ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВІРТУАЛЬНОМУ ОСВІТНОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Анотація
Сучасне освітнє середовище дедалі більше набуває інноваційних рис віртуального простору. Видозмінюються властивості системи освіти, стиль спілкування, ставлення до мотивації, ролі викладача та студентів. Комп’ютерні технології змінюють форму та формат отримання інформації, комунікації з людьми чи розумними пристроями, управління звітною документацією. Навчання, комунікація та оцінювання є основними складовими частинами будь-якої освітньої системи, які в наш час підтримуються в межах розвитку глобального навчального середовища як віртуального освітнього простору за допомогою сучасних комп’ютерних технологій. У статті розглядаються основні питання впровадження системи дистанційного навчання у віртуальному освітньому просторі університетів для підвищення якості професійної підготовки. Успішна інтеграція дистанційного навчання у систему університетської освіти вимагає дотримання певних критеріїв, покликаних допомогти адаптувати дистанційну освіту з наявними традиційними формами навчання. Дистанційне навчання розглядається в роботі як взаємодія між викладачем та студентами і перелічуються основні передумови, покликані сприяти успішному впровадженню дистанційних технологій у вищих навчальних професійних закладах. Стаття аналізує застосування основних освітніх ресурсів, які використовуються університетами у час пандемії для онлайн-навчання, розглядаються їх ефективність та придатність для проведення професійного дистанційного навчання, зокрема організації онлайн- та офлайн-занять, самостійного навчання студентів, оцінювання та самооцінювання отриманих результатів, проміжного та підсумкового тестування, оформлення офіційної підсумкової документації у спеціальній системі Electronic Campus (e-Campus), створеної університетом. Проаналізовано основні технічні, організаційні та психологічні проблеми, що перешкоджають розвитку дистанційної освіти на сучасному етапі, та запропоновано низку рішень на основі соціологічного дослідження, проведеного серед різних категорій студентів.
Посилання
2. Beese J. Expanding learning opportunities for high school students with distance learning. American Journal of Distance Education. 2014. No. 28(4). P. 292–306. DOI: https://doi.org/10.1080/08923647.2014.959343 (Last accessed: 13.01.2021).
3. Moore M.G. Handbook of Distance Education. Second Edition. Routledge, 2013. 752 p. URL: https://doi.org/10.4324/9780203803738 (Last accessed: 13.01.2020).
4. Holmberg B. Guided didactic conversation in distance education / in D. Sewart & B. Holmberg (eds.), Distance Education: International Perspectives. London : Croom Helm. 1983.
5. Anderson T., Dron J. Three generations of distance education pedagogy. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2011. No. 12(3). P. 80–97. DOI: https://doi.org/10.19173/irrodl.v12i3.890 (Last accessed: 13.01.2021).
6. Xiao J. On the margins or at the center? Distance education in higher education. Distance Education. 2018. P. 259–274. URL: https://doi.org/10.1080/01587919.2018.1429213 (Last accessed: 13.01.2021).
7. Про затвердження Положення про дистанційне навчання : Наказ Міністерства освіти і науки в Україні від 25.04.2013 р. № 466 : станом на 16 жовт. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13#Text (Last accessed: 13.01.2021).
8. Saienko N., Chugai O. Creating ESP classroom culture based on student-generated ideas. ScienceRise: Pedagogical Education. 2020. P. 31–34. DOI: https://doi.org/10.15587/2519-4984.2020.202013 (Last accessed: 13.01.2021).