ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ У ВИКОРИСТАННІ МЕТОДУ КАЗКОТЕРАПІЇ В РОБОТІ З ДІТЬМИ
Анотація
У статті узагальнено поняття «казкотерапія» як спосіб психолого- педагогічного впливу на особистість, який, застосовуючи метафоричні можливості казки, сприяє розвитку уяви, самосвідомості, креативності, взаємодії з навколишнім світом, довірливим і близьким стосункам з рідними, звільненню від комплексів і страхів. Вказано стани, які потребують діагностики, реабілітації, корекції за допомогою казкотерапії, серед яких – проблеми у навчанні, розвиток творчого хисту і свідомості, інтеграція у соціум, взаємодія з навколишнім середовищем, страх, нервовий тік, прояв агресії, комплекси, енурез. Встановлено, що за своєю структурою, враховуючи дитячі проблеми, казки бувають для дітей з: фобіями, відчуттям страху; сімейними проблемами; гіперактивністю і агресивністю. З’ясовано принципи, яких необхідно дотримуватись у використанні методу казкотерапії: креативності, актуальності, завуальованості, самостійності, відповідності, усвідомлення, індивідуальності. Шляхом аналізу наукової літератури з’ясовано, що в основі застосування казкотерапії перебувають такі типи казок: фольклорна (сюжет містить інформацію: про магію, тварин, побут, трансформації, жахіття), літературна (містить вигаданий твір, що наслідує фольклорну казку або містить нефольклорні сюжети, належить конкретному автору та чинить терапевтичний і корекційний впливи), дидактична (пропонує виконати низку різноманітних завдань), психокорекційна (сприяє корекції відхилень чи незначних проблем у поведінці), психотерапевтична (сприяє обмірковуванню подій, стимулює особистісне зростання). Зазначено, що в основі використання казкотерапії знаходять такі методи: розповідь і вигадування казки (основною рекомендацією є розповідь казки, а не її читання), малювання казки (відображення на папері емоцій і почуттів, які не розкривають під час бесіди; необхідність враховувати вибір кольору і техніки виконання малюнку), виготовлення ляльок (розвивається концентрація уваги, уяви, дрібна моторика рук), казкотерапевтична діагностика (дозволяє з’ясувати наявність проблем, конфліктних ситуацій, комплексів), пісочна терапія (знімає нервове напруження, покращує координацію рухів, дрібну моторику й орієнтування в просторі).
Посилання
2. Гребенщикова Л.Г. Основи лялькотерапії. Галерея ляльок. Санкт-Петербург : Мова, 2007. 80 с.
3. Дикманн Х. Юнгианский анализ волшебных сказок. Сказание и иносказание. Санкт-Петербург : Академический проект, 2000. 256 с.
4. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Формы и методы работы со сказками. Санкт-Петербург : Речь, 2008. 240 с.
5. Зінченко В.П. Слово та особистісне буття. Психологія і особистість. 2013. № 2. С. 6–12.
6. Кабачек О. Как страшное сделать нестрашным, или Зачем сочинять с детьми сказки. Домашняя школьная библиотека. 2003. № 3. С. 34–36.
7. Кудзілов Д.Б., Зінкевич-Євстигнєєва Т.Д. Психодіагностика через малюнок у казкотерапії. Санкт-Петербург : Мова, 2003. 146 с.