні елементи та складові частини гри. Визначено, що гра – це моделювання дійсності, формування реального засобами умовного, в ході якого людина відтворює та примножує суспільний досвід, формує та узагальнює власні компетенції.

Посилання

1. Шмаков С. А. Игры учащихся – феномен культуры. Москва: Новая школа, 2004. 240 c.
2. Иконникова С.Н. История культурологических теорій. 2-е изд., перераб. и доп. СПб.: Питер, 2005. 474 с.
3. Хёйзинга Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры. / Пер., сост. Д.В. Сильвестрова; Коммент. Д. Э. Харитоновича. М.: Прогресс Традиция, 1997. 416 с.
4. Быкова Н. Что наша жизнь? Игра. Все для вас. Томск. 1999. №169. с. 27-45.
5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург: Издательство «Питер», 2000. 712 с.
6. Кудикіна Н. В. Дослідження ігрової діяльності учнів як засобу мовної комунікації. Проблеми сучасного підручника. Київ: Педагогічна думка, 2003. С. 300–303.
7. Эльконин Д. Б. Психология игры / 2-е изд. Москв: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. 360 с.
8. Groos K. Die Spiele Der Menschen, 1899. Kessinger Pub Co, 2010. 546 p.
9. Выготский Л. С. Педагогическая психология. Москва: Педагогика, 1996. 536 с.
10. Выготский Л. С. Игра и её роль в психическом развитии ребенка. Вопросы психологии. 1966. № 6. С. 62-68.
11. Пиаже Ж. Моральное суждение у ребенка. Москва: Академический Проект, 2006. 480 с.
12. Бороненкова Я. С. Психоаналитическая социальная философия: монография. Москва: ФлИнта, 2011. 112 с.
13. Блонский П. П. Педология : учеб. для высш. пед. учеб. заведений. Изд. 2-е. Москва: Гос. учеб-пед. изд-во, 1936. 336 с.
14. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. Москва: Эксмо, 2007. 576 с.
15. Непомнящая Н. И. Ценностность как личностное основание: Типы. Диагностика. Формирование. Москва: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. 170 с.
16. Большой энциклопедический словарь / Главный редактор А. М. Прохоров. Санкт- Петербург: Советская энциклопедия, Фонд «Ленинградская галерея», 1993. 1632 с.
17. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б. М. Бим-Бад. Москва: Большая рос. энцикл., 2002. 528 с.
18. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка. Москва: Мир и Образование, Оникс, 2011. 736 с.
19. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.
20. Коджаспирова Г. М., Коджаспиров А. Ю. Словарь по педагогике. Москва: МарТ. 2005. 448 с.
21. Ушинський К. Д. Три елементи школи. Твори: В 6 т. Київ: Рад. шк., 1954. Т. 1. 117 с.
22. Авдулова Т. П. Психология игры современный поход: учебное пособие для студентов высших заведений. Москва: Издательский центр «Академия», 2009. 208 с.
23. Общая психология. Учебно–методическое пособие под редакцией М. В. Гамезо Москва: Ось 89, 2008. 352 с.
24. Акмеологический словарь / Под общ. ред. А.А. Деркача. Москва: Изд-во РАГС, 2004. 161 с.
25. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. Видання 3-тє, перероб. та доп. / За ред. І. І. Тюрменко. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 370 с.
26. Корчак Я. Избранные педагогические произведения. Под. ред. М. Ф. Шабаевой. Москва: Просвещение, 1966. 470 с.